Рішення

від 18.09.2024 по справі 148/1588/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 148/1588/24

Провадження № 2/148/612/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тульчин у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до суду із вищезазначеним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави збитки в сумі 8 496 грн. 25 коп., завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України та на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп.

Позов мотивовано тим, що державі завдано збитки внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища громадянином ОСОБА_1 . Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 19, встановлено, що під час обстеження водного об`єкта у с. Білоусівка Тульчинської територіальної громади за кадастровим номером 0524380400:02:000:0012 загальна площа якого становить 28,6595, що розташований на р. Сільниця (права притока р. П. Буг) старшим інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Мельником О.М. було виявлено, що гр. ОСОБА_1 , який являється орендарем вказаного водного об`єкта, здійснює спуск води для рибогосподарським потреб без відповідного на те дозволу. На місці події відносно гр. ОСОБА_1 було складено протокол і адміністративне правопорушення № 014831 від 08.12.2022. У відповідних гpaфах адміністративного протоколу правопорушником надано пояснення, якими підтвердив свої неправомірні дії.

Згідно постанови про накладено адміністративне стягнення № 04/047 12.12.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 48 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який останнім сплачено.

Обсяг самовільно використаної води становить 250 тисяч м3 відповідно до пояснень ОСОБА_1 наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 014831 від 08.12.2022 року. Громадянин ОСОБА_1 дозволу на спеціальне водокористування не отримував, здійснив скид води з водойми самовільно, з порушенням чинного законодавства, право власності на зазначену вище водойму не оформлював. Розмір збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів становить 8496,25 грн. Про можливість добровільного відшкодування збитків Держекоінспекцією у Вінницькій області до ОСОБА_1 направлено претензію від 27.02.2023 за №828/4/23, проте збитки, заподіяні державі внаслідок порушення ОСОБА_1 законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у розмірі залишаються невідшкодованими. Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача, ОСОБА_2 надала заяву згідно якої просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у його відсутності на адресу суду від останнього не надходили.

Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, а тому за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що старшим інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Мельником О.М. під час обстеження водного об`єкта у с. Білоусівка Тульчинської територіальної громади за кадастровим номером 0524380400:02:000:0012 загальна площа якого становить 28,6595, що розташований на р. Сільниця (права притока р. П. Буг) було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , який являється орендарем вказаного водного об`єкта, відповідно до договору оренди водного об`єкта № 3 від 05.06.2016 року, здійснює спуск води для рибогосподарських потреб без відповідного на те дозволу. (а.с. 11-15)

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 014831 від 08.12.2022, 08 грудня 2022 близько 14.00 під час обстеження водного об`єкта у с. Білоусівка Тульчинської територіальної громади за кадастровим номером 0524380400:02:000:0012 загальна площа якого становить 28,6595, що розташований на р. Сільниця (права притока р. П. Буг) було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , який являється орендарем вказаного водного об`єкта, здійснює спуск води для рибогосподарських потреб без відповідного на те дозволу, чим порушив права державної власності на воду, чим здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 КУпАП

Згідно наданих пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення № 014831 від 08.12.2022, ОСОБА_1 пояснив, що 04.12.2022 року здійснив спуск води з орендованого об`єкту в обсязі 250 тисяч м3 для рибогосподарських потреб. Зобов`язався отримати дозвіл на спеціальне водокористування. (а.с. 5).

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 04/047 від 12.12.2022 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 грн. (а.с. 6).

Суму штрафу ОСОБА_1 , сплатив у добровільному порядку, що підтверджується копією квитанції.(а.с. 7)

Відповідно до розрахунку розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) ОСОБА_1 , складеного заступником начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Олегом Мельником, розмір збитків за незаконно скинуті води склав 8496,25 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з розрахунку старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Олега Мельника, проведеного у відповідності з Методикою розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п. 9.1, затвердженої наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009р. та зареєстрованої Мінюстом України №767/16783 від 14.08.2009р., розмір збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів ОСОБА_1 , становить 8496,25 грн. (а.с. 9).

Держекоінспекцією у Вінницькій області до ОСОБА_1 направлено претензію від 27.02.2023 за № 828/4/23, про можливість добровільного відшкодування збитків, проте збитки, заподіяні державі внаслідок порушення ОСОБА_1 законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів залишаються невідшкодованими.(а.с. 8)

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно висновку щодо застосування норм права викладеного в постанові Верховного Суду у справі № 753/72/81/15 від 23.01.2018 року відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Статтею 3 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Частина 1 ст. 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частина 1 ст. 110 Водного кодексу України передбачає, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Статтею 111 Водного кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Стаття 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Несплата ОСОБА_1 шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, призводить до ненадходження до бюджету коштів, необхідних для забезпечення функцій держави, визначених Конституцією України, та відповідно завдає шкоди інтересам держави.

Розрахунок завданої шкоди внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства України в сумі 8496,25 грн. суд приймає, оскільки вказаний розрахунок підтверджується поданими матеріалами справи, такий розрахунок здійснено відповідно до вимог природоохоронного законодавства тощо.

За таких підстав позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у сумі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 236 від 24.06.2024 року.

Керуючись ст. ст. 4-5,10,12-13,81,89,133,141,259,263-265,273,274-275,279-284, 352,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Державної екологічноїінспекції уВінницькій областідо ОСОБА_1 про відшкодуваннязбитків, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави (ГУК у Він.обл./м.Тульчин/24062100, код отримувача 37979858 Казначейство України (ел. адм.подат.) UA448999980333179331000002810 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) суму збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, у розмірі 8 496 (вісім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (Отримувач Держекоінспекція у Вінницькій області, Казначейство України (ЕАП), UA638201720343120003000081122, код ЄДРПОУ 37979894) витрати за сплату судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішеннянабирає законноїсили,якщо протягомстроків,встановлених цимКодексом,не поданізаява проперегляд заочногорішення абоапеляційна скарга,або якщорішення залишенов силіза результатамиапеляційного розглядусправи.

Суддя О.О.Дамчук