Рішення

від 12.09.2024 по справі 473/1028/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1028/24

РІШЕННЯ

іменем України

"12" вересня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретарів судового засідання Багрін І.А., ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ

в лютому 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про тлумачення заповіту.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (батько сторін). За життя останній склав заповіт, який 25 лютого 2021 року був посвідчений старостою с. Таборівка ОСОБА_6 . Відповідно до вказаного заповіту спадкодавець заповів:

- ОСОБА_3 нежитлове приміщення та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки загальною площею 5,40 га, що знаходяться в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,88 га та 5,89 га, що знаходяться в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- ОСОБА_4 земельну ділянку 0,01 га, що знаходиться за адресою 1 Травня,2.

Позивачка в передбаченому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, проте при зверненні до нотаріуса з питанням щодо оформлення спадщини, отримала відмову, оскільки при оформленні документів про право на спадщину виявлено, що у складеному заповіті заповідач визначив лише розмір земельних ділянок, що заповідає кожному із спадкоємців, у зв`язку з чим неможливо визначити яку саме (кадастровий номер) земельну ділянку та кому із спадкоємців бажав передати у власність після його смерті. Крім того, нотаріус повідомила позивачці, що спадкоємцями не надано документів про право власності на кожне зазначене в заповіті майно.

Разом з тим, встановлені неточності в заповіті призводять до порушення права позивачки на належне оформлення спадкових прав, у зв`язку з чим виникла потреба в тлумаченні заповіту.

Тому, з огляду на наявні правовстановлюючі документи, що посвідчували право власності спадкодавця на земельні ділянки, позивачка просила розтлумачити зміст вищевказаного заповіту, як такого, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким останній заповів:

- ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 5,89 га, а саме: ділянка 1 площею 3,6185 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0066, ділянка 2 площею 1,3594 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0899, ділянка 3 площею 0,1266 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0103, ділянка 4 площею 0,64 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0198, ділянка 5 площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0512, а також земельні ділянки загальною площею 5,88 га, а саме: ділянка 1 площею 3,5972 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0067, ділянка 2 площею 1,3615 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0916, ділянка 3 площею 0,1275 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0104, ділянка 4 площею 0,6397 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0199, ділянка 5 площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0513, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею 5,40 га, а саме: ділянка 1 площею 3,4724 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0068, ділянка 2 площею 1,3574 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0776, ділянка 3 площею 0,1278 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0105, ділянка 4 площею 0,2924 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0200, ділянка 5 площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0514, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, а також земельну ділянку площею 0,20 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , успадковану ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 березня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено її до судового розгляду.

Представниця позивачки адвокат Вуїв О.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, згідно заяви, наявної в матеріалах справи, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_2 визнав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов на наступного.

Зокрема суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті 14 січня 2022 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. заведено спадкову справу № 1/2022.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, який 25 лютого 2021 року був посвідчений старостою с. Таборівка ОСОБА_6 . Відповідно до вказаного заповіту спадкодавець заповів:

- ОСОБА_3 нежитлове приміщення та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки загальною площею 5,40 га, що знаходяться в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,88 га та 5,89 га, що знаходяться в межах території Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- ОСОБА_4 земельну ділянку 0,01 га, що знаходиться за адресою 1 Травня,2.

Позивачка в передбаченому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, проте при зверненні до нотаріуса з питанням щодо оформлення спадщини, отримала відмову, оскільки при оформленні документів про право на спадщину виявлено, що у складеному заповіті заповідач визначив лише розмір земельних ділянок, що заповідає кожному із спадкоємців, у зв`язку з чим неможливо визначити яку саме (кадастровий номер) земельну ділянку та кому із спадкоємців бажав передати у власність після його смерті. В зв`язку з чим, нотаріусом рекомендовано вирішити вказане питання в судовому порядку відповідно до ч.2 ст.1256 ЦК України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за спадкодавцем ОСОБА_5 були зареєстровані на праві власності земельні ділянки:

- на час посвідчення заповіту: ділянка площею 3,6185 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0066, ділянка площею 1,3594 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0899 (раніше 4822084200:06:000:0124), ділянка площею 0,1266 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0103, ділянка площею 0,64 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0198, ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0512, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 19 липня 2004 року Вознесенською райдержадміністрацією, серія МК № 065188,

- відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчуком К.Б.: ділянка площею 3,5972 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0067, ділянка площею 1,3615 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0916 (раніше 4822084200:06:000:0125), ділянка площею 0,1275 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0104, ділянка площею 0,6397 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0199, ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0513, ділянка площею 3,4724 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0068, ділянка площею 1,3574 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0776, ділянка площею 0,1278 га з кадастровим номером 4822084200:05:000:0105, ділянка площею 0,2924 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0200, ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 4822084200:03:000:0514, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Земельні ділянки площею 3,4724 га з кадастровим номером 4822084200:08:000:0068, площею 1,3574 га з кадастровим номером 4822084200:06:000:0776 були відчужені спадкодавцем за життя, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Франкевич І.М.

З матеріалів справи також вбачається, що за ОСОБА_5 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0959 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для ведення особистого селянського господарства, відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 14 грудня 2009 року Таборівською сільською радою. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серія IV-МК № 046995, виданого 25 липня 2000 року Таборівською сільською радою, за ОСОБА_7 зареєстрована земельна ділянка площею 0,2 га, яка розташована на території Таборівської сільської ради та надана для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно ст.1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1ст. 1220ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст.1217,1223 ЦК України).

Заповітом, відповідно до положеньстатті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно дост. 1236 ЦК Українизаповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Особливості тлумачення заповіту викладені уст.1256 ЦК України.

Згідно ст.1256 ЦК Українитлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно дост. 213 ЦК України.

За правилами вказаної статті встановлення точної волі заповідача, висловленої в заповіті, може здійснюватися спадкоємцями після смерті спадкодавця. Таке тлумачення має місце тоді, коли складений заповіт не має протиріч, позбавлений незрозумілостей, не викликає сумнівів в його змісті. Якщо заповіт викликає питання у спадкоємців, має суперечливий характер, а спадкодавець помер і немає можливості уточнити його дійсну волю, тлумачення заповіту може бути здійснено судом на вимогу заінтересованої сторони.

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Як зазначалося вище, за спадкодавцем були зареєстровані на праві власності 10 земельних ділянок сільськогосподарського признання, частина з яких зареєстрована до посвідчення заповіту, частина після, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , в подальшому дві земельні ділянки спадкодавцем були відчужені. Земельна ділянка площею 0,01 га по АДРЕСА_2 (в заповіті повної адреси не вказано) у власність ОСОБА_5 не передавалась. Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,2 га, яка розташована на території Таборівської сільської ради та надана для ведення особистого підсобного господарства, спадкодавець не отримав, площа, цільове призначення земельної ділянки, яку спадкодавець заповів ОСОБА_3 разом з нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , в заповіті не вказані.

Тобто, виходячи з вищевикладеного неможливо однозначно ідентифікувати земельні ділянки, відносно яких спадкодавець здійснив розпорядження та осіб, на користь яких останнє було вчинено.

В зв`язку з чим, вказані неточності та помилки у тексті заповіту щодо нерухомого майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень ст.ст. 213, 1256 ЦК України.

Керуючись ст. ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 протлумачення заповіту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2024 року.

Суддя Л.В.Лузан