Постанова

від 17.09.2024 по справі 758/13680/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 758/13680/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9869/2024Головуючий у суді першої інстанції - Ларіонова Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», що діє в інтересах Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інтеграл» про розірвання договору, визнання частини договору недійсним та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Портофін», що діє в інтересах АТ Закритий недиверсифікований Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інтеграл» про розірвання договору, визнання частини договору недійсним та стягнення грошових коштів (а.с. 1-20).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активам «Портофін», що діє в інтересах АТ«Закритий недиверсифікований Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інтеграл» про розірвання договору, визнання частини договору недійсним та стягнення грошових коштів повернуто позивачеві (а.с. 139-141).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що Закон України «Про захист прав споживачів» (статті 18, 22) передбачає, що одним із способів захисту прав споживачів є визнання недійсними умови договору, які обмежують права споживача. Якщо положення визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Тому спірні відносини виникли та пов`язані із захистом прав споживачів, до яких підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів». Саме нормами вказаного закону позивач обґрунтовує свій позов та вимоги по ньому (а.с. 144-149).

Відзиву від учасників справи не надходило.

Справу розглянуто в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходив з того, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», як на то посилається заявниця у клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом та просила розірвати попередній договір, визнати недійсним частини договору та стягнення сплаченого позивачем забезпечувального авансового платежу (а.с. 1-20).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.11.2023 позовну заяву було залишено без руху з підстав не сплати судового збору (а.с. 108-110).

08.01.2024 ОСОБА_1 , було подано клопотання, у якому зазначає, що спір за поданим позовом виник у правовідносинах, у яких позивач виступає споживачем та з приводу придбання нею у забудовника товару (квартири), який має споживчі якості, а також з приводу недійсності умов укладеного з відповідачем договору, розірвання такого договору та стягнення грошових коштів, сплачених позивачем продавцю такого договору як покупцем-споживачем. Тому спір виник саме у сфері захисту прав споживачів та регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» (а.с.113-116).

Не погоджуючись із цією ухвалою, 16.01.2024 ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Київського апеляційного суду від 09.02.2024 була повернута апелянту (а.с. 119-123, 130-131).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 21.02.2024 приймаючи до уваги те, що позивачем не сплачений судовий збір, надано позивачу додатковий строк для виконання вимог вищевказаної ухвали та запропоновано позивачу сплатити судовий збір (а.с. 134-136).

Дану ухвалу було направлено на електрону адресу позивача (а.с. 138).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія з управління активам «Портофін», що діє в інтересах АТ «Закритий недиверсифікований Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інтеграл» про розірвання договору, визнання частини договору недійсним та стягнення грошових коштів повернуто позивачеві (а.с. 139-141).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 в справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову».

Так, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За пунктами 18, 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 367/6346/17 сформовано висновок про те, що правовідносини, що виникли між сторонами за умовами попереднього договору, відповідно до якого сторони домовилися про укладення основного договору - купівлі-продажу об`єкта інвестування - квартири в багатоквартирному будинку, на виконання якого позивач вніс вартість новоствореного об`єкта будівництва, а відповідач зобов`язався передати йому зазначене майно після введення будинку в експлуатацію, фактично за своїм змістом є правовідносинами з інвестування майна до яких підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до положень пунктів 2.1 та 1.1.8 попереднього договору майбутній продавець та майбутній покупець домовились укласти в майбутньому основний договір у строки, визначені даним договором. Основний договір - нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири у об`єкті будівництва згідно з умовами якого майбутній продавець зобов`язується передати квартиру у власність майбутньому покупцеві (вартість якої сплачується майбутнім покупцем на виконання умов цього договору, до укладення основного договору), а майбутній покупець має прийняти цю квартиру від майбутнього продавця в порядку та на умовах, визначених у ньому.

Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки попередній договір купівлі-продажу квартири передбачає в подальшому набуття покупцем права власності на квартиру, орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - третій квартал 2023 року. Отже, на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 524/8390/20.

Оскільки за подання ОСОБА_1 позовної заяви судовий збір не підлягає сплаті, тому вимога суду першої інстанції про сплату судового збору не ґрунтується на вимогах закону, тому повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу постановлена передчасно, тому на підставі ст. 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач

Судді