Рішення

від 09.09.2024 по справі 922/1573/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ХарківСправа № 922/1573/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

при секретарі судового засідання Корнух В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Украгролізинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України в якому просить:

- Стягнути із Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (ідентифікаційний код 01203834) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456) заборгованість в сумі 211 757,31 грн, з яких: 144 202,51 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 23 841,71 грн - сума пені, 3 061,90 грн - індекс інфляції, 17 701,19 грн - 25 % річних, 22 950,00 грн - штраф за п. 8.1. Договору.

- Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу від 31.08.2021 № 20-21-178 ств-фл/376 щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1573/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

20.06.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов за вх. № 16146.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов (вх. № 16146 від 20.06.2024) - відмовлено. Постановлено перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та розгляд справи № 922/1573/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на "22" липня 2024 р. о 11:30 год.

04.07.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за вх. № 17221.

09.07.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 17537.

17.07.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 18085.

17.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 18100.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2024 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 17221 від 04.07.2024) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/1573/24 призначене на "22" липня 2024 р. о 11:30 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Деркач Анжели Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

22.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 18457.

В судовому засіданні 22.07.2024 на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.08.2024 об 11:00 год.

29.07.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за вх. № 18987.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 18987 від 29.07.2024) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/1573/24 призначене на "05" серпня 2024 р. о 11:00 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Пилипенко Артема Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/1573/24 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на "19" серпня 2024 р. о 11:15 год.

12.08.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за вх. № 20233.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 20233 від 12.08.2024) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/1573/24 призначене на "19" серпня 2024 р. о 11:15 год. проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Пилипенко Артема Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

В судовому засіданні 19.08.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.09.2024 о(б) 11:45 год.

21.08.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за вх. № 21071.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2024 клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 21071 від 21.08.2024) - задоволено. Постановлено судове засідання по суті у справі № 922/1573/24 призначене на "09" вересня 2024 р. о 11:45 год. та інші судові засідання, які будуть призначені під час розгляду справи, проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Деркач Анжели Володимирівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).

В призначене судове засідання 09.09.2024 учасники справи своїх представників не направили.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.08.2021 між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - Позивач, Лізингодавець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» (далі - Відповідач, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 20-21-178 ств-фл/376 (далі - Договір), згідно якого Позивач передав Відповідачу у користування Трактор «Беларус- 892» (зав. № Y4R900Z04К1130697) (1 од.), (далі - Предмет лізингу) строком на 48 (сорок вісім) місяців, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.

Факт отримання техніки Відповідачем підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 06.09.2021 № 6.

Відповідно до п. 4.2. Договору, з моменту підписання Акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу (п. 4.2.1. Договору); комісію за організацію лізингової операції в розмірі 1 (одного) відсотка (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору (п. 4.2.2. Договору); комісію за супроводження Договору в розмірі 14 (чотирнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням податком на додану вартість (п. 4.2.3.Договору).

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачується через три місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожних 3 місяці. Черговість сплати лізингових платежів у частині комісії за супроводження Договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожен 1 місяць (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору (далі - Додаток № 2 до Договору).

Отже, враховуючи те, що Акт приймання-передачі № 6 був підписаний 06.09.2021, Відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі № 21 в сумі 32 034,38 грн не пізніше 06.06.2023, № 22 в сумі 3 012,19 грн не пізніше 06.07.203, № 23 в сумі 3 012,19 грн не пізніше 06.08.2023, № 24 в сумі 31 699,69 грн не пізніше 06.09.2023, № 25 в сумі 2 677,50 грн не пізніше 06.10.2023, № 26 в сумі 2 677,50 грн не пізніше 06.11.2023, №27 в сумі 31 365,00 грн не пізніше 06.12.2023, № 28 в сумі 2 342,81 грн не пізніше 06.01.2024, № 29 в сумі 2 342,81 грн не пізніше 06.02.2024, № 30 в сумі 31 030,31 грн не пізніше 06.03.2024, № 31 в сумі 2 008,13 грн не пізніше 06.04.2024 (в частині відшкодування вартості Предмета лізингу - через кожні 3 місяці, в частині комісії за супроводження Договору - через кожен 1 місяць з дати підписання Акта приймання-передачі).

Відповідно до п. 3.4.3. Договору Лізингоодержувач (Відповідач) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Однак, як вказує позивач, відповідач не здійснив сплату вказаних лізингових платежів чим порушив умови Договору.

Так, станом на 19.04.2024 (день здійснення розрахунку заборгованості) заборгованість в частині лізингових платежів склала 144 202,51 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони цим Договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору втрете Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити па користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Під первинною вартістю Предмета лізингу розуміється вартість техніки переданої в лізинг, яка зазначається у Додатках № 1 до Договору, та становить (включаючи ПДВ) 540 000,00 грн.

Попередній лізинговий платіж - це платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу, який згідно п. 4.1. Договору сплачується протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, розмір якого становить 25 (двадцять п`ять) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), сума якого зазначена в Додатку № 2 до Договору та становить (включаючи ПДВ) 81 000,00 грн.

З урахуванням зазначеного, а також систематичного порушення умов Договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів (більш ніж втретє), про що свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі № 922/2371/23 та вимога від 28.03.2024 № 14/311, Відповідачу нарахований штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості Предмета лізингу, що становить 22 950,00 грн ((540 000,00 - 81 000,00) х 5 % = 22 950,00 ).

Згідно п. 8.3. Договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього Договору.

Пунктом 8.9. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Отже, з урахуванням зазначеного вище та згідно розрахунку позивача, що додається до позову, відповідачу окрім суми заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 144 202,51 грн, нараховано пеню у розмірі 23 841,71 грн, індекс інфляції у розмірі 3 061,90 грн, 25 % річних у розмірі 17 701,19 грн, та штраф за п. 8.1. Договору у розмірі 5 %, що становить 22 950,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору. Так, Вимогою від 28.03.2024 № 14/311, позивач повідомляв відповідача про заборгованість, але останній залишив дану вимогу без задоволення.

Пунктом 10.9. Договору встановлено, що спори, які можуть виникнути при виконанні Договору, вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 211 757,31 грн, з яких: 144 202,51 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 23 841,71 грн - сума пені, 3 061,90 грн - індекс інфляції, 17 701,19 грн - 25 % річних, 22 950,00 грн - штраф за п. 8.1. Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом; до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору фінансового лізингу № 20-21-178 ств-фл/376 від 31.08.2021, позивач передав відповідачу у користування Трактор «Беларус- 892» строком на 48 місяців. Відповідач зобов`язався сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору в частині сплати чергових лізингових платежів, в зв`язку з чим у останнього станом на 19.04.2024 виникла заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 144 202,51 грн.

Відповідач доказів належного виконання умов договору та сплати заборгованості до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу № 20-21-178 ств-фл/376 від 31.08.2021.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів сплати лізингових платежів не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором фінансового лізингу № 20-21-178 ств-фл/376 від 31.08.2021 в розмірі 144 202,51 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 061,90 грн, пені у розмірі 23 841,71 грн, 25% річних у розмірі 17 701,19 грн та штрафу у розмірі 22 950,00 грн. відповідно до п.8.1 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

За таких обставин, перевіривши суми нарахування інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 061,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов Договору втрете Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити па користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Згідно п. 8.3. Договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НКУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п`ять) річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього Договору.

Пунктом 8.9 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Перевіривши правильність нарахування пені, штрафу та процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 22 950,00 грн., пені у розмірі 23 841,71 грн. та 25% річних у розмірі 17 701,19 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, слід звернути увагу на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Реалізуючі своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В обґрунтування свого клопотання відповідачем було зазначено, що договір фінансового лізингу між Позивачем та Відповідачем було укладено ще в серпні 2021 року, у мирний, спокійний та більшою чи меншою мірою передбачуваний тоді період, хоч і при наявності карантинних обмежень у з`язку з поширенням коронавірусної хвороби, але коли можна було хоч якось планувати свою господарську діяльність та втілювати в життя. Однак, період 2022 та 2024 у зв`язку з російською агресією та введенням воєнного стану, став дуже важким для відповідача для виконання зобов`язань, оскільки підприємство опинилося та знаходиться у прифронтовій зоні Харківської області. Вовчанський район, де розміщені поля Відповідача зазнавав і продовжує досі зазнавати постійних обстрілів, руйнувань та збитків. Будівлі та територія, що знаходиться у володінні та користуванні відповідача вже зазнали численних пошкоджень і продовжують зазнавати руйнувань. З урахуванням чого підприємство зазнає постійних фінансових збитків та наразі не може повноцінно функціонувати, займатися своєю господарською діяльністю та отримувати стабільний дохід.

Однак, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували б обстріли та руйнування майна саме Відповідача (поля, угіддя, власність тощо), а щодо завданих російською федерацією збитків - витягів з ЄРДР або звернень до правоохоронних органів.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості ним здійснення вчасно лізингових платежів. Матеріали справи також не містять будь-якого доказу на підтвердження будь-яких намагань відповідача виконати зобов`язання за Договором або хоча б частково погасити існуючу заборгованість.

Водночас, позивачем звернуто увагу на те, що випадок порушення зобов`язань відповідачем Договору не є винятковим, про що свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 у справі № 922/2371/23, роздруківка якого була додана до позовної заяви.

А отже, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, існування яких давало би підстави для зменшення розміру нарахованих відповідачу пені та штрафу.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 3176,36 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 01203834) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість в сумі 211 757,31 грн, з яких: 144 202,51 грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 23 841,71 грн - сума пені, 3 061,90 грн - індекс інфляції, 17 701,19 грн - 25 % річних, 22 950,00 грн - штраф за п. 8.1. Договору; витрати зі сплати судового збору у розмірі 3176,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456).

Відповідач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (62570, Харківська область, Вовчанський район, с. Гонтарівка, вул. Дмитрівська, буд. 102, код ЄДРПОУ 01203834).

Повне рішення складено "19" вересня 2024 р.

Суддя В.В. Усата

справа № 922/1573/24