Рішення

від 18.09.2024 по справі 120/5956/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 вересня 2024 р. Справа № 120/5956/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" про визнання бездіяльності протиправною

в с т а н о в и в :

06.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" про визнання бездіяльності протиправною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що згідно з вироком Пішанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань №1".

Вказала, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не забезпечення права засудженого до довічного позбавлення волі на належні житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови його тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" за період з 01.02.2024 року по 26.02.2024 року.

Ухвалою суду від 13.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" 14.05.2024 року о 20:05 год., разом з тим, правом на поданням відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року позивача засуджено до довічного позбавлення волі за ч. 1 ст. 115, п. 1, 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 194, ст. 70 Кримінального кодексу України. Місцем відбування призначеного покарання є Державна Установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

25.04.2023 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся із поданням №65882/5444-1-23/27 до Міністра юстиції України щодо вжиття заходів, спрямованих на недопущення у подальшому порушень прав позивача на належні умови утримання в державній установі Вінницька установа виконання покарань (№1).

25.05.2023 року від Міністерства юстиції України надійшла відповідь щодо виконання подання. Зокрема зазначено, що матеріально-побутові умови тримання засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 в установі задовільні. В камері де перебуває засуджений встановлені радіатори опалення, розетка з електричним струмом, освітлення, всі комунікації знаходяться у справному стані, стіни та стеля пофарбовані водним розчином вапна, панелі пофарбовані емаллю.

25.07.2023 року Міністерство юстиції України листом №97885/10058-1-23/26.2 повідомило Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що Департаменту з питань виконання кримінальних покарань доручено вжити заходів, спрямованих на усунення порушень.

При цьому, позивач вказує, що в лютому 2024 року порушено його прав на належні житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1, а тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є Кримінально-виконавчий кодекс України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 2 ст. 7 КВК України).

Відповідно до ст. 115 КВК України передбачено, що особам які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.

З вищевказаного вбачається, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених КВК України, законами України і встановлених вироком суду, зокрема, це стосується й права на належне матеріально-побутове забезпечення для засуджених до довічного позбавлення волі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав до суду лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.04.2023 року, в якому зазначено, що камера, в якій тримається засуджений ОСОБА_1 , перебуває в незадовільному стані.

Разом з тим, суд зазначає, що в позовній заяві позивач не наводить конкретні, належні житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1, які не забезпечені відповідачем в лютому 2024 року.

Суд звертає увагу, що лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 25.04.2023 року не може свідчити про те, що в лютому 2024 року не забезпечено право позивача на належні житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1 .

Водночас, судом встановлено, що згідно довідки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" від 19.02.2024 року, ОСОБА_1 відбуває покарання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1. Камера має площу 7,9 м?. Камерне приміщення обладнано санвузлом з водопроводом та каналізацією, встановлено змішувач холодної та гарячої води, душовий піддон, батареї опалення, наявна розетка з електричним струмом та лампочка для освітлення. Всі комунікації знаходяться у належному стані. Камерне приміщення пофарбовано водним розчином вапна (стіни та стеля), панелі пофарбовані емаллю. Санітарно-побутовий стан камерного приміщення №133 задовільний та відповідає функціональному призначенню. Також вказано, що ремонтні роботи в камерних приміщеннях проводяться згідно графіку, затвердженого начальником установи

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що відповідачем спростовано доводи позивача стосовно незабезпечення його права на належні житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1 в період з 01.02.2024 року по 26.02.2024 року.

Разом з тим, суд зауважує, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (вказана правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2022 року у справі №9901/480/19).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021 року №320/950/19 зазначив, що умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №360/1193/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту неправомірної бездіяльності відповідача, у період з 01.02.2024 року по 26.02.2024 року, яка полягала у незабезпеченні його права на житлові, матеріально-побутові та санітарно-епідеміологічні умови тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи Вінницька установа виконання покарань №1, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл, судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань №1" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08562602).

Суддя Дончик Віталій Володимирович