Ухвала

від 09.09.2024 по справі 727/8244/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8244/24

Провадження № 4-с/727/22/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі АниськовійК.В.

за участю:

представника скаржника ОСОБА_1

представника стягувача ОСОБА_2

представника виконавчої служби Бушкевича А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, стя-гувач ОСОБА_4 , на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Боднара Андрія Вікторовича, -

встановив:

02.08.2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця та зняття арешту з коштів борника, посилаючись на те, що на виконанні державного ви-конавця Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного Міжре-гіонального управління Мінстерства юстиції Боднара А.В. перебуває виконавчий лист №727/ 4144/23, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чер-нівці, про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі по 2 500 грн, на кожну дитину, щомісячно.

Оскаржувач вказувала, що ОСОБА_5 , як боржник у виконавчому провад-женні, не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження, але, не зва-жаючи на це, Державний виконавець Боднар А.В. виніс постанову про накладення аре-шту на рахунки боржника ОСОБА_5 , таким чином позбавивши останнього права на оплату обов`язкових платежів та життєвих витрат. Постанову держвиконавця про арешт рахунків ОСОБА_5 отримав лише 22.06.2024 року.

З метою захисту своїх прав, ОСОБА_5 звернувся до державного виконавця Боднара А.В., надав для ознайомлення квитанції про своєчасно сплачені алміенти на утримання дітей, та просив скасувати арешт, накладений державним виконавцем на його рахунки, оскільки заборгованості по сплаті аліментів за ОСОБА_5 не існує, але 23.07.2024 року отримав відповідь від державного виконавця, що арешт накладений для забезпечення реального виконання рішення суду на всі грошові кошти, що містять-ся на рахунках боржника. Крім того, держвиконавець вказував, що стягувач ОСОБА_4 надала заяву про те, що в період часу з 27.04.2023 року по 25.06.2024 року вона не отримувала аліменти від боржника ОСОБА_5 , а квитанції, надані ос-таннім, неможливо ідентифікувати, як квитанції про сплату аліментів, та зробити по ним перерахунок суми сплачених аліментів.

Оскаржувач зазначала, що державним виконавцем безпідставно не було прий-нято до уваги і не зараховано, як сплачені аліменти, квитанції, надані боржником. Держвиконавець не з`ясував всі розбіжності у поясненнях сторін виконавчого провад-ження і прийняв до уваги лише пояснення стягувачки ОСОБА_4 , чим порушив права боржника ОСОБА_5 ..

Представник ОСОБА_1 просила суд визнати дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Боднара А.В. незаконними та зобов`язати його вчинити дії щодо скасування арешту, накладеного на банківські ра-хунки ОСОБА_5 по виконавчому провадженню про стягнення алі-ментів.

В судовому засіданні представник оскаржувача ОСОБА_1 вимоги, викладені у скарзі підтримала та пояснила, що до винесення рішення суду про стягнення алі-ментів, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було досягнуто домовленість про добровільну сплату ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утри-мання двох неповнолітніх дітей. Протягом року ОСОБА_5 своєчасно та щомісячно сплачував аліменти ОСОБА_4 в розмірі по 2 500 грн на кожну дитину, здійснюючи їх перерахування на картку стягувачки.

Представник оскаржувача зазначила, що в подальшому ОСОБА_4 виявилося недостатньою таку суму аліментів, і вона звернулася до суду з відповідним позовом. До початку судового засідання ОСОБА_5 погодився і став сплачувати аліменти в сумі по 5 000 грн на кожну дитину, тобто в загальній сумі 10 000 грн на місяць.

Після ухвалення рішення судом, ОСОБА_5 продовжував щомісячно перера-ховувати ОСОБА_4 алміенти на банківську картку, але остання в подальшому заяви-ла, що сплачені ОСОБА_5 грошові кошти є додатковими витратами на утримання дітей, а аліменти повинні сплачуватися окремо, цільовим платежем з позначкою, що це аліменти, стягнуті за рішенням суду.

Представник оскаржувача зазначила, що ОСОБА_5 не має заборгованості по аліментам, оскільки він постійно і своєчасно сплачував аліменти на утримання своїх не-повнолітніх дітей, а тому державний виконавець, накаладаючи арешт на розрахункові банківські рахунки ОСОБА_5 , не пересвідчився у відсутності заборгованості, не провів перерахунок сплачених аліментів, в зв`язку з чим його дії слід визнати незакон-ними та скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця на рахунки ОСОБА_5 ..

Представник суб`єкта оскарження - начальник Другого відділу державної вико-навчої служби в м. Чернівці - ОСОБА_8 в судовому засіданні викладені в скарзі вимоги вважав необгрунтованими та пояснив, що на виконанні державного виконавця ОСОБА_9 перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей. З метою вико-нання даного рішення суду державним виконавцем було накладено арешт на розра-хункові рахунки боржника, оскільки останній не надавав квитанцій про перерахування в добровільному порядку суми аліментів. В подальшому, після накладення арешту, ОСОБА_5 з`явився до державного виконавця, і пред`явив квитанції про перерахуван-ня на картку стягувачки грошових сум, але остання заперечувала, що це саме аліменти, і вказувала, що ці суми ОСОБА_5 перераховував їй, як додаткові витрати на утри-мання дітей.

