Ухвала

від 20.09.2024 по справі 420/36603/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36603/23

Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.,

повний текст судового рішення

складено 31.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів Бойка А.В., Шевчук О.А.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 р. у справі № 420/36603/23 за адміністративним позовом Селянського (фермерське) господарства «ДЕЛЬТА» до Головного управління ДПС в Одеській області , Державної податкової служби України про відмову в реєстрації податкової накладної, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Вказаним судовим рішенням позов задоволено.

На зазначене судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року зазначена апеляційна скарга внаслідок неповажності підстав пропуску строку для подачі апеляційної скарги залишена без руху та надано апелянту строк для наведення поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження спірного рішення суду першої інстанції терміном десять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а також надання доказів сплати судового збору.

Вказана ухвала апеляційного суду була отримана апелянтом 10.09.2024 року.

На виконання вказаної ухвали про без руху, апелянтом було надано заяву про поновлення строків, зміст якої, водночас, не містить ґрунтовних та належних доводів, що підтверджують поважність пропуску строку апеляційного оскарження.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 27.06.2024 року апелянтом було подано першу апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 року скаргу повернуто в зв`язку з несплатою судового збору.

Пізніше, 05.09.2024 року відповідачем було подано вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, однак, вже з пропуском строку, передбаченого КАС України на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності пропуску строку було зазначено про відсутність бюджетних асигнувань на вчасну оплату судового збору.

Крім того, відповідачем надана платіжка про сплату судового збору.

Суд зазначає, що відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010 року, заява № 45783/05).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У постанові від 28.04.2021у справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, Велика Палата Верховного Суду в цій справі наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

На підставі наведеного, не можливість сплати судового збору відповідачем не є непереборною обставиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 лютого 2023 року у справі №240/14867/21.

Як вже зазначалось судом, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору митним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 року по справі №820/7245/16.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, суд зазначає про допущення апелянтом невиправданого зволікання в період часу з дати оплати судового збору та до повторного подання скарги. Так, згідно платіжного доручення сплата збору відбулась 19.07.24 року, водночас повторна скарга подана лише 05.09.24 року, тобто більш ніж через 10 днів після сплати судового збору, при тому, що строк оскарження рішення суду складає всього 30 днів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, оскільки апелянтом не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції, не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущенного строку та з урахуванням тієї обставини, що положення КАС України передбачають відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення процесуальний строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовлено.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук