Постанова від 19.09.2024 по справі 640/19348/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19348/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.03.2021 року №100300/2021/000280/2.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що оскільки відповідачу надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження митної вартості товарів, тому відповідач не мав правових підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості та подальшого її коригування, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.03.2021 №100300/2021/000280/2.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивач не звертався до митниці задля отримання детальної інформації від митного органу, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що містяться у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а тому висновок суду про відсутність належного обґрунтування оскаржуваного рішення митниці є помилковим, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що банківські платіжні документи містять належну інформацію, що підтверджує здійснення позивачем 100% передплати за імпортований товар.

На думку апелянта, оскільки в оскаржуваному рішенні, у порушення статті 55 МК України відсутня інформація з митної декларації, яку зазначено як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2020 між компанією Wenzhou Viestar Trading CO., Ltd (КНР) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 26102020-WVT, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010 товар за кількістю, асортиментом і ціною, вказаними в проформа-інвойсі (-ах).

На виконання вказаного контракту 04.03.2021 з порту Ningbo (China) до Чорноморського рибного порту (Україна) на митну територію України в морському контейнері № MRKU0028085 на адресу gозивача за коносаментом від 25.01.2021 №ZTJ2100259ICSMAZNB надійшло взуття спортивне на підошві з гуми та з верхом з текстиля, призначене для повсякденного використання: кеди чоловічі та універсальні у кількості 7 790 пар.

Морський фрахт за межами митної території України та подальше перевезення територією України вказаного контейнеру автомобілем BH4575IE/BH4485XI організовувалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Хіллдом Логістікс» на підставі укладеного з позивачем з договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 05.12.2020 № 05122020-154.

Згідно з інвойсом від 01.11.2021 № 2017072-2 загальна вартість товарів в указаних вище контейнерах склала 32 270,50 доларів США.

З метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 05.03.2021 № UA100300/2021/005420 (довідковий номер 812), та наступні документи до неї: пакувальний лист (Packing list) б.н від 01.11.2020, проформа інвойси № 2017072 від 01.11.2020, № 2017090 від 01.11.2020, № 2017091 від 01.11.2020, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2017072-2 від 01.11.2020, коносамент (Bill of lading) № ZTJ2100259ICSMAZNB від 25.01.2021, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 71 від 04.03.2021, сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C217877421620003 від 25.01.2021, акт про проведення огляду № UA500110/2021/000496 від 04.03.2021, банківські платіжні документи № 091100033826297 від 09.11.2020, № 221200034525975 від 22.12.2020, довідка про транспортні витрати № 01-30/-13 від 04.03.2021, рахунок на оплату транспортних послуг № 872 від 04.03.2021, акт надання транспортних послуг № 872 від 04.03.2021, прайс лист виробника товару б/н від 02.12.2019 по 31.12.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, № 26102020-WVT від 26.10.2020, договір (контракт) про перевезення № 05122020-154 від 05.12.2020, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №450 від 05.03.2021.

У графі 12 поданої митної декларації була заявлена митна вартість товарів у розмірі 1 359 311,42 грн., а в графі 22 їх ціна у розмірі 32 943,40 доларів США.

Однак, надані декларантом документи відповідач не визнав достатніми для підтвердження митної вартості товару, і в електронному повідомленні декларанту від 05.03.2021 з посиланням на частини другої та третьої статті 53 та статтю 54 МК України попросив надати додаткові документи.

Листом від 05.03.2021 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.

Не зважаючи на викладене, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2021 №100300/2021/000280/2, в якому зазначено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Натомість, у митного органу наявна інформація, що є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

У свою чергу, джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, була митна декларація від 30.11.2020 № UA100060/2020/346473 (14,9607 USD/кг або 9,6180 USD/пара).

У відповідності до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення заявлену декларантом митну вартість товару у розмірі 38 490,89 доларів США відповідачем збільшено до 85 403,34 доларів США за курсом НБУ на день прийняття цього рішення.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки в оскаржуваному рішенні, у порушення статті 55 МК України відсутня інформація з митної декларації, яку зазначено як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, з метою митного оформлення товару Київській митниці Держмитслужби уповноваженим представником позивача було подано митну декларацію від 05.03.2021 № UA100300/2021/005420 (довідковий номер 812), та наступні документи до неї: пакувальний лист (Packing list) б.н від 01.11.2020, проформа інвойси №2017072 від 01.11.2020, № 2017090 від 01.11.2020, № 2017091 від 01.11.2020, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2017072-2 від 01.11.2020, коносамент (Bill of lading) № ZTJ2100259ICSMAZNB від 25.01.2021, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 71 від 04.03.2021, сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C217877421620003 від 25.01.2021, акт про проведення огляду № UA500110/2021/000496 від 04.03.2021, банківські платіжні документи № 091100033826297 від 09.11.2020, № 221200034525975 від 22.12.2020, довідка про транспортні витрати № 01-30/-13 від 04.03.2021, рахунок на оплату транспортних послуг № 872 від 04.03.2021, акт надання транспортних послуг № 872 від 04.03.2021, прайс лист виробника товару б/н від 02.12.2019 по 31.12.2021,зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, № 26102020-WVT від 26.10.2020, договір (контракт) про перевезення № 05122020-154 від 05.12.2020, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 450 від 05.03.2021.

У графі 12 поданої митної декларації була заявлена митна вартість товарів у розмірі 1 359 311,42 грн., а в графі 22 їх ціна у розмірі 32 943,40 доларів США.

Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом.

Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:

1) при заявленні декларантом митної вартості товарів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів відносяться: заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

2) відповідно до п. 5 контракту № 26102020-WVT від 26.10.2020 платежі здійснюються покупцем шляхом 100% передплати вартості товару, зазначеної в підписаному сторонами проформа-інвойсі. Декларантом надано проформа-інвойс від 01.11.2020 № 2017072 без підпису покупця товару, де зазначено, що за товар передбачена передплата (перед відправкою) 70% вартості товару та сплата 30% вартості після його поставки та зазначена інша сума, тому достовірно встановити вартість товару неможливо;

3) прайс-лист виробника товару від 02.12.2019 містить термін дії 31.12.2021. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дати його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Наданий прайс-лист виданий на дану поставку та має індивідуальний характер;

4) в наданих декларантом платіжних дорученнях № 091100033826297 від 09.11.2020 та № 221200034525975 від 22.12.2020 відсутня інформація про проформи- інвойси № 2017090 від 01.11.2020, № 2017090 від 01.11.2020 (текст електронного повідомлення), а тому їх неможливо ідентифікувати з даною поставкою:

5) в експертному висновку від 05.03.2021 № 450 експерт посилається на джерела інтернет в Україні, крім того джерела цінової інформації в країні продажу товару не містять цінової інформації даного виробника.

Стосовно доводів відповідача на те, що декларантом при митному оформленні не надано документи, які містять відомості для підтвердження витрат по доставці товару, що унеможливлює здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів були надані: довідка про транспортні витрати від 04.03.2021 № 01-30/-13, рахунок на оплату транспортних послуг від 04.03.2021 № 872 та акт надання транспортних послуг № 872 від 04.03.2021 є належними та допустимими доказами розміру таких витрат.

У даному випадку Митним кодексом України не визначено чіткий перелік документів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

До того ж, Київською митницею не доведено, що позивач поніс інші витрати на доставку товару, ніж ті, що заявлені до митного оформлення.

Витребовуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Посилання митного органу на те, що декларантом надана проформа-інвойс від 01.11.2020 № 2017072 без підпису покупця товару і той факт, що за товар передбачена 70% передплата (перед відправкою) та 30% після оплата та зазначена інша сума, тому достовірно встановити вартість товару не можливо, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 10.11.2020 у справі №280/1746/19, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Вказане свідчить про необґрунтовані сумніви відповідача щодо правильності визначення декларантом товару.

Щодо доводів митного органу про те, що прайс-лист виробника товару від 02.12.2019 містить термін дії 31.12.2021 слід зазначити таке.

Так, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, та обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено.

Оскільки у відповідності до частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, тому останній може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Відповідно, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Оскільки обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено, тому вказані документи є документами довільної форми.

До того ж, у відповідності з частиною другою та частиною третьою статті 53 МК України пакувальний лист та сертифікат якості не належать до документів, які підтверджують митну вартість товарів, у зв`язку з чим за приписами частини п`ятої статті 53 МК України митному органу заборонено вимагати такі документи.

У свою чергу, виконуючи вимогу митного органу, позивачем, було надано прайс-лист виробника товару датований 02.12.2019, який має строк дії до 31.12.2021, тому такий документ не може бути виданий на поставку товару, відвантаженого 01.11.2020, та мати індивідуальний характер.

З урахуванням викладеного, висновок відповідача у цій частині є не об`єктивним, не обґрунтованим і суперечить матеріалам справи та положенням МК України.

Щодо тверджень відповідача про те, що в наданих декларантом платіжних дорученнях № 091100033826297 від 09.11.2020 та № 221200034525975 від 22.12.2020 відсутня інформація про проформи інвойси № 2017090 від 01.11.2020, № 2017090 від 01.11.2020 (текст електронного повідомлення), а тому їх неможливо ідентифікувати з даною поставкою колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як свідчать матеріали справи, банківський документ від 09.11.2020 №091100033826297 містить посилання на проформа-інвойси № 2017072 від 01.11.2020, № 2017090 від 01.11.2020 та № 2017091 від 01.11.2020, а також інформацію про перерахування з рахунку позивача на рахунок Продавця 24 890,97 доларів США, що з урахуванням умов оплати товару свідчить про сплату позивачем 30% вартості товару, вказаного у зазначених проформа-інвойсах, який мав бути виготовлений та поставлений за контрактом.

Крім того, банківський документ № 221200034525975 від 22.12.2020 містить посилання на проформа-інвойс № 2017072 від 01.11.2020 та інформацію про перерахування з рахунку позивача на рахунок продавця 36 499,75 доларів США, що є сплатою 70% вартості товару, вказаного в проформа-інвойсі. Оплачений товар був поставлений на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 2017072-1 від 01.11.2020 та випущений у вільний обіг на підставі митної декларації від 24.02.2021 № UA100300/2021/004639, а також на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № 2017072-2 від 01.11.2020, наявного в пакеті документів до митної декларації, якої стосується оскаржуване рішення.

З огляду на викладене, банківські платіжні документи містять належну інформацію, що підтверджує здійснення позивачем 100% передплати за імпортований товар.

Стосовно висновків митного органу про недоліки експертного висновки від 05.03.2021 № 450, оскільки джерела цінової інформації в країні продажу товару не містять цінової інформації даного виробника суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 05.03.2021 № 450 в ньому наведено перелік використаних інтернет ресурсів, серед яких не тільки українські, а і інші ресурси, зокрема: alibaba.com, made-in-china.com.

Експертна установа, розглядаючи запит позивача, у своєму розпорядженні мала документи компанії Wenzhou Viestar Trading CO., Ltd (КНР), які містили інформацію, достатню для підготовки висновку про відповідність рівня ціни товару поточній кон`юктурі ринку.

З огляду на викладене, зазначена обставина не може бути підставою для сумнівів у достовірності визначеного розміру митної вартості товару.

Відповідно, доводи відповідача про не підтвердження визначеної позивачем ціни митної вартості товарів наданими до митного органу документами, а також такі твердження не були підставами для витребовування додаткових документів за наявності таких, що спростовують позицію митниці.

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Інших належних та достатніх доказів та обґрунтувань відповідач щодо обставин та фактів, вказаних у спірному рішенні, не зазначив та не навів.

Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

У той же час, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, товаром № 4, оформленим на підставі митної декларації від 30.11.2020 №UA100060/2020/346473, є взуття на підошві з гуми, пластмаси з верхом з текстильних матеріалів, чоловіче взуття захисне.

Товаром, якого стосується оскаржуване рішення, є взуття спортивне на підошві з гуми та з верхом з текстиля, призначене для повсякденного використання: кеди чоловічі та універсальні, що свідчить про різне призначення вказаних товарів.

Відповідно до графи 15 митної декларації від 30.11.2020 № UA100060/2020/346473 товар, оформлений на її підставі, експортовано з Бельгії, а згідно з графою 29 митним органом в`їзду товару на територію України є Волинська митниця Держмитслужби, що виключає походження товару з Китаю.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко