Рішення

від 20.09.2024 по справі 460/10057/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2024 року м. Рівне№460/10057/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув, відповідача: представник не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності щодо неприпинення обтяжень, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №41626472 від 23.01.2014 та зобов`язання припинити обтяження всього нерухомого майна зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: №4452975, (вид обтяження: арешт нерухомого майна, заборона відчуження, опис предмета обтяження: все нерухоме майно) зареєстрованого 28.01.2014 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №41626472 від 23.01.2014, виданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Михалевич Олександром Юрійовичем; №5380987, (вид обтяження: арешт нерухомого майна, заборона відчуження, опис предмета обтяження: все нерухоме майно) зареєстрованого 16.04.2014 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №41626472 від 23.01.2014, виданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Михалевич Олександром Юрійовичем.

Ухвалою від 10.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/10057/24, та у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України призначено судове засідання на 20.09.2024.

В судове засідання сторони не прибули, подали клопотання про проведення такого за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що у Гощанському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №41626472 з виконання виконавчого листа №1-403/11 від 16.12.2013 про конфіскацію у ОСОБА_1 1/2 майна в дохід держави. 23.01.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою постановлено накласти арешт на майно боржника та заборонити відчуження майна боржника. На підставі вказаної постанови у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження №4452975 та обтяження №5380987 (вид обтяження: арешт майна та заборона відчуження). Фактично звернення стягнення на майно боржника не відбулося, у зв`язку із його відсутністю. 30.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про повернення вказано, що арешт майна боржника припиняється та скасовуються інші заходи примусового виконання рішень. Однак, державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних дій для припинення обтяження всього майна боржника і наразі вищезазначені обтяження на все майно позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припинені. Звернення позивача до відповідача на предмет припинення таких обтяжень позитивних результатів не принесли, що змушує його захищати свої права в судовому порядку.

Сторона відповідача правом подачі відзиву на позов не скористалася.

Дослідженими по справі доказами судом встановлено таке.

Вироком Рівненського міського суду від 21.11.2013 у справі №1-403/11 ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, до двох років двох місяців сімнадцяти днів з конфіскацією у власність держави 1/2 частини належного йому майна, без відбування покарання у кримінально-виконавчій установі (https://reestr.court.gov.ua/ Review/47670187).

На виконання цього вироку, судом 16.12.2013 видано виконавчий лист №1-403/11 про конфіскацію 1/2 частини майна, належного ОСОБА_1

23.01.2014 державним виконавцем відділу ДВС Гощанського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №41626472 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Постановою про відкриття виконавчого провадження велено накласти арешт на майно боржника та заборонити відчуження майна боржника.

На підставі вказаної постанови у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження №4452975 та обтяження №5380987: вид обтяження: «арешт майна та заборона відчуження», об`єкт обтяження: «все нерухоме майно», особа/майно, права, якої обтяжуються « ОСОБА_1 », суб`єкт обтяження: «Відділ ДВС Гощанського РУЮ». Вказані обтяження наразі також є актуальними (а.с.20-21).

30.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Цією постановою виконавчий лист №1-403/11 від 16.12.2013 про конфіскацію 1/2 частини майна, належного ОСОБА_1 повернуто Рівненському міському суду. Дана постанова мотивована тим, що в ході вчинених виконавчих дій майна та коштів, що належать боржнику та підлягають опису чи арешту не виявлено; стягнення не проводилось. Виконавчий документ повернуто з покликанням на п.3 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». У згаданій постанові державного виконавця наявна вказівка: «Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення» (а.с.16).

За даними ЄДРСР, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу №41626472 від 30.12.2014 у порядку, визначеному законом не оскаржувалась і не скасовувалась.

Згідно з відомостями АСВП виконавчий лист №1-403/11 від 16.12.2013 про конфіскацію у ОСОБА_1 1/2 частини майна в дохід держави повторно до відділу ДВС не пред`являвся.

13.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення обтяжень всього майна, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4452975 та №5380987 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №41626472 від 23.01.2014 (а.с.17-18).

23.08.2024 ОСОБА_1 отримано відповідь Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.08.2024 №24224, в якій зазначено, що оскільки не виконані всі умови, передбачені у ч.1 ст.40 Закону, а також рішення суду фактично виконано не було, реєстрація припинення обтяження майна неможлива (а.с.19,22).

У зв`язку з відмовою відповідача у задоволенні заяви про зняття арешту з майна, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 Кримінального кодексу України).

Статтею 48 Кримінального виконавчого кодексу України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 Кримінального виконавчого кодексу України).

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999.

Згідно з частиною другою статті 48 Закону №606-XIV (у відповідній редакції) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першої статті 47 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

В свою чергу за пунктами 2, 6, 7 частини першої статті 47 Закону №606-XIV, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У даному випадку арешт майна здійснено державною виконавчою службою в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання вироку суду в частині конфіскації 1/2 частки майна ОСОБА_1 .

Як правило, конфіскації підлягає лише те майно засудженого, яке було придбане ним до винесення вироку і набрання ним чинності.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що на момент набрання чинності вироком суду за боржником ОСОБА_1 ні майна, ні коштів не рахувалося. Державним виконавцем жодного майна у боржника не виявлено.

Оскільки стаття 57 Закону №606-XIV чітко встановлює мету застосування щодо боржника такого обмеження як арешт майна (коштів) і нерозривно пов`язує його з реальним виконанням рішення суду, то очевидно, що відсутність дій, спрямованих на таке реальне виконання, ставить під сумнів необхідність існування і самого арешту.

Враховуючи ту обставину, що у даному випадку з 2014 року реального виконання виконавчого листа не здійснюється, позаяк такий після його повернення повторно до виконання не подавався, і наразі вже не може бути поданий, позаяк сплинув строк пред`явлення даного виконавчого листа до виконання (ст.22 Закону №606-XIV), наявність арешту на майно ОСОБА_1 є не виправданим.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що та обставина в якій до особи на невизначений строк застосовується обмеження її прав в певній мірі суперечить принципу правової визначеності, як одному із елементів верховенства права за яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні норми містяться і у актах міжнародного права. Так статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що прийняті державним виконавцем заходи у вигляді арешту майна боржника наразі є такими, що порушують право позивача на вільне розпорядження своїм майном, зокрема тим майном, яке не належало йому на час винесення вироку, а правомірно набуто ним по спливу значного часу після винесення вироку, а тому таке обтяження майна слід зняти.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Визначаючись із способом захисту прав позивача, суд зауважує на тому, що чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1- 2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" (частина четверта статті 59).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частини п`ята статті 59).

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Гощанського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити повністю.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №41626472 від 23.01.2014, виданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Михалевич Олександром Юрійовичем.

Припинити обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 , що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: №4452975 (вид обтяження: арешт нерухомого майна, заборона відчуження, опис предмета обтяження: все нерухоме майно), зареєстроване 28.01.2014 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №41626472 від 23.01.2014, виданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Михалевич Олександром Юрійовичем; №5380987 (вид обтяження: арешт нерухомого майна, заборона відчуження, опис предмета обтяження: все нерухоме майно), зареєстроване 16.04.2014 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника №41626472 від 23.01.2014, виданої старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гощанського районного управління юстиції Михалевич Олександром Юрійовичем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 20 вересня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Гощанський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Застав`я, 14,с-ще Гоща,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35400, ЄДРПОУ/РНОКПП 35011262)

Суддя Н.В. Друзенко