Постанова

від 19.09.2024 по справі 560/20447/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20447/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

19 вересня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 12.07.2023 №UA/400000/2023/000159/1, від 07.08.2023 №UA/400000/2023/000183/1, від 10.08.2023 №UA/400000/2023/000192/2, від 10.08.2023 №UA/400000/2023/000193/2.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2023 №UА400040/2023/000546, від 07.08.2023 №UА400040/2023/000605, від 10.08.2023 №UА400040/2023/000623, від 10.08.2023 №UА400040/2023/000624,

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" 10736,00 грн (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень) судового збору та 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Апелянт Хмельницька митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" та Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd уклали Контракт на поставку товару від 27.04.2023 №PDF02230419075.

Відповідно до умов Контракту у порядку і строки продавець (Nanjing Peters Farm BioTechnology Co., Ltd) зобов`язується передати покупцю (Приватне підприємство "ІН ФОРС КЕМІКАЛ") Товар (пестициди у препаративних формах, що є засобом захисту рослин), як зазначено в Додатку №1 (пункт 1.1 Контракту); асортимент, кількість і ціна Товару визначається в додатках до Контракту (пункт 1.2 Контракту).

У Додатку №1 до Контракту погоджено поставку 32000 літрів (1600 каністр по 20 літрів) на умовах 100% передоплати позивачем ціни Товару в сумі 75520 доларів США, 2,36 долари США за 1 літр Товару (пункти 1 і 2 Додатку №1 до Контракту).

Вказана ціна Товару включала вартість його: транспортування до морського порту Констанца в Румунії (пункти 3.1. і 5.2. Контракту); страхування (пункт 5.2 Контракту); упакування (п.5.2. Контракту); маркування (пункт 5.2. Контракту).

Позивач сплатив вказану ціну Товару згідно з платіжними інструкціями від 05.05.2023 №15, від 09.09.2023 №16, від 23.05.2023 №17.

Товар доставлений позивачу у двох контейнерах №CAIU2569066 і №ZIMU1430962 по 16000 літрів (800 каністр) вагою брутто 19280 кг, що підтверджується пакувальним листом від 25.05.2023, коносаментом, автотранспортними накладними CMR 290682 і 290681.

Витрати позивача на транспортування двох контейнерів з Товаром із порту Констанца в Румунії до місця ввезення на митну території України - пункт пропуску Порубне, склали 268925,48 грн, що підтверджується пунктами 1, 3 рахунку на оплату від 27.06.2023 №92461 від 27.06.2023 року, виданого експедитором ТОВ "ТЕК МІТРІДАТ", по 134462,74 грн за кожний контейнер, що підтверджується виданими ТОВ "ТЕК МІТРІДАТ" довідками про транспортні витрати від 29.06.2023 №1281, від 29.06.2023 №1280.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію від 07.04.2023 №23UA400040022467U9, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Контракту в сумі 2265,60 доларів США за одиницю товару.

До митної декларації №23UA400040022467U9 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 25.05.2023; рахунок фактура - інвойс від 25.05.2023; коносамент - Bill of lading №ZIMUSNH9165655; автотранспортна накладна CMR 290682; декларація про походження товару - інвойс від 25.05.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №15 від 05.05.2023, №16 від 09.05.2023, №17 від 23.05.2023; рахунок на оплату №92461 від 27.06.2023; довідка про транспортні витрати №1281 від 29.06.2023; страховий поліс від 23.05.2023; Контракт від 27.04.2023 №PDF02230419075; Додаток №1 до Контракту; договір №42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 про транспортно-експедиторські послуги, Договір №220801 від 01.08.2022, Договір №11-03/23 від 10.03.2023; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 03.07.2023; копія митної декларації країни відправлення - Експортна декларація 223120230001683202; посвідчення про державну реєстрацію серія НОМЕР_1 ЖАР БТ; сертифікат аналізу партії Товару; фінансова довідка від 04.07.2023.

На запит відповідача позивач додатково надав документи, зокрема: висновок Державного підприємства "Держаний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №113/406 від 29.06.2023; калькуляцію Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 26.06.2023; комерційну пропозицію Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 20.04.2023

Крім цього, позивач надав Хмельницькій митниці лист Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 05.07.2023 про те, що Контрактом не передбачені жодні платежі третім особам на користь продавця; лист Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023, в якому зазначено про наявність помилок у калькуляції від 26.06.2023; та калькуляцію Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023 із виправленими даними про вартість витрат, що утворюють ціну Товару.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040022467U9 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2023 №UA400040/2023/000546, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.07.2023 №UA400000/2023/000159/1, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено до 3,0453 доларів США за одиницю товару.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію від 03.08.2023 №23UA400040025839U3, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Контракту в сумі 2265,60 доларів США за одиницю товару.

До митної декларації №23UA400040025839U3 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 25.05.2023; рахунок фактура - інвойс від 25.05.2023; коносамент - Bill of lading №ZIMUSNH9165655; автотранспортна накладна CMR 290682; декларація про походження товару - інвойс від 25.05.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №15 від 05.05.2023, №16 від 09.05.2023, №17 від 23.05.2023; рахунок на оплату №92461 від 27.06.2023; довідка про транспортні витрати №1281 від 29.06.2023; висновок про вартісні характеристики товару; калькуляція Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023; страховий поліс від 23.05.2023; Контракт від 27.04.2023 №PDF02230419075; Додаток №1 до Контракту; некласифікований внутрішній договір від 20.08.2021, договір №42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 про транспортно-експедиторські послуги, Договір №220801 від 01.08.2022, Договір №11-03/23 від 10.03.2023; дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів №А07693 від 02.09.2019; зразок маркування; комерційна пропозиція від 20.04.2023, лист підтвердження про виробництво від 26.06.2023; право виробництва від 20.06.2023; сертифікат аналізу від 25.05.2023; фінансова довідка №03082023/1 від 03.08.2023; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 03.07.2023; копія митної декларації країни відправлення - Експортна декларація 223120230001683202.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040025839U3 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2023 №UA400040/2023/000605, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.08.2023 №UA400000/2023/000183/1, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено до 3,0453 доларів США за одиницю товару.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію від 10.08.2023 №23UA400040026551U1, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Контракту в загальній сумі 33228,80 доларів США за одиницю товару.

До митної декларації №23UA400040026551U1 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 25.05.2023; рахунок фактура - інвойс від 25.05.2023; коносамент - Bill of lading №ZIMUSNH9165655; автотранспортна накладна CMR 290682; декларація про походження товару - інвойс від 25.05.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №15 від 05.05.2023, №16 від 09.05.2023, №17 від 23.05.2023; рахунок на оплату №92461 від 27.06.2023; довідка про транспортні витрати №1281 від 29.06.2023; висновок про вартісні характеристики товару; калькуляція Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023; страховий поліс від 23.05.2023; Контракт від 27.04.2023 №PDF02230419075; Додаток №1 до Контракту; некласифікований внутрішній договір від 20.08.2021, договір №42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 про транспортно-експедиторські послуги, Договір №220801 від 01.08.2022, Договір №11-03/23 від 10.03.2023; дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів №А07693 від 02.09.2019; зразок маркування; комерційна пропозиція від 20.04.2023, лист підтвердження про виробництво від 26.06.2023; право виробництва від 20.06.2023; сертифікат аналізу від 25.05.2023; фінансова довідка №03082023/1 від 03.08.2023; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 03.07.2023; копія митної декларації країни відправлення - Експортна декларація 223120230001683202.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040026551U1 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA400040/2023/000623, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA400000/2023/000192/2, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено до 3,0453 доларів США за одиницю товару.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію від 10.08.2023 №23UA400040026552U0, в якій визначена митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною Контракту в загальній сумі 37760,00 доларів США за одиницю товару.

До митної декларації №23UA400040026552U0 позивач подав наступні документи: пакувальний лист від 25.05.2023; рахунок фактура - інвойс від 25.05.2023; коносамент - Bill of lading №ZIMUSNH9165655; автотранспортна накладна CMR 290682; декларація про походження товару - інвойс від 25.05.2023; платіжні інструкції в іноземній валюті №15 від 05.05.2023, №16 від 09.05.2023, №17 від 23.05.2023; рахунок на оплату №92461 від 27.06.2023; довідка про транспортні витрати №1281 від 29.06.2023; висновок про вартісні характеристики товару; калькуляція Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023; страховий поліс від 23.05.2023; Контракт від 27.04.2023 №PDF02230419075; Додаток №1 до Контракту; некласифікований внутрішній договір від 20.08.2021, договір №42/25/11/2022/1 від 25.11.2022 про транспортно-експедиторські послуги, Договір №220801 від 01.08.2022, Договір №11-03/23 від 10.03.2023; дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів №А07693 від 02.09.2019; зразок маркування; комерційна пропозиція від 20.04.2023, лист підтвердження про виробництво від 26.06.2023; право виробництва від 20.06.2023; сертифікат аналізу від 25.05.2023; фінансова довідка №03082023/1 від 03.08.2023; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 03.07.2023; копія митної декларації країни відправлення - Експортна декларація 223120230001683202.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040026552U0 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.08.2023 №UA400040/2023/000624, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 №UA400000/2023/000193/2, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено до 3,0453 доларів США за одиницю товару.

Позивач оскаржив вказані рішення до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Суд дійшов висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є протиправними, а позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Апелянт як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості за однією поставкою товару визначив те, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:

- до митного оформлення декларантам надано дві калькуляції ціни товару, при цьому зазначена в них вартість складових митної вартості товару суттєво не відповідають одне одному, а саме: вартість пакувальних матеріалів відрізняються у 20 разів; податки в країні відправлення відрізняються у 18 разів; загальна вартість виготовлення відрізняється в 133 рази; розрахунки по обом калькуляціям здійснено невірно.

- заявлений рівень вартості товару (2,36 долара США/л) не відповідає інформації, яка міститься в калькуляції ціни товару з врахуванням інформації про загальну вартість виготовлення товару (2,59 долара США/л), до якої додано складові митної вартості товару на заявлених умовах поставки CIF y розмірі 0,4692 долара США/л.

- подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача про надання двох калькуляцій, вартість складових ціни Товару в яких не відповідають одна одній і розрахунки по обом калькуляціям здійсненні невірно, враховуючи, що отримання відповідачем листа Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023 про допущення в калькуляції від 26.06.2023 математичних помилок з технічних причин і калькуляції Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd від 07.07.2023 із правильними даними по складових ціни Товару.

Суд також враховує, що дві калькуляції від 26.06.2023 і від 07.07.2023 були надані позивачем відповідачу лише при першому митному оформлені Товару згідно з митною декларацією №23UA400040022467U9. При наступних трьох митних оформленнях Товару позивачем надана лише калькуляція від 07.07.2023.

У калькуляції від 07.07.2023 відсутні помилки у розрахунку ціни Товару та розбіжності з даними в інших наданих позивачем документах.

Отже, позивач надав документи, які усувають виявлені розбіжності.

Посилання відповідача на те, що заявлений рівень вартості товару (2,36 долара США/л) не відповідає інформації, яка міститься в калькуляції ціни товару з врахуванням інформації про загальну вартість виготовлення товару (2,59 долара США/л), до якої додано складові митної вартості товару на заявлених умовах поставки CIF y розмірі 0,4692 долара США/л, спростовується наданою позивачем калькуляцією від 07.07.2023, в якій зазначений розрахунок ціни товару 2,36 долара США/л.

Відповідач дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи не містять усіх визначних частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, числових значень складових митної вартості, а саме комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Однак у листах від 05.05.2023 і 03.08.2023 Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd повідомляло відповідача, що Контрактом не передбачено жодних платежів третім особам на користь продавця і так само відсутні комісійні чи посередницькі послуги, пов`язані з виконанням Контракту.

Відсутність у Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd та позивача зазначених витрат зумовлює відсутність відомостей про них, як у ціні Товару, так і у заявленій позивачем митній вартості.

За відсутності документальних підтверджень існування інших витрат Nanjing Peters Farm Bio-Technology Co., Ltd чи позивача, окрім тих, що передбачені наданими позивачем документами, зауваження з приводу відсутності числових значень про такі витрати у митній вартості є недоречними, а посилання на ці обставини, як на підставу для коригування митної вартості протиправними.

Також митний орган встановив, що заявлений рівень митної вартості товару (2,4 долара США/кг) не відповідає рівню вартості ідентичного товару (4,54 долара США/кг) заявленого декларантом до митного оформлення за митними деклараціями від 28.07.2023 №UA408020/2023/026090 та №UA408020/2023/026103 та не відповідає мінімальному рівню (2,47 долара США/кг), за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд враховує, що під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Апелянт не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Апелянт, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судом першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів виходить із наступного.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі №520/9115/19.

У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 44500,00 грн позивач надав договір про надання правничої допомоги від 15.11.2023 №ЮО-44000701, Перелік та вартість послуг за договором від 24.11.2023, Перелік та вартість послуг за договором від 25.12.2023, акт приймання-передачі послуг від 18.03.2024.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, предметом спору у цій справі є чотири рішення про коригування митної вартості.

Правничу допомогу представником позивача визначено у розмірі 44500 грн.

В свою чергу, представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги вказав на неспівмірність витрат на правничу допомоги, а саме зазначена в Акті приймання-передачі послуг за Договором від 18.03.2024 загальна ціна наданих Адвокатом послуг саме у даній справі №560/20447/23 у розмірі 44 500,00 грн є необґрунтованою, а обсяг послуг та кількість витрачених годин для їх надання є неспівмірними із складністю цієї справи, є явно більшими, ніж це фактично було витрачено Адвокатом та дійсно необхідним у справі, тобто не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Поряд з цим, відповідно до акта приймання-передачі послуг розмір понесених витрат на надання юридичних послуг в сумі 44500,00 грн пов`язаний з такими послугами: написання позовної заяви (35000,00 грн); ознайомлення з відзивом на позов (5000,00 грн); написання відповіді на відзив (4000,00 грн); ознайомлення з поданим відповідачем клопотанням (250,00 грн), написання клопотання від 22.12.2023 (250,00 грн).

Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, ознайомлення з відзивом на позов не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки відповіді на відзив. Аналогічно з ознайомлення з поданим відповідачем клопотанням.

Таким чином, позивач не довів понесення витрат на правову допомогу в розмірі 5250,00 грн за надання вказаних вище послуг.

Водночас, позивач довів понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 39250,00 грн (підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, написання клопотання від 22.12.2023).

Отже, враховуючи наведені обставини, складність справи, обсяг та якість виконаних робіт, витрачений час, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, яка підтверджується належними доказами та є співмірною з складністю цієї справи та наданими послугами. Вказані витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Також, представником позивача 02.07.2024 подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в розмірі 10500 грн. понесених в зв`язку з написанням відзиву на апеляційну скаргу.

В якості документів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, представник позивача подав: Договір про надання пранвичої допомоги №ЮО-44000701-У від 15.11.2023; Перелік та вартість послуг за договором від 17.06.2024; Акт приймання-передачі послуги №58 від 26.06.2024 за Договором про надання пранвичої допомоги №ЮО-44000701-У від 15.11.2023.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року - без змін.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ІН ФОРС КЕМІКАЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень) 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.