Рішення

від 19.09.2024 по справі 160/17899/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа №160/17899/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому проваджені) у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17899/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 2021 по 2024 роки суддівська винагорода виплачувалась не у відповідності до положень пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без урахування встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік з 01.01.2021 у розмірі 2270,00грн., на 2022 рік з 01.01.2022 у розмірі 2481,00грн., на 2023 рік з 01.01.2023 у розмірі 2684,00грн. та на 2024 рік з 01.01.2024 у розмірі 3028,00грн. За вказаний період суддівська винагорода та допомога на оздоровлення нараховувалась з величини під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102,00грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обмеження виплати суддівської винагороди з врахуванням величини у розмірі 2102,00грн. під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» призводить до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення прав та гарантій, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зумовило звернення до суду із цим позовом.

Розпорядженням голови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 справа №280/3051/24 передана Третьому апеляційному адміністративному суду для визначення підсудності.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 адміністративну справу №280/3051/24 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу передано на розгляд судді Бухтіяровій М.М.

Ухвалою суду від 13.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачам строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

23.05.2024 позивачами подана заява про усунення недоліків про визнання зазначених причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №280/3051/24; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачам строк звернення до суду із цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.06.2024 та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, а позивачам - відповідь на відзив разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь.

Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача довідки про розмір нарахованої, утриманої та фактично виплаченої суддівської винагороди позивачів за спірний період.

13.06.2024 на електронну пошту суду від Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Норма ч. 3 ст. 135 Закону України №1402-VІІІ за своєю правовою природою є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, апеляційного та вищого спеціалізованого судів Верховного Суду. У свою чергу, безпосередньо розмір прожиткового мінімуму для визначення базового окладу судді у спірному періоді законодавець регламентував Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Законом України від 09.11.2023 №3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Відповідно до статті 7 вказаних нормативно-правових актів прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00грн. Вказана величина залишається сталою. Закони України від 15.12.2020 №1082-ІХ, від 02.12.2021 №1928-ІХ, від 03.11.2022 №2710-ІХ, від 09.11.2023 №3460-ІХ або їх окремі положення у судовому порядку не скасовувались, неконституційними не визнавались, а відтак, є чинними. Відповідач звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Отже, на підставі викладених положень бюджетного законодавства у їх сукупності з приписами Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ, у період з 01.01.2021 по теперішній час нарахування та виплата суддівської винагороди здійснювалась у межах бюджетних призначень, затверджених Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником вищого рівня, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., тобто дії Запорізького окружного адміністративного суду ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.

14.06.2024 аналогічний за змістом відзив від Запорізького окружного адміністративного суду надійшов засобами поштового зв`язку.

17.06.2024 від позивачів надійшла заява, в якій зазначають, що відзив отримали, не бажають скористуватись своїм правом на подання відповіді на відзив та просять розглядати справу на підставі наявних доказів, без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання 18.06.2024 сторони не з`явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. Протокольною ухвалою суду від 18.06.2024 підготовче засідання було відкладено та наступне засідання призначено на 02.07.2024.

У підготовче засідання 02.07.2024 сторони не з`явились з урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, витребуваних доказів відповідачем не надано.

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2024 постановлено розглянути питання про роз`єднання позовних вимог у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 04.07.2024 роз`єднано позовні вимоги у справі №280/3051/24 за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 в самостійні провадження.

У провадження адміністративної справи №160/17899/24 виділені позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду про:

- визнання протиправною відмову Запорізького окружного адміністративного суду, викладену у листі від 12.03.2024 №06-19/5707/24 у нарахуванні та виплаті позивачам суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень; з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень;

- зобов`язання Запорізького окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення:

за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 09.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17899/24; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.07.2024; залучено Державну судову адміністрацію України до участі в адміністративній справі в якості другого відповідача та запропоновано відповідачам, у разі невизнання позову, подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Цією ж ухвалою суду витребувано у Запорізького окружного адміністративного суду довідку про розмір нарахованої, утриманої та фактично виплаченої суддівської винагороди позивача за спірний період.

Копія ухвали суду разом із судовими повістками про виклик в суд надіслані сторонам.

25.07.2024 відповідачем-1 на виконання вимог ухвали суду надані довідки про розмір нарахованої, утриманої та фактично виплаченої суддівської винагороди позивачу за 2021 - червень 2024 рр.

У підготовче засідання 25.07.2024 сторони не з`явились. Протокольною ухвалою суду підготовче засідання було відкладено до 08.08.2024.

08.08.2024 відповідачем-1 надані додаткові докази щодо суддівської винагороди судді позивача за період з 2021 по 2024 рр.

У підготовче засідання 08.08.2024 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

Ухвалою суду від 09.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2024.

У судове засідання 05.09.2024 сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Судом враховано заяву позивача про розгляд справи без її участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

З огляду на викладене, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у письмовому провадженні.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.2007 ЦВМ Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Указом Президента України від 14.09.2009 №740/2009 «Про призначення суддів» позивач призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Наказом голови від 30.09.2009 №176-к ОСОБА_1 зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді.

Указом Президента України від 28.09.2017 №294/2017 «Про призначення суддів» позивач призначена на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідно до довідки №02-35/24/30 від 02.04.2024, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, ОСОБА_1 працює в Запорізькому окружному адміністративному суді на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду з 01 жовтня 2009 року наказ від 30.09.2009 №176-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді», виданий на підставі Указу Президента України від 14 вересня 2009 року №740/2009 «Про призначення суддів», наказ від 29.09.2017 №180-к «Про повноваження судді ОСОБА_1 », виданий на підставі Указу Президента України від 28.09.2017 №294/2017 «Про призначення суддів».

За змістом довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 №33, №32, №31 №30 позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року.

Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

12.02.2024 позивач разом із колективом суддів звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Листом від 12.03.2024 №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача-1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у періоді з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн., звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).

Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини четвертої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Згідно із частиною п`ятою статті 135 цього Закону суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

За змістом частини шостої, сьомої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі Закон № 1082-IX) установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX (далі Закон № 1928-IX) установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі на - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ (далі Закон №2710-ІХ) установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі Закон №3460-IX) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Отже, статтею 7 Законів № 1082-IX, №1928-IX, №2710-ІХ, №3460-IX разом із встановленням на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн., в той час, коли ані до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а ні до Закону №966-XIV відповідні зміни щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Таким чином, Законами про Державний бюджет України на 2021 - 2024 роки фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однак, Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювався Верховним Судом (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суддівську винагороду позивачеві у спірний період нараховано та виплачено без урахування встановленого на 1 січня відповідного календарного року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для визначення суддівської винагороди за спірний період використовувалася така величина, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються довідками Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024, а також довідкою від 08.08.2024, де відповідачем-1 підтверджено, що суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Водночас, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на 1 січня 2023 року (2684,00грн.), на 1 січня 2024 року (3028,00грн.) - на іншу розрахункову величину (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.), яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена, у спірному періоді на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Тож законних підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00грн.), при обчисленні позивачу суддівської винагороди за спірний період у відповідача-1 не було.

Відповідач-1 зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача діяти відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» відповідно.

Щодо посилань відповідача-1 на те, що положення Законів № 1082-IX, №1928-IX, №2710-ІХ, №3460-IX, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00грн.), в судовому порядку не скасовувались, неконституційними не визнавались та є чинними, суд повторно зазначає, що ці закони, позаяк, не є законом про судоустрій, ними чи іншим законом не вносилися зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а тому вони не можуть встановлювати розрахункову величину для обрахунку суддівської винагороди, яка Законом №1402-VIII не передбачена.

Доводи відповідача-1 про те, що Запорізький окружний адміністративний суд може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік, є слушними, однак вони не нівелюють висновків суду про необхідність застосування норм Конституції України та спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду у спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, відповідач-1 діяв не у відповідності до вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.

При вирішенні питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача суд бере до уваги, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансовою забезпечення усіх інших судів, окрім Верховною Суду та вищих спеціалізованих судів, функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

За змістом частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

З огляду на викладене, головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Запорізький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 БК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).

Частиною першою статті 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

У постановах Верховного Суду у справах № 400/2031/21 та № 360/503/21 суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред`явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі. Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону №1402-VІІІ у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи.

У постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 120/19262/21-а Верховним Судом наведено такі правові висновки: «… у системному взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, … . Ураховуючи те, що у цій справі ДСА України має статус відповідача і суд першої інстанції зобов`язав його, як головного розпорядника коштів, вирішити питання щодо фінансування спірних виплат, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону».

Відповідачем-1 у відзиві зазначено, що Запорізький окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснював нарахування суддівської винагороди в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у відповідному кошторисі.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав, як і жодних пояснень, в яких би виклав свою позицію щодо суті спору.

При цьому, належних доказів того, що Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення у спірний період виплати позивачеві суддівської винагороди, обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, матеріали справи не містять.

Отже, невиплата позивачеві суддівської винагороди у спірний період в належному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, то саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Запорізький окружний адміністративний суд хоч і не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу та виплату суддівської винагороди у більшому розмірі, втім необхідність виконання відповідачем-1, як розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, вимог чинного законодавства не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності судді.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції, окрім іншого визначає те, що спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний спосіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд звертає увагу, що у тексті позовних вимог позову позивач просить суд зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити суддівську винагороду, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, за період, зокрема: з 01 січня 2024 року, однак така вимога не містить чіткого часового проміжку, протягом якого вже відбулось порушення прав позивача, яке підлягає відновленню у межах цієї справи.

Указана вимога спрямована на майбутнє для захисту прав позивача від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому та сформульована без урахування вірогідної зміни правового регулювання спірних правовідносин.

При вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також суд зобов`язаний визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.

За змістом положення частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270,00грн.; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн.; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн.; та за період з 01 січня 2024 року по день звернення до суду із цим позовом 05 квітня 2024 року у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн., з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а також зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту порушеного права.

Щодо допомоги на оздоровлення.

Відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

За викладених обставин, враховуючи, що допомога на оздоровлення встановлюється в розмірі від посадового окладу, розрахунок розміру якого обрахований за період 2021-2023 роки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00грн.), що встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а порушені права - відновленню у вказаних вище спосіб.

Позовні вимоги в частині нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 у розмірі 3028,00грн., не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивачу на час звернення до суду із цим позовом нарахована та виплачена допомога на оздоровлення за 2024 рік, тобто відсутні докази порушеного права в цій частині позову станом на 05.04.2024.

Суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на момент звернення особи до суду таких не існує.

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачами не доведено правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В щодо нарахування та виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) щодо не забезпечення Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова