Ухвала

від 19.09.2024 по справі 373/2045/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2045/24

УХВАЛА

19 вересня 2024 року м. Переяслав

Слідчий суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області

ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судових засідань ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3

власників тимчасово вилученого майна:

ОСОБА_4

представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024,

в с т а н о в и в :

17 вересня 2024 року до Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області звернувся прокурор ОСОБА_3 з клопотанням в якому просить накласти арешт на майно, що вилучене в ході огляду місця події 14.09.2024 в кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 (тимчасово вилучене майно), а саме зернозбиральний комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ФГ « Санрайз » (ЄДРПОУ 24212882); вантажний сідловий тягач-Е «IVECO 440 Е42», який належить ОСОБА_5 ; спеціалізований напівпричіп «FRUEHAUF BENALU D33C» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , задля заборони будь-яким особам окрім слідчого та уповноважених осіб користуватись та розпоряджатись цим майном.

Правові підстави для арешту майна, на які посилається прокурор, є ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 170 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав наведених в ньому.

Голова ФГ «Санрайз» - ОСОБА_4 пояснив, що зернозбиральний комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , належить його підприємству та використовується у господарській діяльності за призначенням. 14.09.2024 він за проханням ОСОБА_9 дозволив прибрати цим комбайном врожай «сої». Багато років він за проханням директора лісгоспу в цей період надав комбайн для прибирання «сої» на цій ділянці. Раніше це прибирання проводилось на підставі договору між фермерським господарством та лісовим господарством. Договір діяв до 2023 року. Лісове господарство реформувалось в Національний парк і договір з ним не укладали. ОСОБА_4 будучи переконаним, що замовник робіт має відповідні повноваження, а також знаючи що ця культура потребує швидкого прибирання, погодився допомогти. ОСОБА_4 просив дати йому в користування комбайн, оскільки він у фермерському господарстві один, а зараз сезон жнив і без комбайна, його діяльність буде неможливою.

Адвокат ОСОБА_6 , який представляє інтереси ОСОБА_5 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи, його письмових заперечень та доказів.

Заперечення адвоката зводяться до того, що взагалі відсутня подія злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки земельна ділянка на якій збирався врожай «сої» належить НПП «Білоозерський». При цьому ця ділянка ніким самовільно не займалась. Протиправного захоплення цієї ділянки, а ні фізичними, а ні юридичними особами не здійснювалось та не здійснюється. Рілля - земля на якій вирощується рослини, належить і належало НПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а рослини вирощуються і збираються задля заготівлі корму для диких тварин. В даному випадку збирання засіяних рослин проводилось місцевими підприємцями, за безпосереднім проханням керівництва НПП «Білоозерський» саме задля заготівлі корму для диких тварин.

В підтвердження своїх доводів адвокат ОСОБА_6 надав суду відповідь вих. 16/72-429 від 19.09.2024 на його адвокатський запит №2/09 від 19.09.2024 до НПП «Білоозерський» за змістом якого земельна ділянка, яка є предметом дослідження в кримінальному провадженні належить на праві володіння та користування Парку. Неправомірних дій щодо захоплення цієї ділянки не відбувалось. Дана земельна ділянка є ріллею та призначена для сільськогосподарської діяльності. Рослини, які на прохання керівництва Парку збирали на цій ділянці 14.09.2024 підприємці, призначені для заготівлі корму для диких тварин, що мешкають у НПП «Білоозерський».

Також адвокатом, в підтвердження свого заперечення додано відомості про наявність на території НПП «Білоозерський» годівниць, годівельних майданчиків, кормосховищ.

ОСОБА_6 також надано суду копію проекту організації території НПП «Білоозерський» із планом Парку, де серед іншого вказана і ділянка, правомірність використання якої є предметом розслідування.

Представник ОСОБА_5 просив в задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

Матеріали кримінального провадження №12024116240000144 від 15.09.2024 суду для огляду надані не були, в зв`язку із їх направленням в ГСУ ГУНП в Київській області, для вивчення.

Дослідивши матеріали клопотання судом встановлено наступне.

З витягу з ЄРДР, доданого до клопотання убачається, що відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 14.09.2024 на підставі заяви ОСОБА_10 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 на території Національного парку «Білоозерський» невідомі особи здійснюють самоправство, а саме самовільно всупереч установленому законом порядку, засіяли поле та збирають врожай (а.с.4).

Правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ст. 356 КК України.

З постанови про визначення групи прокурорів в кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 убачається, що прокурор який звернувся із клопотанням ОСОБА_3 - серед групи прокурорів відсутній. Прокурор ОСОБА_3 , який приймає участь в судовому засіданні, надав суду пояснення, що в тексті клопотання допущено описку в частині його даних. Вказана постанова містить визначену правову кваліфікацію кримінального правопорушення - ст. 356 КК (а.с.5).

Копія рапорту (а.с.8).

З копії рапорту о/у 4-го відділу УСР вбачається, що ним 14.09.2024 здійснювалось відпрацювання на території Київської області в ході якого було виявлено збір врожаю культури «соя» на території національного парку « Блоозерський », з метою подальшого збуту врожаю посадовими особами Національного парку (а.с.9).

З копії пояснень ОСОБА_11 від 14.09.2024 вбачається, що він неофіційно працює у фермера ОСОБА_12 14.09.2024 він працював на комбайні «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , і отримав від ОСОБА_12 завдання змолотити врожаї на декількох ділянках, дві з яких площею 6 га. були на території НПП «Білоозерський». Виконуючи завдання, приблизно о 10:00 год., він обробляв земельну ділянку та роботи були зупинені працівниками ДСР, як незаконні (а.с.10).

Пояснення ОСОБА_13 (а.с.11).

Фотокопія протоколу огляду місця події від 14.09.2024 (а.с. 12-18).

Майно про яке йдеться в клопотанні, є тимчасово вилученим майном і вилучалось на підставі відповідного протоколу. (а.с.19-20).

З фотокопії розписки від 14.09.2024 вбачається, що комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , було віддано ОСОБА_12 (власнику) для відповідального зберігання (а.с. 21).

Копія протоколу тимчасово вилученого майна (а.с. 22,23).

З копії розписки вбачається, що вантажний сідловий тягач-Е «IVECO 440 Е42» та спеціалізований напівпричіп «FRUEHAUF BENALU D33C» д.н.з. НОМЕР_2 отримав охоронець на штрафмайданчику по АДРЕСА_2 (а.с.24).

З копії протоколу допиту свідка ОСОБА_14 вбачається, що він користується вантажним сідловим тягачем-Е «IVECO 440 Е42» та спеціалізованим напівпричіпом «FRUEHAUF BENALU D33C» д.н.з. НОМЕР_2 , які належать його матері ОСОБА_5 . Вранці 14.09.2024 він на прохання ОСОБА_9 надав вказану техніку для збору врожаю на полі, що знаходиться біля НПП «Білоозерський». Щодо оплати за використання техніки не обговорили. Ввечері, того ж дня, свідку зателефонувала матір та повідомила, що збирання врожаю на тому полі було начебто незаконним. А техніку вилучили працівники поліції (а.с.27).

З копії протоколу допиту свідка ОСОБА_12 , вбачається, що у власності ФГ « САНРАЙЗ », головою якого він є, знаходиться єдиний комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 . З 2021 року між ним та НПП «Білоозерський» був укладений договір, щодо збирання врожаїв, який діяв до кінця 2023 року. 14.09.2024 до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_9 та попросив надати комбайн для прибирання поля поряд із НПП «Білоозерський» площею приблизно 6 га. Приблизно о 14 год., свідку зателефонував водій комбайна - ОСОБА_16 та повідомив, що на полі його зупинили працівники поліції і повідомили, що збирання врожаю на цьому полі є начебто незаконним, а комбайн вилучають. ОСОБА_12 прибув на місце де відбувались події і комбайн йому віддали на відповідальне зберігання (а.с. 28-30).

Постановою дізнавача, про визнання речових доказів у кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України, вилучена техніка визнана речовими доказами (а.с. 31, 32).

Фотокопія свідоцтва про реєстрацію машини - «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , містить інформацію про власника - СФГ «Санрайз» (а.с.33,34).

Фотокопії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: вантажного сідлового тягача-Е «IVECO 440 Е42» та спеціалізованого напівпричіпа «FRUEHAUF BENALU D33C» д.н.з. НОМЕР_2 , містить інформацію про власника, яким є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.36,37).

16.09.2024 змінена правова кваліфікація кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 з ст. 356 КК на ч. 1 ст. 197-1 КК, про що дізнавачем ухвалена відповідна постанова (а.с.38).

Норми права, які підлягають до застосування.

Вирішуючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна чи відмови в задоволенні такого клопотання про арешт майна. Вказане рішення має бути вмотивованим.

Так, відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Як зазначено у ч.3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Положеннями ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.173 КПК України, повинен врахувати, зокрема правову підставу для арешту майна.

При розгляді заяв про втручання держави у здійснення права власності ЄСПЛ спершу розглядає, чи таке втручання здійснювалося для досягнення соціально значущої мети, а також у межах існуючого законодавства. Щодо першого критерію, Суд залишає державі можливість самостійного оцінювання.

Як свідчить аналіз практики ЄСПЛ, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При здійсненні оцінки правомірності та виправданості допустимих обмежень прав і свобод ЄСПЛ послідовно вирішує чотири групи питань: 1) чи було оскаржуване обмеження (втручання) передбачене законом; 2) чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини; 3) чи було воно «необхідним у демократичному суспільстві»; 4) чи було воно пропорційним до тієї правомірної мети, якої намагалися досягти.

Згідно з вимогами ст.171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити таки захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Вказана норма також узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Висновки суду.

Подане прокурором клопотання містить численні недоліки, на які судом була звернута увага, як-то:

1.копії документів, доданих до клопотання є неналежної якості (нечитабельні);

2.в тексті клопотання відсутнє обґрунтування мети арешту (вимога передбачена п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК);

Не дивлячись на зазначені вище недоліки, які суд розцінює як наслідки неналежної підготовку прокурора при поданні клопотання, для суду очевидним є наступне:

По-перше, на момент розгляду клопотання, тримає досудове розслідування в кримінальному провадженні де з`ясовується питання наявності, або ж відсутності складу та події кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК;

По-друге, об`єктивна сторона кримінального правопорушення ч. 1 ст. 197-1 КК полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, а у даному випадку, самовільне зайняття ділянки землі, на переконання процесуального керівника, було вчинене з метою незаконного посіву сільськогосподарських культур та збору врожаю за допомогою сільськогосподарської техніки;

По-третє, сільськогосподарська техніка, що була тимчасово вилучена, визнана речовими доказами в даному кримінальному провадженні, а у відповідності до п.1 ч. 2 ст. 170 КПК, збереження речового доказу є прямою підставою для застосування такого заходу забезпечення, як арешт.

Отже, арешт на тимчасово вилучену сільськогосподарську техніку, на даній стадії кримінального провадження відповідає його процесуальній меті - збереженню речових доказів.

В той же час, позбавлення власників майна права на розпорядження та/або користування майном, в даному випадку суд вважає недоцільним, оскільки вилучений зернозбиральний комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ФГ «Санрайз» (ЄДРПОУ 24212882), було передано на відповідальне зберігання голові фермерського господарства і є єдиним зернозбиральним комбайном у фермерському господарстві.

В судовому засіданні, власниками вилученої техніки не заперечується той факт, що зернозбиральна техніка, надавалась для допомоги в збиранні врожаю, серед іншого і на земельній ділянці, правомірність використання якої є предметом кримінального провадження.

На даний час, в силу сезону збору врожаїв, заборона використання сільськогосподарської техніки може призвести до зупинки підприємств.

Одночасно із цим, доцільності в обмеженні розпорядження та користування цим майном, в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, з урахуванням правомірності та виправданості допустимих обмежень прав і свобод власників майна, вважаю, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з обмеженням права на відчуження заявленого в клопотанні майна, з метою його збереження, як речових доказів та з наданням власникам цього майна права користування та розпорядження ним, з метою недопущення перешкоджання їх господарській діяльності та у зв`язку із необґрунтованістю таких обмежень.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що вилучене в ході огляду місця події 14.09.2024 в кримінальному провадженні №12024116240000144 від 15.09.2024 а саме:

зернозбиральний комбайн «JOHN DERE 9600» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ФГ «Санрайз» (ЄДРПОУ 24212882);

вантажний сідловий тягач-Е «IVECO 440 Е42» д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 ;

спеціалізований напівпричіп «FRUEHAUF BENALU D33C» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 ,

встановивши заборону відчуження цього майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1