Рішення

від 18.09.2024 по справі 755/4887/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 755/4887/24-ц

пр. № 2-6522/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-15</a>» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ТОВ «Дієса» суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку, яка станом на 18 вересня 2024 року становить 464 480, 12 грн, з ТОВ «Технополіс-1» - 21 200, 34 грн, з ТОВ «Технополіс-15» - 34 245, 12 грн.

В обґрунтування вказано, що позивач був звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з посади диспетчера Департаменту логістики, дистрибуції та сервісу, Розподільчого центру. Видано копії наказів про звільнення, проте остаточний розрахунок і наразі не виконано.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзивів.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

29 травня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 30 травня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

04 червня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

18 вересня 2024 року позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти постановлення заочного рішення суду, просить задовольнити позов, додала до заяви розрахунок заборгованості станом на 18 вересня 2024 року.

У судове засідання позивач не з`явилася, враховуючи завчасно подану заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час, дату і місце призначеного судового засідання за допомогою Електронного суду.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

18 січня 2021 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду диспетчера Розподільчого центру Департаменту логістики, дистрибуції та сервісу ТОВ «Дієса» /а. с. 8/.

24 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнилася із займаної посади за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, видано наказ ТОВ «Дієса» № Z00/23/08/006 про припинення трудового договору, згідно з яким підлягає виплаті грошова компенсація за 32 невикористаних календарних дні відпустки /а. с. 9, 10/.

24 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнилася із посади диспетчера ТОВ «Технополіс-1» за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, видано наказ № Т01/23/08/002 про припинення трудового договору, згідно з яким підлягає виплаті грошова компенсація за 23 невикористаних календарних дні відпустки /а. с. 11/.

24 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнилася із посади диспетчера ТОВ «Технополіс-15» за угодою сторін за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, видано наказ № Т15/23/08/002 про припинення трудового договору, згідно з яким підлягає виплаті грошова компенсація за 3 невикористаних календарних дні відпустки /а. с. 12/.

Від ТОВ «Дієса» останнє надходження заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 відбулося 24 липня 2023 року у розмірі 1 348, 38 грн /а. с. 13-14/.

Від ТОВ «Технополіс-1» останнє надходження заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 відбулося 24 липня 2023 року у розмірі 213, 87 грн /а. с. 15-16/.

Від ТОВ «Технополіс-15» останнє надходження заробітної плати на рахунок ОСОБА_1 відбулося 24 серпня 2023 року у розмірі 34, 66 грн /а. с. 17/.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України - законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст. 21, 43, 46 Конституції України, ст. 94, 115 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тобто, статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене

Згідно із частиною першою ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна та середньогодинна заробітна плата позивача визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 за два повні останні місяці роботи позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає встановленою та доведеною обставину наявності у відповідача ТОВ «Дієса» заборгованості по заробітній платі перед позивачем у сумі 464 480, 00 грн, у відповідача ТОВ «Технополіс-1» - 21 200, 34 грн, у відповідача ТОВ «Технополіс-15» - 34 245, 12 грн, у зв`язку з чим приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по заробітній платі у вищезазначеному розмірі.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 47, 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України,

ст.ст. 1, 15 Закону України «Про оплату праці»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-15</a>» про стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471, вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 464 480, 12 грн, судовий збір 4 644, 80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код ЄДРПОУ 32498133, вул. Велика Кільцева, буд. 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл., 08130) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 21 200, 34 грн, судовий збір 1 211, 20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-15</a>» (код ЄДРПОУ 33987142, вул. Велика Кільцева. буд. 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська обл., 08130) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 34 245, 12 грн, судовий збір 1 211, 20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова