Рішення

від 20.09.2024 по справі 460/7550/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2024 року м. Рівне №460/7550/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС-РІВНЕ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС-РІВНЕ" (далі - позивач) через свого представника звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 21.05.2024 №025111.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що відповідачем протиправно винесена постанова №025111 від 21.05.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн, оскільки статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) визначений вичерпний перелік документів, які були наявні у водія, однак відповідачем неправомірно застосовано абзац 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки водій відповідно до вказаного закону повинен роздруковувати інформацію, а не документи. Відсутність такої інформації не може кваліфікуватись як виконання перевезення без документів, а тому відповідач мав застосувати абзац 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а не абзац 6 частини 1 статті 60 вказаного Закону. Відповідач також не повідомив позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призвело до порушення права позивача на участь у розгляді справи та надання документів чи заперечень. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач просить задовольнити позов у повністю.

25.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень своїх проти задоволення позову вказав на те, що згідно з частиною 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Отже, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу особисту картку для цифрового тахографу та щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (роздруківка даних роботи цифрового тахографа), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія. Відповідач звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності не за відсутність роздруківки з цифрового тахографа, а через те, що водій ОСОБА_1 не використовував карту водія у слоті тахографа. Наявність роздруківки з тахографа без необхідної інформації щодо особи яка керувала транспортним засобом та/або без зазначення періодів такої роботи (у разі, коли картка водія певний період не знаходилася у тахографі) є фактичним доказом невиконання перевізником обов`язків, передбачених Законом №2344-ІІІ, що є підставою для застосування адміністративно-господарських штрафів. Відповідач просить суд врахувати, що у разі невикористання індивідуальної картки водія не здійснюється фіксація режиму праці та відпочинку, а роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв у випадку невикористання картки не відображатиме інформацію про режим праці та відпочинку водія. Лише коли індивідуальна картка водія розміщена у слоті тахографа, відбувається фіксація режиму праці та відпочинку. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

30.07.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, де заперечуючи проти відзиву відповідача, зазначає про те, що в оскаржуваній постанові не вказано, що штраф винесено тому, що водій ОСОБА_1 не використовував картку водія у слоті тахографа. В оскаржуваній постанові зазначено підставою для застосування штрафу - виконання міжнародного перевезення вантажу без документів, визначених статтею 53 Закону №2344-ІІІ. Окремо зазначає про неналежне повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до п. 26 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Отже позивач мав одержати від відповідача повідомлення про розгляд справи. Відповідач додав до відзиву скріншот повідомлення та реєстр вихідних листів електронної пошти, що не є належними доказами повідомлення позивача про розгляд справи. Відтак, вважає доводи відповідача безпідставними.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 12.07.2024 у паперовій формі шляхом подання безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.07.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 17.07.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 25.07.2024 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач через свого представника подав до суду 30.07.2024 відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення на відзив відповідача.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №806110 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Рівне» (позивач) є юридичною особою, керівником якої є ОСОБА_2. , основним видом діяльності за КВЕД є 49.41-Вантажний автомобільний транспорт.

15.04.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-06 Київ-Чоп, 610 км+200м на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.04.2024 №011228 о 16 год 40 хв перевірено транспортний засіб «SCANIA R480» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 .

За результатами вказаної перевірки складено Акт №АР014780 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме, виявлено порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, оскільки при здійсненні міжнародних вантажних перевезень згідно CMR 651042, водій ОСОБА_1 не використовував особисту карту водія, відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 15.04.2024. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, виконання резидентами України міжнародних перевезень вантажів без оформлених документів, визначених статтею 53 цього Закону, а саме роздруківки даних роботи до цифрового тахографа.

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 ознайомлений з Актом перевірки, про що свідчить його підпис у вказаному акті із зазначенням ПІБ, пояснення водія в акті перевірки відсутні.

В подальшому, матеріали вказаної перевірки були направлені для їх розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області.

Своїм листом від 10.05.2024 №40975/35/24-24 Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області (відповідач) запросив Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-Рівне» на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень і документів. Повідомлення про розгляд справи на 21.05.2024 направлялось відповідачем 10.05.2024 електронною поштою на електронну пошту admin@tsr.rv.ua, яка належить позивачу і вказана ним також у позовній заяві в якості засобу для зв`язку із позивачем.

На розгляд справи 21.05.2024 представник позивача не прибув, клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав, а тому справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 21.05.2024 відповідачем без участі позивача, за результатами чого 21.05.2024 в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області Прокопчуком Я.М. винесено постанову №025111 про застосування до ТОВ «Транс-Сервіс-Рівне» (позивача) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн за порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач 31.05.2024 звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті з метою скасування винесеної постанови. За результатами такого звернення листом про розгляд скарги від 13.06.2024 №6707/3.8/15-24 відповідачем повідомлено позивача про те, що скарга залишена без задоволення, а постанова без змін.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправною та скасування постанови відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №025111 від 21.05.2024.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копії документів судом встановлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку від 15.04.2024 №011228 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-06 Київ-Чоп було проведено перевірку транспортного засобу марки «SCANIA R480» із номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ.

За результатами перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт №АР014780 від 15.04.2024, відповідно до якого виявлено порушення статті 53 Закону №2344-ІІІ, а саме при здійсненні міжнародних вантажних перевезень згідно CMR 651042 водій ОСОБА_1 не використовував особисту карту водія, відсутня роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 15.04.2024.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (п. 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку №1567).

Позивач звертає увагу суду на порушення відповідачем вказаного Порядку, а саме в частині неналежного повідомлення позивача про розгляд справи з приводу порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З наявних у матеріалах справи копії документів суд встановив, що повідомлення про розгляд справи, призначеної на 21.05.2024 о 10:00 год, направлялось відповідачем 10.05.2024 на електронну пошту позивача, яка зазначена у особистому кабінеті системи «Шлях» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та яку позивач зазначив у його позовній заяві в якості належного йому засобу для зв`язку з ним, що підтверджується скірншотом повідомлення та реєстром вихідних листів електронної пошти за 10.05.2024. Однак позивач зазначає про те, що такого повідомлення від відповідача не отримував, а відповідач в порушення Порядку №1567 розглянув справу за його відсутності.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 сформував висновок, відповідно до якого, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у даному випадку позивач не позбавлений права оскаржити дії відповідача в судовому порядку, саме щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Щодо правомірності/протиправності винесення відповідачем оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 1) для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 2) для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 4 статті 59 Закону №2344-III резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов`язкового страхування, передбачені законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 53 Закону №2344-III у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи.

За правилами частини 8 статті 53 Закону №2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), згідно пунктом 1.3 якого вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.3 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Пунктом 7.2 Положення №340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241) (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У пункті 1.1. Інструкції №385 чітко визначено, що цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (994_016) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (993_025) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Тобто вимоги Інструкції №385 стосуються усіх автомобільних перевізників, в тому числі резидентів, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів/пасажирів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до приписів пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники: 1) забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); 2) зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно пунктом 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, в силу наведених правових приписів законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія та/або роздруківку даних роботи тахографа, а також відповідний обов`язок перевізника забезпечити водія, який відправляється в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних.

З наявних у матеріалах справи копії документів суд встановив, що належний позивачу транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, було обладнано працюючим та повіреним цифровим тахографом, що визнається і не оспорюється сторонами у їх заявах по суті спору. Однак роздруківки даних роботи тахографа водієм цього транспортного засобу ОСОБА_1 для перевірки працівника Укртрансбезпеки надано не було і позивачем під час розгляду справи не було надано для суду таких документів або доказів, які б підтверджували факт надання таких документів під час перевірки, що вказує на порушення ТОВ «Транс-Сервіс-Рівне» приписів статті 53 Закону №2344-ІІІ.

Суд наголошує, що відповідно до статті 53 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу, зобов`язаний допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Належних та допустимих доказів наявності у водія на час проведення рейдової перевірки та надання інспекторам картки водія та/або роздруківки даних роботи тахографа, режиму праці та відпочинку водія, позивачем для суду не надано. При цьому, суд звертає увагу та те, що в Акті перевірки відсутні заперечення водія щодо встановленого порушення.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що вказане в оскаржуваній постанові відповідача порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону №2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення під час проведення перевірки зазначених у статті 48 Закону №2344-III документів свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ. При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Вказане підтверджується висновками викладеними в постанові Верховного суду від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а (адміністративне провадження №К/990/40047/23).

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 15.04.2024, застосовується адміністративно-господарський штраф, тому відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ.

З огляду на вказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС-РІВНЕ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-СЕРВІС-РІВНЕ" (місцезнаходження: вул. Будівельників, 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33000; код ЄДРПОУ: 33214312);

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК