Окрема ухвала

від 19.09.2024 по справі 140/10963/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

19 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/10963/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, яке набрало законної сили 01.10.2020, у даній справі позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 23 грудня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року; зобов`язано Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області провести із 23 грудня 2019 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

На адресу суду 26.08.2024, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), 10.02.2023 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду, проте рішення суду залишається невиконаним.

Листами від 02.05.2024 та 20.05.2024 Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 31.08.2020 у даній справі здійснено обрахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства лише за період з 23.12.2019 по 31.08.2020 у сумі 6949,48 грн.

Уважає такі дії суб`єкта владних повноважень вчинені на виконання рішення суду є протиправними, оскільки державні органи не можуть виправдовувати невиконання судових рішень нестачею коштів.

Стверджує, що в порушення вимог статті 370 КАС України відповідач відмовляється виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, у визначений цим рішенням та законодавством України, спосіб.

Просить визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, яка полягає в невиконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 140/10963/20, щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, після дати винесення цього рішення суду.

Враховуючи, що рішення суду від 31.08.2020 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), тому вказану заяву відповідно до приписів частини п`ятої статті 383 КАС України розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 23 грудня 2019 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області провести із 23 грудня 2019 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Листом від 10.08.2023 №К-233 Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації повідомило стягувача про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у цій справі проведено нарахування з 23.12.2019 по 31.08.2020 у сумі 6949,48 грн, а виплата буде проведена після виділення коштів на виконання рішень судів.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.02.2023 ВП № 70987300 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 по даній справі заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено в адміністративній справі № 140/10963/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії сторону виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2365/2021р. та № 2366/2021р., виданих Волинським окружним адміністративним судом 04 лютого 2021 року, а саме боржника Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації на його правонаступника - Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За правилами частин першої третьої статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд також наголошує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні поданої заяви суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у зразковій справі № 240/4946/18, яка полягає в такому, що грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд звертає увагу, що після винесення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 140/10963/20 нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінилося, тому у боржника Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області були відсутні правові підстави для припинення нарахування та виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, з 31.08.2020.

Суд також наголошує, що у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 140/10963/20 не вказано часовий проміжок, протягом якого боржник Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області повинен здійснювати нарахування та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, а позиція боржника про те, що нарахування вказаної грошової допомоги за вказаним рішенням суду здійснена лише по дату винесення рішення суду є безпідставною та не має правового обґрунтування у жодному нормативно-правовому акті.

Отже, суд погоджується із доводами заявника про протиправність дій відповідача (боржника), вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у цій справі, щодо нарахування щомісячної грошової допомоги лише по день прийняття судом рішення.

Водночас, суд не погоджується з доводами боржника про те, що виплата вищевказаної грошової допомоги буде проведена після надходження коштів з Державного бюджету України на рахунки управління, з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 КАС України та положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Жодних доказів про відсутність в Управління коштів на погашення заборгованості з виплат грошових сум за рішеннями суду боржником суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За приписами частин першої, четвертої сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/226/19).

Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 760/3142/17, від 29.04.2022 у справі № 120/2914/19-а).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Суд звертає увагу, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у цій справі було видано виконавчий лист від 04.02.2021 №2365/2021р., який стягувачем був поданий для примусового виконання та перебуває на цей час на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що свідчить витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження. Проте, з листа Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області 10.08.2023 № К-233, наданого на звернення стягувача, щодо виконання рішення суду від 05.11.2020 у даній справі, а також листів від 02.05.2024 №3078/01-16/2-24, від 02.05.2024 №3079/01-16/2-24 та від 20.05.2024 №3135/01-14/2-24, адресованих Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, щодо виконання вимог державного виконавця, убачається, що вказане рішення суду належним чином не виконане.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про вжиття стягувачем усіх можливостей для примусового виконання рішення суду у цій справі та наявність у нього права на звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.

Відтак, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у цій справі в частині здійснення нарахування позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, виконане до дати постановлення рішення суду, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій боржника, вчинених на виконання рішення суду щодо не здійснення нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, після дати прийняття судом рішення.

У свою чергу, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Зважаючи на те, що Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області вчинило неналежні дії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №140/10963/20, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати такі протиправними протиправною з наведених вище підстав.

Крім того, у порядку частин першої, п`ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов`язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.

Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 31.08.2020 у справі №140/10963/20, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, після дати прийняття рішення суду.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №140/10963/20 щодо не нарахування не виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, після дати прийняття рішення суду.

Встановити Управлінню соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою тридцять днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.І. Смокович