Ухвала

від 20.09.2024 по справі 761/34616/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34616/24

Провадження № 1-кс/761/22910/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100100003219 від 05.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100100003219 від 05.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України, про арешт майна, а саме, на: нежилий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081918680000) за адресою: АДРЕСА_1 ; закінчений будівництвом об`єкт, будівля, майстерня літ. «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877558880000) за адресою: АДРЕСА_2 ; закінчений будівництвом об`єкт, будівля, інженерно-лабораторний корпус літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877571280000) за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ТОВ «ДЕЛИНА», ЄДРПОУ:45291442.

Клопотання мотивоване тим, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100100003219 від 05.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на адресу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві надійшла заява голови правління ПрАТ «Акціонерна компанія «Сатер» про те, що 25.04.2024 службова особа ПрАТ «Сатер» зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання правомірної вигоди для інших осіб, в супереч інтересам юридичної особи, уклала кредитний договір та договір іпотеки, що спричинило тяжкі наслідки.

25.04.2024 між ПрАТ «Акціонерна компанія «Сатер» в особі ОСОБА_4 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «БІЗНЕС-ПАРТНЕР» укладено кредитний договір №01/04/2024-ФК. Одночасно з цим кредитним договором між його сторонами був укладений договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим номером №2715.

Вищевказана угода, була оформлена шляхом укладання головою наглядової ради ОСОБА_4 від імені ПрАТ АК САТЕР кредитної угоди з ТОВ Фінансова компанія БІЗНЕС ПАРТНЕР на розмір кредиту - п`ять мільйонів гривень, де заставою було вищевказане, на тепер відчужене майно ПрАТ Акціонерної компанії САТЕР, оціночною вартістю сім мільйонів п`ятсот тисяч гривень, за фактичної оціночної вартості двісті мільйонів гривень. Тобто вартість майна була занижена. Кошти за даним кредитним договором були сплачені на погашення боргу податкових зобов`язань.

В подальшому, 07.05.2024 між ТОВ ФК БІЗНЕС - ПАРТНЕР та ТОВ ДЕЛИНА було укладено договір переуступки права вимоги за іпотечним договором, на користь ТОВ ДЕЛИНА. У свою чергу ОСОБА_4 уклав з ТОВ ДЕЛИНА договір, щодо задоволення вимог іпотекодержателя, чим передав будівлі на АДРЕСА_3 у власність ТОВ ДЕЛИНА в рахунок погашення боргу.

06.08.2024 постановою слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 майно на яке прокурор просить накласти арешт визнано речовим доказом.

Відтак, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно.

Також прокурор в своєму клопотанні відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України просив розглянути його без участі власника нерухомого майна та зацікавлених осіб для попередження можливості відчуження вказаного майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, однак подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд клопотання без його участі та задовольнити клопотання про арешт майна з підстав у ньому наведених.

Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.

Так, у провадженні Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100003219 від 05.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане майно прокурор просить з метою збереження речових доказів, оскільки вказане майно є об`єктом кримінально-протиправних дій.

Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 від 06.08.2024 зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100003219 від 05.08.2024, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою слідчого від 06.08.2024 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, а саме, на: нежилий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081918680000) за адресою: АДРЕСА_1 ; закінчений будівництвом об`єкт, будівля, майстерня літ. «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877558880000) за адресою: АДРЕСА_2 ; закінчений будівництвом об`єкт, будівля, інженерно-лабораторний корпус літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877571280000) за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ТОВ «ДЕЛИНА», ЄДРПОУ:45291442.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100100003219 від 05.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належать ТОВ «ДЕЛИНА», ЄДРПОУ:45291442, із забороною відчуження, розпорядження ним, а саме, на:

-нежилий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081918680000) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-закінчений будівництвом об`єкт, будівля, майстерня літ. «Б» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877558880000) за адресою: АДРЕСА_2 ;

-закінчений будівництвом об`єкт, будівля, інженерно-лабораторний корпус літ. «А» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2877571280000) за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Слідчий суддя ОСОБА_1