Постанова

від 17.07.2024 по справі 925/861/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2024 р. Справа№ 925/861/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Огірко А.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 01.11.2023 (повний текст складено та підписано 15.12.2023)

на додаткове рішення від 04.12.2023 (повний текст складено та підписано 12.12.2023)

у справі №925/861/23 (суддя Н.М. Спаських)

за первісним позовом приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат"

до приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

про стягнення 165 090,81 грн.

за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"

до приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат"

про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області області звернулось з позовом Приватне акціонерне товариство "Черкаський шовковий комбінат" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" про стягнення 165 090,81 грн, з яких: 149 739,90 грн основна заборгованість, 1 010,22 грн інфляційні нарахування, 13 528,95 грн штрафні санкції та 811,74 грн 3 % річних, на підставі договору оренди № 77 від 07.07.2020, укладеного між сторонами у справі.

Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" подало зустрічну позовну заяву з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020.

Ухвалою від 21.08.2023 суд прийняв до розгляду зустрічний позов відповідача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" - 149 739,90 грн. основного боргу за оренду, 1010,22 грн. інфляційних втрат, 13 528,95 грн. пені, 811,74 грн. як 3 % річних на підставі договору оренди № 77 від 07.07.2020 та 2147,20 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020 відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 стягнуто з приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на користь приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" - 23 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.11.2023 у справі №920/570/23 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення спору. Апелянт, зокрема, стверджував про відсутність в матеріалах справи жодного належного доказу виникнення та реєстрації за ним права власності на трубопровід прямої та зворотньоїх води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК601 загальною довжиною 3606 метрів погонних розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси та трубопровід прямої та зворотної води діаметром ДУ426 від ТК601 до ТК1 на перехресті вулиці Різдвяна та провулку Крайній загальною довжиною 1420,88 метрів погонних.

Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє підлягає скасуванню, зокрема, з огляду на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності та необхідності, деякі з яких є необгрунтованими, завищеними та недоведеними щодо їх фактичності та неминучості надання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 апеляційну скаргу у справі №925/861/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

16.01.2024 матеріали справи №925/861/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/861/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.02.2024, справу №925/861/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 на додаткове рішення від 04.12.2023 у справі №925/861/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні та судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/861/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.05.2024, справу №925/861/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024, апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.06.2024, з підстав наведених в ухвалі.

Судове засідання призначене на 18.06.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю.та судді Тищенко О.В. у відпустках.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю.та судді Тищенко О.В. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/861/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.06.2024, справу №925/861/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 на додаткове рішення від 04.12.2023 у справі №925/861/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Тищенко А.І., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024.

У судове засідання 17.07.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 та додаткове рішення від 04.12.2023 скасувати.

Представник позивача за первісним позовом просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 та додаткове рішення від 04.12.2023 залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 12.07.2019 між приватним акціонерним товариством "Черкаський шовковий комбінат" (далі - Орендодавець, позивач по справі) та приватним акціонерним товариством "Черкаське хімволокно" відокремлений підрозділ "Черкаська ТЕЦ" (далі - Орендар, відповідач по справі) було укладено договір оренди №77, у відповідності до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК 601 та ДУ 426 від ТК 601 до теплопункту комбінату загальною довжиною 3606 метрів погонних, розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси (об`єкт оренди) ( п. 2.1. договору).

Чинність договору встановлювалася до 31.12.2020 року (п. 9.1).

В подальшому сторони переоформили свої відносини та 07.07.2020 уклали договір оренди №77, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК 601 загальною площею 3606 метрів погонних, розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси (об`єкт оренди) (пункт 2.1 договору).

Також Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове безоплатне користування об`єкт оренди трубопровід прямої та зворотної води ДУ 426 від ТК 601 до ТК на перехресті вул. Різдвяна та провулку Крайній загальною довжиною 1420,88 метрів погонних (51 метрів погонних підземний трубопровід під проспектом Хіміків, 659,44 метрів погонних від проспекту Хіміків до ТК на вул. Різдвяна) (пункт 2.1.1 договору).

Об`єкт оренди (п. 1.1.), що передається у користування згідно з умовами цього договору, належить орендодавцю на праві власності (пункт 2.3 договору).

Стан та ринкова вартість об`єкта оренди на момент укладення договору визначені відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності від 21.06.2019, що підтверджує можливість використання об`єкту до зазначеної орендарем мети. Відповідно зазначеного висновку ринкова вартість об`єкта оренди складає 8 749 400,00 грн. без врахування ПДВ (пункт 2.4 договору).

Об`єкт оренди передається у користування орендарю з метою здійснення ним статутної діяльності, а саме постачання теплової енергії за допомогою теплових мереж, надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам. Заміна орендарем мети використання об`єкта оренди можливе лише за умови отримання письмової згоди орендодавця та внесення відповідних змін до цього договору. Орендар зобов`язаний отримати у встановленому чинним законодавством України порядку все дозволи та погодження, необхідні для експлуатації об`єкта оренди (пункт 2.5 договору).

Об`єкт оренди має бути переданий орендодавцем і прийнятий орендарем в оренду за актом прийому-передачі не пізніше 5 робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору (пункт 3.1 договору).

Моментом передачі/прийняття об`єкта оренди в оренду є дата підписання сторонами визначеного договором акту прийому-передачі (пункт 3.2 договору).

У разі припинення дії цього договору, орендар зобов`язаний в п`яти- денний строк повернути орендодавцю об`єкт оренди в належному технічному стані, а орендодавець повинен прийняти об`єкт оренди по акту прийому-передачі. Об`єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (пункт 3.6 договору).

За доводами позивача, після 31.12.2022 відповідач об`єкт з оренди не повернув і тому у відповідності до ст. 284 ГК України орендні відносини сторін слід вважати продовженими.

За правилами ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Загальна ціна договору становить 238 944,96 грн. Розмір орендної плати за 1 місяць визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить 19912,08 грн., у тому числі ПДВ 3316,68 грн (пункт 4.1 договору).

Розрахунок орендної плати викладено у додатку №3, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 4.2 договору).

Орендна плата за цим договором сплачується орендарем за кожен місяць користування об`єктом оренди. Зобов`язання орендаря щодо нарахування та сплати орендної плати виникають у день прийняття ним у користування об`єкта оренди (пункт 4.4 договору).

Орендна плата за цим договором перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (пункт 4.5 договору).

Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01 січня 2020 року та договір діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Внесення до цього договору змін та/або доповнень в односторонньому порядку не допускається. Всі зміни та доповнення до цього договору мають бути викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (пункт 9.2 договору).

Сторони прийшли до згоди, що відносини по цьому договору не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ із змінами та доповненнями (пункт 13.1 договору).

26.03.2021 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №1 до договору оренди №77 від 07.07.2020, відповідно до якої сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01 січня 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У грудні 2021 між сторонами за договором було підписано додаткову угоду №2 до договору оренди №77 від 07.07.2020, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до пунктів 4.1 та 9.1 договору та виклали їх у нових редакціях:

Річна орендна плата за договором становить 238 944,96 грн. Розмір орендної плати за 1 місяць визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями) і становить 19912,08 грн., у тому числі ПДВ 3316,68 грн. (пункт 4.1 договору) (пункт 4.1 договору у редакції додаткової угоди №2).

Дія цього договору продовжується до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.1 договору у редакції додаткової угоди №2).

За доводами позивача, що не заперечено відповідачем, користування останнім трубопроводами триває на умовах договору № 77 від 07.07.2020, який продовжено до 31.12.2022.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за користування орендованим майном, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача на свою користь 149 739,90 грн за період з січня 2023 року по травень 2023 року заборгованості за безперервне користування об`єктом оренди, а також 13 528,95 грн пені, 811,74 грн 3% річних та 1 010,22 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції первісні позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своїм правовим змістом укладений між сторонами договір є різновидом договорів користування майном (оренда).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що строк виконання грошових зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за період з січня 2023 року по травень 2023 року є таким, що настав.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором №77 від 07.07.2020 за весь спірний період, не надання останнім платіжних документів щодо сплати боргу з зазначенням у них призначення платежу (періоду, виду тощо), а також свого контррозрахунку чи інших документів на спростування доводів позивача, зокрема, і в частині визначення розміру щомісячної орендної плати і загальної суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 149 739,90 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.7 договору визначено, що за прострочення оплати оренди більше 10 днів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про його правильність.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 13 528,95 грн, нарахованої за період з 16.02.2023 по 21.06.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" до Приватного акціонерного товариства "Черкаський шовковий комбінат" про визнання недійсним договору оренди № 77 від 07.07.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач, в обгрунтування поданої ним зустрічної позовної заяви, вказав про відсутність у позивача документів, що посвідчують право власності на об`єкт оренди за спірним договором, а саме трубопровіду прямої та зворотної води ДУ820 з тепловими камерами та запірною арматурою, що є частиною теплової мережі від колекторної ТЕЦ до ТК601 загальною довжиною 3606 метрів погонних розташований вздовж проспекту Хіміків до вулиці Різдвяна у місті Черкаси та трубопровід прямої та зворотної води діаметромДУ426 від ТК601 до ТК1 на перехресті вулиці Різдвяна та провулку Крайній загальною довжиною 1420,88 метрів погонних, у зв`язку з чим позивач не мав права передавати вказаний об`єкт в оренду відповідачу та не має права отримувати за це кошти.

Відповідач вказав, що у позивача немає належних доказів виникнення та реєстрації за ним права власності на трубопровід і ФДМ України також не підтвердив факт передачі ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" трубопроводу у власність при приватизації і навіть повідомив позивача про скасування йому свідоцтва.

Суд першої інстанції у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За правилами ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Судом встановлено, що позивач, як на підставу виникнення у нього права власності на Об`єкт оренди за спірним договором, вказав на отримання цього майна в межах процедури приватизації державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат".

Так, за змістом наявної в матеріалах справи копїї договору від 29.11.1993 року купівлі-продажу вбачається, що організації орендарів було продано державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат" (м. Черкаси, вул. Енгельса, 170) за 17 321 765 000 крб. Право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 5 Договору). Свідоцтво про право власності на придбаний об`єкт видається Фондом державного майна України після підписання Акту приймання-передачі (п. 12).

З Акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Черкаський шовковий комбінат від 09.02.1994 (а.с. 130 том 1) вбачається, що організації орендарів передано у складі цілісного майнового комплексу основні засоби по залишковій вартості в сумі 16680057 тис крб.

Позивач у лютому 2023 виготовив від свого імені технічний паспорт на інженерні мережі теплопостачання, розташовані в м. Черкаси від Черкаської ТЕЦ до ТК-9 ЧШК (а.с. 131 том 1).

Позивач також вказав, що Об`єкт оренди обліковується в нього як "Зовніші мережі теплопостачання" на підставі відомостей бухгалтерського обліку основних засобів ЧШК (а.с. 141 том 1), про що позивач так надав суду балансову довідку № 314 від 25.05.2023 (а.с. 140 том 1).

В додаткових поясненнях від 30.08.2023 (а.с. 169 том 1) позивач вказав, що Черкаський шовковий комбінат ім.60 річчя Соціалістичної революції був створений 1967 році. Черкаський шовковий комбінат будувався як цілісний майновий комплекс в декілька черг. Перша черга комбінату введена в експлуатацію в IV кварталі 1967 року. Одночасно з введенням І черги комбінату пусковим комплексом передбачалось введення теплотраси від ТЕЦ до комбінату.

Для забезпечення паром та теплом ЧШК в 1967-1969 роках була побудована теплотраса від ЧШК до ТЕЦ. Проектування теплотраси здійснив Київське відділення ГСПИ "Променергопроект" зі змінами треста "Черкасихімбуд". Спорудження теплотраси здійснювали СМУ-26 треста "Черкасхімбуд", Су - 525.

До теплотраси також були під`єднані потужності підприємств "Азот", "Хімволокно", споживачі міста Черкаси.

В подальшому підприємство "Азот" побудувало власну котельню, а ТЕЦ була передана підприємству "Хімволокно".

Транспортування тепла від ТЕЦ до ЧШК вказаним трубопроводом було для ЧШК економічно невигідним, оскільки тарифи на постачання тепла та пари були значно завищені, а транспортування пару на велику відстань призводило до значних втрат і завдавало значних збитків.

Враховуючи зменшення обсягів випуску продукції та відповідно зменшення обсягів споживання пари (без зміни діаметра труб) та вище вказані збитки при транспортуванні - ще в 90-х роках було прийнято рішення про будівництво власної котельні та припинення споживання як тепла так і пари комбінатом за трубопроводом від ТЕЦ.

Котельня АТ "ЧШК" була введена в експлуатацію в 1996 році, відповідно споживання тепла та пари від Черкаська ТЕЦ повністю зупинено.

В подальшому трубопровід від АТ "ЧШК" до ТЕЦ був переданий в оренду "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" за символічну плату. В архівах ПрАТ "ЧШК" зберігся екземпляр договору оренди №1-о 185 від 01.10.2003, копія якого позивачем додається в справу (а.с. 171 том1).

Згідно договірних умов, ДП "Черкаська ТЕЦ" зобов`язувалось утримувати орендоване майно згідно діючими нормами та правилами, своєчасно усувати пошкодження трубопроводів (п. 7.1. цього Договору).

За твердженням позивача трубопровід був включений до складу державного майна, яке було приватизоване АТ "ЧШК". Таким чином, єдиним власником вказаного трубопроводу є ПрАТ "ЧШК". Право власності ПрАТ "ЧШК" на згаданий трубопровід не оскаржувалось ФДМУ або іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування до сьогоднішнього дня.

Позивач надав докази 1969, 1970х років щодо ремонтів та обслуговування АТ "ЧШК" ділянок теплотраси, що склали в подальшому Об`єкт оренди, для доведення прямого відношення теплотраси до цілісного майнового комплексу АТ "ЧШК" та володіння ним позивачем.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Черкаської області від 21.08.2023 ФДМУ повідомив, що Фонд здійснив приватизацію державної частки майна орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат" шляхом її викупу організацією орендарів орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат" відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" згідно з договором купівлі-продажу КП-226 від 01.12.1993 року.

Фонд не брав участі у створенні та формуванні статутного капіталу ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат".

Матеріали справи з приватизації майна орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат", які зберігаються в архіві Фонду, не містять інформації щодо мереж теплопостачання.

Свідоцтво про власність від 14.02.1994 № П-193 було видане покупцю - організації орендарів орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат" на підставі договору купівлі-продажу № КП-226 від 01.12.1993 та акта прийому-передачі від 09.02.1994.

Водночас, у зв`язку з приведенням у відповідність до чинного законодавства нормативно-правових актів та документів, виданих Фондом, та виявленням свідоцтв про власність, виданих Фондом з перевищенням повноважень, наказом Фонду від 16.02.2010 № 219 "Про скасування свідоцтв про власність" були скасовані свідоцтва про власність, видані центральним апаратом Фонду, зокрема, свідоцтво № П-193, видане організації орендарів орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат".

Також ФДМУ зазначив, що договір купівлі-продажу № КП-226 від 01.12.1993 та акт прийому-передачі від 09.02.1994, які були укладені між Фондом та організацією орендарів орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат", є документами, що підтверджують викуп організацією орендарів державної частки майна орендного підприємства "Черкаський шовковий комбінат".

В інформаційних системах, які ФДМУ використовує в своїй роботі, будь-яка інша інформація стосовно запитуваного майна відсутня.

За сукупністю доказів у справі та застосовуючи вірогідність доказів, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про доведеність належності позивачу права на трубопроводи мережі теплопостачання, які склали Об`єкт оренди за договором № 77 від 07.07.2020.

При цьому колегією суддів враховано обставину того, що постійні договірні відносини існують між сторонами з 2003 року і Об`єкт оренди використовується відповідачем для забезпечення споживачів міста тепловою енергією.

До того ж судом встановлено, що спір між сторонами з приводу недійсності договору № 77 від 07.07.20220 виник при необхідності продовження договірних стосунків за даним договором й існування заборгованості по сплаті орендних платежів.

У попередні періоди існування і виконання між сторонами аналогічних договорів оренди такі спірні питання не виникали, борги стягувалися за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існування спірного договору № 77 від 07.07.2020 між сторонами ніяким чином не порушує права відповідача, який не прагне набути Об`єкт оренду у свою власність, але користується Об`єктом оренди, за що слід сплачувати кошти в силу правого порядку, який врегульовано державою, як за користування чужим майном.

Крім того, необхідність укладення спірного договору обумовлюється в першу чергу потребою саме відповідача забезпечити безперервне теплопостачання мешканцям міста, як здійснення статутної діяльності ПрАТ "Черкаське хімволокно", яке роками здійснюється за рахунок доступу до мережі трубопроводів позивача.

За наведених обставин, з урахуванням того що сторонами погоджені всі істотні умови договору на момент його укладення, договір відповідає вимогам законодавства, враховуючи недоведеність відповідачем правових підстав для визнання договору від 07.07.2020 недійсним, місцевий суд дійшов правильного висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задовленні зустрічного позову слід відмовити.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у задоволенні первісних позовних вимог та наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену в зустрічній позовній заяві, поданій в суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову в силу викладеного вище, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: копію довіреності №68 від 08.02.2023, копію договору про надання правової допомоги №01/21 від 11.11.2021, копію додаткової угоди №1 від 11.11.2021 до договору про надання правової допомоги №01/21 від 11.11.2021, копії звітів про надання правової допомоги за червень-жовтень 2023 року, копію акту приймання передачі послуг від 31.10.2023 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023, копію виписки про оплату рахунків адвоката Чирського Ю.В. за червень-жовтень 2023 року та копію платіжної інструкції №2306 від 01.11.2023.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За умовами п. 1.1 договору від 11.11.2021, адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, а клієнт - сплачувати адвокату гонорар за надання правової допомоги та погоджені сторонами фактичні витрати адвоката, що необхідні для виконання цього договору.

Додатковою угодою № 1, а саме в п. 2 Сторонами встановлені тарифні ставки винагороди за кожну годину, витрачену Адвокатом на надання правової допомоги Клієнту.

Оплата гонорару Адвокату здійснюється клієнтом за фактично надану правову допомогу чи виконані доручення або певні етапи робіт в межах правової допомоги (п. 2.2.).

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 23 000,00 грн.

Твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю наданих послуг, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди відповідача із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які за рішенням місцевого суду було зменшено до 23 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 01.11.2023 та додаткового рішення від 04.12.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2023 та додаткове рішення від 04.12.2023 у справі №925/861/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно".

Матеріали справи №925/861/23 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2024 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Кравчука Г.А.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

А.І. Тищенко