Ухвала

від 10.09.2024 по справі 910/1956/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1956/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Валевач М. М. (за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи-1 - Палієнка О. А. (адвокат),

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (головуючий - Скрипка І. М., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі

за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області

до: 1) Запорізької обласної державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам`янський",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

відповідача, - Кам`янсько-Дніпровської районної державної адміністрації,

про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації від 06.04.2017 №№ 144, 145, 146, визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 та повернення земельних ділянок.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Запорізька ОДА, Облдержадміністрація, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (далі - ТОВ "Запорізький рибокомбінат", Товариство, відповідач-2) про:

1) визнання незаконними та скасування розпоряджень Запорізької ОДА від 06.04.2017 № 144 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 144, оспорюване розпорядження №144), від 06.04.2017 №145 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 26 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 145, оспорюване розпорядження №145), від 06.04.2017 № 146 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №27 для ведення рибогосподарської діяльності" (далі - розпорядження Запорізької ОДА № 146, оспорюване розпорядження № 146);

2) визнання недійсними додаткових угод від 14.07.2017 до договорів оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 (далі - додаткові угоди від 14.07.2017, оспорювані додаткові угоди), укладених між Кам`янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією (далі - Кам`янсько-Дніпровська РДА, Райдержадміністрація), Запорізькою ОДА та Публічним акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" (далі - ПАТ "Запорізький рибокомбінат"), правонаступником якого є ТОВ "Запорізький рибокомбінат";

3) зобов`язання ТОВ "Запорізький рибокомбінат" повернути державі в особі Запорізької ОДА земельні ділянки площею 1494,9444 га, кадастровий номер 2322410100:01:016:0033, і площею 109,5043 га, кадастровий номер 2322410100:01:002:0013, які розташовані за межами м. Кам`янка-Дніпровська Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, та земельну ділянку площею 34,4412 га, кадастровий номер 2322481800:01:018:0002, яка розташована за межами с. Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (далі - спірні земельні ділянки), посилаючись на положення статей 21, 203, 215, 216, 393, 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), статей 59, 96, 134, 135, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статті 14 Закону України "Про аквакультуру".

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) оспорювані розпорядження та укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при їх прийнятті було порушено порядок передачі у користування земельних ділянок водного фонду, а саме: не виготовлено паспорти водних об`єктів і ці об`єкти не включено до договору оренди, орендну плату визначено тільки щодо користування землею без урахування водного об`єкта, не проведено нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок; 2) відповідачами порушено порядок поновлення договорів оренди землі, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними.

Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 (суддя Спичак 0. М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що предметом спору у цій справі є правовідносини з поновлення договору оренди, які фактично опосередковують вже наявне (надане відповідним уповноваженим органом) право користування, а не надання такого права. У цьому випадку дію договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 було поновлено у порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оспорювані розпорядження та додаткові угоди відповідають вимогам закону, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (головуючий - Агрикова 0. В., Чорна Л. В., Чорногуз М. Г.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постанова мотивована тим, що при укладенні оспорюваних додаткових угод в редакціях, відмінних від первісних, сторони керувалися частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а не частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з клопотанням про поновлення договорів, додавши проекти додаткових угод, а Запорізька ОДА, розглянувши вказані клопотання, прийняла оспорювані розпорядження про поновлення договорів оренди в інших редакціях. При цьому апеляційний суд зазначив, що з набранням чинності Законом України "Про аквакультуру" земельні ділянки водного фонду передаються у користування в комплексі з водним об`єктом за наявності відповідного паспорта водного об`єкта.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 (головуючий - Багай Н. О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) касаційні скарги Запорізької ОДА і ТОВ "Запорізький рибокомбінат" задоволено частково. Скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, а справу № 910/1956/18 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

1) спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з поновленням договору оренди землі, а не наданням в оренду земельних ділянок, отже, має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема статті 51 ВК України, оскільки зміни у законодавстві стосовно порядку надання у користування земельних ділянок водного фонду не можуть обмежити право орендаря на поновлення вже набутого права оренди землі, передбачене частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі";

2) відповідачі вчинили дії з метою приведення відносин користування спірними земельними ділянками у відповідність до змін, внесених Законом України "Про аквакультуру", зокрема, пунктом 4 оспорюваних розпоряджень орендарю було встановлено строки, до яких необхідно було укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку, забезпечити розробку паспортів водних об`єктів і надати їх до Облдержадміністрації для розрахунку орендної плати за водні об`єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок, забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки і внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати за землю. Аналогічні за змістом умови містять додаткові угоди від 14.07.2017 до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27. Проте цим обставинам судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не було надано належної правової оцінки;

3) при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції повинен на основі вивчення доводів сторін та матеріалів справи достеменно з`ясувати, в інтересах якого саме органу заявлено позов прокуратурою та чиї інтереси порушено оскаржуваними розпорядженнями.

За результатами нового розгляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (головуючий - Разіна Т. І., Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постанова аргументована тим, що розпорядження, на підставі яких укладено оспорювані додаткові угоди, прийнято Запорізькою ОДА всупереч вимогам земельного законодавства України, тому ці розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 - визнанню недійсними.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 (головуючий - Берднік І. С., судді Міщенко І. С., Суховий В. Г.) касаційну скаргу ТОВ "Запорізький рибокомбінат" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 скасовано, а справу № 910/1956/18 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначена постанова Верховного Суду мотивована тим, що: 1) приймаючи судове рішення під час нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції фактично продублював зміст скасованої постанови цього ж суду від 13.06.2019 і на порушення вимог процесуального закону не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.11.2019, належним чином не встановив характер спірних правовідносин та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, у повному обсязі не перевірив доводи відповідачів, а також не спростував висновків суду першої інстанції та не навів обґрунтування, за якими такі висновки суду вважає помилковими;

2) без належної правової оцінки суду апеляційної інстанції залишилися обставини, якими Прокурор обґрунтував позовні вимоги, зокрема невиконання відповідачами умов договорів оренди земельних ділянок у редакції додаткових угод від 14.07.2017 щодо виготовлення паспортів водних об`єктів, укладення договорів оренди водних об`єктів, а тому судом не з`ясовано та в судовому рішенні не зазначено, чи є ці обставини (невиконання умов договору) відповідно до вимог чинного законодавства підставою саме для визнання оспорюваних угод недійсними;

3) суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи № 910/1956/18 достеменно не з`ясував того, в інтересах якого саме органу заявлено позов Прокурором та чиї інтереси порушено оспорюваними розпорядженнями, в тому числі не надав належної правової оцінки запереченням відповідачів (ТОВ "Запорізький рибокомбінат" і Запорізької ОДА) щодо наявності законних підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (головуючий - Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г. А.) скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019. Позовну заяву Прокурора залишено без розгляду.

Постанова аргументована посиланням на положення статей 187, 188 ЗК України, статей 53, 226, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктів 1, 51 , 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення № 15), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позову Прокурора з огляду на те, що:

1) саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, Управління) є органом, уповноваженим державою на здійснення нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, зокрема законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, тобто ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що в свою чергу свідчить про помилковість доводів Прокурора як щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, так і щодо наявності передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави;

2) прокурором правомірно не визначено органом, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави в спірних правовідносинах, Запорізьку ОДА, за умови оскарження її розпоряджень, що фактично створило би парадоксальну ситуацію, за якої позивачем та одним із відповідачів у справі була одна і так ж особа - Облдержадміністрація.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 (головуючий - Чумак Ю. Я., Дроботова Т. Б., Багай Н. 0.) касаційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам`янський" (далі - ТОВ "Рибгосп Кам`янський", третя особа-1) задоволено.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 910/1956/18 скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування положень статей 152, 122 ЗК України, статті 53 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/341/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17;

2) передчасно скасувавши рішення місцевого господарського суду і залишивши позов Прокурора без розгляду, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 236, 282, 316 ГПК України ухилився від апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Зазначена постанова аргументована тим, що:

1) укладення додаткових угод від 14.07.2017, які, на відміну від договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 (далі - договори оренди №№ 25, 26, 27), містять нові умови (щодо виготовлення паспортів водних об`єктів, укладення договорів оренди водних об`єктів), відбулося з порушенням місячного строку, передбаченого частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) та оспорюваними розпорядженнями, зволікання з укладенням додаткової угоди в судовому порядку не оскаржувалося, що виключає підстави вважати ці договори поновленими на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону;

2) оскільки ПАТ "Запорізький рибокомбінат" не набуло права на поновлення договору оренди в порядку, визначеному частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), а розпорядження Запорізької ОДА від 01.04.2017 №№ 144, 145, 146 свідчать про порушення Облдержадміністрацією вимог статті 51 ВК України щодо надання земель водного фонду в користування за договором оренди, то оспорювані розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 - визнанню недійсними;

3) з урахуванням висновку, викладеного у пункті 49 постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у цій справі, та виходячи з системного аналізу змісту статей 19, 58, 59, 122,188 ЗК України і встановлених під час розгляду справи обставин належності спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності, захист інтересів держави має здійснювати Запорізька ОДА, проте, оскільки саме цей орган виконавчої влади вчинив дії щодо прийняття оспорюваних розпоряджень та підписання оспорюваних додаткових угод, які є незаконними та порушують інтереси держави, Прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Облдержадміністрацію визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу виконавчої влади, який би міг здійснити захист інтересів держави у сфері розпорядження землями водного фонду, в спірних правовідносинах не існує;

4) за таких обставин Прокурор навів підстави для самостійного представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, та зумовленої цим наявності передбачених законом виключних підстав для самостійного звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції від 01.07.2021, ТОВ "Запорізький рибокомбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Запорізький рибокомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/1956/18 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 02.11.2021.

На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру, викладеного у пунктах 77-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

ТОВ "Рибгосп Кам`янський" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Запорізька ОДА у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити з мотивів, у ній викладених.

Кам`янсько-Дніпровська РДА не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.11.2021 зупинено касаційне провадження в справі № 910/1956/18 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Ухвалою від 07.09.2023 судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 925/1133/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено касаційне провадження у справі № 910/1956/18 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.09.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2024 розгляд касаційної скарги ТОВ "Запорізький рибокомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/1956/18 відкладено на 10.09.2024.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:

- згідно з розпорядженням Кам`янсько-Дніпровської РДА від 17.02.2006 № 43 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок під водними об`єктами, будівлями та дворами Відкритому акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" (далі - ВАТ "Запорізький рибокомбінат"), найменування якого змінено на ПАТ "Запорізький рибокомбінат", правонаступником якого є ТОВ "Запорізький рибокомбінат"), загальною площею 1639,5847 га, з них: лиман 1494,944 га, у тому числі під водою - 1484,0884 га, під берегозахисною смугою - 10,8560 га, вигульні та виросні ставки площею 109,5043 га, у тому числі під водою - 95,2628 га, під берегозахисною смугою - 8,4616 га та під гідротехнічними спорудами (дамба) - 5,7599 га із земель Кам`янсько-Дніпровської міської ради за межами м. Кам`янка-Дніпровська, із земель Великознам`янської сільської ради загальною площею 35,136 га, у тому числі: під водою - 24,9072 га, під гідроспорудами - 0,394 га, інші землі (природоохоронного призначення) - 9,14 га, під будівлями та дворами - 0,5348 га, інше призначення - 0,16 га, для передачі в оренду;

- 01.04.2006 на підставі зазначеного розпорядження між Кам`янсько-Дніпровської РДА (орендодавець) та ВАТ "Запорізький рибокомбінат" (орендар) укладено договори оренди №№ 25, 26, 27, за умовами пунктів 1.1, 5.1 яких орендарю надано в строкове платне користування земельні ділянки: площею 1494,9444 га, кадастровий номер 2322410100:01:016:0033, площею 109,5043 га, кадастровий номер 2322410100:01:002:0013, площею 34,4412 га, кадастровий номер 2322481800:01:018:0002, для здійснення рибогосподарської діяльності;

- за змістом пунктів 3.1, 10.2, 12.1 договорів оренди №№ 25, 26, 27 їх укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дія договору припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації;

- зазначені договори оренди зареєстровано у Кам`янсько-Дніпровському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи від 30.11.2006 за № 040627000012, № 040627000011, № 040627000014;

- відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 28.12.2015 право оренди на зазначені земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна;

- згідно з розпорядженням Кам`янсько-Дніпровської РДА від 01.03.2016 № 52 продовжено термін дії зазначених договорів оренди земельних ділянок та 09.03.2016 між Райдержадміністрацією і ПАТ "Запорізький рибокомбінат" укладено додаткові угоди № 2 до договорів оренди №№ 25, 26, 27, якими пункт 3.1 цих договорів викладено у редакції, відповідно до якої договір укладено на 25 років і починає діяти з моменту державної реєстрації договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір його продовжити;

- зазначені додаткові угоди зареєстровано 06.04.2016 державним реєстратором Кам`янсько- Дніпровської РДА на підставі рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права;

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2016 у справі № 908/1618/16, яке набрало законної сили, частково задоволено позов Прокурора. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам`янсько-Дніпровської РДА від 01.03.2016 № 52. Визнано недійсними додаткові угоди № 2 до договорів оренди №№ 25, 26, 27;

- 25.10.2016 ПАТ "Запорізький рибокомбінат", реалізуючи переважне право, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договорів оренди №№ 25, 26, 27, звернулося до Запорізької ОДА як орендодавця спірних земельних ділянок з листами- повідомленнями №№ 291/0353, 292/0354, 293/0355 про поновлення цих договорів оренди, до яких (листів-повідомлень) додало зокрема проекти додаткових угод;

- лист-повідомлення від 25.10.2016 № 291/0353 отримано Запорізькою ОДА 26.10.2016, а листи-повідомлення від 25.10.2016 № 292/0354 і № 293/0355 отримано орендодавцем 23.11.2016, що підтверджується штампом реєстрації вхідної документації;

- у подальшому Запорізька ОДА видала такі розпорядження: 1) від 06.04.2017 №144 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25 для ведення рибогосподарської діяльності", 2) від 06.04.2017 № 145 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 26 для ведення рибогосподарської діяльності", 3) від 06.04.2017 № 146 "Про продовження дії Публічному акціонерному товариству "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 27 для ведення рибогосподарської діяльності";

- за змістом вказаних розпоряджень вирішено вважати поновленими на тих самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27 (пункт 1), укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок, а також здійснити заміну сторони договору - орендодавця з Кам`янсько-Дніпровської РДА на Запорізьку ОДА, змінити в преамбулі договорів назву орендаря з ВАТ "Запорізький рибокомбінат" на ПАТ "Запорізький рибокомбінат" (пункт 2);

- відповідно до пункту 4 оспорюваних розпоряджень зобов`язано ПАТ "Запорізький рибокомбінат": до 01.05.2017 укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку, до 01.05.2017 забезпечити розробку паспортів водних об`єктів і надання їх до обласної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об`єкти та для внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок, до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати за землю, виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 95 ЗК України;

- 14.07.2017 між Кам`янсько-Дніпровською РДА (первинний орендодавець), ПАТ "Запорізький рибокомбінат" (орендар) та Запорізькою ОДА (новий орендодавець) укладено додаткові угоди до договорів оренди №№ 25, 26, 27, якими замінено орендодавця та назву орендаря; - відповідно до пункту 3 додаткових угод від 14.07.2017 сторони погодилися вважати поновленими на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27;

- згідно з пунктами 4, 5 оспорюваних додаткових угод доповнено зазначені договори оренди: 1) пунктом 4.6, яким передбачено забезпечення розробки паспорта рибогосподарської технологічної водойми і надання його до обласної державної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об`єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; 2) пунктом 4.7, за змістом якого передбачено до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди земельної ділянки у частині розміру орендної плати за землю;

- у пункті 6 додаткових угод від 14.07.2017 сторони погодили, що в термін до 01.09.2017 має бути укладено договір оренди водного об`єкта відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420 "Про затвердження типового договору оренди водних об`єктів";

- відомості щодо продовження на 10 років строкового платного користування земельними ділянками, кадастрові номери 2322410100:01:016:0033, 2322410100:01:002:0013, 2322481800:01:018:0002, було зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку Прокурора, під час видачі оспорюваних розпоряджень та укладенні на їх підставі додаткових угод від 14.07.2017 відповідачами було порушено процедуру поновлення договорів оренди землі та порядок передачі у користування земельних ділянок водного фонду, а саме: не виготовлено паспорти водних об`єктів і ці об`єкти не включено до договору оренди, орендну плату визначено тільки щодо користування землею без урахування водного об`єкта, не проведено нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки подана відповідачем-2 касаційна скарга обмежується доводами про неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою врегульовано порядок та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, тобто скаржником не наведено жодних посилань на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування тих норм матеріального права, які власне слугували підставою для задоволення позовних вимог про скасування оспорюваних розпоряджень №№ 144, 145, 146, визнання недійсними додаткових угод від 14.07.2017 та зобов`язання ТОВ "Запорізький рибокомбінат" повернути державі спірні земельні ділянки, колегія суддів, керуючись положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, здійснює касаційний перегляд у межах заявленої Товариством підстави касаційного оскарження судового рішення в цій справі.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/1956/18 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "MonneH and Morris v. the United Kingdom" (§56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції щодо необхідності достовірного з`ясування наявності/відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді, вміщені в постановах Верховного Суду від 07.11.2019, від 02.09.2020 та від 16.02.2021 у цій справі, апеляційний суд із урахуванням висновку, викладеного у пункті 49 постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у цій справі, виходячи з системного аналізу змісту статей 19, 58, 59, 122, 188 ЗК України і встановлених під час розгляду справи обставин належності спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності, цілком обґрунтовано дійшов висновку, що захист інтересів держави мала би здійснювати Запорізька ОДА, проте, оскільки саме цей орган державної виконавчої влади вчинив дії щодо прийняття оспорюваних розпоряджень та підписання оспорюваних додаткових угод, які є незаконними та порушують інтереси держави, Прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Облдержадміністрацію визначено одним із відповідачів у цій справі (за умови оскарження її розпоряджень - у частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької ОДА від 06.04.2017 №№ 144,145,146), позаяк у спірних правовідносин не існує іншого органу виконавчої влади, який міг би здійснити захист інтересів держави в сфері розпорядження землями водного фонду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що Прокурор навів підстави для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, та зумовленої цим наявності передбачених законом виключних підстав для самостійного звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Як наслідок, розглядаючи позов Прокурора по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість з огляду на те, що:

1) укладення додаткових угод від 14.07.2017, які, на відміну від договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 (далі - договори оренди №№ 25, 26, 27), містять нові умови (щодо виготовлення паспортів водних об`єктів, укладення договорів оренди водних об`єктів), відбулося з порушенням місячного строку, передбаченого частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) та оспорюваними розпорядженнями, зволікання з укладенням додаткової угоди в судовому порядку не оскаржувалося, що виключає підстави вважати ці договори поновленими на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону;

2) оскільки ПАТ "Запорізький рибокомбінат" не набуло права на поновлення договору оренди в порядку, визначеному частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), а розпорядження Запорізької ОДА від 01.04.2017 №№ 144, 145, 146 свідчать про порушення Облдержадміністрацією вимог статті 51 ВК України щодо надання земель водного фонду в користування за договором оренди, то оспорювані розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 - визнанню недійсними.

Як зазначено вище, в силу положень частини 1 статті 300 ГПК України колегія суддів у розрізі наведеної Товариством підстави касаційного оскарження (виключно в частині застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді) не має права за власною ініціативою здійснювати касаційний перегляд справи в частині інших доводів скаржника, який стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 51 ВК України, частин 6, 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 15.07.2020) при ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки в цій частині відповідач-2 наразі не наводить жодних інших підстав касаційного оскарження, передбачених процесуальним законом.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06 2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Суд касаційної інстанції відхиляє передчасне твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного у пунктах 77-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на таке.

Так, ухвалюючи постанову від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (предмет позову заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: 1) Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, 2) Східного офісу Державної аудиторської служби України - визнання недійсними додаткових угод від 24.10.2017 №№1-3, від 15.11.2017 №4 до укладеного між відповідачами договору №17-91 про постачання природного газу від 23.10.2017 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" на користь бюджету 90 577,26 грн надмірно сплачених грошових коштів), Велика Палата Верховного Суду навела правовий висновок щодо дій суду у разі встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, тоді як у справі № 910/1956/18, яка наразі розглядається, Прокурор самостійно звернувся з позовом до суду в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки Запорізька ОДА, яка є уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями водного фонду державної власності, розташованими за межами населених пунктів, наразі є одним із відповідачів (відповідач-1), розпорядження якого оскаржуються з підстав недотримання Облдержадміністрацією норм чинного земельного та водного законодавства, які регулюють порядок передачі у користування земельних ділянок водного фонду та процедуру поновлення договорів оренди землі, в результаті чого Прокурор власне і набув статусу самостійного позивача.

Таким чином, у цій справі та іншій справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене вище переконливо свідчить про різні суб`єктний склад сторін і фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, та зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання в справі № 910/1956/18 та в справі № 912/2385/18.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справі, на постанову Великої Палати Верховного Суду в якій посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

Водночас колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд зауважує, що правомірність самостійного звернення Прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави без визначення компетентного органу, оскільки Запорізька ОДА, яка є уповноваженим державним органом щодо розпорядження землями водного фонду державної власності, розташованими за межами населених пунктів, наразі є одним із відповідачів (відповідач-1), який сам порушив інтереси держави, а інший орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних земельних правовідносинах, відсутній, наразі цілком відповідає актуальним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин (предмет спору - земельні ділянки водного фонду), до завершення касаційного перегляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі (№ 922/787/20), в пунктах 110-117, 130-140, 150, 158 якої (постанови) зазначено таке:

"110. У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 77- 83; від 28.09.2022у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

111. Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

112. Так, у справі № 912/2797/21 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Світловодської міської ради (яка є правонаступником Великоскельовськоїсільськоїради) про визнання недійсними рішення, договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.

113. У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у вказаній вище справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.

114. У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 05.07.2023у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

115. У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

116. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

117. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

130. Абзацом п`ятим статті 152 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленою порядку набуття і реалізації права на землю.

131. Відповідно до абзаців першого-третього пункту "а", абзацу першого та другого пункту "б" частини першої статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

132. Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

133. Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 № 15 (якщо не уточнено зворотне, тут і далі у редакції, чинній на час подання прокурором позову Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

134. Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

135. Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

136. Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено дії, які має вчиняти Держгеокадастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

137. Водночас статтею 152 ЗК України, статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пунктом 5і Положення від 14.01.2015№ 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

138. Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

139. За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор. Зважаючи на викладене вище, прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

140. Узагальнюючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду висновує, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо;

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

150. З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування Рішення Черкаської міської ради від 17.11.2016, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Черкаську міську раду відповідачем у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

158. З огляду на викладене та з метою забезпечення єдності судової практики, Велика Палата Верховного Суду уточнює висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, виклавши його в такій редакції:

органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився)".

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про підтвердження Прокурором передбачених законом виключних підстав для самостійного представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із самостійним позовом за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, повністю відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеній в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, чим спростовуються покладені в основу касаційної скарги доводи скаржника щодо відсутності підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави в суді без попереднього звернення до Запорізької ОДА (див. пункт 139 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем-2 не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Запорізький рибокомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/1956/18 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/1956/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай