Окрема думка

від 10.09.2024 по справі 22/045-10

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Воробйової І. А., Желєзного І. В., Мартєва С. Ю., Шевцової Н. В.

щодо ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2024 року

у справі № 22/045-10 (провадження № 12-46звг24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» до Сквирської районної державної адміністрації, Відкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» про визнання незаконними дій, визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність, та зобов`язання повернути земельні ділянки разом

з водними об`єктами,

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства «Сквирасільрибгосп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України», Сквирської районної державної адміністрації про визнання права користування земельними ділянками, за участю Прокуратури Київської області,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року та постанови Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року

1. 14 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (далі - ТОВ «Сквираплемрибгосп») подало до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня

2010 року та постанови Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. На обґрунтування підстави для перегляду судових рішень

за виключними обставинами заявник послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 30 листопада 2023 року

у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) за заявою № 27128/11 (далі - рішення ЄСПЛ).

3. Також у заяві міститься клопотання про поновлення строку

на її подання, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 321

Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України),

та про витребування в Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини копії рішення ЄСПЛ.

4. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Судувід 26 серпня 2024 року відповідно до частини третьої статті 323 ГПК України заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами залишено без руху для усунення її недоліків, а саме: на виконання пункту 1 частини третьої статті 322

ГПК України заявником до заяви не додано доказів надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельна біржа України» (далі -

ТОВ «Земельна біржа України») копії заяви з додатками з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Заявнику встановлено строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

5. 02 вересня 2024 року на виконання вимог ухвали від 26 серпня

2024 року ТОВ «Сквираплемрибгосп» подало заяву про усунення недоліків,

до якої додало докази надіслання ТОВ «Земельна біржа України»копії заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами разом

з додатками.

6. 10 вересня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою поновила ТОВ «Сквираплемрибгосп» строк на подання заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року та постанови Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року у справі № 22/045-10.

7. Відкрила провадження за виключними обставинами у справі

та призначила заяву ТОВ «Сквираплемрибгосп» до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

8. Витребувала з Господарського суду Київської області матеріали справи, а із Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду

з прав людини копію рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2023 року у справі

«ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» (CASE OF SKVYRASILRYBGOSP, VAT v. UKRAINE) (заява № 27128/11) з його автентичним перекладом українською мовою.

9. Поновлюючи строк для подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, встановлений пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України(тридцять днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного), Велика Палата Верховного Суду врахувала посилання заявника на те, що неподання у визначений законом строк заяви було зумовлено стримуючим фактором, а саме: постанова Київського апеляційного господарського суду була прийнята

14 грудня 2010 року, тому десятирічний строк, передбачений пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України, закінчився ще до ухвалення рішення ЄСПЛ, що не дозволяло товариству звернутись до суду в силу преклюзивності зазначеного строку та неможливості його поновлення. Оскільки починаючи

з 14 серпня 2024 року пункт 2 частини другої статті 321 ГПК України

на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 утратив силу, то встановлений пунктом 5 частини першої

статті 321 ГПК України тридцятиденний строк підлягає поновленню, адже до 14 серпня 2024 року заява не могла бути прийнята до розгляду Верховним Судом в силу наявності у процесуальному законі норми, яка обмежувала строк звернення до суду.

10. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням того,

що ТОВ «Сквираплемрибгосп» невідкладно після втрати чинності визначених Конституційним Судом України норм звернулось із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, поновила строк на подання цієї заяви, встановлений пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України.

11. Задовольняючи клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, Велика Палата Верховного Суду фактично просто підтримала аргументи заявника та не перевірила поважності причин пропуску такого строку.

12. З висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2024 року щодо наявності підстав для поновлення процесуального строку, не погоджуємось, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України викладаємо окрему думку, суть якої полягає у такому.

13. Однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 320 ГПК України).

14. Пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України передбачено,

що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами

з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, може подати особа, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

15. У разі пропуску строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами до заяви додається клопотання про його поновлення (пункт 6 частини третьої статті 322 ГПК України).

16. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків,

коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

17. ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поновлення пропущеного процесуального строку пов`язується саме

з тими обставинами, які суд визнає поважними, тобто такими, що об`єктивно не залежали від волевиявлення особи і були перешкодами для вчасного звернення до суду у визначений законом строк.

18. Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судових рішень, заявник посилається на рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2023 року у справі «ВАТ «Сквирасільрибгосп» проти України» за заявою № 27128/11,

яким установлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання про поновлення строку для оскарження. У цій справі підприємство-заявник - Відкрите акціонерне товариство «Сквирасільрибгосп» (далі - ВАТ «Сквирасільгосп») скаржилось на те, що апеляційний суд незаконно поновив строк для подання апеляційної скарги заступником прокурора.

19. Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 30 листопада 2023 року, про що ТОВ «Сквираплемрибгосп» дізналось з повідомлення Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини

від 07 грудня 2023 року, яке отримало 28 грудня 2023 року.

20. Заява про перегляд судових рішень за виключними обставинами подана 14 серпня 2024 року, тобто з пропуском передбаченого пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України тридцятиденного строку для подання такої заяви більше ніж на сім місяців.

21. Статтею 6 Конвенції передбачено право кожного на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

23. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою гарантії дотримання процесуальних прав добросовісних сторін, підтримання процесуальної дисципліни учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій.

24. Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

25. Загальні принципи щодо прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) у справах про поновлення процесуальних строків, узагальнено, серед інших джерел, в рішеннях

у справах «Пономарьов проти України»(Ponomaryov v. Ukraine),

заява № 3236/03, пункти 40 і 41, від 03 квітня 2008 року, та «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, пункти 46 і 47,

від 29 жовтня 2015 року.

26. ЄСПЛ уже встановлював порушення цього положення у справах про необґрунтоване поновлення процесуальних строків для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, у тому числі коли це стосувалося затримки приблизно у шість місяців (див. згадані рішення у справах «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), пункт 42, та «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), пункти 49-54, а також рішення у справі «Сабадаш проти України» (Sabadash v. Ukraine), заява № 28052/13, пункти 30-34, від 23 липня 2019 року).

27. Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення необхідно керуватися таким: поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; оцінка поважності причин пропущення строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; будь-які поважні причини пропущення строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; необхідно враховувати тривалість пропущення строку, а також можливі наслідки його поновлення для інших осіб.

28. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише

з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

29. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,

що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

30. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення

до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує рішення,

яке набрало законної сили, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення

до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

31. У свою чергу, наведені ТОВ «Сквираплемрибгсп» у клопотанні

про поновлення процесуального строку обставини не свідчать про існування об`єктивно непереборних перешкод та незалежних від його волі

і поведінки обставин, які б унеможливили своєчасне звернення до суду

із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами.

32. Як зазначалося вище, заява про перегляд судових рішень за виключними обставинами подана заявником з пропуском визначеного пунктом 5 частини першої статті 321 ГПК України тридцятиденного строку більше ніж на сім місяців з дня, коли товариству стало відомо про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного (з 28 грудня 2023 року).

33. Неподання відповідної заяви у визначений законом тридцятиденний строк заявник аргументував тим, що преклюзивний десятирічний строк, визначений у пункті 2 частини другої статті 321 ГПК України, для перегляду

за виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду

від 14 грудня 2010 року закінчився ще до прийняття ЄСПЛ рішення

від 30 листопада 2023 року, що стимулювало його не звертатись із заявою про перегляд, оскільки така заява не могла бути прийнята Верховним Судом до розгляду.

34. За змістом доводів заявника мотивом його звернення із заявою про перегляд у серпні 2024 року стали обставини, за якими пункт 2 частини другої статті 321 ГПК України з 14 серпня 2024 року утратив силу на підставі Рішення Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(ІІ)/2024, тобто змінились обставини і утратила силу норма, яка обмежувала строк звернення до суду десятирічним строком.

35. За частиною другоюстатті 152 Конституції України, статтею 91

Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

36. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року

№ 1-р(ІІ)/2024 пункт 2 частини другої та частину третю статті 321 ГПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України.

37. У рішенні визначено, що ці норми втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України, тобто з 14 серпня 2024 року.

38. Вказане Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії

у часі, а навпаки - установивши неконституційність відповідних положень

ГПК України, втрату чинності цими приписами Кодексу відтерміновано,

про що зазначено у самому рішенні Конституційного Суду України.

39. При цьому положення пункту 5 частини першої статті 321 ГПК України, яким установлено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, може подати особа, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною,

не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного, не визнані неконституційними.

40. Вказана норма пов`язує початок перебігу визначеного у ній строку саме з датою, коли особа дізналася або могла дізнатися про набуття рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного, а не з будь-якими іншими умовами чи фактами. У випадку пропуску цього строку він може бути поновлений судом, проте за наявності поважних причин.

41. У цій нормі визначено загальний процесуальний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320ГПК України,

і її застосування не залежить від норми, яка встановлювала граничний строк звернення до суду з такою заявою та надалі втратила чинність. За змістом частини другої статті 321 ГПК України саме зазначені у ній положення, в тому числі у пункті 2 (який визнано неконституційним), мали застосовуватись

з урахуванням приписів частини першої цієї статті, а не навпаки.

42. У клопотанні про поновлення строку заявник не вказує на поважність причин його пропуску з 28 грудня 2023 року (з моменту, коли йому стало відомо про набуття рішенням ЄСПЛ від 30 листопада 2023 року статусу остаточного) до серпня 2024 року (подання заяви про перегляд), а фактично констатує, що він не звертався із заявою в силу наявності в процесуальному законі преклюзивного строку (десятирічний строк з дня набрання рішенням законної сили), який ним був пропущений, і, на його думку, суд би не прийняв таку заяву до розгляду.

43. Тобто, не скориставшись правом на подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами у визначений ГПК України тридцятиденний строк, вважає, що такий строк може бути поновлений з тих підстав, що після 14 серпня 2024 року (втрата чинності пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України) у нього виникла можливість подання заяви про перегляд рішень за виключними обставинами без обмеження строку звернення з такою заявою десятирічним строком.

44. Саме по собі посилання заявника на існування у процесуальному законі положень щодо преклюзивного строку, який ним був пропущений та стимулював його не звертатись до суду із заявою про перегляд, не є тими непереборними, об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, які б обґрунтовували поважність пропуску загального процесуального тридцятиденного строку подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами.

45. Викладені заявником у заяві причини неподання вчасно заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами не свідчать про поважність причин пропуску загального тридцятиденного строку звернення до суду з такою заявою.

46. Власні припущення заявника щодо неприйняття його заяви судом та невчинення ним на основі цього припущення дій щодо подання заяви

у визначений законом строк не можуть розцінюватись як істотні обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку, в тому числі як такі,

що не залежали від його волі або істотно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

47. Таким чином, переконані, що наведені заявником у клопотанні

про поновлення процесуального строку обставини не свідчать про поважність його пропуску та не давали Великій Палаті Верховного Суду підстав для його поновлення, а отже, були відсутні і підстави для відкриття провадження

за заявою ТОВ «Сквираплемрибгосп» про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду

від 14грудня 2010 року та постанови Вищого господарського суду України

від 23лютого 2011 року у справі № 22/045-10.

Судді: І. А. Воробйова І. В. Желєзний С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова