Постанова

від 19.09.2024 по справі 563/1451/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 563/1451/23

Провадження № 22-ц/4815/1046/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шимківа С.С.,

суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра",

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Демчишена Андрія Васильовича на рішення Корецького районногосуду Рівненськоїобласті від 12червня 2024року (ухвалене у складі судді Загородько Н.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Демчишена Андрія Васильовича, звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ТОВ "Корецьагротрейд", правонаступником якого є ТОВ "Міатерра", відповідно до договору від 17 листопада 2015 року оренди земельної ділянки зобов`язалося протягом дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не пізніше 20 грудня щорічно.

Відповідач порушив свої зобов`язання за договором оренди, а саме: своєчасного внесення оплати за користування земельної ділянкою, оскільки орендна плата за 2019, 2020, 2021, 2022 роки позивачем отримана із затримкою більш як у два місяці.

Просила суд розірвати договір оренди землі від 17 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Корецьагротрейд", правонаступником якого є ТОВ "Міатерра" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5623084700:02:009:0081, площею 1,52 га та стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 12 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами порушення договору відповідачем у зв`язку із систематичною затримкою сплати орендної плати.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 адвокат Демчишен А.В. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ "Міатерра", як правонаступник ТОВ "Корецьагротрейд", систематично не виконує своє зобов`язання щодо сплати орендної плати за вказаним договором, а саме несвоєчасно здійснює її сплату, допускаючи прострочення щороку, а саме за 2021, 2022 роки.

Відповідно до ст. 614 ЦК України презюмується вина особи, яка порушила зобов`язання. Тому саме на відповідача покладено обов`язок доказування виконання зобов`язання з виплати орендної плати належним чином.

Згідно висновків Верховного Суду, що сформовані ним у постанові від 07.06.2023 року у справі № 912/750/22 лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Позивач вважає доведеним факт систаматичного порушення умов договору зі сторони відповідача щодо порушення строків внесення орендної плати за період 2021, 2022 років, в той час, як відповідачем такі факти не спростовані належними та допустимими доказами, що не враховано судом першої інстанції.

Просить суд скасувати оскражуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 листопада 2015 року між ТОВ "Корецьагротрейд" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого остання передала відповідачу в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 1,52 га, кадастровий номер якої 5623084700:02:009:0081, сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Крилівської сільської ради Корецького району Рівненської області, строком на 10 (десять) років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №341180309 від 01 серпня 2023 року вказаний договір оренди земельної ділянки від 17 листопада 2015 року зареєстрований 13 червня 2016 року державним реєстратором Корецького районного управління юстиції.

Правонаступником ТОВ "Корецьагротрейд" є ТОВ "Міатерра", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01 серпня 2023 року.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та уточнень нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно закону.

Згідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься до 20 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 20 грудня кожного року.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, позивачка обґрунтовувала заявлені позовні вимоги систематичним невиконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за укладеним договором оренди, простроченням більше як у два місяці щороку протягом 2019-2022 років.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати заземельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується спростування відповідачем факту істотного порушення ним умов договору - несплату орендної плати.

Як вбачається з відомостей на виплату грошей № МТ000141 від 20 листопада 2019 року (строк виплати 18 грудня 2020-04 січня 2021 року) ОСОБА_1 орендну плату за 2019 рік отримала, про що свідчить її підпис.

Згідно відомості на виплату готівки № 10 за 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік отримала, про що свідчить її підпис.

Відповідно до відомості на виплату безготівкових коштів через банк №34 за 23 грудня 2021 року та додатку до вказаної відомості ОСОБА_1 орендну плату за 2021 рік отримала, про що свідчить її підпис. Згідно платіжної інструкції № 176 від 10 квітня 2023 року орендну плату всім орендодавцям переведено 10 квітня 2023 року. Дата переказу на загальну суму всім орендодавцям здійснена онлайн 10 квітня 2023 року (а.с. 56-74).

Як на підставу затримки виплати орендної плати ТОВ "Міатерра" вказувало на форс-мажорні обставини, а саме військову агресію російської федерації проти України. Вказали, що до 01 квітня 2022 року до виводу військ із Київської, Чернігівської та Сумської областей ТОВ "Міатерра" не могло планувати посів та приступати до оброблення земель, адже територіально окуповані населені пункти Київщини були за 200 км. від їх полів і не виключеним був повторний наступ. Тому підготовка полів у 2022 році була розпочата значно пізніше рекомендованих строків, а також просять врахувати, що підприємство понесло значні збитки у зв`язку із збройною агресією російської федерації і для виплат орендної плати було змушено залучати фінансову позику, саме тому орендна плата за 2022 рік була виплачена із затримкою.

Затримка у виплаті орендної плати на два місяці, за умови доведення ТОВ "Міатерра" існування форс-мажорних обставин, не є істотним порушенням договору, що може вважатися встановленою законом підставою для розірвання договору оренди.

У п. 12 укладеного між сторонами договору оренди сторонами узгоджено відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати сплата пені у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді дострокового розірвання договору сторонами у договорі не встановлювалася.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення ТОВ "Міатерра" договору оренди систематичну несплату орендної плати, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні її позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Демчишена Андрія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Корецького районногосуду Рівненськоїобласті від 12червня 2024року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.