Рішення

від 12.09.2024 по справі 380/6893/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 рокусправа № 380/6893/24

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кудли Д.Ю.,

представника позивача Прокіпчук Л.І.,

представника відповідача Писарев О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Будзиновського, 8а; код ЄДРПОУ 44929444) до Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ 43115923) з вимогою:

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України №15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Львівською митницею було винесені рішення про коригування митної вартості товарів Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» №№ UA209000/2023/901072/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901085/2 від 27.09.2023; UA209000/2023/901066/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901064/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901069/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901063/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901103/2 від 02.10.2023; UA209000/2023/900918/2 від 24.08.2023; UA209000/2023/900991/2 від 08.09.2023; UA209000/2023/901057/2 від 20.09.2023; UA209000/2023/900960/2 від 04.09.2023; UA209000/2023/901280/2 від 07.11.2023; UA209000/2023/901309/2 від 17.11.2023; UA209000/2023/901313/2 від 20.11.2023; UA209000/2023/901320/2 від 24.11.2023; UA209000/2023/901322/2 від 27.11.2023. Усі вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів були оскаржені в судовому порядку до Львівського окружного адміністративного суду: справи №№ 380/24774/23, 380/24845/23, 380/24941/23, 380/28846/23, 380/28993/23. На момент скасування перших рішень про коригування митної вартості товарів та прийняття нових рішень про коригування митної вартості товарів у справах № 380/24845/23 та № 380/24941/23 вже були прийняті рішення суду про задоволення позовів ТзОВ «ДИСКОНТКЮ». Проте, 19.12.2023 декларантом ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» від Львівської митниці отримано електронні повідомлення згідно яких, посадова особа митного органу повідомила, що вищевказані рішення про визначення митної вартості скасовано на підставі доповідної записки №7.4-15/41/4408 від 08.12.2023, а також повідомлено, що Львівською митницею прийнято нові рішення про визначення митної вартості, які направлені декларанту, а саме: №№UA209000/2023/901351/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901374/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901349/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901350/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901355/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901353/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901361/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901373/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901354/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901347/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901376/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901377/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901372/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901368/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901369/3 від 12.12.2023.

Звертає увагу суду на те, що разом із вищевказаними електронними повідомленнями жодного рішення на підставі якого Львівською митницею прийнято нові рішення про коригування митної вартості товарів чи жодні доповідні записки ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» не надсилалось. Позивач стверджує, що зважаючи на приписи ч. 7 ст. 24 МК України, у разі оскарження відповідних рішень до суду, ні Державна митна служба України, ні керівник митниці вже не вправі скасовувати самостійно будь-які рішення в порядку передбаченому главою 4 розділу І МК України, в тому числі і з використанням положень ст.28 МК України.

Крім цього, стверджує, що відповідно до частини 10 ст. 26-3 МК України у разі якщо рішення, дії або бездіяльність митного органу одночасно оскаржуються до митного органу вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги митним органом вищого рівня припиняється.

Вказує, що 28.12.2023 позивачем було направлено до Державної митної служби України скаргу про скасування нових рішень про коригування митної вартості товарів, однак відповідачем прийнято рішення за результатами розгляду скарги позивача, в якому жодним чином не обґрунтовано правові обставини прийняття Львівською митницею нових рішень про коригування митної вартості, а лише наведено законодавчі норми КАС України, зокрема щодо забезпечення позову та досудового врегулювання спору. З огляду на наведене, позивач вважає, що рішення про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України №15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024 є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.04.2024 за вх.№29954 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що статтею 28 МКУ передбачено право керівника митниці в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих структурних підрозділів та митних постів, які входять до складу митниці, скасовувати або змінювати їхні неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів (частина друга статті 28 МКУ). Такі повноваження здійснюються керівником митниці з метою перевірки законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів у порядку контролю. Незважаючи на те, що стаття 28 МКУ включена до глави 4 «Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів» МКУ, її положення є нормами загального характеру, які, зокрема, надають повноваження керівнику митниці на здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих структурних підрозділів та митних постів та, при цьому, не передбачають жодних обмежень щодо рішень, які підлягають такому контролю. Таким чином, керуючись статтею 28 МКУ керівником Львівської митниці скасовані рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2023/901072/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901085/2 від 27.09.2023; UA209000/2023/901066/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901064/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901069/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901063/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901103/2 від 02.10.2023; A209000/2023/900918/2 від 24.08.2023; UA209000/2023/900991/2 від 08.09.2023; UA209000/2023/900960/2 від 04.09.2023; UA209000/2023/901280/2 від 07.11.2023; UA209000/2023/901309/2 від 17.11.2023; UA209000/2023/901313/2 від 20.11.2023; UA209000/2023/901320/2 від 24.11.2023; UA209000/2023/901322/2 від 27.11.2023 та прийняті нові рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2023/901351/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901374/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901349/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901350/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901355/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901353/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901361/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901373/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901354/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901347/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901376/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901377/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901372/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901368/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901369/3 від 12.12.2023.

Звертає увагу, що згідно з приписами частини четвертої статті 150 КАСУ подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Відомості стосовно ухвал судів про забезпечення позову щодо рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, зазначених у скарзі ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» від 28.12.2023 б/н, станом на дату розгляду Держмитслужбою скарги в Єдиному державному реєстрі судових рішень були відсутні. Таким чином, Держмитслужбою прийнято оскаржуване рішення від 26.02.2024 № 15/15-02-02/13/1045 у відповідності до вимог законодавства.

Крім цього, зазначив, що рішення про результати розгляду скарги, прийняте контролюючим органом в процедурі адміністративного оскарження рішень не породжує у позивача певних прав чи обов`язків, а отже і не є таким, що створює юридичних наслідків для позивача. Держмитслужбою оскаржуване рішення від 26.02.2024 № 15/15-02-02/13/1045 прийнято у відповідності до вимог, визначених главою 4 МКУ. Тобто, Держмитслужбою не допущено будь-якого порушення процедури розгляду та прийняття оскаржуваного рішення від 26.02.2024 № 15/15-02-02/13/1045. З огляду на наведене, вважає, що будь-які підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

18.04.2024 за вх.№29995 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Львівську митницю (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

18.04.2024 за вх.№30002 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.04.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівську митницю (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343).

23.04.2024 за вх.№31363 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що зважаючи на приписи ч. 7 ст. 24 МК України, у разі оскарження відповідних рішень до суду, ні Державна митна служба України, ні керівник митниці вже не вправі скасовувати самостійно будь-які рішення в порядку передбаченому главою 4 розділу І МК України, в тому числі і з використанням положень ст.28 МК України. В оскаржуваному рішенні Державна митна служба України жодним чином не обґрунтовує правові обставини прийняття Львівською митницею нових рішень про коригування митної вартості товарів, а посадовою особою лише наведено законодавчі норми КАС України, зокрема щодо забезпечення позову та досудового врегулювання спору, які ж до цього неправильно застосовані. Зазначає, що абсолютно нелогічним є посилання відповідача на норми статей 150- 151 КАС України, які стосуються правил застосування заходів забезпечення позову. Адже забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

04.06.2024 за вх.№42189 від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимоги. Зазначив, що правовою підставою для скасування рішень про коригування митної вартості та винесення нових були положення ч. 2 ст. 28 Митного Кодексу України, відповідно до яких, керівник митниці має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих структурних підрозділів та митних постів, які входять до складу митниці, скасовувати або змінювати їхні неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій або бездіяльності зазначених органів. Форма вказаного рішення законодавством не визначена. Саме керуючись вказаною нормою керівником митниці шляхом накладення резолюції на доповідній записці №7.4-15/41/4408 від 08.12.2023 було прийнято рішення про скасування рішень та прийняття нових. Посилання позивача на оскарження рішень в судовому порядку вважає безпідставним, адже станом на момент скасування рішень та винесення нових жодні судові рішення, які набрали законної сили, про їх скасування були відсутні. Так, згідно з приписами частини четвертої статті 150 КАСУ, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Вказав, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів від 11, 12 та 13 грудня 2023 року, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, тобто встановлено наявність випадку, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ наявне право приймати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема, після випуску товарів. Просить у задоволенні позову відмовити.

17.06.2024 за вх.№46006 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи. Зазначив, що положення про прийняття рішення про коригування митної вартості після випуску товарів у вільний обіг стосується пост-аудит контролю, який здійснюється по встановленій процедурі, а не в порядку статті 28 Митного кодексу України. Крім цього, зазначив, що винесені повторно митницею нові рішення про коригування митної вартості товарів були оскаржені ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» у судовому порядку. Вважає, що рішення про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України № 15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

27.06.2024 за вх.№ 48999 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Вказав, що саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє для позивача будь-яких прав та обов`язків. Такі права та обов`язки виникають внаслідок прийняття рішень коригування митної вартості, які позивач також оскаржує в судовому порядку. Вважає, що визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України № 15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024 не призведе безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, а отже - не відповідає завданню адміністративного судочинства, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Предметом спору є результати розгляду скарги на рішення про коригування митної вартості. В той час позивач такі рішення оскаржив і до суду і уже ухвалено по деяких рішення судові.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

12.08.2024 за вх.№61484 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотанні представника відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

За результатами митного контролю декларацій ТзОВ «ДИСКОНТКЮ», Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2023/901072/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901085/2 від 27.09.2023; UA209000/2023/901066/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901064/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901069/2 від 25.09.2023; UA209000/2023/901063/2 від 22.09.2023; UA209000/2023/901103/2 від 02.10.2023; UA209000/2023/900918/2 від 24.08.2023; UA209000/2023/900991/2 від 08.09.2023; UA209000/2023/901057/2 від 20.09.2023; UA209000/2023/900960/2 від 04.09.2023; UA209000/2023/901280/2 від 07.11.2023; UA209000/2023/901309/2 від 17.11.2023; UA209000/2023/901313/2 від 20.11.2023; UA209000/2023/901320/2 від 24.11.2023; UA209000/2023/901322/2 від 27.11.2023. Зазначені рішення позивачем оскаржено в судовому порядку до Львівського окружного адміністративного суду.

На підставі доповідної записки начальника управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД від 08.12.2023 №7.4-15/41/4408, в.о начальником Львівської митниці прийнято рішення про скасування зазначених вище рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих щодо ТзОВ «ДИСКОНТКЮ». Підставою скасування зазначено, що управління адміністрування митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД проаналізувавши прийняті рішення про коригування митної вартості за 2023 рік на товари :»Меблі для сидіння крісла…., торгової марки «»ВОNRО», країна виробник CN» на адресу ТзОВ «Дисконткю», прийшло до висновку про необхідність скасування Рішень та прийняття нових, з врахуванням недоліків зазначених у Листі Департаменту від 26.10.2023 № 15/15-02-02/8/2 (вх. Львівської митниці від 07.12.2023 №7575757/4-15) (дане рішення було прийнято теж за скаргою позивача щодо двох рішень про коригування митної вартості за 03.10.2023 та 4.10.2023, яким скаргу позивача задоволено. І надано ДМС рекомендації, що ж має зазначатися у рішення про коригування митної вартості і оцінюватися митним органом при прийняті рішень про коригування митної вартості).

В подальшому, Львівською митницею прийнято нові рішення про визначення митної вартості, які направлені декларанту, а саме: №№ UA209000/2023/901351/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901374/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901349/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901350/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901355/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901353/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901361/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901373/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901354/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901347/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901376/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901377/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901372/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901368/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901369/3 від 12.12.2023.

Листом від 25.01.2024 №7.4-2/7.4-15.08/8.19/2701 у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Львівська митниця повідомила, що правовою підставою для скасування рішень про коригування митної вартості товарів є частина 2 статті 28 Митного кодексу України.

28.12.2023 позивачем подано скаргу на адресу В.о. Голови ДМС України на рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.12.2023 №№UA20900/2023/901347/3, UA209000/2023/901349/3, UA209000/2023/901350/3, UA209000/2023/901351/3, UA209000/2023/901353/3, від 12.12.2023 №№UA209000/2023/901354/3, UA209000/2023/901355/3, UA209000/2023/901357/3, UA209000/2023/901361/3, UA209000/2023/901368/3, UA209000/2023/901369/3, UA209000/2023/901370/3, UA209000/2023/901372/3 та від 13.12.2023 №№UA209000/2023/901373/3, UA209000/2023/901374/3, UA209000/2023/901376/3, UA209000/2023/901377/3.

Державною митною службою прийнято рішення №15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024 про результати розгляду скарги ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» від 28.12.2023, яким скаргу залишено без задоволення.

Позивач вважаючи рішення від 26.02.2024 протиправним, звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 24 глави 4 Митного кодексу України, будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 24 глави 4 Митного кодексу України, для цілей застосування цієї глави:

1) предмет оскарження - рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;

2) дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність митних органів - невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;

4) митний орган вищого рівня - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

5) митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність.

Відповідно до частини третьої статті 24 глави 4 Митного кодексу України, положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження підприємствами або громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів, крім випадків, якщо законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності.

Відповідно до частини сьомої статті 24 Митного кодексу України, процедура оскарження, передбачена цією главою, вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 26-3 Митного кодексу України, під час розгляду скарги митний орган вищого рівня перевіряє правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення митного органу, правомірність вчинених дій або відсутність факту бездіяльності митного органу.

Відповідно до частини другої статті 26-3 Митного кодексу України, митний орган вищого рівня за заявою особи, яка подала скаргу, залучає до розгляду скарги митний орган, якого стосується предмет оскарження.

Згідно з частиною 3 статті 26-3 Митного кодексу України, скарга розглядається митним органом вищого рівня протягом 30 днів з дня її отримання.

Відповідно до частини 10 статті 26-3 Митного кодексу України, у разі якщо рішення, дії або бездіяльність митного органу одночасно оскаржуються до митного органу вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги митним органом вищого рівня припиняється.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року №916 (далі - Порядок №916).

Так, п. 1 розд. IX Порядку №916, передбачено, що контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно п. 2 розділу IX Порядку №916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Втім, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.02.2020 року у справі № 826/11086/18, суд наголошує, що правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позивачем по даній справі заявлено про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України № 15/15-02- 02/13/1045 від 26.02.2024.

Вказана скарга була подана на рішення про коригування митної вартості №№ UA209000/2023/901351/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901374/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901349/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901350/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901355/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901353/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901361/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901373/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901354/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901347/3 від 11.12.2023, UA209000/2023/901376/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901357/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901377/3 від 13.12.2023, UA209000/2023/901372/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901368/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901369/3 від 12.12.2023.

В той же час, зазначені рішення про коригування митної вартості оскаржені позивачем в судовому порядку (справи №№380/6046/24, 380/6085/24, 380/6049/24, 380/6111/24, 380/6103/24) та по трьох із них на момент розгляду справи вже наявні рішення суду першої інстанції.

А саме, судом встановлено, що рішенням у справі №380/6046/24 від 07.06.2024 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901347/3 від 11.12.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901354/3 від 12.12.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901373/3 від 13.12.2023.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901376/3 від 13.12.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі №380/6049/24 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості Львівської митниці № UA209000/2023/901351/3 від 11.12.2023, а також рішення про коригування митної вартості Львівської митниці № UA209000/2023/901374/3 від 13.12.2023.

Також, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі №380/6103/24 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901368/3 від 12.12.2023, №UA209000/2023/901369/3 від 12.12.2023, UA209000/2023/901372/3 від 12.12.2023, №UA209000/2023/901377/3 від 13.12.2023.

Суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд враховує, що запроваджені Митним кодексом України способи оскарження рішень митних органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушене право, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінюються судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими органами за результатами адміністративного оскарження. Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

За висновком Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 по справі № 640/6528/19 рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постанові від 10.01.2023 по справі № 810/1410/16.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною другою статті 48 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першої та другою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Варто зазначити, що за юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Суд наголошує, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, я ка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, законодавчо визначена процедура (механізм) звернення особи за захистом порушеного права в аспекті самостійного формування змісту та обсягу позовних вимог генерує обов`язок держави в особі органу правосуддя розглянути таку адміністративну справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до процесуального кодексу, в межах позовних вимог, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою їх надано.

Суд може вийти за межі позовних вимог виключно з метою більш ефективного захисту порушеного права особи, проте, як незалежний орган, у жодному випадку не може ініціювати провадження, втручатися у порядок формування вимог чи підміняти своїм владним розпорядчим актом волю особи, що звернулася до суду.

Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №990/47/22.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі №826/6664/17 Верховним Судом зроблено висновок, що під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорювання або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України № 15/15-02-02/13/1045 від 26.02.2024 не призведе безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, а отже - не відповідає завданню адміністративного судочинства, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Окрім того і представником позивача не заперечується, що рішеннями які мають наслідки для юридичної особи є рішення про коригування митної вартості товарів, хоч і прийнятті вдруге.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

За положеннями статі 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Державної митної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.09.2024.

СуддяСподарик Наталія Іванівна