Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/5623/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/5623/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/5623/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, м. Київ, вул. Велика Нивська, буд. 4-Г, прим. 2М; ідентифікаційний код: 38871512)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код ВП: 05425046)

про стягнення 2 389 021,45 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шолом С.В., в порядку самопредставництва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 2 389 021,45 грн, з яких 2 274 240,00 грн заборгованості, 47 887,10 грн інфляційних втрат та 66 894,35 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-122-01-23-13126 від 24.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

14.05.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 15.05.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.2024.

21.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про розгляд справи без участі представника позивача, яку 21.05.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

10.06.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.06.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 11.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 19.06.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 19.06.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, а також оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/5623/24 призначено на 17.07.2024.

21.06.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

29.06.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яке 01.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 17.07.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 17.07.2024 судом було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/5623/24 призначено на 31.07.2024.

У підготовче засідання 31.07.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 31.07.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/5623/24 призначено на 11.09.2024.

У судове засідання 11.09.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив розстрочити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У судовому засіданні 11.09.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) було укладено Договір поставки № 53-122-01-23-13126 (далі - Договір).

06.02.2023 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 2896-IX, який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Статтею першою цього Закону визначено, що утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК "Енергоатом") за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - засновник). Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відтак Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а отже відбулося універсальне правонаступництво, в тому числі й за Договором.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, складає 1 895 200,00 грн, крім того ПДВ - 379 040,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний в специфікації № 1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з положеннями пункту 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відповідно до п. 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Позивач зазначає, що ним вчасно та в повному обсязі виконано взяті на себе договірні зобов`язання, що підтверджується видатковою накладною №7 від 14.04.2023 на суму 741180,00 грн та видатковою накладною №17 від 15.05.2023 на суму 1533060,00 грн.

Відповідачем було оформлено ярлики на придатну продукцію №1-6-143 від 24.04.2023, №Я-6-144-22 від 27.04.2023, №Я-6-145-2 від 08.05.2023, №1-6-202 від 17.05.2023, №Я-6-201-22 від 25.05.2023 та №Я-6-200-22 від 31.05.2023.

Відповідно до пункту 9.4 Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

У зв`язку з неотриманням оплати за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з листом № 24_021 від 02.02.2024. У своїй відповіді №01-2685_50-вих від 13.02.2024 відповідач зазначив про неможливість прийняття пропозиції позивача щодо розрахунків.

Позивач також звертався до відповідача з листами №24_030 від 13.02.2024 та №24_062 від 26.03.2024, однак відповіді на них не отримав.

За наслідками розгляду претензії позивача №24_048 від 26.02.2024, відповідач надав відповідь №22-5674/001-юр від 25.03.2024, в якій повідомив, що ним вживаються усі можливі заходи для оплати поставленого товару в повному обсязі, а також заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на те, що відповідач не оплатив поставлену продукцію за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 2274240,00 грн заборгованості, 47887,10 грн інфляційних втрат та 66894,35 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 2 274 240,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні №7 від 14.04.2023 на загальну суму 741 180,00 грн та №17 від 15.05.2023 на загальну суму 1 533 060,00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в пункті 6.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов`язання за Договором не виконав.

У відзиві відповідач вказує на відсутність його вини у невиконанні своїх грошових зобов`язань за Договором, оскільки його дохід на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється атомними електростанціями, однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а місто Енергодар Запорізької області та Запорізька АЕС з 04.03.2022 захоплені військовими формуваннями російської федерації та перебувають в тимчасовій окупації. У зв`язку з зазначеним, відповідачем втрачено виробничі потужності, що негативно вплинуло на його фінансовий стан.

Суд відзначає, що Договір було укладено сторонами 24.03.2023, тобто через рік після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та захоплення деяких виробничих потужностей відповідача.

Відповідно до п.13.5 Договору замовник має право зменшити обсяг закупівлі за даним договором в залежності від реального фінансування видатків.

Будучи обізнаним про своє фінансове становище та можливість виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач мав право зменшити обсяги закупівлі товару у межах реальних видатків, або не укладати Договір взагалі. Однак відповідачем було укладено Договір та, як наслідок, прийнято відповідні грошові зобов`язання.

Належних та допустимих доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 274 240,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 47 887,10 грн інфляційних втрат та 66 894,35 грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 11.3 - 11.5 Договору сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення їх дії. Відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили позбавляють сторону права посилатися на них.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, сторона, яка не виконує зобов`язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов`язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

В свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначає про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання ним зобов`язань за Договором, а також не надає належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання таких обставин в порядку, передбаченому Договором та чинним законодавством.

Факт наявності у відповідача важкого фінансового становища у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та окупацією його деяких виробничих потужностей, про які зазначено у відзиві, не є достатньою підставою для невиконання обов`язків за Договором.

Відповідачем також не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не доведено суду причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнаються судом обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на шість місяців з щомісячним рівномірним погашенням стягнутої суми коштів суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення виконання судового рішення є винятковим засобом, який застосовується судом за наявності обґрунтованих доказів того, що негайне виконання рішення призведе до суттєвого погіршення фінансового стану заявника або до інших критичних наслідків.

Проте відповідач, посилаючись у заяві на несприятливі умови для здійснення господарської діяльності в енергетичній галузі України, спричинені військовою агресією російської федерації проти України, а також на втрату виробничих потужностей, спричинену ракетними ударами по об`єктах інфраструктури та окупацією Запорізької АЕС, що вкрай негативно вплинуло на його фінансовий стан, не надав жодного доказу на підтвердження впливу вказаних фактів та обставин на можливість одномоментного виконання рішення суду в цій справі.

Відтак відповідачем не доведено та судом не встановлено наявності обставин для розстрочення виконання рішення суду в цій справі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 2274240,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 47887,10 грн та 3% річних у розмірі 66894,35 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна, 34400, Рівненська обл., м. Вараш; ідентифікаційний код ВП: 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АТЕН" (Україна, 03062, м. Київ, вул. Велика Нивська, буд. 4-Г, прим. 2М; ідентифікаційний код: 38871512) заборгованість у розмірі 2 274 240 (два мільйони двісті сімдесят чотири тисячі двісті сорок) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 47 887 (сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 10 коп., 3% річних у розмірі 66 894 (шістдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 35 835 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 32 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.09.2024

Суддя О.В. Нечай