Рішення

від 19.09.2024 по справі 945/1900/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1900/21

Провадження № 2/945/171/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Кінек Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Службі у справах дітей виконавчого комітету Веснянськоїсільської ради про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,позивач посилаєтьсяна те,що29.08.2007 Веснянською сільською радою Миколаївського району, Миколаївської області, був зареєстрований шлюб між сторонами. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти знаходяться на спільному утриманні, заборгованості по аліментам немає. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.11.2018 року, шлюб між ними був розірваний. У період подружнього життя, за спільні сімейні кошти, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Ігнатенко B.C. від 08.08.2009 року р. № 2-630, була придбана квартира АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін, квартира була зареєстрована на ім`я відповідача. Враховуючи викладені обставин,вважає,що квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і кожному з них належить 1/2 частина квартири. Однак, на сьогоднішній день, відповідач не визнає право власності позивача на частину квартири, що змушує останнього звертатись до суду з даним позовом. На підставі вищенаведеного просить визнати за ним право власності на частку спірної квартири та стягнути на його користь понесені судові витрати по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.10.2021року у вказаній цивільній справі відкрито провадження та постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.07.2023року залучено до участі у справі Службу у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,виконуюча функції органу опіки та піклування в якості третьої особи.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.04.2024року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

01.12.2021року представником відповідача ОСОБА_2 , - адвокатом Лєбєдєвим А.С. подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що дві малолітні дитини сторін мешкають разом із відповідачем у спірній скартирі, яка складається з двох кімнат. Позивач взагалі не зазначає про свою участь у підтриманні в належному стані майна (в т.ч. оплаті комунальних послуг), яке є спірним за даним позовом, тобто не приймав участі у його ремонті та збереженні. Позивачем за текстом позовної заяви, не зазначено про дітей, та яким чином не будуть порушуватись їх права при задоволенні позовних вимог.Позивач не надав жодного доказу на твердження про відсутність заборгованості по сплаті аліментів. Також позивач здійснив дії пов`язані із оцінкою майна, яке бажає поділити, результатом чого став звіт експертної оцінки від 06.09.2021 року, який визначив вартість спірного майна в розмірі 268800,00 гривень. При розгляді даного звіту доцільно враховувати, що : оцінка майна здійснена без виїзду експерту та огляду відповідного майна;експертний звіт не зареєстровано належним чином. Тобто визначене свідчить про спірність вказаного висновку. Для встановлення реальної вартості спірного майна, за ініціативою Відповідача було здійснено замовлення експертизи спірного майна головним питанням якого, стало визначення реальної ринкової його вартості. За результатами огляду майна, спеціалістом оцінювачем було виготовлено та видано експертний звіт, який зареєстрований належним чином і визначено реальну ринкову вартість спірного майна яка склала 170680,00 грн. Також не погоджується із визначеною суммою витрат понесених позивачем на правничу допомогу. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Враховуючи вищезазначене, а саме : спірність звіту експертної оцінки виконаної по замовленню позивача; відсутність доказів досудового врегулювання спору позивачем;відсутність врахування прав дітей на житло в даній справі;відсутність доказів сумісного зберігання спірного майна; відсутність жодних пояснень про визначений розмір вартості наданих юридичних послуг;відсутність доказів про відсутність заборгованості по сплаті аліментів позивачем; наявністю належної експертної оцінки щодо реальної вартості спірного майна.

В останнє судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коваль О.В. не з`явилися, при цьому представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Лєбєдєв А.С. у останнє судове засідання не з`явилися, при цьому представником відповідача подано заяву про розгляд справи без їх участі, також зазначив,що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області,виконуюча функції органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився,при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.11.2018року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 29.08.2007року Веснянською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області, актовий запис № 17 було розірвано. Рішення суду набрало законої сили.

У шлюбі у сторін народилися доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів позивачем на користь відповідачки за виконавчим документом №480/757/19, станом на 01.01.2022року заборгованість відсутня.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 08.08.2009 року, ОСОБА_5 передала у власність(продала),а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 272442184 від 30.08.2021року.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до частини першоїстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц (провадження № 14-108звц21), від 14 лютого 2023 року у справі № 759/864/20 (провадження № 61-10998св21).

Судом установлено, що спірна квартира придбана під час шлюбу сторін.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Нормастатті 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, так як набуте подружжям за час шлюбу за спільні кошти, а відповідачка презумпцію спільності майна подружжя не спростувала.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Частиною третьоюстатті 70 СК Українидійсно передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Аліменти (лат. alimentum - харчі, продовольство) - обов`язок утримання, у визначених законом випадках, одним членом сім`ї інших, які потребують цього (у нашому випадку саме утримання батьками своїх дітей).

Обов`язок по утриманню може виконуватись як в добровільному порядку, так і у примусовому - при виконанні рішення суду про стягнення аліментів.

Отже, для правильного застосування частини третьоїстатті 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.

Відповідно до висновку органу опіки иа піклування при виконавчому комітеті Веснянської сільської ради від 29.09.2023року визнання права власності на частку квартири за ОСОБА_1 не впливає на право користування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 цією квартирою.

При встановлені наявності підстав для відступлення від рівності часток подружжя судом встановлено відсутність заборгованості зі сплати аліментів,також відповідачем не доведено, що визначений рішенням суду розмір аліментів недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Проживання дітей з відповідачем, з огляду на встановлені обставини та положеннястатті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного майна, відповідачкою не доведено.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач по суті просив не поділити спірне майно в натурі, а з огляду на наявність спору змінити правовідношення, визнавши за ним право власності на 1/2 ідеальної частки у праві на спірну квартиру, тому суд вважає можливим ефективний захист прав позивача у межах цієї справи про поділ нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2023 року у справі № 347/2223/17 (провадження № 61-3073 св 22)

За частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, для подружжя передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Той з подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Розглядаючи вимогу про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири, суд за наявності належних, допустимих і достатніх доказів повинен встановити належність майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що спірне майно - квартира , набута сторонами під час перебування у шлюбі, в інтересах сім`ї, тому зазначене майно, виходячи з приписівстатті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis постанови від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72),від16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69)).

Позивач звернувся до суду з метою поділу майна, набутого у шлюбі з відповідачем. Відомостей про наявність у сторін інших спорів про поділ спільного сумісного майна немає. Тому суд вважає можливим ефективний захист прав позивача у межах цієї справи про поділ нерухомого майна.

У справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та зазначення про це у резолютивній частині судового рішення не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вимога про поділ спільного сумісного майна (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70).

Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06.06.2024 року у справі № 755/4429/22 зазначив, що поділ майна подружжя, що перебуває у їхній спільній сумісній власності, є підставою для набуття особистої приватної власності кожним із подружжя. Встановивши, що об`єкт поділу належить сторонам на праві спільної сумісної власності та вирішивши надалі питання про такий поділ, власність сторін спору на цей об`єкт стає спільною частковою.У разі заявлення вимоги про визнання права власності на майно у рівних частках у порядку поділу спільної сумісної власності суд визнає за кожним співвласником право власності на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на відповідний об`єкт, а не ділить останній.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши принцип рівності часток, дійшов висновку про визнання права власності на 1/2 частку спірної квартири.

Щодо стягнення понесених судових витрат.

Згідно з ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав: копію договору про надання юридичних послуг.

Заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи не є обґрунтованим, оскільки він не підтверджений належними доказами.

Виходячи з встановлених обставин та норм процесуального законодавства, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази про понесення судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи не є достатніми, допустимими і достовірними.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1344,00грн. та висновку оцінювача у розмірі 1000грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, ч. ч. 1, 2 ст. 142, ч. ч. 1, 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ;уродженець с.Петрівка Миколаївського району Миколаївської області;РОНКПП НОМЕР_1 ; паспорт № НОМЕР_2 ; зареєстрований АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ;паспорт серія НОМЕР_3 ;РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована: АДРЕСА_4 ), третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Веснянськоїсільської ради(ЄДРПОУ43821437;вул.Центральна,6с.ВеснянеМиколаївського районуМиколаївської області) про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженець с.Петрівка Миколаївського району Миколаївської області;РОНКПП НОМЕР_1 ; паспорт № НОМЕР_2 ;зареєстрований АДРЕСА_3 ) право власності на частку в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення судових понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ;паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженець с.Петрівка Миколаївського району Миколаївської області;РОНКПП НОМЕР_1 ; паспорт № НОМЕР_2 ;зареєстрований АДРЕСА_3 ) судові витратипо сплатісудового зборув сумі1344,00грн.та висновкуоцінювача урозмірі 1000грн. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський