Рішення

від 12.09.2024 по справі 650/1545/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/1545/24

провадження № 2/650/815/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a>, про стягнення заборгованості за договором оренди,

в и р і ш и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому простить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> на користь ОСОБА_1 17212,74 грн заборгованість з орендної плати. Розподілити судові витрати у справі шляхом стягнення 9211,20 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» був укладений договір оренди землі № ХС-652090004003589 20 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря.

28 грудня 2017 року між приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачці земельної ділянки перейшло до нового орендаря.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,15 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Згідно з п. 2.4 Додаткової угоди, нормативно-грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на дату укладання договору становить 108 134 грн. 30 коп.

Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди, договір укладено строком до 30 листопада 2024 року.

У відповідності з п. 4.1 Додаткової угоди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 9.4 Додаткової угоди, орендар зобов`язується вчасно сплачувати всі належні за цим Договором орендні платежі.

В той же час, відповідач, в порушення умов п. 9.4 Додаткової угоди до договору оренди землі не вносить своєчасно орендну плату. Так, на сьогоднішній день відповідач заборгував позивачеві орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки на загальну суму (5 914 грн. 95 коп. х 2) + 5 382 грн. 84 коп. = 17 212 грн. 74 коп., яку позивач просить суд стягнути на свою користь.

Щодо понесених позивачем судових витрат зазначив, що при зверненні до суду останнім були оплачені судові витрати, які складаються із суми судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

27 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та відмовити у стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу заявлені представником позивача.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує проти наявності договірних відносин оренди земельної ділянки між Позивачем та підприємством, однак у своїй позовній заяві позивач припускається викривленню обставин справи та надає недостовірні факти та розрахунки.

Так, у своїй позовні заяві ОСОБА_1 зазначає, що наявна заборгованість по орендний платі за період з 2022-2024 рік.

Однак це не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до п. 4.5 наданого Позивачем Договору зазначається, що Орендна плата вноситься Орендарем у строк з 01 серпня по 31 грудня кожного року.

Таким чином строк виплати орендної плати за 2024 рік ще не настав, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач робить посилання на те, що розмір орендної плати за рік оренди складає 5 914,95 грн. Однак при розрахунку вихідних даних Договору, а саме НГО 108 134,30 грн., та відсоток орендної плати 5,43. Нарахована орендна плата складає 5 871,69 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору вказано, що з суми орендної плати, яка належить до виплаті Орендодавцю, Орендарем як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством.

Вказане обґрунтовується наступним. При виплаті орендної плати (не важливо у який строк або при яких обставинах) ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відповідно до податкового законодавства України виступає податковим агентом та несе обов`язок сплатити податки та збори, а саме: податок на доходи фізичних осіб, який складає 18 % (стаття 167 ПК України) від окресленої договором суми та військовий збір у розмірі 1,5%.

Відповідно до п. 164.2.5 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 170.1.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Відповідно до п.141.9.2. ст 142 ПК України до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Тобто виплата податків та зборів є обов`язком підприємства, а їх сума не може бути стягнута як заборгованість.

Таким чином до виплати на рік підлягає сума орендної плати 4726 грн.

Також представник зазначає, що відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 13.2. Договору оренди, Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до об`єднаного витягу з ЄРДР (№2) у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12.04.2022 року чітко зазначаються обставини про те, що військовими рф здійснено проникнення до ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова,3, у зв`язку із чим представники підприємства позбавлені доступу до підприємства та належному йому майну.

Більше того, після деокупації території, більша частина майна ТОВ «ЮТС-Агропродукт» була розкрадена або знищена, офіс зруйнований. Підприємство не здійснювало посівну компанію ані в 2022 році, ані у 2023 році.

Таким чином, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» надало достатньо доказів на підтвердження, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено агресією рф та окупацією.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн представник відповідача зазначив, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Розмір витрат на правову допомогу, який був заявлений представником позивача не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Крім того, у даній справі за клопотанням представника позивача, відповідно до ухвали суду від 25 червня 2024 року, від відповідача було витребувано договір оренди землі № ХС-652090004003589 від 29 грудня 2012 року з усіма додатковими угодами до нього, примірники якого останнім надано не було у зв`язку із повним знищенням разом із всім майном головного офісу підприємства ТОВ «ЮТС-Агропродукт», де зберігались відповідні документи, про що представником було письмово повідомлено заявою від 21 липня 2024 року.

На судове засідання позивач не заявився, його інтереси були представлені адвокатом Харченком Д.М.

На судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити.

На судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені представниками сторін доводи суд дійшов таких висновків.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 26 березня 2024 року та Додаткової угоди № 1800069 від 28 грудня 2017 року до Договору оренди землі № ХС-652090004003589 від 29 грудня 2012 року вбачається, що 29 грудня 2012 року ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 6520984800:07:011:0002 площею 3,15 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передав в оренду ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт», якого в подальшому на підставі Договору про заміну сторони у договорі оренду від 20 січня 2015 року було замінено на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», якого в подальшому на підставі Додаткової угоди № 1800069 від 28 грудня 2017 року було замінено на відповідача по справі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Додаткової угоди встановлено, що договір оренди вказаної земельної ділянки укладено строком до 30 листопада 2025 року.

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Додаткової угоди встановлено, що нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 108134,30 грн.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Додаткової угоди встановлено, що орендна плата за користування вказаної земельною ділянкою визначена сторонами у розмірі 5,43 % нормативної грошової земельної ділянки за рік оренди.

Відповідно до пункту 4.5 розділу ІV Додаткової угоди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та / або виплачує через касу орендаря та / або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі. Орендна плата може бути перерахована на користь орендодавця як орендарем, так і за дорученням останнього, третьою особою, що вважається належним виконанням умов даного договору.

Вказані обставини визнав і представник відповідача.

Разом з цим, представник відповідача заперечив проти можливості стягнення з відповідача на користь позивача розмір орендної плати без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, а також проти виникнення обов`язку щодо виплати позивачу орендної плати, оскільки її невиплата сталася не з його вини.

Щодо таких обставин суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першоюстатті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12,13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України«Про орендуземлі»,Земельним кодексомУкраїни та загальними нормами Цивільного кодексуУкраїни щодо плата за оренду майна.

Відповідно до вимог статті 124ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статтях 21,22Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін (стаття 23 Закону України «Про оренду землі»).

За положеннями статті 24Закону України«Про орендуземлі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13,21ЗаконуУкраїни «Прооренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно з частиною першоюстатті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої,другої статті613ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, що випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта статті 613 ЦК України).

Прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами в період часу з 2022 року по 2024 рік існують правовідносини з приводу договору оренди відповідно до яких ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» взяв на себе обов`язок щороку у строк з 01 серпня до 31 грудня сплачувати ОСОБА_1 орендну плату за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6520984800:07:011:0002 площею 3,15 га, яка становить 5,43 % нормативної грошової земельної ділянки за рік оренди, тобто від суми 108134,30 грн, що становить суму 5871,69 грн.

У позові позивач вказав про те, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди, а представник відповідача цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, Торгово-Промислова Палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Згідно із частиною четвертоюстатті 14ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини шостоїстатті 762ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, яка в даному випадку також регулює правовідносини, що виникли між сторонами, виклала наступні висновки щодо застосування частини шостоїстатті 762ЦК України. Зазначила, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у нормі частини шостоїстатті 762ЦК України повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця. Тобто обставини згідно з частиною шостоюстатті 762ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Відсутність у частині шостоїстатті 762ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20, зазначив, що для застосування частини шостоїстатті 762ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостоїстатті 762ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини шостої статті 762 ЦК України.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Згідно з частиною першоюстатті 14-1Закону України«Про Торгово-промисловіпалати вУкраїні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Так, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати вУкраїні»: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати України» шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22 викладено наступні висновки:

Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів. Його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати вУкраїні» мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Із наведеного вище вбачається, що чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду, які повинні враховуватись судами, унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Однак матеріали справи не містять такого сертифікату, який був виданий за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a>.

Тому суд не може дійти висновку про існування у даних правовідносинах форс-мажорних обставин з посиланням на наявність самих по собі обставин введення відповідним Указом Президента України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та наявності листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 без доведення орендарем, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Ще одним обов`язковим критерієм звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов`язання окремо.

Тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря.

Встановлено, що орендована відповідачем земельна ділянка загальною площею 3,15 га, кадастровий номер 6520984800:07:011:0002, сільськогосподарського призначення розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Як вбачається з Переліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих російськоюфедерацією,затвердженого НаказомМіністерства зпитань реінтеграціїтимчасово окупованихтериторій України22грудня 2022року №309 Великоолександрівська селищна територіальна громада, до складу якої входить Чарівненська сільська рада в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, а з 09 листопада 2022 року належить до територій можливих бойових дій.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом.

Надане представником відповідача розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> Головою Херсонської обласної ради було визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, наведених обставин не підтверджує.

Крім того, що відповідний факт було встановлено поза передбаченою законом процедурою, а саме шляхом звернення до Торгово-промислової палати України та отримання індивідуального сертифіката, вказаним доказом не констатований і факт повного зупинення роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a>.

З огляду на вказане розпорядження голови Херсонської обласної ради представником відповідача не надано суду конкретних доказів щодо характеру та обсягу у якому постраждало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> та вплив таких обставин на неможливість виконання зобов`язань, які виникли між сторонами у правовідносинах пов`язаних із орендою зазначеної земельної ділянки.

Наданий представником відповідача витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за частиною першоюстатті 438КК України лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ ЮТС-Агропродукт, яка розташована у с. Новорайск Бериславського району Херсонської області автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтвердження таких фактів.

Крім того, представник відповідача не навів суду, а суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними обставинами та неможливістю виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» своїх зобов`язань за вказаним договором оренди.

Факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов`язань з орендної плати.

З приводу вказаних обставин суд звертає увагу на позицію представника відповідача, який у своєму відзиві на наводить жодного аргументу з цього приводу, посилаючись переважно на обставини щодо проникнення до підприємства та отримання доступу до його майна.

Той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2022 році та в 2023 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також слід звернути увагу на те, що з боку представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> підлягає звільненню від орендної плати за 2022 рік та 2023 рік на підставі обставин непереборної сили з мотивів, наведених у відзиві, суд визнає безпідставними.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскільки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, а саме за 2022 рік та 2023 рік, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що розмір річної орендної плати у даних правовідносинах становить 5871,69 грн, що вираховується множенням нормативної грошової земельної ділянки за рік оренди, тобто від суми 108134,30 грн на відсоткову ставку 5,43 %.

Оскільки орендну плату на 2022 рік відповідач повинен був внести у строк з 01 серпня по 31 грудня 2022 року, а за 2023 рік повинен був внести у строк з 01 серпня по 31 грудня 2023 року і цей період часу сплив, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> підлягає стягненню орендна плата за вказані роки в сумі 11743,38 грн (5871,69 + 5871,69).

В той же час, зважаючи на те, що строк виплати орендної плати за 2024 рік, який слід обраховувати з 01 серпня по 31 грудня 2024 року не настав, у цій частині позовних вимог слід відмовити. Хоча на час розгляду справи цей строк вже розпочався і у відповідача вже виник обов`язок щодо виплати орендної плати за 2024 рік, стягнення його в судовому порядку є неможливим оскільки відповідач ще має право в добровільному порядку в строк 31 грудня 2024 року внести орендну плату. На цій підставі суд не має підстав стверджувати, що відповідач вже не виконав свої зобов`язання за договором у цій частині.

Що стосується позиції представника відповідача про те, що виплата податків та зборів є обов`язком підприємства, а їх сума не може бути стягнута як заборгованість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Додаткової угоди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 Додаткової угоди). Із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Так, відповідно до підпункту l6.1.4пункту 16.1статті 16Податкового кодексуУкраїни платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України).

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).

Підпунктом 170.1.1.пункту 170.1статті 170Податкового КодексуУкраїни передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Враховуючи, що у справі відсутні докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов`язку податкового агенту ОСОБА_1 як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2022 та 2023 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, а також враховуючи не доведення відповідачем факту виникнення обставин непереборної сили, які б свідчили про те, що порушення сталося не з його вини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення вказаної заборгованості, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено частково, судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, який становить 68,22 %, що відповідає співвідношенню заявленої до стягнення суми 17212,74 грн до стягнутої суми 11743,38 грн.

Оскільки розмір судового збору, який підлягав сплаті та був сплачений позивачем становить 1211,20 грн, то застосовуючи вказане правило, позивачу за рахунок відповідача необхідно компенсувати її частину в розмірі 826,28 грн, залишивши іншу його частину в розмірі 384,92 грн за позивачем.

Оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу, який має понести позивач та заявлений ним до стягнення становить суму в розмірі 8000 грн, то застосовуючи вказане правило, позивачу за рахунок відповідача необхідно компенсувати її частину в розмірі 5457,60 грн, залишивши іншу його частину в розмірі 2542,40 грн за позивачем.

При цьому, суд вважає доведеним розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, оскільки його підтверджено Договором про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року, відповідно до пункту 4.1 розділу 4 якого сторони досягли згоди, що клієнт сплачує адвокату за надану правову допомогу, обумовлену в п. 1.2 цього договору гонорар у розмірі 8000 грн; обґрунтуванням витрат на професійну правничу допомогу з розрахунку одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» за 1 годину роботи, згідно з яким вартість за консультацію щодо характеру спірних правовідносин 1 год. склала 3028 грн, підготовку запиту про витребування інформації з ДРРП 30 хв. склала 1514 грн, підготовку та подання до суду позовної заяви з додатками 1 год. 3028 грн, ознайомлення з відзивом на позовну заяву 30 хв. 1514 грн.

Твердження представника відповідача про недоведеність представником позивача реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд вважає необґрунтованими, оскільки характер спору, складність справи та виконання адвокатом роботи, час, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатських послуг, ціна позову та значення справи для сторін, свідчать про доцільність, виправданість та необхідність понесення позивачем відповідних витрат для ефективного захисту його права орендодавця, яке порушується відповідачем тривалий час.

Відповідно до пункту 1частини другоїстатті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, позивачем доведено, що за надані йому адвокатом послуги щодо надання правничої допомоги у цій справі він має сплатити 8000 грн, частина яких з огляду на вказані обставини, у зв`язку з частковим задоволенням позову, може бути відшкодована за рахунок відповідача, який мав можливість, але вирішив не відновлювати права орендодавця у позасудовому порядку.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного процесуального закону та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> (адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати за 2022 рік та 2023 рік в сумі 17212,74 грн, без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> (адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 826,28 грн.

Судові витрати в іншій частині сплаченого судового збору в сумі 384,92 грн покласти на позивача ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> (адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5457,60 грн.

Судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині в сумі 2542,40 грн покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 року.

Суддя: