Рішення

від 23.09.2024 по справі 676/4800/24

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/4800/24

Номер провадження 2-о/676/260/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року м. Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді - Шевцової Л.М.

з участю секретаря судового засідання - Сопрун С.В.

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Шевченко А.М ,

представника заінтересованої особи - Лисюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу № 674/4800/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, Вишгород ського району, Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,виконавчий комітет Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, як орган опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

12.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 . При цьому, заінтересованими особами вказує: ОСОБА_3 ; Службу у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, Вишгородського району, Київської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 19.07.2024 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

15.08.2024 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі по справі в якості заінтересованої особи виконавчий комітет Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, як орган опіки та піклування.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 , вказує, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2017 році припинили подружні відносини і ведення спільного господарства, син проживав з матір`ю до лютого 2022 року, в селі Березівка, Макарівського району Київської області.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України, син з матір`ю в березні 2022 року виїхали за кордон. Повернулися у вересні 2022 року. З того часу ОСОБА_5 припинив спілкування з матір`ю через розбіжності в поглядах на події в Україні та різну громадянську позицію. Син почав проживати з ним в селі Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області. Тобто, з вересня 2022 року він самостійно виховує та утримує ОСОБА_5 , піклується про його духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує усім необхідним, створив всі умови для повноцінного життя дитини. Постійним місцем проживання ОСОБА_3 є Чеська Республіка, де вона проживає з 2022 року по сьогоднішній день.

Син навчається в Київській гімназії № 287, крім того відвідує заняття Малої Комп`ютерної Академії ШАГ, які оплачує батько.

Те, що він самостійно виховує та утримує сина, не заперечує і мати дитини, яка підтверджує даний факт у нотаріально посвідченій заяві. Інших близьких родичів у неповнолітнього ОСОБА_4 не має.

Тому, метою встановлення даного факту, є гарантований захист сина до досягнення ним 18 років, який виховується ним самостійно.

Представник заявника адвокат Шевченко А.М., яка представляє інтереси на підставі ордера АІ № 1632738 від 20.06.2024 року, в судовому засіданні, яке проводиться в режимі відео конференції, підтримала заявлені вимоги ОСОБА_1 і просить суд задовольнити їх в повному обсязі. Вважає, що заявником надано достатньо доказів самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Представник виконавчого комітету Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, Лисюк Т.М. , яка діє за довіреністю № 1/02-20 від 01.01.2023 року, в судовому засіданні пояснила, що комісією було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований заявник ОСОБА_7 та в якому проживають його батьки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Зі слів дідуся та бабусі встановлено, що їх син ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , проживають разом в селі Нові Петрівці, Київської області. Онук приїжджає до них в гості на канікули та релігійні свята. З наданих заявником суду доказів, вважає, що батько дійсно самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина. Проти задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог не заперечує.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , надіслала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги ОСОБА_1 просить задовольнити.

Начальник служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради О.Мельник , надіслала заяву про розгляд справи у відсутності представника служби. Не заперечують проти задоволення заяви ОСОБА_1 , так як за результатами обстеження було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_11 проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 надіслав заяву про розгляд справи у відсутності представника ТЦК. Оскільки їм не відомі обставини та факти самостійного виховання заявником своєї неповнолітньої дитини, то щодо ухвалення рішення, покладаються на думку суду.

Заслухавши заявника ОСОБА_1 , його представника Шевченко А.М. , представника заінтересованої особи Лисюк Т.М. , свідка ОСОБА_13 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25.02.2006 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 14.

14.11.2018 Макарівським районним судом Київської області ухвалено рішення по справі № 370/2439/18, яким шлюб між подружжям розірвано.

Заявник вказує, що в період з 2017 року до лютого 2022 року дитина проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та веденням бойових дій на території Київської області, у березні 2022 року, тринадцятирічний ОСОБА_4 в супроводі з матері ОСОБА_3 виїхали за кордон з метою збереження життя і здоров`я дитини.

Як передбачено ч. ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

По досягненню чотирнадцятиліття, 13.09.2022 року неповнолітній ОСОБА_4 разом з матір`ю повернувся до України, що підтверджується відповідним штампом у закордонному паспорті ОСОБА_3 . З того часу ОСОБА_11 виявив бажання проживати разом з батьком в Україні. З акту обстеження умов проживання № 40 від 31.05.2024 року, вбачається що неповнолітній ОСОБА_4 , проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому заявник вказує, що з вересня 2022 року спілкування сина з матір`ю припинено через розбіжності в поглядах на події в Україні та різну громадянську позицію. З того часу ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує сина, піклується про його духовний та фізичний розвиток, навчання, займається підготовкою до самостійного життя, забезпечує усім необхідним: харчуванням, одягом, дозвіллям, медичним лікуванням, повністю опікується його інтересами та потребами, створюючи при цьому усі необхідні умови для його повноцінного життя.

Дане підтверджується довідкою № 223 від 27.05.2024 року, виданою директором Київської гімназії № 28, в якій вказано що батько ОСОБА_1 цікавиться шкільним життям сина, результатами його навчання, його стосунками з однокласниками, поведінкою в колективі, бере активну участь у роботі батьківського комітету; вносить плату ТОВ «Комп`ютерна академія Шаг Київ професіонал» за навчання ОСОБА_4 , що підтверджується квитанцією № 7М7К-Х473-Х085-С9НТ від 22.09.2022 року, 11.11.2022 року, 10.01.2023 року, 15.05.2023 року,15.06.2023 року, 10.08.2023 року, 29.09.2023 року, 18.10.2023 року, 04.03.2024 року, 21.05.2024 року; довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Святошинського району м.Києва в якій вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_14 з січня 2023 року. Неповнолітнього ОСОБА_4 на прийомах у лікаря завжди супроводжує лише батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; актом обстеження умов проживання № 40, відповідно до висновку якого неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає та перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а матір дитини проживає за кордоном з 2022 року. Окрім того, умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам. Кімнати світлі, просторі, чисті, будинок облаштований всіма необхідними меблями та побутовою технікою. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: для ОСОБА_5 виділена окрема кімната, де створені належні умови для повноцінного розвитку, навчання та відпочинку неповнолітнього.

Крім того, заявник ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з розвитку ТзОВ «ПАНОРАМА ПРИКАРПАТТЯ», за місцем роботи позитивно характеризується, як працівник. Як батько, який самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_5 , що зазначено у характеристиці від 07.06.2024 року.

Постійним місцем проживання матері неповнолітнього ОСОБА_4 є Чеська Республіка, де вона проживає з 2022 року по даний час, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон про те,що ОСОБА_3 востаннє здійснювала виїзд з України через територію Польщі (пропускний пункт Корчова) 02.01.2024 та на територію України не поверталася, також має діючу візу для перебування в Чехії строком дії з 01.04.2024 - 31.03.2025року.

Отже, мати неповнолітнього ОСОБА_4 ОСОБА_3 з серпня - вересня 2022 року не бере участі у вихованні та утриманні спільної із заявником неповнолітньої дитини, не спілкується з сином, у тому числі через його небажання, з огляду на різні погляди на події в Україні різну громадянську позицію та постійне місце проживання за її межами, що підтверджується самою ОСОБА_3 у заяві, посвідченій нотаріусом Юдр. Ева Кучерова у м. Млада Болеслав 07.06.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи, а саме: нею вказано,що «Цією заявою підтверджую, що мій син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2022 року постійно проживає з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Україні за адресою: АДРЕСА_3 . Вихованням, фінансовим утриманням, забезпеченням всіх соціальних та побутових потреб сина повністю та самостійно займається ОСОБА_1 . З серпня 2022 року я не беру участі у вихованні сина та не спілкуюсь з сином у зв`язку з подіями в Україні та моїм постійним проживанням за межами території України. Також підтверджую, що, окрім батька ОСОБА_1 , у мого сина ОСОБА_4 немає інших близьких родичів, які могли б здійснювати його виховання та утримання.».

Заявник є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та є придатним до військової служби, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 05.05.2023 року.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Отже, у разі призову ОСОБА_1 на військову службу, неповнолітній ОСОБА_4 залишиться сам без належного виховання та матеріального утримання, що у свою чергу створить негативний вплив на фізичний, духовний і моральний стан дитини та може призвести до надмірного стресу та погіршення його добробуту.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, документами, що підтверджують право на відстрочку за п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону є свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Таким чином, Кабінет міністрів України визначив лише один вид судового рішення, на підставі якого стверджується право на відстрочку, - це саме рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Ухвалення судом рішення про задоволення даної заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років надасть Заявнику право на отримання відстрочки від призову на військову службу, оскільки таке рішення є підставою для застосування п. 4 ч. 1 ст. 23 вказаного вище Закону, що у свою чергу забезпечить можливість Заявнику належним чином виконувати свій батьківський обов`язок, зокрема дбати про дитину та забезпечувати усі необхідні умови для його повноцінного життя до досягнення ним повноліття, адже неповнолітній ОСОБА_4 не має інших близьких родичів, а мати дитини самоусунулася від його виховання, утримання та на постійній основі проживає на території Чеської Республіки.

Тож на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, заявник звернувся з заявою до суду, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років необхідне Заявнику з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п 4. ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Чинним законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини та те, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 по справі № 363/214/17-ц прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, законодавець визначив у абзаці 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гарантований захист дітей віком до 18 років, яких виховують самостійно військовозобов`язані жінки та чоловіки.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 5 ст. 19 вказаного Кодексу, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно ч. 1 ст. 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, у даний час ОСОБА_15 виповнилось 14 років. Відповідно останній в силу статтей 160-161 СК України та статті 29 Цивільного кодексу України має право самостійно обирати місце свого проживання.

А з наданих суду доказів про матеріальне утримання ОСОБА_1 сина- ОСОБА_5 ,встановлено,що лише батько самостійно його виховує і утримує,а тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, Вишгородського району, Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,виконавчий комітет Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, як орган опіки та піклування, про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання з вересня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично проживає разом з батьком у будинку АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 вересня 2024 року.

Суддя Л. М. Шевцова