Рішення

від 20.09.2024 по справі 378/460/24

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/460/24

Провадження № 2/378/239/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А.В.,

представника позивача

ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,

представника відповідача -

ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування договору дарування, державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації прав на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Ставищенської селищної ради, з посиланням на те, що рішенням Розкішнянської сільської Ради народних депутатів Ставищенського району Київської області від 08.02.1990 року №8 надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1 та виділено для будівництва земельну ділянку площею 0,12 га. Рішенням виконавчого комітету Розкішнянської сільської Ради народних депутатів №46 від 14 листопада 1996 року «Про передачу у приватну власність жителям села присадибних земельних ділянок» вирішено передати у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться у користуванні громадян, де в списку під № п/п 1013 зазначено ОСОБА_1 - 0,12 га по АДРЕСА_2 . Для оформлення правового документу на зазначену земельну ділянку він звернувся до Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської області філії ДП «Центр ДЗК», які виготовили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подали документи на реєстрацію до Державного земельного кадастру. 16 червня 2023 року Державним кадастровим реєстратором Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області розглянуто заяву про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з доданою технічною документацією та прийнято кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, що в межах земельної ділянки, яку потрібно зареєструвати знаходиться частина земельної ділянки зареєстрована з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007 та запропоновано усунути існуючий перетин земельних ділянок. Земельна ділянка кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007, з якою встановлено перетин, належить ОСОБА_3 .. Він звернувся до відповідача, та запропонував зробити уточнення меж земельних ділянок по фактичному використанні, для виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі відповідно до норм чинного законодавства, однак позитивної відповіді не отримав.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати договір дарування посвідчений державним нотаріусом Цимбалюк В.М. 16.06.2009 року, зареєстрованого в реєстрі №1630 на земельну ділянку кадастровий номер: 3224285601:01:035:0007, площею 0,2443 га.; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №667811, виданий управлінням земельних ресурсів у Ставищенському районі Київської області 28.08.2008 року та скасувати реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстровану в реєстраційному номері об`єкта нерухомого майна 2647791732020, номер запису про право власності 48182003, шляхом припинення, та в Державному земельному кадастрі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду по справі.

Представник позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги в інтересах позивача підтримав, просить їх задовольнити, підтвердив обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про місце, час та дату судового розгляду по справі.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги в інтересах відповідача не визнав, просить повністю відмовити в їх задоволенні. До суду направив відзив на позовну заяву (а. с. 120-126), в якому просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, оскільки на момент звернення позивача з позовом до суду строк позовної давності сплив. В свою чергу позивач не обґрунтував та не посилається на наявність поважних причин пропуску позовної давності. Крім того, позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами порушення його прав та інтересів відповідачем ОСОБА_3 , фактів накладення земельної ділянки з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007на земельнуділянку,яка перебуваєв користуванніпозивача,а таксамо,що такенакладення допущеновнаслідок будь-якихнеправомірних дійабо рішень,в т.ч.відповідачаОСОБА_3 ..

Представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області в судове засідання не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами (а. с. 153).

Представник третьої особи: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до суду не прибув. До суду від представника ГУ направлено відзив на позовну заяву (а. с. 146-149), відповідно до якого представник ГУ просить розглядати справу без його участі. Додатково зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою сформовано земельну ділянку, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності), та припинення таких прав (за їх наявності).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської Ради народних депутатів Ставищенського району Київської області від 08.02.1990 року №8 надано дозвіл позивачу на будівництво нового житлового будинку по АДРЕСА_1 та виділено для будівництва земельну ділянку площею 0,12 га (а. с. 11-12).

Згідно копії виписки із рішення виконкому Ставищенської районної ради народних депутатів №48 від 21.03.1990 року позивачу надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,12 га (а. с. 10).

Відповідно до копії акту від 21.05.1990 року позивачу встановлено в натурі межі земельної ділянки наданої для будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,12 га (а. с. 13-15).

Рішенням виконавчого комітету Розкішнянської сільської Ради народних депутатів №46 від 14 листопада 1996 року «Про передачу у приватну власність жителям села присадибних земельних ділянок» вирішено передати у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться у користуванні громадян, де в списку під № п/п 1013 зазначено ОСОБА_1 - 0,12 га по АДРЕСА_2 (а. с. 53).

Для оформлення правового документу на зазначену земельну ділянку позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської області філії ДП «Центр ДЗК», який виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подав документи на реєстрацію до Державного земельного кадастру (а. с. 39-83).

16 червня 2023 року Державним кадастровим реєстратором Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області розглянуто заяву про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з доданою технічною документацією та прийнято кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, що в межах земельної ділянки, яку потрібно зареєструвати знаходиться частина земельної ділянки зареєстрована з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007, площа співпадає на 5.1309, та запропоновано усунути існуючий перетин земельних ділянок (а. с. 16-17).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач на підставі договору дарування отримала у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 3224285601:01:035:0007, площею 0,2443 га, що розташована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2647791732020, номер відомостей про речове право: 48182003. Дана земельна ділянка раніше належала згідно державного акту ОСОБА_5 (а. с. 18-21).

Позивач звертався до Ставищенської селищної ради з проханням вирішення земельного спору між ним та відповідачем ОСОБА_3 , оскільки остання відмовляється внести зміни у відомостях ДЗК по своїй земельній ділянці, проте йому було рекомендовано вирішувати спір у правоохоронних та судових органах (а. с. 22-38).

Відповідно до копії рішення 49-ї чергової сесії VIII скликання Ставищенської селищної ради від 18 січня 2024 року №3674 перейменовано в АДРЕСА_1 (а. с. 86-87).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідноіз ст.ст.4ч.1;5ч.1ЦПК Україникожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідноіз ч.1,2ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1,3ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

В ст. 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з вимогами ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Частина друга статті 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі№916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

В п. 127 Постанови ВП ВС від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 вказано, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі №449/1165/17 (провадження № 61-22096св19) зазначено про те, що згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України). Сторони у позасудовому порядку мають можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачі, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, можуть звернутись до суду за захистом порушених прав.

Як зазначено в роз`ясненнях, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (п. 25), при розгляді позовів, які виникають з земельних правовідносин, сторони зобов`язані подати свої докази чи повідомити про них суд, зокрема: документи про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості).

Частиною 4 ст. 30 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених у даній статті випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 цього Кодексу.

Статтями 22-23 ЗК України 1990 року встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 125ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповіднодо статті126ЗК Україниправо власності,користування земельноюділянкою оформлюєтьсявідповідно доЗаконуУкраїни «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень» N1952-IV.

Згідно з частинами другою, третьою статті 3 Закону N1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону N1952-ІV державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За визначеннями, наведеними у статті 2Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових правна нерухоме майно;заявником у таких випадках є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру правна нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь.

Відповідно до вимог статті 50Закону України«Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок включає, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, акт про відновлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки є основним документом в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, після складання та підписання якого виключається спір між суміжними користувачами.

Враховуючизаявлені уцій справіпозовні вимоги,позивач зобов`язаний,зокрема довести,щодержавна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007, площею 0,2443 га, що розташована в адміністративних межах Розкішнянської сільської ради порушує його права та інтереси.

В силу вимог ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка кадастровий номер 3224285601:01:035:0007, яка належить ОСОБА_3 , сформована і є об`єктом цивільних прав та обов`язків.

Разом з тим, позивачем доказів про одержання ним державного акту на земельну ділянку не надано.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, обов`язковою умовою визнання акта недійсним у даному випадку є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв`язку з прийняттям відповідного акта органом органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Проте,позивачемналежних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007, площею 0,2443 га з порушенням законодавчо встановленого порядку, не надано, як і не надано доказів, що вона займає вказану земельну ділянку, площа якої не відповідає правовстановлюючим документам.

Позивачем до суду надано рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.06.2023р. №РВ-7400098962023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, водночас останнє жодним чином не підтверджує неправомірність дій ОСОБА_3 та не є підставою для визнання недійсними та скасування договору дарування, державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації прав на земельну ділянку.

Рішення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16.06.2023р. №РВ-7400098962023, як і інші додані до позовної заяви та досліджені в судовому засіданні документи в їх сукупності не містять доказів, що причиною накладення суміжних земельних ділянок сторін є помилки, допущені при розробленні технічної документації саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3224285601:01:035:0007, площею 0,2443 га, яка належить ОСОБА_3 ..Тому обставини, наведені позивачем, не можуть бути підставами для скасування державного акта та реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007, оскільки у заявлений спосіб ОСОБА_3 буде позбавлена права власності на земельну ділянку, що є недопустимим в розумінні вимог ст. 153 ЗК України.

Вказані докази, надані позивачем, які досліджені в судовому засіданні, суд не приймає, як належні та допустимі докази на підтвердження накладення земельних ділянок сторін, оскільки питання щодо накладання земельних ділянок, які потребують спеціальних знань, може вирішуватись лише шляхом проведення відповідної земельної (технічної) експертизи при наявності у обох суміжних землевласників (землекористувачів) документів, що посвідчують таке право (шляхом проведення вимірів спірних земельних ділянок і відповідно до ситуаційного плану земельних ділянок по фактичному користуванню, та згідно державних актів).

В підготовчому судовому засіданні у представника позивача судом з`ясовувалось питання щодо заявлення ним клопотання щодо призначення відповідної земельної (технічної) експертизи з метою з`ясування обставин щодо накладання меж земельних ділянок сторін, що має суттєве значення для правильного вирішення спору. Проте, представник позивача такого клопотання не заявив, зазначивши, що він не буде його заявляти, тим самим не скориставшись своїм правом задля повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами порушення його прав та інтересів з боку ОСОБА_3 , факту накладання земельної ділянки з кадастровим номером: 3224285601:01:035:0007на земельну ділянку, якою він користується, а так само, що таке накладення допущено внаслідок неправомірних дій, рішень, в т. ч. і ОСОБА_3 ..

Таким чином, доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування фактичних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

З урахуванням вищевикладеного, з урахуванням доводів учасників справи, дослідивши повно та всебічно наявні письмові докази, надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування договору дарування, державного акту на правовласності на земельну ділянку та скасування реєстрації прав на земельну ділянку, - не є обґрунтованим.

Уп.11постановиПленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулась до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

За правилами ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Позовна давність-це строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогоюпро захистсвого цивільногоправа абоінтересу (ст.256ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відтак, підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин суд не знаходить.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідачів, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Неподання стороною позивача достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином,дослідивши таоцінивши доказипо справів їхсукупності,суд дійшоввисновку про відсутність у позивача порушеного права відповідачами, оскільки позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження порушення його прав, зокрема: оскаржуваними договором дарування земельної ділянки та державним актом на право власності на земельну ділянку; накладання суміжних земельних ділянок, відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити, в зв`язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст.14,19,41Конституції України,ст.ст.6,11,13,15,16,21,182,202,203,205,207,215,256,257,261,267,317,319,321,334,626,627ЦК України,ст.ст.3,79,79-1,125,126,152,153,155ЗК України, ст. ст. 22, 23, 30 ЗК України (1990 р.), ст. ст. 2, 3, 4, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1липня 2004року№1952-IV,ст.50Закону України«Про землеустрій» від 22травня 2003року № 858-IV, ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 7липня 2011року № 3613-VI, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування договору дарування, державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації прав на земельну ділянку, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2024 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко