Ухвала

від 20.09.2024 по справі 620/11215/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 вересня 2024 року ЧернігівСправа № 620/11215/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства '' Козелецький комбікормовий завод'' до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

14.08.2024 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства ''Козелецький комбікормовий завод'' ( далі- позивач) до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов`язання відділ державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061688) скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі від 24.12.2004 № 104610500001000025, вчинену державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Санченко М.І., та реєстраційну дію/запис від 19.08.2015 №10461050017000025, вчинену державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Кошовою С.В.; зобов`язання відділ державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061688) провести реєстраційну дію поновлення в Єдиному державному реєстрі Козелецького аграрно-промислового підприємства «Агропромкорм» (код ЄДРПОУ 05388919).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 позовна заява залишена без руху надано позивачу строк для усунення недоліків позовних заяви, шляхом викладення позовних вимог відповідно до положень КАС України, з урахуванням мотивів, наведених судом у цій ухвалі; подання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску суду.

На виконання ухвали суду від 30.08.2024, позивачем подано позовну заяву в новій редакції, в якій просить визнати протиправними реєстраційні дії/записи в Єдиному державному реєстрі від 24.12.2004 № 104610500001000025, вчинені державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Санченко М.І.; від 19.08.2015 №10461050017000025, вчинені державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Кошовою С.В.; зобов`язати відділ державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061688) скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі від 24.12.2004 № 104610500001000025, вчинену державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Санченко М.І., та реєстраційну дію/запис від 19.08.2015 №10461050017000025, вчинену державним реєстратором Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області Кошовою С.В.; зобов`язати відділ державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061688) провести реєстраційну дію поновлення в Єдиному державному реєстрі Козелецького аграрно-промислового підприємства «Агропромкорм» (код ЄДРПОУ 05388919).

Також подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався у 2024 році, з дня звернення до АТ Приватбанк та отримання у відповідь відповідних документів.

Розглянувши подані позивачем документи суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Так, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських формувань суд встановив, що з 16.06.2015 керівником ПАТ «Козелецький комбікормових завод» є ОСОБА_1 , про що внесено відповідний запис (а.с. 48-52).

У свою чергу пунктом 9.4.6 Статуту Приватного акціонерного товариства ''Козелецький комбікормовий завод'', затвердженого 18.06.2015, голова правління зобов`язаний, зокрема: здійснювати ефективне управління Товариством відповідно до мети діяльності визначених в його Статуті; організувати облік та звітність у Товаристві, юридичне, бухгалтерське та інформаційне забезпечення його діяльності; виконувати інші функції з організації діяльності Товариства, передбачені діючим законодавством, Статутом і внутрішніми документами Товариства.

Тобто, з дня коли представник позивача Тополь М.Ф. став керівником (головою правління) ПАТ «Козелецький комбікормових завод» (16.06.2015) він міг вживати активні дії по виконанню функцій з організації діяльності товариства, зокрема, які є предметом спору.

При цьому суд зазначає, що саме керівник підприємства має бути обізнаний про діяльність підприємства, у тому числі щодо проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно статутних документів.

Більш того, у позові просить визнати протиправними дії реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації, проте докази, що коли саме представник позивача звертався до Чернігівської районної державної адміністрації щодо надання йому інформації про вчинення спірних реєстраційних дій та йому в цьому відмовлено, не надано.

Стосовно доводів представника позивача, що він дізнався про порушення своїх прав з дати звернення до АТ Приватбанк та отримання у відповідь відповідних документів у 2024 році, як підстави поновлення строку на звернення до суду, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідь на заяву не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатися про порушення прав, а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти дії щодо реалізації механізму захисту свого права.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Натомість представник позивача звернувся до суду з даним позовом 14.08.2024, тобто з пропуском зазначеного вище строку.

Суд повторно наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ними всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19 (провадження № 11-1190заі19), від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19 (провадження № 11-1191заі19), від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20 (провадження № 11-157заі20), від 09 лютого 2022 року у справі № 9901/473/21 (провадження № 11-515заі21), від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не надав доказів неможливості подати адміністративний позов, у визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк (з 2015 року по 2024 рік), суд дійшов висновку про відмову у поновлені строку звернення до суду.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на звернення до суду, тому позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 169, 123, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути Приватному акціонерному товариству ''Козелецький комбікормовий завод''.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І. Соломко