Постанова

від 11.09.2024 по справі 2-1196/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1196/11

провадження № 61-8970св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 13 грудня 2023 року у складі судді Сабари Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2024 року у складі колегії суддів Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1196/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1196/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» мотивувало тим, що Сихівський районний суд міста Львоварішенням від 06 липня 2011 року у цивільній справі № 2-1196/11 стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн.

05 серпня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») уклали договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі, за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1

30 вересня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право вимоги за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ та усіма забезпечувальними договорами, в тому числі за договором поруки від 20 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 .

Згідно з відповіддю Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - УЗПВР у Львівській області) від 02 червня 2023 року на виконанні у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області (далі - Пустомитівський ВДВС) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1196/11 від 17 листопада 2011 року щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн, однак постановою державного виконавця від 28 червня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), станом на зараз матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 знищені за закінченням термінів зберігання.

ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» із проханням повідомити про наявність оригіналів виконавчих листів, у тому числі щодо боржника ОСОБА_3 , та у разі їх відсутності просило звернутися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом щодо наявності виконавчих документів у Фонді.

Однак у відповідь на запит ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшов лист про відсутність у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» оригіналу виконавчого листа, виданого стосовно боржника ОСОБА_3 .

Також такі виконавчі документи відсутні у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки до нього не надходили і від органів ДВС не передавалися, про що свідчить відповідне повідомлення.

Заявник вважає, що трирічний строк пред`явлення виконавчого листа № 2-1196/11 до виконання не сплив, оскільки цей строк перервався ухваленням постанови державного виконавця від 28 червня 2017 року про його повернення та з урахуванням закінчення 23 вересня 2021 року мораторію на стягнення майна громадян, наданого у забезпечення кредитів в іноземній валюті, наявність якого стала підставою для повернення виконавчого листа стягувачу, такий строк спливає лише 23 вересня 2024 року.

Враховуючи викладене, ТОВ «Брайт Інвестмент» просило суд:

- замінити сторону стягувача у виконавчому листі, виданому у справі № 2-1196/11 щодо боржника ОСОБА_3 , з ПАТ «КБ «Надра» на нього як правонаступника;

- видати дублікат виконавчого листа Сихівського районного суду міста Львова у справі № 2-1196/11 стосовно боржника ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» відмовив.

Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що згідно з пунктом 5 договору відступлення права вимоги від 13 вересня 2020 року № HL48N718070_blank_01, на який посилається заявник як на підставу заміни сторони виконавчого провадження, новий кредитор підтвердив, що в момент укладення цього договору отримав усі наявні в первинного кредитора документи, які необхідні для набуття права вимоги до боржників.

З цього слідує, що право вимоги має підтверджуватися відповідною документацією, в тому числі документами судового та/або виконавчого провадження, у випадку, якщо право вимоги пов`язано із врегульованими у судовому порядку зобов`язаннями.

Водночас на момент переходу права вимоги у ТОВ «Брайт Інвестмент» були відсутні документи про повернення чи пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник не надав доказів, які б вказували на протилежне, так само як і доказів того, що первинний кредитор за судовим рішенням ПАТ «КБ «Надра» не пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За договором відступлення права вимоги від 13 вересня 2020 року № HL48N718070_blank_01 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» передало новому кредитору ТОВ «Брайт Інвестмент» (заявнику) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ із загальною заборгованістю станом на 05 серпня 2020 року у розмірі 4 016 056,57 грн.

Однак суду не надано доказів того, що вказана сума вимоги була предметом розгляду у цивільній справі № 2-1196/11, за результатами якого Сихівський районний суд міста Львова 06 липня 2011 року ухвалив рішення, і не спростовано, що така сума вимоги не є заборгованістю за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, що виникла після 06 липня 2011 року та підлягає стягненню поза межами рішення суду, що набрало законної сили.

Отже, заявник не довів, що має право вимоги до боржника ОСОБА_3 щодо заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, стягнутої на підставі рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року, тобто набув прав сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, у зв`язку із чим заява не підлягає задоволенню.

Львівський апеляційний суд постановою від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Брайт Інвестмент» залишив без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 13 грудня 2023 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ТОВ «Брайт Інвестмент» покликається на те, що у нього відсутні документи щодо повернення чи пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак заявник не надав належних доказів втрати виконавчого документа, як і доказів того, що первинний кредитор за судовим рішенням ПАТ «КБ «Надра» не пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 13 грудня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну стягувача у справі та видачу дубліката виконавчого листа.

Касаційну скаргу заявник подав на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивував тим, що ТОВ «Брайт Інвестмент» надало належні, допустимі та достатні докази на підтвердження втрати виконавчого листа у справі № 2-1196/11, виданого Сихівським районним судом міста Львова стосовно боржника ОСОБА_3 .

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18, від 21 липня 2021 року у справі № 635/2225/13.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження. Якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання.

Суди залишили поза увагою те, що після пред`явлення виконавчого листа до виконання постановою державного виконавця від 28 червня 2017 року цей лист було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, тобто через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Оскільки з 23 вересня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність, то саме з цього дня у стягувача є три роки для пред`явлення виконавчого листа до виконання, тобто до 23 вересня 2024 року.

Отже, звернувшись до суду із цією заявою у грудні 2023 року, ТОВ «Брайт Інвестмент» не пропустило строк пред`явлення виконавчого листа у справі № 2-1196/11 до виконання, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили заявнику у заміні сторони стягувача у виконавчому листі та видачі дубліката виконавчого листа.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 27 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Сихівського районного суду міста Львова.

24 липня2024 року справа № 2-1196/11 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

20 грудня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 257/МБ-ЦВ, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 112 000,00 доларів США під 14,4 % річних з кінцевим терміном повернення до 19 грудня 2012 року (том 1, а. с. 9-11).

Цього ж дня, 20 грудня 2007 року, зметою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договори поруки, за якими кожен із поручителів зобов`язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за основним договором (том 1, а. с. 24, 25, 27, 28, 30, 31, 33, 34).

Сихівський районний суд міста Львова рішенням від 06 липня 2011 року у цивільній справі № 2-1196/11 стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн (том 1, а. с. 71-73).

05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Біла І. В., та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників за кредитними договорами та всіма іншими похідними договорами, права за якими виникають у нового кредитора у зв`язку із набуттям прав на умовах цього договору, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами про відкриття карткових рахунків, договорами поруки, договорами застави та всіма іншими похідними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору (том 1, а. с. 215-217).

У пункті 4 договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги передбачено, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 85 188 952,37 грн. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до пункту 14 цього договору на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів, переможцем яких став новий кредитор.

Згідно з копією додатка № 1 до договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та договорами поруки, укладеними між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Основний борг - 60 185,41 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 1 674 508,57 грн, відсотки - 84 160,23 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 2 341 548,00 грн, всього - 144 345,64 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 4 016 056,57 грн (том 1, а. с. 218).

30 вересня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за яким новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, права, що виникають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, у тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах, права вимоги за мировими угодами із боржниками тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги (том 1, а. с. 220, 221).

У пунктах 4 і 5 договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги передбачено, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 4 909 090,00 грн. Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від первинного кредитора усі наявні в первинного кредитора документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

Згідно з копією додатка № 1 до договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та договорами поруки, укладеними між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Основний борг - 60 185,41 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 1 674 508,57 грн, відсотки - 84 160,23 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 2 341 548,00 грн, всього - 144 345,64 доларів США, що станом на 05 серпня 2020 року еквівалентно 4 016 056,57 грн (том 1, а. с. 222).

Відповіддю УЗПВР у Львівській області від 02 червня 2023 року № 3609/62-23/1808, наданою на адвокатський запит, підтверджується, що на виконанні у Пустомитівському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1196/11 від 17 листопада 2011 року щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн. Державний виконавець 28 червня 2017 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, яку разом з оригіналом виконавчого документа надіслано на адресу стягувача (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 15). Матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням термінів зберігання (том 1, а. с. 232, 233).

У ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснював процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра», відсутні оригінали виконавчих листів, що були видані стягувачу ПАТ «КБ «Надра» на виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року у цивільній справі № 2-1196/11 про солідарне стягнення з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн, про що свідчать відповідні повідомлення, надані на запит ТОВ «Брайт Інвестмент» (том 1, а. с. 234-236).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

За змістом підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими(частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду повною мірою не відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 42, частини першої статті 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону № 1304-VII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків.

Обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані з невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.

Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК України не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав на не є взаємозалежними.

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17, від 04 червня 2024 року у справі № 461/6956/17 вказано, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Сам собою факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, дослідивши і надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження № 61-1684св22).

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі № 2-1931/2009 (провадження № 61-17782св21) вказано, що, враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то, подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна має виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Інше тлумачення закону (зокрема про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, що є одним з основоположних аспектів верховенства права.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 (провадження № 61-10540св22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20), від 21 липня 2021 року у справі № 635/2225/13 (провадження № 61-7731св21), на які посилався заявник у касаційній скарзі, та від 20 травня 2022 року у справі № 1005/7133/2012 (провадження № 61-21381св21), від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14 (провадження № 61-2110св22), від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14 (провадження № 61-12614св22) зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується під час подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який має обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та / або його зупинення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі стягувачу ПАТ «КБ «Надра» виконавчого листа № 2-1196/11 щодо боржника ОСОБА_3 були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення змісту пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом, тобто, починаючи з 05 жовтня 2016 року, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Конституцією України закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як виконавчих документів, виданих після набрання чинності 05 жовтня 2016 року Законом № 1404-VIII, так і виконавчих документів, які були видані на виконання судових рішень до 05 жовтня 2016 року та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05 жовтня 2016 року.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі № 910/11424/15, від 20 травня 2019 року у справі № 904/10285/15, від 12 квітня 2023 року у справі № 2-436/24/12.

У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з практикою Верховного Суду у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, - це процесуальний обов`язок суду.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався під час вирішення позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, апеляційний суд керувався тим, що згідно з пунктом 5 договору відступлення права вимоги від 13 вересня 2020 року № HL48N718070_blank_01, на який посилається заявник як на підставу заміни сторони виконавчого провадження, новий кредитор підтвердив, що в момент укладення цього договору отримав усі наявні в первинного кредитора документи, які необхідні для набуття права вимоги до боржників. Водночас ТОВ «Брайт Інвестмент» покликається на те, що у нього відсутні документи щодо повернення чи пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак не надає належних доказів втрати виконавчого документа, як і доказів того, що первинний кредитор за судовим рішенням ПАТ «КБ «Надра» не пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що рішення Сихівського районного суду міста Львова від 06 липня 2011 року у цивільній справі № 2-1196/11, яким солідарно стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ у розмірі 900 422,47 грн, не виконано в повному обсязі(доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист щодо солідарного боржника ОСОБА_3 ні у стягувача (в тому числі первісного кредитора), ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває, що, в свою чергу, свідчить про те, що його було втрачено.

Крім того, обставина непередання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані з невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

На порушення вимог статей 89, 263, 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи платіжні доручення, надані заявником на підтвердження оплати за договорами про відступлення прав вимоги від 05 серпня 2020 року № GL48N718070_blank та від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01, не перевірив і не спростував доводів заявника про те, що внаслідок укладення цих договорів ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникли за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № 257/МБ-ЦВ, та ОСОБА_3 - за договором поруки від 20 грудня 2007 року, в тому числі прав, що виникають із судових справ та виконавчих проваджень стосовно таких боржників.

Крім того, апеляційний суд не спростував доводи заявника про те, що виконавчий лист № 2-1196/11, виданий 17 листопада 2011 року Сихівським районним судом міста Львоващодо боржника ОСОБА_3 , постановою державного виконавця від 28 червня 2017 року повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, тобто у зв`язку із встановленою законом забороною звернення стягнення на майно боржника, а тому відлік строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання має обраховуватись з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

З`ясування зазначених обставин, зокрема щодо дотримання заявником строків звернення виконавчого документа до виконання, має важливе значення для правильного вирішення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, оскільки у випадку пропущення цих строків відсутні підстави для процесуального правонаступництва та видачі дубліката виконавчого листа.

Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не встановив повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне її вирішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

На підставі положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і відповідно до неї ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції достатньою мірою не виклав мотиви, на яких воно ґрунтується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що у цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове, а направив справу на новий апеляційний розгляд, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Отже, в цьому конкретному випадкусудові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, мають бути перерозподілені за результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2024 року скасувати,справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк О. М. Ситнік