Рішення

від 20.09.2024 по справі 220/842/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/842/24

Номер провадження № 2/220/170/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Великоновосілківський відділ державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий комітет Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком та припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у нього та ОСОБА_2 є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачкою. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14.09.2018 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У лютому 2022 року відповідач просила його надати згоду на виїзд дитини за межі України, повідомивши, що має намір виїхати з дитиною та зі своїми батьками до російської федерації. Він був категорично проти цього та не надав відповідної згоди на виїзд дитини саме до російської федерації. У березні відповідач повідомила його, що вона разом з батьками буде їхати до російської федерації, навіть за відсутності його згоди. З відомої заявнику інформації, їх незаконний перетин кордону до російської федерації був через тимчасово окуповану АР Крим. Таким чином, відповідач протиправно вивезла дитину за межі України та припинила надавати для батька доньку для побачень, спілкування та виховання, попри те, що з нього щомісячно стягуються аліменти на утримання доньки. Йому не відомо де знаходиться донька та в яких умовах проживає. Зазначає, що аліменти, які з нього стягуються, не можуть перераховуватись в російську федерацію, оскільки з цією країною розірвані будь-які відносини, у тому числі економічні та дипломатичні. Якщо аліменти знімаються з карткового рахунку відповідачки, то це робить невстановлена особа, а не відповідачка, оскільки українські банківські картки у російській федерації не працюють. Таким чином, аліменти не витрачаються на утримання доньки, а перевірити як утримується дитина та в яких умовах проживає, неможливо. Вживаючи заходи щодо розшуку дитини, він звертався з відповідними заявами до Відділення поліції №1 Волноваського районного відділення поліції ГУНП в Донецькій області та до Служби у справах дітей Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, на що йому було рекомендовано звернутися із заявою до органів Національної поліції та до суду.

Під час бойових дій отримав важке поранення; проходив тривале і дороге лікування, а станом на теперішній час - реабілітацію. Під час лікування і реабілітації, Великоновосілківським відділом державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні про стягнення аліментів було накладено арешт на всі карткові рахунки позивача, у зв`язку з чим він позбавлений можливості користуватися власними коштами. З 28 серпня 2023 року йому встановлено безстроково другу групу інвалідності.

05 січня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка має малолітню доньку від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він має намір удочерити. Відповідно, після визначення місця проживання доньки позивача, ОСОБА_3 з батьком дитини, остання проживатиме у повноцінній сім`ї, де створені всі умови для проживання дітей. Наведені вище обґрунтування позову, на думку позивача, свідчать про суттєву зміну обставин, які були підставою стягнення аліментів з батька дитини, а тому, мають тягнути за собою припинення стягнення таких. В свою чергу, незаконність дій зі сторони матері дитини, щодо фактичною викрадення дитини без згоди батька та відповідних державних установ, незаконного перетину кордону з дитиною та утримання дитини в невідомих умовах проживання свідчать про законність та обґрунтованість позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком дитини.

Ухвалою суду від 29.05.2024 року замінено третю особу без самостійних вимог - орган опіки та піклування Службу у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Донецької області на Виконавчий комітет Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області. Відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження. Витребувано у органу опіки та піклування висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком.

Ухвалою суду від 09.07.2024 року задоволено клопотання представника позивача про долучення до справи додаткових доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.08.2024 р., постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача про допит в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, оскільки смт. Велика Новосілка, де зареєстрована відповідач, є зоною активних бойових дій, а як внутрішньо переміщена особа відповідач не зареєстрована.

Треті особи подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Суд, вислухавши позивача, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши надані докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 14.09.2018 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та аліменти на утримання дружини в розмірі 500 грн. до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 вересня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилася проживати з матір`ю. Зазначене підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем.

07.09.2024 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до Відділення поліції № 1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 28.08.2023 р. з приводу викрадення його доньки та незаконне вивезення її за межі України матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Згідно листа Служби у справах дітей Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 07.09.2023 р. № 99/01-21 позивачу на його запит щодо розшуку дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею рекомендовано звернутись до органів національної поліції.

З наданої суду медичної документації вбачається, що позивач проходив стаціонарне лікування в період з 07.04.2022 р. по 08.04.2022 р., йому проводилось оперативне втручання, перебував на лікуванні в період з 02.06.2022 р. по 04.07.2022 р.; мав направлення до психіатра та отоларинголога; у жовтні 2022 року проведено ще дві операції.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії 12 ААГ № 007131 від 01.09.2023 р. та виписки до неї ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 28.08.2023 р. безстроково.

Постановою головного державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кравченко Л.І. від 02.02.2022 р. при примусовому виконанні рішення суду про стягнення аліментів звернуто стягнення на доходи позивача ОСОБА_1 .

Постановами головного державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кравченко Л.І. від 10.06.2023 р. накладено арешт на грошові кошти боржника - позивача у справі ОСОБА_1 , встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 05.01.2024 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 (до шлюбу ОСОБА_8 ).

Згідно витягу з наказу № 41-РС від 31.05.2024 р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я.

Згідно висновку Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком від 22.07.2024 р. у зв`язку з тим, що місце перебування (проживання) неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановлене, органу опіки та піклування Великоновосілківської селищної ради не може об`єктивно оцінити ситуацію та надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Як вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України, відомості про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 24.02.2022 р. по 10.05.2024 р. громадянкою України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в базі даних відсутні. Інформацію стосовно перетинання кордону ОСОБА_2 не надано, оскільки така містить інформацію з обмеженим доступом.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що є дружиною позивача ОСОБА_1 і може підтвердити, що його колишня дружина не бажає, щоб він спілкувався з донькою ОСОБА_11 , приховує від нього її місцезнаходження, про що вона дізналась з їх переписки. Зі слів чоловіка їй відомо, що дитина проживає у російській федерації, проте в яких умовах вона живе, їм не відомо. Зазначила, що вони не проти, щоб ОСОБА_11 росла з ними, виховувалась патріоткою України.

03.09.2024 р. Великоновосілківський відділ державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслав письмові пояснення по справі з викладенням хронології виконавчих дій в межах виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, суд не приймає дані пояснення до розгляду, оскільки вони подані з порушенням встановленого судом строку та вимог ч.ч. 4, 5 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини 4, частини 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частиною 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

До суду першої інстанції відповідний висновок надано не було у зв`язку з тим, що місце перебування (проживання) неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встановлене.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд зазначає, що позивачем не було надано суду доказів щодо стану його здоров`я станом на час розгляду справи, не надано відомостей щодо місця проживання позивача на теперішній час, акту обстеження місця проживання позивача, наявність доходу або заробітку у позивача, не надано характеристики з місця його роботи / проживання.

Належні, допустимі та достатні докази, що матеріально побутові умови за місцем проживання позивача відповідають вимогам житлового приміщення, містять все необхідне для проживання малолітньої дитини, також стороною позивача суду надані не були.

Позивачем також не надано суду доказів того, що відповідач та дитина проживають у російській федерації і не можуть використовувати грошові кошти, які він сплачує як аліменти на утримання малолітньої доньки. Також не надано доказів того, що відповідач не використовує кошти (аліменти) на утримання дитини та не забезпечує дитині рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Зазначене є припущенням позивача.

Будь-яких доказів, які б давали суду підстави вважати, що визначення місця проживання дитини саме з батьком є доцільним та сприятиме забезпеченню нормального життя, здоров`я і морального виховання дитини, стороною позивача суду надано не було.

Отже, позивач ОСОБА_1 , наполягаючи на визначенні місця проживання дитини разом з ним, не надав суду будь-яких належних доказів того, що за умовами його проживання з урахуванням його доходів, його особистих якостей, обставин його життя, особливостями його відносин з малолітньою дитиною, саме він має перевагу перед матір`ю дитини при визначенні місця її проживання, а тому суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів, зокрема, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину або зміна місця проживання дитини. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з позивачем ОСОБА_1 і відсутні докази того, що відповідачка не витрачає одержані нею аліменти на дитину, позовні вимоги в частині припинення стягнення з позивача аліментів також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Великоновосілківський відділ державної виконавчої служби у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавчий комітет Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення аліментів, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 23.09.2024 р.

Суддя О.М. Якішина