Рішення

від 18.06.2024 по справі 910/2991/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2024Справа № 910/2991/24

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Ковачової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/2991/24

За позовом Корпорація «Тсм Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, )

До Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)

про стягнення 5240 793, 55 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Носик Б. М. (поза межами приміщення суду) - адвокат, ордер серії АЕ №1174276);

Від відповідача: Касьянов М. Г. (поза межами приміщення суду) - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація «Тсм Груп» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості у розмірі 5 240 793, 55грн за договором №12/20 від 15.06.2020 на виконання комплексу робіт, з яких: сума основного боргу у розмірі 5093 607, 31 грн, 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн та інфляційні втрати у розмірі 97 447, 79 грн.

18.03.2024 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 30.04.2024. Також даною ухвалою суд зобов`язав представника позивача надати в судове засідання Договір про надання правової допомоги.

01.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив.

05.04.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

11.04.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

24.04.2024 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 30.04.2024 суд на місці ухвалив: (1) зобов`язати представника позивача надати в наступне судове засідання належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги, на підставі якого виписаний ордер; (2) задовольнити заяву та клопотання представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; (3) закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.06.2024.

14.05.2024 до суду від представника позивача на виконання вимог протокольної ухвали від 30.04.2024 надійшло клопотання з доказами.

13.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання 18.06.2024 прибули представники сторін. Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні позиції, що викладені у заявах по суті справи, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

15.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" (далі - замовник, відповідач, ДП "НАЕК "Енергоатом") та Корпорацією "Тсм Груп" (далі - генеральний підрядник, позивач) був укладений Договір №12/20 на виконанням комплексу робіт (зареєстрований ДП "НАЕК "Енергоатом" за № 20-123-08-20-06467 від 21.07.2020) (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору - генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт: «ВП Южно - Українська АЕС. Технічне переоснащення комплексу інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту північної частини периметра. І етап. Роздільна гребля, КПП-4. Будівельні роботи» в цілому або за етапами в обсягах та у строки, що зазначені у Графіку виконання робіт (Додаток № 2) та у відомостях обсягів робіт (Додаток № 4) до вказаного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору згідно Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - ДКПП) дані роботи відносяться до коду 43.29 "Роботи будівельно-монтажні, інші".

Згідно з п. 1.3 Договору, генеральний підрядник здає, в обумовлені терміни, виконані роботи замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору та відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та Договірної ціни з додатками (Додаток № 3 до Договору), що є невід`ємними частинами цього Договору, була визначена вартість робіт за цим Договором, яка складала 30565 449,06 грн. у т. ч. ПДВ 20 % - 5094241,51 грн.

Договірна ціна є динамічною, визначається відповідно до положень ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (п. 2.2 Договору).

Остаточна ціна Договору визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів, у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої в Договорі. Зміни, внесені замовником в проектно-кошторисну документацію, оформляються відповідними додатковими угодами (п. 2.2 Договору).

Терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (Додаток №2), який є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Виконання будівельних робіт здійснюється Генеральним підрядником згідно Графіку виконання робіт та Відомості обсягу робіт (Додаток №4).

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Відповідно до п. 5.8 Договору приймання актів виконаних робіт здійснюється за формою КБ-2В до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 до 28 числа поточного місяця (п. 5.8 Договору).

Згідно з п. 10.8 Договору замовник зобов`язаний, зокрема, прийняти від генерального підрядника будівельні роботи та здійснити розрахунок на умовах даного Договору.

Згідно з п. 16.6 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Договору та скріплення його печатками і діє до 30 березня 2022 року.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору він належним чином виконав комплекс робіт на загальну суму 30561 643,86 грн.

26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ «Управління механізованих робіт» (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ «Управління механізованих робіт» частину вимог на суму 25468 036, 55 грн за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

Залишок заборгованості, право вимоги на яку залишилось у позивача, у розмірі 5 093 607, 31 грн відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення до суду про стягнення суми основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 5 093 607, 31 грн, 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат у розмірі 97 447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020, строк оплати яких настав 04.10.2021, 03.12.2021, 04.04.2022 в частині повної та своєчасної їх оплати.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив:

(1) посилання відповідача на кризовий характер носять загальний характер, жодних доказів, які підтверджували б фактичну неможливість здійснення оплати по спірному договору, відповідачем не надано;

(2) ніяких фактичних обставин, що вплинули на можливість відповідача своєчасно розрахуватись за виконання комплексу робіт, не існувало;

(3) зменшення розміру нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу діючим законодавством не передбачено;

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

У відзиві відповідач не заперечує проти стягнення суми основного боргу, втім з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/28 зазначає про наявність виключних підстав для зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на наступне:

(1) дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями;

(2) втрата відповідачем значної частини виробних потужностей під час широкомасштабної агресії;

(3) пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій;

(4) виконання відповідачем спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу;

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З огляду на предмет та підстави позову, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи є підтвердженим факт виконання робіт позивачем у розмірі 30565449, 06 грн?

- чи настав (коли настав) строк оплати виконаних робіт, а відтак, чи допущено відповідачем прострочення оплати?

- чи наявні підстави для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

У даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за виконані роботи згідно Договору підряду №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 у розмірі 5 093607, 31 грн, а також 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат у розмірі 97447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024.

Суд констатує, що у межах розгляду іншої господарської справи №910/17633/23 позивачем заявлялось до стягнення з відповідача за Договором підряду №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020 пеня за період з 14.11.2022 по 30.06.2023, 3 % річних за період з 05.10.2021 по 13.11.2023 та інфляційні втрати за період з 05.10.2021 по 31.10.2023.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі №910/17633/23, яким позовні вимоги позивача задоволені, набрало законної сили, а отже зазначене рішення в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для даної справи.

Зокрема, у межах розгляду справи №910/17633/23 встановлено обставину виконання позивачем умов Договору, а відповідачем прийняття робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін Актами виконаних будівельних робіт форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та скріпленими печатками замовника та підрядника.

Суд також констатує, що наявними в матеріалах справи №910/2991/24 доказами підтверджується факт належного виконання позивачем комплексу робіт на загальну суму 30 561 643,86 грн, що підтверджується:

1. Довідкою № 1 від 30.07.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2021 (форма КБ-3) на суму 3 479 796,78 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 5 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 590 544,06 грн.;

-Акт № 7 від 30.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 2 889 252,72 грн.

2.Довідкою № 2 від 30.09.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2021 (форма КБ-3) на суму 21 325 521,42 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 2 від 30.09.2021 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2021 (форма № КБ-2В) на суму 21 325 521,42 грн.

3.Довідкою від 28.01.2022 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (форма КБ-3) на суму 5 756 325,66 грн., складеної на підставні наступних актів:

-Акт № 1 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 190 595,02 грн.;

-Акт № 3 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 537 094,98 грн.;

-Акт № 4 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на 368 947,62 грн.;

-Акт № 6 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 53 333,16 грн.;

-Акт № 8 від 28.01.2022 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (форма № КБ-2В) на суму 2 606 354,88 грн.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата за виконані роботи проводитиметься шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів.

Таким чином, строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №1 від 30.07.2021 р. (форма КБ-3) настав 04.10.2021.

Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою №2 від 30.09.2021 р. (форма КБ-3) настав 03.12.2021.

Строк оплати робіт, виконання яких підтверджено Довідкою від 28.01.2022 р. (форма КБ-3) настав 04.04.2022.

Вище вказані обставини також підтверджується відповідачем у своєму відзиві на позов.

Матеріалами справи встановлено, що 26.04.2022 між позивачем (первісний кредитор) та ТОВ «Управління механізованих робіт» (новий кредитор) укладено Договір №1220-УМР/П про відступлення права вимоги до відповідача, відповідно до умов якого позивач відступив на користь ТОВ «Управління механізованих робіт» частину вимог до відповідача на суму 25468036, 55 грн за Договором №12/20 на виконання комплексу робіт від 15.06.2020.

Згідно листа відповідача №51/5103 від 26.04.2022, ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомило позивача про те, що ВП «Южно-Українська АЕС» не заперечує проти проведення поступки права вимоги боргу по Договору №12/20 від 15.06.2020 у розмірі 25 468 036, 55 грн на користь ТОВ «Управління механізованих робіт».

Відповідач у відзиві, в тому числі не, заперечує щодо виниклої суми основного боргу перед позивачем у розмірі 5093607, 31 грн (30 561 643,86 грн-25 468 036, 55 грн).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

З огляду на обставини вище встановленого та здійснивши перевірку проведених позивачем розрахунків, суд констатує, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період прострочення з 14.11.2023 по 11.03.2024, інфляційних втрат у розмірі 97 447, 79 грн за період прострочення з 31.10.2023 по 11.03.2024, що не було предметом стягнення у межах справи №910/17633/23.

Разом з тим, щодо заявленого у відзиві клопотання про зменшення нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами. (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду , що викладені у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 судом відхиляються, оскільки, обставини у даній справі та справі на яку посилається позивач не є тотожними. Зокрема, у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних, що були встановлені сторонами в договорі у значно більшому розмірі, аніж мінімально встановленому статтею 625 Цивільного кодексу України на рівні 3 % річних.

Проте, суд зазначає, що він враховує позицію Великої Палати Верховного суду, який встановив, що таке зменшення щодо стягнення відсотків річних та інфляційних витрат, підставами для стягнення яких є стаття 625 ЦК України, в принципі можливо.

Норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України).

Попри те, що 3 % річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, втім, на переконання суду, за певних умов, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також виходячи з екстраординарних обставин, застосовуючи аналогію закону, суд може зменшити розмір як 3 % річних, так і інфляційних втрат із застосуванням статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває й на теперішній час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ДП «НАЕК «Енергоатом» належить до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» в основному складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.

Загальновідомим є факт, що один з відокремлених підрозділів відповідача ДП «НАЕК «Енергоатом» - Запорізька атомна електрична станція з 04.03.2022 захоплений окупаційними військами та до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації.

З моменту окупації ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях, а з вересня 2022 повністю зупинений.

В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими Російської Федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» і знаходяться на окупованій території в м. Енергодар Запорізької області.

Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено значну частину виробничих потужностей, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

Зазначені втрати виробничих потужностей відповідача негативно вплинули на фінансовий стан останнього. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд. грн, що підтверджується поданим відповідачем звітом про фінансові результати за 2022 рік (розділ І, код рядка 2355 «Чистий фінансовий результат»).

Суд також враховує, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання, виконання яких підтверджено Довідкою №1 від 30.07.2021 та Довідкою №2 від 30.09.2021 настав до введення в Україні воєнного стану. Проте, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання, виконання якого підтверджено Довідкою №3 від 28.01.2022 настав вже у період дії воєнного стану та окупації Запорізької АЕС.

Крім того, у межах справи №910/17633/23, позивач стягував з відповідача за невиконання умов Договору №12/20 від 15.06.2020 суму інфляційних втрат у розмірі 4 055 084, 59 грн та 3 % річних у розмірі 556 019, 17 грн, що в сукупності становить 4611103, 76 грн за період з 05.10.2021 по 31.10.2023, а у межах даної справи №910/2991/24 позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 97447, 79 грн за період з 31.10.2023 по 11.03.2024, 3 % річних у розмірі 49 738, 45 грн за період з 14.11.2023 по 11.03.2024, що в сукупності становить 147 186, 24 грн.

Тобто, за невиконання грошового зобов`язання передбаченого Договором №12/20 від 15.06.2020 сума основного боргу по якому становить 5 093 607, 31 грн, позивач у порядку статті 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних у сукупному розмірі 4758290, 00, що становить 93 % від суми заявленого основного боргу, що з огляду на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності в теперішніх умовах є неспівмірним тягарем для останнього та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, що визначені статтею 3 Цивільного кодексу України.

Отже, судом встановлено обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат, що, на переконання суду, є винятковими підставами для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.

Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

З огляду на вище зазначене, на переконання суду обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача суми 3% річних до розміру 1 грн та інфляційних втрат на 50 % до розміру 48723, 89 грн.

За обставин вище наведеного, суд задовольняє позовні вимоги частково.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач у позові зазначив, що ним понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 62 889, 52 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57000, 00 грн.

Щодо розподілу судового збору.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин, суд, керуючись статтею 129 ГПК України покладає судовий збір на відповідача у повному обсязі, оскільки, в даному випадку позовні вимоги є обґрунтованими та суд скористався наданим йому правом на зменшення 3 % річних та інфляції, розмір яких підлягав би задоволенню в обсязі визначеному позивачем, якби такий розмір не було зменшено судом.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000, 00 грн позивач надав суду: Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2021, специфікація №79 від 07.03.2024 на суму 57000, 00 грн, що є додатком №79 до договору, рахунок на оплату від 07.03.2024 у розмірі 57000, 00 грн, платіжна інструкція №1303 від 08.02.2024 на суму 57000, 00 грн.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 57000, 00 грн в цілому є підтвердженим належними та допустимими доказами.

Втім, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить суд зменшити розмір адвокатських витрат до 1000, 00 грн, оскільки, на думку відповідача позивач не надав суду належні та допустимі докази на їх підтвердження (акт приймання-передачі наданих послуг, перелік складових наданих послуг тощо), а також з огляду на їх не співмірність з обсягом наданих послуг, складністю справи, відсутністю публічного інтересу та мінімальною кількістю підготовлених документів позивачем.

Суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Крім того, в постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зроблено висновок, що разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд констатує, що дана справа не є справою, що потребує вирішення значних правових питань, а спірні правовідносини сторін є типовими та щодо вирішення яких є стала та послідовна судова практика.

Крім того, суд враховує, що з матеріалів справи вбачається, що АО «Віннерлекс» здійснює систематичне представництво інтересів позивача і в інших господарських спорах з відповідачем, що свідчить про обізнаність представника позивача про усі укладені господарські договори, що не потребує значної кількості часу для зібрання доказів.

Суд враховує, що позивачем не надано детального опису робіт або акту приймання-передачі наданих послуг в якому було б деталізовано вид та час витрачений адвокатом на виконання того чи іншого виду правової допомоги. Поряд з цим, матеріали справи містять лише 2 (дві) заяви по суті справи позивача (позовна заява та відповідь на відзив), жодних інших заяв, що мали б значення для вирішення спору матеріали справи не містять.

В тому числі, суд враховує, що в межах розгляду справи №910/2991/24 суд призначив лише два судові засідання 30.04.2024 та 18.06.2024.

Отже, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із часом витраченим адвокатом на надання правничої допомоги та складністю справи, а отже підлягають зменшенню.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема і в рішенні "Шульга проти України" (п. 39), здійснюючи оцінку вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає, що заявник має право на відшкодування судових витрат лише в разі, якщо було доведено, що такі витрати були фактично понесені і були неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За таких обставин, з огляду на те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені, суд керуючись ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України зменшує неспівмірні витрати позивача на професійну правничу допомогу до 7 000, 00 грн, що на переконання суду відповідає принципу співмірності витрат, що понесені позивачем, з предметом позову у справі, складністю справи та іншим обставинам у справі.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Корпорації «Тсм Груп» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Корпорації «Тсм Груп» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код: 37034171) 5 093 607 (п`ять мільйонів дев`яносто три тисячі шістсот сім) грн 31 коп. - основного боргу, 1 (одну) грн 00 коп. - 3 % річних, 48 723 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять три) грн 89 коп. - інфляційних втрат, а також 62 889 (шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 52 коп. - судового збору, 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 48723, 89 грн інфляційних втрат та 49 737, 45 грн 3 % річних - відмовити, користуючись правом суду, наданим законом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.09.2024.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких