Рішення

від 10.09.2024 по справі 925/955/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/955/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «СВК»

до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

про стягнення 55 239,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «СВК» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення заборгованості за договором поставки № 63 ВТ від 20.02.2024 яка складається з: основного боргу 53 400,00 грн, пені 1839,82 грн за прострочення виконання зобов`язання.

Судові витрати сплачений судовий збір, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою від 30 липня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

01 серпня 2024 року від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), відповідач визнає вимоги позивача: заборгованість у розмірі 53 400,00 грн (станом на день подання позову), 1839,82 грн пені та 3028,00 грн судового збору і не заперечує проти ухвалення судом рішення про їх задоволення. Звертає увагу, що 26.07.2024 сплатив заборгованість в розмірі 53 400,00 грн, платіжна інструкція № 1666. Відтак просить закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 53 400,00 грн, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого тим судового збору, задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 1839,82 грн пені та 50 % судового збору.

09 вересня 2024 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма СВК» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в інтересах якого діє Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» (покупець) було укладено договір поставки № 63 ВТ від 20.02.2024, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити тринатрійфосфат, код ДК 021:2015 - 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (далі - Товар), а покупець прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором ( п. 1.1).

Перелік, характеристики, кількість та вартість Товару, визначена у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

20 лютого 2024 року сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, якою визначено належний до поставки товар, його технічні характеристики, кількість 4 т, вартість та загальну вартість на суму з ПДВ 213 600,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 213 600,00 грн, що підтверджується:

видатковою накладною № 496 від 06.03.2024 та актом прийому-передачі № 1 від 07.03.2024,

видатковою накладною № 1061 від 14.05.2024, товарно-транспортною накладною № Р1061 від 14.05.2024 та актом приймання-передачі № 2 від 17.05.2024.

Покупець сплатив за отриманий товар 160 200,00 грн, заборгованість становить 53 400,00 грн.

Пунктом 3.2 договору, сторонами погоджено порядок здійснення оплати, відповідно до якого Покупець перераховує Постачальнику 50 % від загальної вартості Товару протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку. Остаточний розрахунок Покупець здійснює протягом 10 банківських днів з дня підписання акту-приймання передачі.

Позивач у позові зазначає, що останній день для остаточного розрахунку за товар, який було отримано відповідачем відповідно до акту приймання-передачі № 2 від 17.05.2024, з урахуванням встановленої відстрочки, настав 31.05.2024, але в порушення п. 6.1 договору відповідач не здійснив оплату за поставлений товар. З 01.06.2024 заборгованість по оплаті вважається простроченою.

Позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору: на адресу відповідача було направлено претензію від 02.07.2024 за вихідним № 1764 про погашення в найкоротший термін залишку заборгованості по договору в розмірі 53 400,00 грн. Претензія отримана відповідачем, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 11.07.2024.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статті 173, 174, 181, 193 ГК України, статті 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до платіжної інструкції № 1666 від 26.07.2024 відповідач сплатив за товар на суму 53 400, 00 грн до відкриття провадження у справі, що є підставою для відмови в позові в цій частині у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача відповідачем на момент відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Тобто, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

Так, ухвалою суду від 30 липня 2024 року було відкрито провадження у справі.

Як вбачається з наданої відповідачем платіжної інструкції, до дати відкриття провадження у справі ним було сплачено 53 400, 00 грн.

Таким чином, оскільки сума основної заборгованості у розмірі 53 400, 00 грн була сплачена до відкриття провадження у справі, з огляду на правові висновки Верховного Суду, суд дійшов до висновку, що у даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивачем у зв`язку із простроченням виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати товару нарахована пеня за період 01.06.2024 - 18.07.2024.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за отриманий Товар Постачальник має право вимагати від Покупця сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.

Відповідач визнав позов в т.ч. в частині стягнення 1839,82 грн пені.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За правилами ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 1839,82 грн пені.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.

Як вже зазначалося відповідачем реалізовано його право на повне визнання позову, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 46 ГПК України.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому Верховний Суд в постанові від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21 відзначив, що з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

Оскільки відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про повернення 50 % судового збору сплаченого позивачем під час подання позовної заяви з державного бюджету на користь позивача.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, з врахуванням заяви відповідача, судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, в розмірі 1514,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00204033) в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (проспект Хіміків, 76, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 33282969) на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «СВК» (бульв. Слави, 54, м. Дніпро, 49126, код ЄДРПОУ 20257936)

1839 грн 82 коп пені,

1514 грн 00 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті позову відмову.

Повернути Приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «СВК» (бульв. Слави, 54, м. Дніпро, 49126, код ЄДРПОУ 20257936) з Державного бюджету 1514 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 1583 від 18 липня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 20 вересня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз