Рішення

від 20.09.2024 по справі 600/1860/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/1860/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення його за абз. 14 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв`язку з тим, що близький родич - батько, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення його за абз. 14 пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв`язку з тим, що близький родич - батько, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач).

Наголошує, що його батько, сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої коронарної смерті під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України під час дії воєнного стану, тобто смерть пов`язана із проходженням військової служби.

У зв`язку із вказаною обставиною, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав у грудні 2023 року рапорт про звільнення з військової служби до відповідача за сімейними обставинами у зв`язку з тим, що близький родич - батько, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Оскільки відповідач відмовив йому у звільненні з військової служби згідно поданого рапорту на підставі абз. 14 п.п. г пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, позивач вважає таке рішення протиправним та просить скасувати його.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду витребувано з військової частини НОМЕР_1 письмові докази по справі.

Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень, відповідач вказував, що батько позивача, смерть якого пов`язана із проходженням військової служби, не загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а помер. На думку відповідача, смерть сержанта ОСОБА_2 не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, а пов`язана із проходженням військової служби, що відповідно має іншу правову природу та інші юридично значимі наслідки. З огляду на наведене, відповідач вважає, що правові підстави для звільнення з військової служби позивача, які передбачені пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу відсутні, а відповідь за наслідками розгляду рапорту відповідає нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період дії воєнного стану на посаді кулеметника 1 відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військову званні солдат, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.01.2023 № 23 (а.с. 47).

12.12.2023 позивач звернувся до т.в.о. командира 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 14 п.п. г пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу - у зв`язку із загибеллю рідного батька, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а.с. 48).

До рапорту позивачем долучено наступні документи: копію сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) №14 від №1/1866 на 1 арк.; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 на 1 арк.; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_4 на 1 арк.; копію свідоцтва про зміну імені ОСОБА_1 серія НОМЕР_5 на 1 арк.; довідку форми 5 в/ч НОМЕР_2 від 08.11.2023 № 381 на 1 арк.; витяг № 491 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Конятинської сільської ради від 08.11.2023 на 1 арк.; копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.11.2023 № 309 на 2 аркю.; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 на 2 арк.; копію довідки РНОКПП ОСОБА_1 на 1 арк.; довідку про місце проживання ОСОБА_2 №354 на 1 арк.; копію довідки про причину смерті до форми №106 №6808 від 13.10.2023 на 1 арк. (а.с. 48).

За наслідками розгляду вказаного рапорту, військова частина НОМЕР_1 листом від 18.01.2024 за вих. № 50/113/33-86 Про надання відповіді на рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби в запас повідомила позивача, що з доданих до рапорту, документів та витягу з наказу від 03.11.2023 № 309 вбачається, що його батько ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти, у війковому званні сержанта, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої коронарнарої смерті. З 11.10.2023 виключено із списків особового складу частини. Смерть пов`язана із проходженням військової служби. За таких обставин, правові підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , які передбачені пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону У крани Про військовий обов`язок і військову службу відсутні (а.с. 62-63)

Вважаючи рішення відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З матеріалів справи видно, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації. Проходить військову службу позивач у військовій частині НОМЕР_1 .

У зв`язку з смертю батька, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав 12.12.2023 рапорт про звільнення з військової служби, за сімейними обставинами згідно абз. 14 п.п. г пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у зв`язку з тим, що близький родич - батько, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Щодо звільнення позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що його близький родич - батько, загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, суд зазначає таке.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII.

Так, відповідно до абз. 14 п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на час подання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час воєнного стану звільняються з військової служби на підставах: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 09.09.1984, батьками позивача ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_4 ) є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 19, 49).

ОСОБА_1 змінив своє прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_7 від 17.05.2014 (а.с. 13, 50).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2023 № 381, сержант ОСОБА_2 (батько позивача), перебував на військовій службу у військовій частині НОМЕР_2 з 27.09.2019 по 11.10.2023 (а.с. 30, 51).

Батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 01.11.2023 зроблено відповідний актовий запис №50 виконавчим комітетом Конятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 01.11.2023 (а.с. 22, 59).

Згідно довідки про причину смерті до форми №106, виданої Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи за вих. № 6808 від 11.10.2023, причиною смерті ОСОБА_2 є гостра коронарна смерть, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 57).

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) ІНФОРМАЦІЯ_4 №14 від 12.10.2023 №1/1866, сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти, призваний на військову службу 27.09.2019 ІНФОРМАЦІЯ_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58).

Із змісту довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.11.2023 № 383 видно, що сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти, дійсно в період з 25.02.2022 по 09.05.2023, з 22.05.2023 по 11.10.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Дніпро, м. Запоріжжя, н.п. Новий Шлях Дніпропетровської області, н.п. Кочубеївка Бериславського району Херсонської області, м. Краматорськ Донецької області, н.п. Солоне Запорізького району Запорізької області. Підстава: Витяг із журналу бойових дій №433т від 25.02.2022. Наказ командира військової частин НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №53, від 08.05.2023 №126, від 22.05.2023 №140, від 11.10.2023 № 238 (а.с. 27-28).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.11.2023 №309, сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої коронарної смерті, з 11.10.2023 виключено із списків особового складу частини та направлено документи для зберігання та обліку до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Смерть пов`язана із проходженням військової служби (а.с. 23-24, 60-61).

Враховуючи наведені обставини та досліджені вище письмові докази, суд приходить до висновку, що батько позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, в межах розгляду цієї справи потребує дослідження питання щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до положень п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ яким, зокрема, передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на звільнення з військовою служби, якщо їхні близькі родичі (в даному випадку батько позивача) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Матеріалами справи підтверджено, що батько позивача помер 11.10.2023 під час здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, служби під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Смерть батька позивача пов`язана із проходженням військової служби.

Позивачем до рапорту надано пакет документів, які свідчать про те, що батько позивача загинув (помер) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.

Отже, враховуючи, що позивачем надано докази того, що смерть його батька настала саме під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, суд робить висновок про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі поданого ним рапорту.

З урахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що у позивача наявні підстави для звільнення його з військової служби відповідно до абз.14 п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його батька загинув (помер) саме під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним рішення відповідача щодо не звільнення його з військової служби та зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України Про Національну гвардію України від 13.03.2014 № 876-VII (далі Закон № 876-VII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 876-VII комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Призначення, правовий статус, основні завдання та функції військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України визначає Положення про військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України, затверджене наказом Міністра внутрішніх справ України від 11.03.2022 № 184.

Судом встановлено, що згідно п. 2, 3 згаданого Положення військова частина НОМЕР_1 входить до складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повне найменування юридичної особи військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 64 - 71).

Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Пунктом 3 даного Указу поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на військовослужбовців Національної гвардії України та Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (ч. 4 вступу Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV).

Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту).

Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Суд зазначає, що згідно з п. 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 242 Положення визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу наведених норм видно, що за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Розглядом справи по суті встановлено, що 12.12.2023 позивач звернувся до т.в.о. командира 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 14 п.п. г пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу - у зв`язку із загибеллю рідного батька, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а.с. 48).

До рапорту позивачем долучено пакет документів, про що зазначено вище.

З матеріалів справи видно, що т.в.о. командира 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 та командир 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 клопотали про звільнення позивача військової служби перед командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с. 48 на звороті).

За наслідками розгляду вказаного рапорту, військова частина НОМЕР_1 листом від 18.01.2024 за вих. № 50/113/33-86 Про надання відповіді на рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби в запас повідомила позивача, що з доданих до рапорту, документів та витягу з наказу від 03.11.2023 №309 вбачається, що його батько ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира інженерно-позиційного відділення інженерно-позиційного взводу інженерно-технічної роти, у війковому званні сержанта, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від гострої коронарнарої смерті. З 11.10.2023 виключено із списків особового складу частини. Смерть пов`язана із проходженням військової служби. За таких обставин, правові підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 , які передбачені пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону У крани Про військовий обов`язок і військову службу відсутні (а.с. 62 - 63).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Законом України від 03.05.2023 № 3096-IX "Про внесення змін до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо розширення підстав звільнення з військової служби деяких категорій громадян в період воєнного стану" (набрав чинності 21.07.2023) підпункт "г" пункту 2 частини четвертої доповнено абзацом чотирнадцятим такого змісту: "якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану".

Тобто, цією нормою передбачено у якості підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, загибель близького родича під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Аналізуючи наведені положення у контексті спірних відносин у суду немає підстав для сумніву, що загибель (смерть) батька позивача (11.10.2023) спричинена або пов`язана із здійсненням ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проходженням військової служби під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Більше того, смерть батька позивача пов`язана із проходженням військової служби, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2023 №309, доповіді від 11.10.2023 та довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.11.2023 № 383, батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від коронарної смерті. Смерть ОСОБА_2 пов`язана з проходженням військової служби, який 11.10.2023 (тобто в день смерті) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 23 24, 25 25, 27-28).

За вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що смерть батька позивача у спірних відносинах необхідно розглядати як загибель під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, тобто під час виконання обов`язків військової служби.

Як наслідок, доводи відповідача про ненадання позивачем разом з рапортом від 12.12.2023 доказів на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із забезпеченням ним національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України належить визнати необґрунтованими.

Тож позивач має право на звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Доводи відповідача про те, що батько позивача, смерть якого пов`язана із проходженням військової служби, не загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а помер, суд оцінює критично, оскільки ні Законом № 2232-ХІІ, ні Положенням № 1153/2008, не передбачено таких обставин чи умов як розмежування смерті та загибелі військовослужбовця, який виконує військовий обов`язок.

На переконання суду, лист-відповідь відповідача за наслідками розгляду рапорту позивача є формальною відпискою та затягуванням розгляду рапорту про звільнення з військової служби по суті.

Стосовно тверджень відповідача, що смерть батька позивача не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, а пов`язана із проходженням військової служби, що відповідно має іншу правову природу та інші юридично значимі наслідки, суд відхиляє, оскільки вказана обставина не впливає на звільнення з військової служби позивача на підставі абз. 14 п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а має значення тільки при вирішенні питання розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовців право на яке мають члени сім`ї (загиблого) померлого, що врегульовано ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у звільненні його з військової служби на підставі абз. 14 п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із загибеллю (смертю) батька, під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на суть та характер спірних відносин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі абз. 14 п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, а також зобов`язує відповідача розглянути повторно рапорт позивача про звільнення з військової служби від 12.12.2023 та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 14 п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 12.12.2023 та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

4. В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 );

відповідач військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Суддя В.К. Левицький