Представник ВДВС наголосив, що, з метою усунення сумнівів в своєчасності та повноти сплати аліментів, ОСОБА_5 мав можливість перерахувати аліменти, стяг-нуті за рішенням суду, через відділ Державної виконавчої служби, сплачуючи їх через депозитний рахунок ВДВС, або сплачувати їх добровільно, зазначаючи в графі "при-значення платежу" що це є сума аліментів за рішенням суду. Оскільки ОСОБА_5 не було доведено, що він сплачував саме аліменти, а не грошові кошти за домовлені-стю з ОСОБА_4 , державний виконавець, вбачаючи за ОСОБА_5 заборгова-ність, правомірно наклав арешт на його розрахункові банківські рахунки, а тому в задо-воленні скарги слід відмовити.

Представник стягувачки у виконавчому провадженні ОСОБА_4 ,- адвокат Рендюк Н.В., в судовому засіданні заявила, що скарга є необгрунтованою, а дії держав-ного виконавця правомірними. Суду пояснила, що між сторонами ОСОБА_4 та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 було досягнуто домовленість, що ОСОБА_5 бу-де сплачувати додаткові вирати на утримання дітей, пов`язані з їх оздоровленням, необ-хідністю придбати одяг та аксесуари для активного відпочинку дітей в період шкіль-них канікул. ОСОБА_5 перераховував ці гроші в добровільному порядку, але не зав-жди щомісячно, і не завжди в тому обсязі, в якому домовилися сторони. Така пове-дінка ОСОБА_5 призвела до звернення ОСОБА_4 до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Представник також зазначила, що після ухвалення рішення про стягнення алі-ментів, ОСОБА_5 сплачував їх, також, несвоєчасно, не щомісячно, та не в повному обсязі. А тому стягувачка звернулася до державного виконавця з заявою про накла-дення арешту на розрахункові рахунки боржника ОСОБА_5 , що і було виконано для повного виконання рішення суду.

Просила відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення представників оскаржувача, суб`єкта оскарження та стя-гувачки, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні державного виконавця Другого відділу ДВС в м.Чернівці Боднара А.В. перебуває виконавче провадження АСВП №74981773 по виконанню виконавчого листа №727/4144/23, виданого 10.04.2024 року Шевчен-ківським районним судом м. Чернівці, про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання двох неповнолітніх дітей.

Виконавче провадження відкрито відповідною постановою від 13.05.2024 року.

Постановою державного виконавця Боднара А.В. від 18.06.2024 року накладено арешт на розрахункові рахунки боржника ОСОБА_5 у межах суми звернення, з урахуванням суми виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, яка становить суму 65 666, 66 грн.

13.06.2024 року боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_5 звернувся з заявою до державного виконавця про видачу розрахунку з заборгованості по аліментам.

Заявою від 08.07.2024 року ОСОБА_5 повідомив державного виконавця, що він своєчасно та повно сплатив аліменти на користь стягувачки ОСОБА_4 і надав копії квитанцій про грошові перекази.

25.06.2024 року стягувачкою ОСОБА_4 подано державному виконавцеві заяву про неотримання аліментів від ОСОБА_5 ..

З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні вбачається, що боржником ОСОБА_5 за період з квітня 2023 року по червень 2024 року сплачено аліменти лише в червні 2024 року в сумі 1 694 грн 36 коп.

Відповідно ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної вико-навчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухвале-ного відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання су-дових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і прово-дяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією Ук-раїни, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийняти-ми відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підляга-ють примусовому виконанню.

Згідно зі ст.ст.13, 18, 48, 52, 53, 53-1, 54 Закону України «Про виконавче провад-ження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обся-зі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 По-даткового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електрон-ного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використан-ня, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаман-цях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіган-ні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах елек-тронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється та-кож на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаман-цях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накла-дення арешту.

У ст.ст.129, 129-1 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судове рішення є обов`язковим до ви-конання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, під-приємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними дого-ворами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межа-ми. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої за-коном.

Як регламентовано ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржу-вані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повнова-жень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ух-валу про відмову в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд встановив, що боржник ОСОБА_5 не повідомляв державного виконавця про сплату аліментів, не надавав для врахування квитанцій та поштових переказів, в звязку з чим, державний виконавець, вбачаючи заборгованість по аліментам, прийняв рішення про накладення арешту на грошові рахунки боржника.

Суд вважає, що державним виконавцем Боднарем А.В. при виконанні виконав-чого провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів вжито достатніх та дієвих заходів щодо примусового виконання даного судового рі-шення, і використано передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провад-ження» права, зважаючи на принцип обов`язковості виконання рішень.

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_5 надавав державному вико-навцеві квитанції про грошові перекази стягувачці, в яких, дійсно, відсутні зазначення про ціль даних перерахувань, а тому, на думку суду, державний виконавець правильно відмовив у зарахуванні цих сум в розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по алімен-там.

Підсумовуючи наведене у своїй сукупності, суд вважає, що державний вико-навець ОСОБА_9 , при виконанні рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на ко-ристь ОСОБА_4 аліментів, діяв відповідно до вимог Закону і в межах своєї компе-тенції, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258-261, 353, 447-451 ЦПК України, суд-

постановив:

В задоволенні скарги ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Степанія Георгіївна, стягувач ОСОБА_4 , на неправомірні дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Бод-нара Андрія Вікторовича відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шев-ченківський районний суд міста Чернівці. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну ча-стину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвалу.

Суддя: О.Є.Терещенко