Постанова

від 16.09.2024 по справі 916/999/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/999/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Harvest Group SA: Заліпаєв Ю.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО: Неділько С.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги Harvest Group SA та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якого складено 15.04.2024, в м. Одесі

у справі №916/999/23

за позовом: Harvest Group SA

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ

про зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Harvest Group SA звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО, в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив суд:

-зобов`язати Товариство з обмеженою ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО надати Harvest Group SA доступ до товару: соя, врожаю 2020-2021 року, країна походження Україна, загальною вагою 2 331,480mtn., що належить на праві власності Harvest Group SA, який розміщений на терміналі ТОВ ЕКОЗЕРНО Зерновий склад (м. Херсон, Одеська площа, 6);

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО забезпечити Harvest Group SA можливість здійснення відвантаження та вивіз товару: соя, врожаю 2020- 2021 року, країна походження Україна, загальною вагою 2 331,480mtn., що належить на праві власності Harvest Group SA, який розміщений на терміналі ТОВ ЕКОЗЕРНО Зерновий склад (м. Херсон, Одеська площа, 6);

-зобов`язати ТОВ ЕКОЗЕРНО вжити всі необхідні дії для видачі Harvest Group SA товару, зокрема видати нові Складські квитанції на зерно: соя, врожаю 2020-2021 року, країна походження Україна, загальною вагою 2331,480mtn., що належить на праві власності Harvest Group SA, який розміщений у ТОВ ЕКОЗЕРНО Зерновий склад (м. Херсон, Одеська площа, буд. 6) на підставі Договору №04/02092021 від 02.09.2021.

31.05.2023 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ про зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2, як солідарних боржників, вчинити всі необхідні дії щодо невідкладного надання Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ доступу до зерна: соя, рік збирання урожаю 2020 - 2021, країна походження - Україна, загальною вагою 2053040 кілограмів, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на праві власності і, місце зберігання якого: площа Одеська, 6, місто Херсон (ТОВ ЕКОЗЕРНО), для перевірки кількості та якості даного зерна, у тому числі з можливістю призначення для цього сюрвеєра.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 було прийнято позов та допущено у справу третю особу із самостійними вимогами на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про зобов`язання вчинити певні дії; підготовче засідання по справі призначено на 12.06.2023.

26.02.2024 до суду від ТОВ АГРОНОРДВЕСТ надійшла заява про відмову від зустрічного позову по справі №916/999/23.

Ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2024 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ від позову, закрито провадження у справі №916/999/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з відмовою позивача від позову, а також судом було повернуто 50 % судового збору, сплаченого заявником при зверненні із позовом.

Рішенням суду від 27.02.2024 було у задоволенні позову Harvest Group SA відмовлено в повному обсязі, а також призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати ТОВ ЕКОЗЕРНО на 11 березня 2024 року.

05.03.2024 до суду від ТОВ ЕКОЗЕРНО надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив суд, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову Harvest Group SA здійснити розподіл судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Harvest Group SA на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 578 545,96 грн, а також у зв`язку з відмовою ТОВ АГРОНОРДВЕСТ від позову здійснити розподіл судових витрат та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ АГРОНОРДВЕСТ на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 526,68 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про ухвалення додаткового судового рішення по справі №916/999/23 задоволено частково; стягнуто з Harvest Group SA на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 200 000 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 526,68 грн; в іншій частині заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд, беручи до уваги всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі, враховуючи заперечення Harvest Group SA щодо заяви про винесення додаткового рішення, те, що ухвалою суду від 27.02.2024 було закрито провадження у справі №916/999/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з відмовою позивача від позову, враховуючи ступінь складності цієї справи, та те, що для представництва інтересів ТОВ ЕКОЗЕРНО, було залучено трьох адвокатів (тариф надання послуг яких становив від 120 Євро/год до 150 Євро/год), які здійснювали, зокрема, необґрунтовані внутрішньоофісні наради чи наради телефоном між собою, окремо (різними адвокатами) здійснювалися дублюючі функції з аналізу практики Верховного Суду, здійснювалась надлишкове декількоетапна підготовка проєктів заяв по суті справи та інших клопотань, під час розгляду справи у суді, з огляду на принципи пропорційності та розумності, вважав таким, що відповідатиме обставинам цієї справи задоволення заяви ТОВ ЕКОЗЕРНО про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення з Harvest Group SA на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 200 000,00 грн, а також стягнення з ТОВ АГРОНОРДВЕСТ на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 526,68 грн.

30.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Harvest Group SA, в якій останнє просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Harvest Group SA на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО до 5000 грн.

Зокрема, позивач зазначає, що лише 04.03.2024, тобто після вирішення справи по суті ТОВ «ЕКОЗЕРНО» подало до суду докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну (правничу) допомогу. Будь-яких доказів щодо неможливості їх подання до закінчення судових дебатів у справі, та поважності причин неможливості їх подання у визначений строк - клопотання не містить.

Суд першої інстанції порушив вимоги ч.3 статті 244 ГПК України щодо ухвалення додаткового судового рішення протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Чим сприяв стороні ТОВ "ЕКОЗЕРНО" для надання додаткових доказів у справі. Також суд прийняв до справи докази, які подані поза межами строків, встановлених частиною 8 статті 129 ГПК України.

Розмір заявлених витрат явно не є пропорційним до предмета спору та не є обґрунтованим.

06.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ, в якій останнє просить додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 526,68 грн та ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову у стягненні.

Зокрема, третя особа вказує, що відповідач2 мав підтвердити свої витрати і подати заяву про їх стягнення не пізніше 27.02.2024 дати закриття провадження у справі, однак не зробив цього. Докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні. Будь-яких поважних причин пропуску цього строку відповідач2 також не навів. Отже своїм правом на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач2 своєчасно не скористався. Тому у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України оскаржуваного додаткового рішення в частині стягнення з нашої сторони судових витрат у зв`язку з тим, що відповідачем2 не подано докази на підтвердження судових витрат до закриття провадження у справі за нашим позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ТОВ «Екозерно» зазначає, що оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим, а підстави його скасування, на які посилається Позивач в апеляційній скарзі недоведеними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 та від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами, призначено дану справу до розгляду на 11.06.2024 об 11:30 та в подальшому оголошено перерву в розгляді апеляційних скарг на додаткове рішення до 13.08.2024 о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/999/23 прийнято справу №916/999/23 за апеляційними скаргами Harvest Group SA та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою суду від 13.08.2024 розгляд справи №916/999/23 відкладено на 16.09.2024 об 11:00.

16.09.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на професійно правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 16.09.2024 прийняли участь представники Harvest Group SA та ТОВ ЕКОЗЕРНО, інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання судом повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та третьої особи, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Колегія суддів акцентує на тому, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками:

- по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору;

- по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;

- по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у додатковій постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/5026/290/2011(925/1502/20).

Колегією суддів встановлено, що ТОВ ЕКОЗЕРНО у відзиві на позовну заяву Harvest Group SA навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який зокрема включав витрати на правничу допомогу, які відповідач очікував понести у розмірі 420 000,00 грн.

У відзиві ТОВ ЕКОЗЕРНО (з урахуванням зміни Harvest Group SA предмета позову), зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ ЕКОЗЕРНО понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи в цілому (позов Harvest Group SA та зустрічний позов ТОВ АГРОНОРДВЕСТ) в суді першої інстанції складає 530 000,00 грн, що складається із витрат на правову допомогу.

У вказаному відзиві ТОВ ЕКОЗЕРНО заявив, що керуючись частиною восьмою статті 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зі змісту протоколу судового засідання в суді першої інстанції від 27.02.2024 вбачається, що представник ТОВ «Екозерно» до закінчення судових дебатів заявляв, що ТОВ «Екозерно» просить здійснити розподіл судових витрат і стягнути з ТОВ «Агронордвест» та Harvest Group SA витрати, які понесло у зв`язку із розглядом цієї справи.

Судова колегія констатує, що рішення постановлено 27.02.2024, до суду першої інстанції із клопотанням про долучення доказів понесених судових витрат, ухвалення додаткового рішення представник відповідача звернувся 04.03.2024, тобто на п`ятий день із дня ухвалення судового рішення з урахуванням вихідних днів.

Колегією суддів встановлено, що позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судова колегія відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що лише 04.03.2024, тобто після вирішення справи по суті ТОВ «ЕКОЗЕРНО» подало до суду докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну (правничу) допомогу, а будь-яких доказів щодо неможливості їх подання до закінчення судових дебатів у справі, та поважності причин неможливості їх подання у визначений строк клопотання не містить, оскільки, як було встановлено судом вище, подаючи до суду докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, ТОВ «Екозерно» вчинив дану процесуальну дію в межах встановленого законом процесуального строку, а тому не мав ні звертатися до суду з клопотанням про поновлення такого строку, ні обґрунтовувати поважність причин його пропущення, адже строк пропущено не було.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявник надав суду такі докази:

1. Копії рахунків: рахунок №40175 від 31.07.2023 на суму 338 958,42 грн із доданою деталізацією, рахунок №41105 від 01.11.2023 на суму 196 495,21 грн із доданою деталізацією, рахунок №41372 від 05.01.2024 на суму 12 749,95 грн із доданою деталізацією, рахунок №41799 від 19.02.2024 на суму 18 217,34 грн із доданою деталізацією, рахунок №41884 від 28.02.2024 на суму 72 651,72 грн із доданою деталізацією, при цьому в деталізаціях до рахунків, які видані АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», вказано прізвища та ініціали адвокатів адвокатського об`єднання, які здійснювали надання правової допомоги ТОВ «Екозерно» в рамках відповідного договору про надання правової допомоги;

2. Копії актів: Акту №480 виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2023 на суму 338 958,42 грн, Акту №648-1 виконаних робіт (наданих послуг) від 01.11.2023 на суму 196 495,21 грн, Акту №2 виконаних робіт (наданих послуг) від 05.01.2024 на суму 12 749,95 грн, Акту №72 виконаних робіт (наданих послуг) від 19.02.2024 на суму 18 217,34 грн, Акту №85 виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2024 на суму 72 651,72 грн;

3. Копії платіжних інструкцій: №1 від 22.02.2024 на суму 49 700,00 грн, №2 від 29.02.2024 на суму 100 000,00 грн, № 3 від 01.03.2024 на суму 489 372,64 грн;

4. Копії поштових квитанцій: №1117915 від 04.03.2024 на суму 121,40 грн, №1117919 від 04.03.2024 на суму 121,40 грн, №1117921 від 04.03.2024 на суму 121,40 грн;

5. Копії наказів про прийняття на роботу: №17-пр від 16.09.2018 про прийняття ОСОБА_1 , №9-пр від 16.09.2021 про прийняття ОСОБА_2 , №03-пр від 09.06.2023 про прийняття ОСОБА_3 .

Із наданих відповідачем документів вбачається, що 19.04.2023 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ?ЄДНАННЯМ ЮРИДИЧНА ФІРМА ІЛЛЯШЕВ ТА ПАРТНЕРИ (далі - Юридична фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО (далі - Клієнт), укладено Договір №2822-494 про надання правової допомоги (Договір №2822-494), згідно п. 1 якого Юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги Клієнту у судовій справі №916/999/23 на умовах, визначених цим Договором та Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою Ілляшев та Партнери (далі - Умови надання послуг), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 2.1. Договору №2822-494, до обов`язків юридичної фірми належить захист прав та законних інтересів Клієнта будь-яким адвокатом Юридичної фірми, визначеним Юридичною фірмою.

У розділі 3 Договору №2822-494, сторони погодили обов`язки клієнта, до яких належить: вчасне здійснення розрахунків з Юридичною фірмою відповідно до положень Договору та Умов надання послуг (п. 3.1.), відшкодування юридичній фірмі витрат, пов`язаних з виконанням Договору, у розмірі та порядку визначеному Умовами надання послуг (п. 3.2.), надання Юридичній фірмі інформації та документів в обсязі, необхідному для належного виконання положень Договору (п. 3.3.).

Відповідно до п. 5.1. Договору №2822-494, вартість послуг Юридичної фірми, що надаються відповідно до Договору, визначається згідно з Умовами надання послуг.

Згідно п. 5.2. Договору №2822-494, розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному Умовами надання послуг.

У п. 7.1. Договору №2822-494 сторони погодили, що усі спори між Сторонами повинні бути врегульовані шляхом переговорів.

За умовами п. 1.2. Договору №2822-494, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів і досудового врегулювання спорів спірне питання передається на розгляд компетентного суду, який вирішуватиме спір згідно норм чинного законодавства України. У такому ж порядку вирішуватимуться питання, що стосуються тлумачення цього Договору.

Положеннями п. 8.1. Договору №2822-494, з урахуванням положень Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними Представниками Сторін та діє до 31 грудня 2024 року.

УМОВИ НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ ЮРИДИЧНОЮ ФІРМОЮ "ІЛЛЯШЕВ ТА ПАРТНЕРИ" (діють з 01.03.2011 року) (Умови), складені відповідно до правил АСОЦІАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ФІРМ УКРАЇНИ та визначають засади співробітництва між Юридичною фірмою Ілляшев та Партнери", та клієнтом, та становить невід`ємну частину Договору, укладеного між "Ілляшев та партнери" з одного боку, та Клієнтом, з іншого боку.

У п. 5.1. Умов передбачено, що вартість послуг ЮФ "Ілляшев та Партнери" , якщо інше не обумовлено з Клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої "Ілляшев Партнери" для Виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання Клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна.

Вартість послуг за час, витрачений Виконавцем на поїздки у справах Клієнта, перебування в робочий час у справах Клієнта в іншому місті, протягом якого завдання Клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим) розраховується, виходячи з 50% почасової ставки, встановленої для Виконавця (п. 5.2. Умов).

Згідно п. 5.3. Умов, очікування в будь-якому місці за межами офісу "Ілляшев та Партнери" враховується як виконання завдання.

Відповідно до п. 5.4. Умов, у випадку одночасного виконання завдання кількома виконавцями (спільна участь у судових засіданнях, зустрічах з Клієнтом, внутрішньоофісні наради тощо) вартість послуг розраховується окремо для кожного Виконавця, виходячи з почасової ставки, встановленої ЮФ "Ілляшев та Партнери" для кожного Виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання Клієнта.

Розділом 6 Умов передбачено, що ЮФ "Ілляшев та Партнери" встановлює для кожного з спеціалістів почасову ставку, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару "Ілляшев та Партнери". Зазначена ставка може час від часу змінюватись партнерами ЮФ "Ілляшев та Партнери" на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись в будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів ЮФ "Ілляшев та Партнери" та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час розмір почасової ставки всіх спеціалістів ЮФ "Ілляшев та Партнери" становить від 120 ЄВРО до 360 ЕВРО.

Відповідно до п. 8.1.Умов, ЮФ "Ілляшев та Партнери", як правило, виставляє рахунки щомісячно.

Згідно п. 8.2. Умов, рахунок містить дату, номер, платіжні реквізити ЮФ "Ілляшев та Партнери", найменування Клієнта, вартість послуг за період або суму авансового платежу, розмір податку на додану вартість, якщо такий застосовується, загальну суму, що підлягає сплаті. Разом з рахунком може надаватися деталізація, яка як правило, містить номер та дату рахунку, до якого вона додається, період, за який виставляється рахунок, вид виконаних робіт з зазначенням дати виконання, Виконавця, витраченого часу (у випадку розрахунку гонорару в залежності від витраченого часу), розміру премії, загальної вартості послуг за період, найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат за період. При цьому така деталізація не є бухгалтерським документом, повинна зберігатись в суворій таємниці та не може бути надана третім особам за будь-яких умов.

Положеннями п. 8.3. Умов передбачено, що якщо інше не узгоджено, рахунки сплачуються Клієнтом протягом 10 днів з дати отримання рахунку.

Рахунки сплачуються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ЮФ "Ілляшев та Партнери". Всі витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, несе Клієнт (п 8.4. Умов).

Інтереси відповідача у межах цієї справи в суді першої інстанції представляли адвокати Груба, С. Неділько, Н. Киреєва, які є адвокатами Адвокатського об`єднання АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», що підтверджується наявними в матеріалах справи ордерами.

Судова колегія відхиляє заперечення скаржника стосовно того, що матеріали справи не містять доказів надання правової допомоги Відповідачу-1 адвокатом Грубою Д.І., оскільки дане твердження спростовується наданими до суду деталізаціями до рахунків, з яких вбачається, що адвокатом Грубою Д.І. надавалась правова допомога, зокрема консультації, підготовка проектів процесуальних документів, тощо саме в рамках цієї справи №916/999/23.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

-адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

-договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

-представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

-інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатами робіт (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши заявлені позовні вимоги, всіх аспектів і складності, зазначив, що витрати на правову допомогу документально підтверджені, фактично понесені, водночас враховуючи заперечення позивача, з огляду на принципи пропорційності та розумності, вважав таким, що відповідатиме обставинам цієї справи часткове задоволення заяви ТОВ ЕКОЗЕРНО про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення з Harvest Group SA на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 200 000,00 грн, а також стягнення з ТОВ АГРОНОРДВЕСТ на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 526,68 грн.

Так, місцевий господарський суд за результатами аналізу наданих відповідачем договору про надання правової допомоги, враховував ступінь складності цієї справи, а також те, що для представництва інтересів ТОВ ЕКОЗЕРНО, було залучено трьох адвокатів (тариф надання послуг яких становив від 120 Євро/год до 150 Євро/год), які здійснювали, зокрема, необґрунтовані внутрішньоофісні наради чи наради телефоном між собою, окремо (різними адвокатами) здійснювалися дублюючі функції з аналізу практики Верховного Суду, здійснювалась надлишкове декількоетапна підготовка проєктів заяв по суті справи та інших клопотань, під час розгляду справи у суді.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що заявлена відповідачем сума витрат на професійну правову (правничу) допомогу, яка підлягає стягненню з Harvest Group SA на користь ТОВ ЕКОЗЕРНО у розмірі 578 545,96 грн є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності та розумності, а також співмірності зі складністю справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору. Заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому судом першої інстанції правомірно зменшено розмір цих витрат.

Таким чином, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг підготовлених та поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Таким критеріям, за висновком суду першої інстанції, з яким повністю погоджується судова колегія апеляційної інстанції, відповідатиме вартість надання послуг правничого характеру у сумі 200 000 грн.

Скаржник не наводить конкретних обставин та не надає доказів неспівмірності та необґрунтованості судових витрат.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що розмір понесених судових витрат, які просив стягнути з Позивача на користь Відповідача, становить 578 545,96 грн., тоді як суд першої інстанції стягнув на користь Відповідача - 200 000 грн., тобто значно зменшивши заявлену суму.

У зв`язку з чим твердження Позивача про надмірність стягнутих судових витрат є безпідставними. Також твердження позивача про те, що дана справа не містить вимог майнового характеру, судова колегія відхиляє з огляду на наявні в матеріалах справи квитанції про сплату позивачем плати за товар на суму в 2 463 991,00 доларів США та позовні вимоги щодо його відвантаження.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ про те, що відповідач 2 мав підтвердити свої витрати і подати заяву про їх стягнення не пізніше 27.02.2024 дати закриття провадження у справі, однак не зробив цього, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України оскаржуваного додаткового рішення в частині стягнення з останнього судових витрат, судова колегія відхиляє, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, 31.05.2023 до суду першої інстанції надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ про зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2, як солідарних боржників, вчинити всі необхідні дії щодо невідкладного надання Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ доступу до зерна: соя, рік збирання урожаю 2020 - 2021, країна походження - Україна, загальною вагою 2053040 кілограмів, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на праві власності і, місце зберігання якого: площа Одеська, 6, місто Херсон (ТОВ ЕКОЗЕРНО), для перевірки кількості та якості даного зерна, у тому числі з можливістю призначення для цього сюрвеєра.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 було прийнято позов та допущено у справу третю особу із самостійними вимогами на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про зобов`язання вчинити певні дії; підготовче засідання по справі призначено на 12.06.2023.

В подальшому 26.02.2024 до суду від ТОВ АГРОНОРДВЕСТ надійшла заява про відмову від зустрічного позову по справі №916/999/23.

Ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2024 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ від позову, закрито провадження у справі №916/999/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОГІСТИЧНИЙ ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ ІП та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЗЕРНО про зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

У зв`язку з тим, що третьою особою у цій справі було подано самостійний позов, для представників ТОВ ЕКОЗЕРНО вказане стало підставою для здійснення правового аналізу даного позову, підготовки та подання відзиву на вказану позовну заяву, а отже понесення відповідачем додаткових витрат на правову допомогу у даному випадку, що підтверджується деталізацією рахунку №40175 від 31.07.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вже зазначалося вище, у відзивах, що подавались до суду, Відповідач-1 зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікував понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору та заявляв, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які Відповідач-1 сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також в судовому засіданні 27.02.2024 представник ТОВ «Екозерно» до закінчення судових дебатів заявляв, що ТОВ «Екозерно» просить здійснити розподіл судових витрат і стягнути з ТОВ «Агронордвест» та Harvest Group SA витрати, які понесло у зв`язку із розглядом цієї справи.

Таким чином Відповідач-1 виконав вимоги процесуального закону щодо подачі до суду доказів понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Своєю чергою суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, з огляду на таке.

Судова колегія зазначає, що частиною четвертою ст. 231 ГПК України, на яку посилається Третя особа в апеляційній скарзі, не міститься заборони щодо подачі доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат, після постановлення ухвали про закриття провадження у справі та/або заборони щодо вирішення питання розподілу (стягнення) судових витрат після постановлення ухвали про закриття провадження у справі, оскільки, як вже було зазначено вище, ч. 6 ст. 130 ГПК України та ч. 8 ст. 129 ГПК України прямо закріплюють право особи подати докази, які підтверджують розмір понесених нею судових витрат, після постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі та право суду на вирішення питання розподілу (стягнення) судових витрат після постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Таким чином, оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим, а підстави його скасування, на які посилається позивач та третя особа в апеляційній скарзі відсутні

Колегія суддів при апеляційному перегляді додаткового рішення суду першої не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

При цьому сама лише незгода скаржників з наданою судом оцінкою обставин справи не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Таким чином, звертаючись з апеляційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків суду першої інстанції та не довели неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційні скарги Harvest Group SA та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його скасування.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Harvest Group SA та Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОНОРДВЕСТ на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 у справі №916/999/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська