Рішення

від 18.09.2024 по справі 278/1729/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1729/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду із позовом в якому просила вирішити питання стосовно розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, визначення місця проживання спільних дітей із матір`ю, а також щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання спільної доньки сторін.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що з вересня 2016 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох дітей. Водночас, протягом тривалого проміжку часу сімейні відносини між сторонами погіршувалися, що призвело до того, що останні, наразі, проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету. За таких обставин, на переконання позивачки, шлюб носить виключно формальний характер, а тому остання бажає його розірвати. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що спільні діти сторін фактично проживають разом із нею і вона бажає, щоб так було і надалі. Також, відповідач добровільно не надає будь-яких коштів на утримання спільної доньки сторін, а тому заявниця просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі твердої грошової суми, а саме 5 000 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом з тим, від представника позивачки та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору до суду надійшли письмові заяви про здійснення судового розгляду справи без їх участі. Крім того, представник заявниці не заперечувала проти заочного розгляду справи. Причини неявки відповідача суду не відомі.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із огляду на зазначений перебіг подій суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи у заочному порядку відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Позивачка є громадянкою України, отримувала код платника податків та має зареєстроване місце проживання.

15 вересня 2016 року між сторонами укладений шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 батьком якого є відповідач, а матір`ю позивачка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 батьком якої є відповідач, а матір`ю позивачка.

Відповідно до витягу з історії хвороби № 14850 від 31 січня 2020 року Комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча лікарня м. Львова" ОСОБА_6 має вроджену ваду розвитку гепатобіліарної системи: біліарну атрезію не коригованого типу, а також гепатоспленомегалію. Наявність зазначених хвороб у спільної доньки сторін підтверджується також медичним висновком № 48 від 15 липня 2020 року Комунальної установи "Центральна районна лікарня" Житомирської районної ради та витягом з історії хвороби № 14850 від 15 листопада 2020 року Комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча лікарня м. Львова".

18 липня 2024 року рішенням виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 1143 затверджений висновок органу опіки та піклування зазначеної селищної ради згідно із яким відповідний орган вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Правовідносини між сторонами врегульовані та відповідають наступним нормам права.

Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України). Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ст. 160 СК України). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування (ст. 161 СК України).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частини перша та друга статті 27 Конвенції про права дитини).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина друга статті 51 Конституції України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття (ст. 180 СК України).

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 1, 3 ст. 181 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ст. 191 ЦПК).

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Так, щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, суд вказує, що, як встановлено у ході розгляду справи, шлюбні стосунки між сторонами припинені, примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині належить задовольнити повністю.

Стосовно позовної вимоги про визначення місця проживання дітей, то суд зауважує, що з урахуванням позиції ОСОБА_1 та відповідного органу опіки та піклування, яка відображена у раніше дослідженому судом висновку, визначення місця проживання спільних дітей сторін разом із матір`ю відповідатиме якнайркащим інтересам ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Відносно вимог щодо стягнення аліментів, то, з урахуванням конкретних обставин справи, на даному етапі життя дитини, необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку буде визначення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зазначений висновок суду також зумовлений і тим, що стороною позивача у встановленому процесуальним законом порядку будь-якими належними та достатніми доказами не доведена можливість відповідача сплачувати у заявленому позивачкою розмірі аліменти на утримання спільної доньки. Таким чином, суд вирішує задовольнити позов у цій частині частково та визначити розмір аліментів в частці від доходу відповідача, але не менше ніж визначено мінімально законодавством та не більше за верхній поріг таких стягнень.

Результати вирішення спору дають підстави стягнути з відповідача на користь позивачки та держави судові витрати за розгляд цієї справи. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженцем села Велика П`ятигірка Бердичівського району Житомирської області, громадянином України ( АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженкою села Нижнє Селище Хустського району Закарпатської області, громадянкою України ( АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_2 ), укладений 15 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Троянівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за актовим записом № 4.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22 березня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з відповідача на користь позивачки витрати за розгляд справи в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18 вересня 2024 року.

Суддя Євген Татуйко