Рішення

від 19.09.2024 по справі 926/1975/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2024 року Справа № 926/1975/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС, м. Червоноград Львівської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД, м. Чернівці,

про стягнення заборгованості за договором поставки на суму 30395,45 грн.,

за участю секретаря судового засідання Орловської М.Л.,

представників сторін:

позивача Сапіга О.В., дов. № 2 від 15.11.2023 (у режимі відеоконференції),

відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД про стягнення заборгованості за договором поставки № ЄК-260/138/1-14-21 від 27.08.2021 на суму 30395,45 грн. на підставі видаткової накладної № ЄК-00012846 від 24.04.2024, у тому числі 25000,00 грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 3181,01 грн. штрафу та 2214,44 грн. пені за прострочення оплати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 позовну заяву ТОВ ЄВРО-КОМЕРС передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 01.08.2024 позовну заяву ТОВ ЄВРО-КОМЕРС залишено без руху, встановлено позивачеві семиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подати до Господарського суду Чернівецької області розрахунки штрафу і пені, копію платіжної інструкції від 22.05.2024 року, докази надіслання цих документів відповідачеві.

Заявою від 02.08.2024 позивач належним чином усунув недоліки позовної заяви, з урахуванням чого ухвалою від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 20.08.2024 у режимі відеоконференції з представником ТОВ ЄВРО-КОМЕРС поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (за наявності). Цією ж ухвалою зобов`язано сторони провести звірку взаємних розрахунків по господарській операції з поставки товару по видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024, позивачу надати акт звірки розрахунків до суду до 20.08.2024.

07.08.2024 позивач подав до суду докази надіслання відповідачеві акту звірки взаємних розрахунків.

08.08.2024 відповідач подав відзив, в якому вважає позов необґрунтованим у зв`язку з тим, що товар по накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024 представник ТОВ НАЛАДКА- КОМЕРЦ ЛТД не отримував і накладну не підписував, накладні підписуються представником отримувача після одержання товару, тому надіслання накладної по пошті ні про що не говорить (а.с. 47-48).

Позивач подав до суду заяву від 16.08.2024, в якій заперечив проти відзиву на позовну заяву в зв`язку з тим, що відповідач, заперечуючи факт отримання товару, здійснив оплату його більшої частини, при цьому, не надав доказів, що згідно даних бухгалтерського обліку не отримував товар від позивача (а.с. 49-50).

У судовому засіданні 20.08.2024 суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази у справі та оголосив перерву в засіданні до 19.09.2024.

Представниця позивача в судовому засіданні 20.08.2024 позов підтримала, пояснила, що згідно з укладеним між сторонами договором поставки відповідачу було поставлено товар, видаткову накладну на який останній не підписав, однак здійснив часткову оплату, від оплати решти вартості товару необгрунтовано відмовився, просила стягнути борг і нараховані згідно з договором штрафні санкції.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.08.2024 позовні вимоги не визнав, пояснив, що водій позивача доставив товар на територію підприємства та вивантажив його самостійно без участі представника відповідача, пізніше залишений водієм товар рибу морожену, було поміщено в холодильник з метою збереження товару, що швидко псується, фактична кількість товару була меншою, ніж вказано у видатковій накладній, на усні звернення керівника відповідача по телефону керівник позивача відкоригувати видаткову накладну у сторону зменшення відмовилася, у зв`язку з чим відповідач провів оплату фактичної кількості завезеної йому продукції, а сплачувати за решту вказаного у накладній товару, який не був поставлений, немає підстав.

22.08.2024 позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не звертався до ТОВ ЄВРО-КОМЕРС з питанням щодо здійснення коригування кількості товару згідно спірної видаткової накладної та коригування податкової накладної, не складав акт розбіжностей щодо отриманого товару і не пропонував скласти такий акт позивачу (а.с. 66-67).

ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД подало 27.08.2024 до суду письмові пояснення, де вказало, що не отримувало товар по видатковій накладній № ЄК-000112846 від 24.04.2024, що позивач не бажав привести поставку товару у відповідність до оплати за врятований товар і провести коригування податкової накладної та не визнав, що товар поставлений не у повному обсязі та не у відповідності до температурного режиму, в бухгалтерському обліку ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД товар по видатковій накладній від 24.04.2024 відсутній, покупцем не отриманий, а був вивантажений і залишений на території підприємства водієм ТОВ ЄВРО-КОМЕРС без прийняття-здачі, внаслідок чого частина риби була розморожена та стала непридатна до подальшого використання (а.с. 70-73).

У судове засідання 19.09.2024 представник відповідача не з`явився без повідомлення причин неявки, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки представник відповідача належним чином повідомлений про дату слухання справи після перерви в судовому засіданні, а його явку суд обов`язковою не визнавав (а.с. 62).

З урахуванням думки представниці позивача, яка проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечувала, суд продовжив розгляд справи в засіданні 19.09.2024, дослідив додаткові письмові пояснення сторін, заслухав додаткові усні пояснення представниці позивача та вирішив спір по суті з виходом у нарадчу кімнату.

Представниця позивача в судовому засіданні 19.09.2024 пояснила, що за спірною операцією з поставки товару позивачем була складена і своєчасно зареєстрована податкова накладна, господарські взаємовідносини сторін складалися таким чином, що за відсутності директора ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД у момент привозу товару товар приймався відповідачем, а видаткові накладні директор відповідача підписував пізніше та надсилав позивачу, при цьому, були випадку затримки у передачі відповідачем підписаних видаткових накладних.

Представниця позивача також зазначила, що з боку відповідача не було ніяких звернень щодо розбіжностей по кількості, вартості, асортименту переданого по спірній поставці товару, не надано документів, яка кількість товару відображена у бухгалтерському і податковому обліку відповідача, вважає, що таким чином ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД намагається уникнути відповідальності за порушення господарського зобов`язання з оплати поставленого товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

27 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД (Покупець) було укладено договір поставки № ЄК-260/138/1-14-21 (далі Договір, а.с. 8-10).

Згідно з пунктами 1, 2 Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві продукцію, найменування, одиниці виміру та загальна кількість якої вказується у видатковій накладній, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у рахунку, виставленому для оплати.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ціна на продукцію узгоджується сторонами на кожну партію поставки продукції і вказується у рахунку та видатковій накладній на продукцію, яка оформляється на кожну партію, дата, вказана в накладній, є датою поставки продукції Постачальником.

Доставка продукції на склад Покупця здійснюється за згодою сторін: або транспортом Постачальника або транспортом Покупця, право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту отримання продукції від Постачальника (пункти 2.4, 2.5 Договору).

Згідно з пунктом 2.9 Договору Покупець зобов`язаний прийняти продукцію у відповідності з вимогами законодавства. Приймання товару по якості Покупець повинен здійснити протягом 15 хвилин з моменту відкриття рефрижератора представником Покупця. Сторони погодили, що приймання товару за якістю полягає в зіставленні якості товару, що поставляється, а також тари, упаковки і маркування з вимогами стандартів, технічних умов (ТУ), умовами договору і з даними супровідних документів Постачальника. Після прийняття товару за якістю Покупець повинен здійснити розвантаження та приймання Товару по якості Товару протягом 45 хвилин з моменту відкриття рефрижератора представником Покупця.

Відповідно до пункту 2.10 Договору передача продукції Постачальником і її приймання Покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та довіреності, один екземпляр вказаних документів відразу після отримання продукції із підписом уповноваженої особи Покупця на прийом товару та відміткою печатки покупця повертається представнику Постачальника.

Згідно з пунктами 3.4, 3.6 Договору оплата продукції Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в день отримання товару. Усі платежі, що надходять від Покупця на рахунок Постачальника як оплата придбаної на підставі даного Договору продукції, незалежно від вказівки призначення в платіжному дорученні, можуть прийматися в залік боргів Покупця, що виникли раніше.

Кількість продукції, що передається Покупцеві згідно умов цього договору, повинна відповідати кількості продукції, зазначеної у видатковій накладній, та виражатися у відповідних одиницях виміру (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, якщо Постачальник передав Покупцю більшу кількість продукції, ніж це визначено видатковою накладною, Покупець зобов`язаний негайно повідомити про це Постачальника.

Пунктами 9.1, 9.3 Договору сторони обумовили, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, у тому випадку, якщо сторони у термін не менш ніж за 20 днів до закінчення строку дії Договору не повідомлять один одного про бажання розірвати Договір, то останній вважається продовженим на один рік. Чинність Договору станом на день виникнення спірних правовідносин сторони не заперечують.

У позовній заяві позивач зазначає, що 24.04.2024 здійснив поставку товару відповідачеві на суму 63620,30 грн., на підтвердження факту поставки додав до позовної заяви копії видаткової накладної № ЄК-00012846 від 24.04.2024, товарно-транспортної накладної № 012846 від 24.04.2024, податкової накладної № 1734 від 24.04.2024 і платіжних інструкцій про сплату відповідачем коштів в якості оплати за товар (а.с. 11 на звороті, а.с. 14, 15, 16-17, 33).

Оглянувши копію видаткової накладної № ЄК-00012846 від 24.04.2024 про поставку позивачем (Постачальник) відповідачеві (Покупець) товару: хек атлантичний морожений 383,3 кг по ціні 121,00 грн/кг, оселедець атлантичний морожений 43 кг по ціні 87,00 грн/кг, скумбрія атлантична морожена 100 кг по ціні 135,00 грн/кг на загальну суму 63620,30 грн. (з ПДВ), суд констатує, що дана видаткова накладна не містить підпису отримувача представника ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД.

На товарно-транспортній накладній № 012846 від 24.04.2024 про перевезення позивачем вказаного у видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024 товару на адресу відповідача також відсутні відмітка ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД про прийняття вантажу і підпис представника вантажоодержувача.

Разом з тим, з наданих позивачем копій платіжних інструкцій убачається, що відповідач здійснив часткову оплату за товар, указаний у видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024, на загальну суму 38620,03 грн., а саме:

1) платіжна інструкція № 68097 від 30.04.2024 на суму 8620,30 грн.,

2) платіжна інструкція № 68118 від 16.05.2024 на суму 10000,00 грн.,

3) платіжна інструкція № 68131 від 22.05.2024 на суму 10000,00 грн.,

3) платіжна інструкція № 68145 від 30.05.2024 на суму 5000,00 грн.,

4) платіжна інструкція № 6813871 від 12.06.2024 на суму 5000,00 грн.

При цьому, у призначенні платежу в усіх зазначених платіжних інструкціях указано: оплата за товар згідно накл. №ЄК-00012846 від 24.04.2024 р. в т.ч. ПДВ 20%.

Позивач направив на адресу ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД претензію-вимогу вих. № 218 від 03.07.2024 про сплату заборгованості в сумі 25000,00 грн. за товар по видатковій накладній від 24.04.2024 (а.с. 20). Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми законодавства України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

За частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 628 Цивільного кодеку України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поставки товару.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічну норму містить стаття 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 1, частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи документи, що містять відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі Положення № 88), господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З наведеного випливає, що факти проведення господарських операцій, які стосуються виконання зобов`язань за правочинами їх сторонами, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Реквізити і вимоги до первинних документів визначені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Так, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинним документом, який засвідчує здійснення господарської операції з поставки товару (продукції), є видаткова накладна.

Накладна це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Товарно-транспортна накладна, за якою одержувачу передаються зазначені в ній товарно-матеріальні цінності, також є первинним документом, який підтверджує господарську операцію з доставки і передачі товару (продукції). Указані первинні документи повинні відповідати вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містити обов`язкові реквізити, зокрема підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.13 Положення № 88 передбачено, що керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій із видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Тож підписувати видаткову накладну вправі як керівник підприємства, так і особа, якої надано право підписувати первинні документи.

Суд констатує, що надані позивачем видаткова накладна № ЄК-00012846 від 24.04.2024 і товарно-транспортна накладна № 012846 від 24.04.2024 не підписані одержувачем продукції (покупцем) відповідачем.

Разом з тим, позивачем як постачальником зареєстровано податкову накладну № 1734 від 24.04.2024 на суму 63620,30 грн. по господарській операції з поставки ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД товару по видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024, квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.05.2024 (а.с. 15, 64).

При цьому на копії податкової накладної № 1734 від 24.04.2024 наявна відмітка про її доставку контрагенту, яким є ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД, тобто відповідач був обізнаний з податковим обліком господарської операції з постачання продукції про видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024 на суму 63620,30 грн.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 2.7 Договору Постачальник зобов`язався оформити належним чином та у встановлені строки податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПК України. Якщо Постачальником оформлено податкову накладну з дотриманням умов щодо її реєстрації та у порядку, визначеному ПК України, однак таку податкову накладну не зареєстровано чи зареєстровано несвоєчасно, то Постачальник не несе відповідальності за це перед Покупцем.

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату товару, вказаного у видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024, на загальну суму 38620,03 грн., із зазначенням у призначенні платежу номеру саме цієї видаткової накладної.

Разом з тим, відповідач не визнає факт поставки товару в цілому у зв`язку з тим, що видаткова накладна № ЄК-00012846 від 24.04.2024 ним не підписана, а товар фактично не прийнятий.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач, крім не підписаних відповідачем видаткової і товарно-транспортної накладних, надав належним чином оформлену і своєчасно зареєстровану в ЄРПН податкову накладну, квитанцію про її реєстрацію, платіжні документи, про оплату відповідачем частини вартості товару.

Крім того, з наданих позивачем документів видно, що господарська операція з постачання ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД продукції на суму 63620,30 грн. по видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024 відповідно до встановлених правил відображена у бухгалтерському обліку ТОВ ЄВРО-КОМЕРС (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 2024 рік, картка рахунку 361 за 2024 р., а.с. 13, 19).

У той же час, відповідач не надав жодних доказів на спростування доводів позивача про те, що товар на суму 63620,30 грн. по видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024 ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД фактично отримало, однак не підписало цю накладну.

При цьому, документально також не підтверджено, що товар був прийнятий відповідачем на суму 38620,03 грн., враховуючи, що згідно видаткової накладної № ЄК-00012846 від 24.04.2024 поставлявся товар з трьох позицій різних найменування, ціни та кількості, невідомо, яку саме рибу, в якій кількості та по якій ціні прийняв відповідач, яким чином оприбуткував цей товар, який згодом оплатив на суму 38620,03 грн., як, будучи платником податку на додану вартість, здійснив податковий облік даної господарської операції.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пунктів 2.9, 2.10 Договору обов`язок з приймання продукції у визначеному порядку стосовно тривалості прийомки товару, перевірки її якості та кількості, підписання супровідних документів на товар (видаткової накладної, товаро-транспортної накладної) покладено саме на покупця (відповідача).

Також, відповідно до пункту 2.11 Договору при виявленні розбіжностей між фактично прийнятою Покупцем продукцією і кількістю, вказаною у видатковій накладній та товаро-транспортній накладній, до екземпляру накладної, що повертається Постачальнику, додається Акт. При цьому Постачальник за домовленістю з Покупцем надає видаткову накладну та товаро-транспортну накладну на суму фактично поставленої продукції чи зобов`язаний відкоригувати суму поставки шляхом складання розрахунку коригування до податкової накладної, який надає Покупцю. Покупець зобов`язаний повернути один екземпляр вказаних документів із підписом уповноваженої особи Покупця на прийом продукції та відміткою печатки Покупця на протязі 7-ми днів від дня отримання їх від Постачальника.

Згідно з пунктом 2.12 Договору претензії щодо якості та кількості товару Покупець вправі пред`явити виключно в момент прийняття товару, у випадку пред`явлення таких претензій Покупцем після прийняття Товару та підписання відповідних документів такі претензії Постачальником не розглядаються.

Таким чином, Договором передбачено алгоритм дій покупця у випадку розбіжностей при поставці продукції, однак відповідач обумовленого порядку не дотримався, акту про розбіжності не склав та не надіслав позивачу, залишив без відповіді претензію-вимогу останнього від 07.07.2024.

Матеріали справи не містять будь-яких складених відповідачем документів щодо спірної поставки товару, або доказів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів, передбачених пунктами 2.9-2.12 Договору щодо прийомки товару в умовах виявлення розбіжностей щодо кількості і якості продукції, вказаній у видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024.

При цьому, з претензії-вимоги ТОВ ЄВРО-КОМЕРС від 03.07.2024 вбачається, що у господарських відносинах сторін дійсно мають місце випадки передачі-прийому товару без підписання безпосередньо в момент прийомки видаткових накладних на товар. Так, у претензії позивач зазначає про низку видаткових накладних, які відповідач не повернув, але отриманий за цими накладними товар оплатив.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов і додаткових поясненнях від 23.08.2024, суд відхиляє, оскільки жодного документального підтвердження своїх аргументів ТОВ НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД не надало.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

Таким чином, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, суд доходить висновку, що надані позивачем докази в сукупності підтверджують здійснення ним господарської операції з поставки відповідачу товару на суму 63620,30 грн. по видатковій накладній № ЄК-00012846 від 24.04.2024, незважаючи на те, що дана видаткова накладна не підписана відповідачем.

Верховним Судом викладено правову позицію про те, що у разі дефектів первинних документів або невизнання стороною факту поставки спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити цей факт іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої поставки, зокрема доказами, які свідчать про відображення здійснення спірних господарських операцій з поставки та отримання товару в податковому обліку господарських товариств (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 04.07.2018 у справі № 908/733/16).

При цьому, суд бере до уваги, що на спростування доводів позивача відповідач не надав жодних документів.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ЄВРО-КОМЕРС у частині стягнення заборгованості по оплаті за товар на суму 25000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в сумі 2214,44 грн. за період з 25.04.2024 по 15.07.2024 та штрафу в сумі 3181,01 грн. (5% від суми боргу за прострочення оплати більше 1 дня) суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність за прострочення оплати переданої продукції передбачена пунктами 6.2, 6.3 Договору: а саме, за відмову від оплати або несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню за кожний день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі прострочення оплати більш ніж на один день чи безпідставної відмови від прийняття продукції сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції, від якої Покупець відмовився або ухилився від оплати.

Суд, перевіривши виконаний позивачем розрахунок штрафу на суму 3181,01 грн. (63620,30 грн. (вартість товару) х 5%), зазначає, що факт прострочення відповідачем оплати товару більше ніж на 1 день підтверджений в ході розгляду справи, тому дана сума штрафу визначена відповідачем правильно (а.с. 33-35).

Щодо обчисленої позивачем пені в розмірі 2214,44 грн. за період з 25.04.2024 по 15.07.2024 суд зазначає, що в розрахунку позивача у першому періоді прострочення допущено помилку у визначенні його тривалості з урахуванням дати проведення часткового платежу, не взято до уваги, що відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Тому суд за допомогою Калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Інформаційно-пошукової системи Ліга 360 (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) зробив власний розрахунок, згідно якого правильно нарахована пеня складає 2185,95 грн. за період з 25.04.2024 по 15.07.2024 (а.с. 76).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію про те, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що задоволенню підлягають похідні вимоги ТОВ ЄВРО-КОМЕРС про стягнення штрафу в сумі 3181,01 грн. та пені в сумі 2185,95 грн., у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 28,49 грн. (2214,44 грн. - 2185,95 грн.) належить відмовити.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до положень статей 123, 129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням ставки судового збору за подання позовної заяви в системі Електронний суд (0,8 від встановленої ставки згідно Закону України Про судовий збір): 2419,98 грн. судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, 2,42 грн. належить залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 123, 126, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС до Товариства з обмеженою відповідальністю НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД про стягнення заборгованості за договором поставки на суму 30395,45 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НАЛАДКА-КОМЕРЦ ЛТД (вул. Заводська, 19а, м. Чернівці, 58007, код ЄДРПОУ 14271671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС (вул. Львівська, 19, м. Червоноград Червоноградського району Львівської області, 80100, код ЄДРПОУ 37059699) 25000,00 грн. основного боргу, 3181,01 грн. штрафу, 2185,95 грн. пені та 2419,98 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення 28,49 грн. пені у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО-КОМЕРС відмовити, судовий збір у сумі 2,42 грн. залишити за позивачем.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

У судовому засіданні 19.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 20 вересня 2024 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.