Рішення

від 20.09.2024 по справі 380/3182/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2024 рокусправа № 380/3182/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» до Львівської митниці про скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІВА УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000330/2 від 06.12.2023.

Ухвалою від 15.02.2024 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Caloree Dіs Ticaret LTD. Sti., (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 2018/MR. Термін та умови поставки визначені у п. 4.1. Контракту, а саме - Поставка Товару здійснюється згідно Інкотермс 2010 на умовах, зазначених в інвойсах. На підставі інвойсу № CLR2023000000031 від 27.11.2023 на адресу Покупця відправлено сталеві панельні радіатори для центрального опалення на загальну суму 30266,17 дол.США, на умовах FCA Bursa відповідно до правил Інкотермс 2010. 04.12.2023 до митного оформлення було подано ввезений на митну територію України - Товар №1. Код ТН ЗЕД - 7322 19 00 00 Вироби з чорних металів: сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом. Радіатори являють собою прямокутну панель, що складається з двох зварених разом сталевих листів з відштампованими поглибленнями, які при зварці створюють канали для циркуляції теплоносія...... Торгівельна марка: CALOREE. Країна виробництва: TR. Виробник: Caloree Dіs Ticaret LTD. Sti. Позивачем заявлено митну вартість на рівні 1 223 452,72 грн. Митні платежі склали 318 097,71 грн. у тому числі ввізне мито 5% - 61 172,64 грн. ПДВ 20% - 256 925,07 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та її визначення за основним методом декларантом подано до митного органу всі підтверджуючі документи, проте за результатами розгляду поданих декларантом документів Львівська митниця не погодилася із зазначеною митною вартістю та винесла рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає протиправним спірні рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві від 26.02.2024 зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Відповідач звертає увагу на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У цій спірній ситуації митниця послідовно застосовувала методи визначення митної вартості імпортованих товарів.

Зважаючи на викладене, відповідач уважає, що в документах, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, поданих ТОВ «Тіва Україна» виявлено розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржуване рішення є правомірним, з огляду на що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

01.03.2018 між ТОВ «ТІВА УКРАЇНА» (Покупець) та Caloree Dis Ticaret LTD. Sti., (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 2018/MR, відповідно до якого Продавець повинен продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент і кількість якого зазначаються у відповідних інвойсах.

Ціни та Товар узгоджуються на кожну партію і вказуються в інвойсах (п.2.1 Контракту).

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2018 № 2018/MR покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № CLR2023000000031 від 27.11.2023.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 04.12.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209150014144U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації: Вироби з чорних металів: сталеві панельні радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом. Радіатори являють собою прямокутну панель, що складається з двох зварених разом сталевих листів з відштампованими поглибленнями, які при зварці створюють канали для циркуляції теплоносія. Іноді для збільшення циркуляції тепловіддачі до тильної сторони панелі приварюються П-образні сталеві ребра, декілька таких панелей можуть об`єднуватися в пакет... Торгівельна марка: CALOREE. Країна виробництва: TR. Виробник: Caloree Dіs Ticaret LTD. Sti.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209150014144U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 27.11.2023; - рахунок-проформа від 23.10.2023 №UA3-231012-47; - рахунок-фактура (інвойс) від 27.11.2023 №CRL2023000000034; - автотранспортна накладна від 27.11.2023 №771057; - сертифікат про проходження товару від 27.11.2023 №Z0552723; - замовлення від 23.11.2023 №2311; банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.10.2023 №38; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.11.2023 №367; - документ що підтверджує вартість перевезення товару від 28.11.2023 №б/н; - прейскурант (прайс-лист) від 03.10.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.03.2019 №2; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.03.2021 №4; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.01.2020 №3; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2022 №7; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.03.2018 № 2023/MR; - договір (контракт) про перевезення від 23.10.2018 №2310; - каталог від 04.12.2023; - копія митної декларації країни відправлення від 27.11.2023 №23341300ЕХ00960864.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: надати наступні документи для підтвердження митної вартості товару №: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.».

У свою чергу, Декларант на вимогу надав додаткові документи: - проформа-рахунок № UA3-231012-47 від 23.10.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 38 від 24.10.2023; замовлення № 2311 на транспортно-експедиційне обслуговування від 23.11.2024; рахунок №367 від 28.11.2023; довідка про транспортні витрати б/н від 28.11.2023; договір №2310 транспортних послуг від 23.10.2018; прайс-лист від 03.10.2023; каталог продукції виробника товару; експортна декларація країни відправлення №23341300ЕХ00960864 від 27.11.2023.

06.12.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/000330/2, в графі 33 якого було вказано:

«…За результатами встановлено наступне: - подана до митного оформлення CMR №771057 від 27.11.2023 у гр.22 не містить відміток відправника (ні підпису, ні печатки відправника); -у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA Bursa. Однак у ЦМР р.4 зазначене місце завантаження - ISTANBUL, а у рахунку на транспортування зазначено маршрут - Бурса-Порубне-Верин; протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; - згідно замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування №2311 вартість перевезення складає 4300 дол. США по курсу НБУ на день завантаження автомобіля. Kypс НБУ станом на 27.11.2023 становив 36.0487 грн/дол. США (4300*36,0487=155009,41грн). Відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг №367 від 28.11.2023 вартість послуг становить 158463,00 грн, що не відповідає умовам замовлення, а отже умовам договору (відповідно до п. 1.3 договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №2310 від 23.10.2018 Заявка є невід`ємною частиною даного договору). - відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс, які були прийняті Міжнародною торговою палатою при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Оскільки відвантаження товару здійснювалось не з адреси відправника (відповідно з умовами договору, умови поставки FCA Bursa), а відомості щодо завантаження товару м. ISTANBUL, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги; -у інвойсі №CLR2023000000031 від 27.11.2023 зазначено про надання знижки (DISCOUNT) в сумі 326,68 дол.США. Однак, ні у рахунку-фактурі, ні у договорі не зазначено про підстави надання такої знижки; -у поданій до митного оформлення МД №23UA209150014144U0 вказана сума транспортних витрат в розмірі 119930,00грн. Однак, відповідно до поданого до митного оформлення рахунку на оплату транспортних послуг №367 від 28.11.2023 вартість послуг за межами митної території України складає 111720,00грн (транспортні послуги) та 6841,67грн (транспортно-експедиційні послуги). Тобто, задекларована сума транспортних витрат не підтверджена документально; - у поданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення №23341300EX00960864 зазначені умови поставки відмінні від визначених договором та задекларованих у МД №23UA209150014144U0; - поданий прайс-лист від 03.10.2023 виставлений на інших умовах поставки ніж передбачені договором…».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд зазначає, що протоколом обробки від 04.12.2023 №29796 витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/000330/2 порушень, необхідно відмітити наступне.

Відповідач у спірному рішенні зазначає про неможливість визначення транспортної складової митної вартості оскільки подані документи містять розбіжності.

Зокрема відповідач стверджує, що «подана до митного оформлення CMR №771057 від 27.11.2023 у гр.22 не містить відміток відправника (ні підпису, ні печатки відправника)».

Суд зауважує, що за змістом п. 6 частини 2 ст. 53 МК України вбачається, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто законодавець розмежував поняття документів які підтверджують вартість перевезення на «транспортні (перевізні) документи» та «документи, що містять відомості про вартість перевезення».

З метою підтвердження транспортної складової митної вартості товару декларант позивача подав до митного оформлення наступні документи:

- замовленні на транспортно-експедиційне обслуговування від 23.11.2023 №2311;

- довідка про транспортні витрати від 28.11.2023;

- рахунок на оплату від 28.11.2023 №367;

- договір про надання транспортних послуг автомобільного перевезення від 23.10.2018 №2310;

- ЦМР №771057.

Відповідно до замовлення на перевезення від 23.11.2023 №2311 перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом Bursa, Туреччина с.Верин, Україна, автомобілем Cканія НОМЕР_1 /СЕ0010ХF.

Необхідно відмітити, що саме таким автомобілем здійснювалось перевезення вантажу, що підтверджується відміткою у гр.17 ЦМР №771057.

Окремо суд зауважує, що у наявній в матеріалах справи копії ЦМР №771057 у гр.22 містяться відомості про відправника (повна назва). Така автотранспортна накладна підтверджує укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.

Відтак, суд вважає що відсутність реквізитів відправника (підпису та печатки) в автотранспортній накладній, не впливає на ціну товару та порядок визначення складових митної вартості товару, за умови підтвердження таких складових іншими документами.

Щодо твердження митного органу про те, що «у гр.20 МД задекларовано умови поставки FCA Bursa. Однак у ЦМР р.4 зазначене місце завантаження - ISTANBUL, а у рахунку на транспортування зазначено маршрут - Бурса-Порубне-Верин; протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості», суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 Контракту визначено, що Продавець повинен продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар, найменування, асортимент і кількість якого зазначаються у відповідних інвойсах.

Термін та умови поставки визначені у п. 4.1. Контракту, а саме - Поставка Товару здійснюється згідно Інкотермс 2010 на умовах, зазначених в інвойсах.

Відповідно до інвойсу № CLR2023000000031 від 27.11.2023 вартість товару зазначена 30266,17 дол.США, на умовах FCA Bursa відповідно до правил Інкотермс 2010.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідно до п. А2. Правил - Якщо потрібно, продавець зобов`язаний отримати, власним коштом і на свій ризик, експортну ліцензію або інший офіційний дозвіл та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару п. А4. Правил визначено що - Продавець зобов`язаний передати перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, товар у узгодженому пункті (якщо є) у зазначеному місці поставки у погоджену дату або у погоджений період.

Постачання вважається виконаним: - якщо зазначений пункт знаходиться у приміщеннях продавця, - коли товар завантажений у транспортний засіб, наданий покупцем; - у будь-якому іншому випадку, - коли товар надано у розпорядження перевізника чи іншої особи, номінованої покупцем, у транспортному засобі продавця та готовим до розвантаження.

З аналізу приписів п. А.2 та п. А4 Правил, вбачається що поставка має бути здійснена при виконанні двох умов. По-перше товар має пройти митне очищення для експорту, і по-друге завантажений у транспортний засіб.

Зі змісту графи 4 Замовлення №2311 від 23.11.2023 вбачається, що пункт завантаження - «Bursa, Nilufer Organize Sanayi Bolgesi (NOSAB) Ceviz Czdde No:21, Nilufer, 16145 Bursa RADIATORS». Тобто завантаження товару у транспортний засіб здійснюється у місті Bursa.

Крім того, відповідно до довідки про транспортні витрати від 28.11.2023 та рахунок від 28.11.2023 №367 транспортні витрати розраховані за маршрутом м.Бурса (Туречиина) с.Верин (Україна).

Враховуючи той факт, що CMR №771057 від 27.11.2023 за своєю суттю є транспортним документом, а отже не містить відомості про вартість перевезення - посилання митного органу на нього як підставу вимоги додаткових документів є помилковою, оскільки вартість перевезення зазначена у інших документах поданих до митного оформлення.

Також суд не погоджується із посиланням відповідача, як на підставу для коригування митної вартості, на те що вартість транспортних послуг, зазначених в рахунку (158463,00 грн) не відповідає вартості, вказаної в замовленні (4300 дол. США по курсу НБУ на день завантаження автомобіля. Kypс НБУ станом на 27.11.2023 становив 36.0487 грн/дол. США (4300*36,0487=155009,41грн) у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 1.3 Договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення №2310 від 23.10.2018 заявка на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами, та є невід`ємною частиною даного договору.

У Замовленні №2311 від 23.11.2023 визначено, що вартість перевезення визначена на рівні 4300 дол.США.

В той же час, відповідно до довідки про транспортні витрати від 28.11.2023 фактично було надано послуг на 158463,00 грн. з яких 119 930,00 грн. витрати на перевезення понесенні позивачем до ввезення на митну територію України (складові митної вартості), а саме Транспортні послуги з перевезення Бурса-Стамбул-Порубне 111720,00 грн., Транспортно- експедиційні послуги за перевезення за маршрутом Бурса-Стамбул-Порубне 8210,00 грн., а також витрати з перевезення по митній території України 38 533,00 грн, в тому числі перевезення Порубне-Верин 35940,00 грн. та витрати на Транспортно-експедиційні послуги 2593,00 грн.

Вартість фактично наданих послуг також зазначена у Акті №367 від 07.12.2023 в сумі 158463,00 грн. Крім того, у Платіжній інструкції №7618 від 08.12.2023 зазначено перерахунок грошових коштів в сумі 158 463,00 грн. за транспортні послуги згідно рахунку №367 від 28.11.2023.

Тобто фактично надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування були визначені ТОВ «МОЯ ЛОГІСТИКА» на рівні 158463,00 грн., що підтверджується вищенаведеними документами.

Суд зауважує, що зазначена в митній декларації №23UA209150014144U0 митна вартість імпортованого позивачем товару 1223452,72 грн., крім загальної вартості товару за контрактом 30266,17 USD, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 119930,00 грн.

Таким чином всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Тіва Україна» по Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 23.10.2018 №2310 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Відтак, не потребує уваги і посилання відповідача на не підтвердження транспортних витрат.

Щодо посилання митного органу про невключення вартості навантаження товару у вартість товару, суд зауважує, що за умовами поставки FCA згідно з Incoterms 2010 продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Як встановлено судом завантаження товару у транспортний засіб здійснювалося у місті Bursa, що підтверджується наданими до митного оформлення товаросупровідними документами.

В той же час, митне очищення для експорту, було здійснено у місті Istanbul що підтверджується відомостями зазначеними у експортній декларації 23341300ЕХ00960864 від 27-11-2023.

Суд зауважує, що понесені позивачем витрати за митною територією України (складові митної вартості) від міста Bursa (Туреччина) до кордону України (Порубне) складають 119930,00 грн., як і зазначено у ВМД 23UA209150014144U0. Сам по собі факт зазначення у CMR №771057 від 27.11.2023 та Експортній декларації країни відправлення №23341300ЕХ00960864 від 27.11.2023 місця митного очищення для експорту ISTANBUL не спростовують фактично понесених витрат позивача від м. Бурса-м.Стамбул-Порубне, а також витрат за транспортно-експедиційні послуги що відповідають умовам поставки FCA Bursa.

Суд критично ставиться до твердження митного органу про відмінність умов поставки, зазначених у МД №23UA209150014144U0 від умов, вказаних в митній декларації країни відправлення №23341300EX00960864, оскільки експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну- імпортер. Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. При цьому, покупець не несе відповідальності за правильність внесення відомостей в декларацію країни відправлення.

Стосовно твердження митного органу про те, що «…у інвойсі №CLR2023000000031 від 27.11.2023 зазначено про надання знижки (DISCOUNT) в сумі 326,68 дол.США. Однак, ні у рахунку-фактурі, ні у договорі не зазначено про підстави надання такої знижки» необхідно відмітити наступне.

Відповідно до п.2.1. Контракту №2018/MR від 01.03.2018 ціни на товар узгоджуються на кожну партію і вказуються в інвойсах. Зі змісту Інвойсу CLR2023000000031 від 27.11.2023 продавець визначив вартість партії товару 30266,17 дол.США в т.ч. знижка 326,68 дол.США на умовах поставки FCA Bursa.

Саме така сума була сплачена що підтверджується Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 38 від 24.10.2023.

При цьому, у Контракті №2018/MR від 01.03.2018 відсутнє зобов`язання сторін надавати обґрунтування підстав знижки. Продавець виставляє вартість товару у інвойсі на поставку, а Покупець, погоджуючись з вартістю товару сплачує її за партію товару. Вартість товару, а також банківський документ який підтверджує здійснення оплати є документами що підтверджують інвойсову вартість оцінюваного товару. Відповідач не обґрунтував, яким чином наявність знижки у Інвойсі, визначеної самим Продавцем, впливає на не можливість Відповідача перевірити ціну яка була сплачена за оцінюваний товар.

Також суд критично оцінює твердження відповідача про те, що прайс-лист від 03.10.2023 виставлений на інших умовах поставки ніж передбачені договором, оскільки прайс-лист виробника товару не є документом обов`язковість надання якого передбачено частиною третьою ст. 53 МК України.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/000330/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 10.10.2023 №UA100060/2023/425504, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару, різні виробники. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки ЕХW. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FСА.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд ураховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7ст. 134 КАС України).

Згідно ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання професійної правничої допомоги №330-МВ від 21.12.2023, ордер серії ВС №1402231, акт прийому наданих послуг від 15.01.2024 згідно якого наданими послугами є: - підготовка позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду. Загальна вартість витрат на правничу допомогу 10000,00 грн.

Відповідач заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу до суду не надав.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 10000 грн., тоді як справа є типовою, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000,00 грн.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 06.12.2023 №UA209000/2023/000330/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тіва Україна» (ЄДРПОУ 38332186, 79032, м.Львів, вул.Пасічна, буд.167) сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тіва Україна» (ЄДРПОУ 38332186, 79032, м.Львів, вул.Пасічна, буд.167) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна