Постанова

від 12.09.2024 по справі 760/19359/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7546/2024

справа №760/19359/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року, постановлену під головуванням судді Усатової І.А.,

у справі за заявою Департаменту патрульної поліції, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

встановив:

У серпні 2023 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території.

Вимоги заяви мотивує тим, що ОСОБА_1 (номер жетону НОМЕР_2) народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь Донецької області. У 2015 році закінчив Маріупольський електромеханічний технікум та отримав повну середню освіту. В Збройних силах України не служив, з 23 жовтня 2017 року по 12 березня 2022 року ніс службу в Національній поліції України.

У довідці, наданій інспектором кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Родновою М.В., зазначено, що рядовий поліції ОСОБА_1 одруженим не був, дітей братів чи сестер не має, мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, зареєстрована на тимчасово окупованій території за адресою: АДРЕСА_1 . Батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонер, помер у травні 2011 року.

Вказує, що 12 березня 2022 року поліцейський взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Донецькій області ДПП рядовий поліції ОСОБА_1 перебуваючи у м. Маріуполь, Донецької області, на території Донецького державного університету внутрішніх справ по АДРЕСА_2, куди був передислокований особовий склад УПП в Донецькій області у зв`язку з активними бойовими діями на території міста, під час виконання службового завдання відповідно до повноважень у забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану на території України, потрапив під обстріл окупаційних військ російської федерації, внаслідок чого загинув.

Вказує, що встановлення факту смерті необхідно для припинення трудових відносин із загиблим та формування документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Мотивуючи наведеним, просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця АДРЕСА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального, процесуального права та порушення права заявника на звернення до суду за захистом.

Вказує, що внаслідок невірного трактування судом першої інстанції норм права, заявник фактично позбавлений права на звернення до суду за захистом, оскільки стаття 317 ЦПК України не виокремлює фізичних чи юридичних осіб. Заінтересовані особи у зазначеній статті - це збірне поняття фізичних та юридичних осіб, у яких виникає право на відновлення своїх законних прав та інтересів.

Зазначає, що факт смерті особи встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, на відміну від оголошення в судовому порядку особи померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.

Разом з цим, заявнику достеменно відомо час, місце та обставини, за яких загинув ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На встановлення цього юридичного факту було надано низку логічних та послідовних доказів.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.

Від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції послався на частину 4 статті 315 ЦПК України та зробив висновок, що Департамент патрульної поліції не є особою, яка може звернутися до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту смерті.

Суд зазначив, що у порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту може звернутися тільки фізична особа, якій необхідно встановлення юридичного факту для відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

При встановленні факту смерті час і місце смерті особи достовірно відомі, однак реєстрація смерті у відповідних органах не здійснена, документи, які підтверджують цю подію, втрачені, відповідно, унеможливлена державна реєстрація факту смерті. Доведенню підлягають й ті обставини, що смерть не була і не може бути зареєстрована у зв`язку із відсутністю відповідних документів.

Суд також вказав, що із змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України убачається, що у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення військової операції, такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою (про яку немає відомостей про місце її перебування в місці її постійного проживання) на підставі частини першої статті 43 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно частини 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи установлено, що Департамент патрульної поліції звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території.

Звернення до суду із цією заявою ДПП обґрунтовує тим, що встановлення факту смерті необхідно заявнику для припинення трудових відносин із загиблим та формування документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відмовивши у відкритті провадження, суд першої інстанції зробив висновок, що Департамент патрульної поліції не має права звертатись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки право на звернення до суду із заявами про встановлення фактів наділені виключно фізичні особи.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статі 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статі 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

З матеріалів справи убачається, що заявник у цій справі (Департамент патрульної поліції) є юридичною особою, у якій проходив службу ОСОБА_1 .

Відтак, аналіз статті 317 ЦПК України разом із положеннями статей 80, 91 ЦК України дозволяє зробити висновок, що Департамент патрульної поліції є іншою заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, оскільки встановлення факту смерті особи впливає на права та інтереси юридичної особи - Департаменту патрульної поліції, ураховуючи наявність трудових відносин між заявником та ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів уважає помилковими твердження суду першої інстанції в тій частині, що у порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту може звернутись лише фізична особа.

Щодо посилань суду першої інстанції на положення статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України колегія суддів зазначає, що неправильно обраний заявником спосіб захисту своїх прав може бути установлений за наслідком розгляду заяви/позову по суті, отже не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути підставою для відмови у задоволенні заяви/позову по суті.

Відтак, колегія суддів уважає помилковими висновки суду першої інстанції в тій частині, що Департамент патрульної поліції не може звертатись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки стаття 317 ЦПК України не містить обмеження щодо звернення юридичною особою із такою заявою.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 20 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова