Постанова

від 10.09.2024 по справі 925/101/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 925/101/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 (повне рішення складене 19.04.2024)

у справі №925/101/24 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво»

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі по тексту - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (далі по тексту - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (далі по тексту - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийняту судом першої інстанції протокольно 17.03.2024, просив суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022 (далі по тексту - Договір), укладений між відповідачами та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вулиці Благовісній, 436, м. Черкаси, а саме: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А''-1, пд загальною площею 2901 кв.м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-3, Б''-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв.м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв.м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв.м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв.м, мехмайстерня з підвалом Л-2, пд загальною площею 395,2 кв.м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв.м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв.м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв.м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв.м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв.м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2,пд загальною площею 602,4 кв.м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е,З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв.м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв.м, огорожа 1-5,7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення І, ІІ, склад Ш на користь відповідача 1, та стягнути судові витрати з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір є фраудаторним, оскільки вчинений відповідачами з метою уникнення відповідачем 1 виконання судових рішень у справах №925/635/20, №925/1736/21, №925/306/23, які набрали законної сили та перебувають на виконанні Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ). Крім того, на фаудаторність спірного правочину вказує наявність взаємозв`язків між засновниками, власниками та керівниками відповідачів.

Заявляючи даний позов прокурор вказав на порушення майнових інтересів держави та відповідно територіальної громади через невиконання відповідачем 1 рішень суду про стягнення до Черкаського міського бюджету заборгованості з орендної плати за землю та унеможливлення його виконання внаслідок відчуження майна, на яке може бути звернуто стягнення. При цьому орган, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах - Черкаська міська рада, не здійснив належного виконання своїх повноважень та не вжив заходів представницького характеру щодо визнання оспорюваного правочину недійсним.

У позові прокурор просив суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Другий відділ ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ).

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 24.01.2024 про відкриття провадження у справі №925/101/24 відмовив прокурору у залучені Другого відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Також у позові прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням прав на комплекс нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, а саме: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А"-1, пд загальною площею 2901 кв. м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-З, Б"-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв. м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв. м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв. м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв. м, мехмайстерня з підвалом Л-2,пд загальною площею 395,2 кв. м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв. м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв. м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв. м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв. м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв. м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2, пд загальною площею 602,4 кв. м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е, З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв. м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв. м, огорожа 1-5, 7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення I, II, склад Ш; та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на комплекс нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, а саме: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А"-1, пд загальною площею 2901 кв. м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-З, Б"-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв. м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв. м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв. м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв. м, мехмайстерня з підвалом Л-2, пд загальною площею 395,2 кв. м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв. м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв. м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв. м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв. м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв. м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв. м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2,пд загальною площею 602,4 кв. м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е, З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв. м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв. м, огорожа 1-5, 7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення I, II, склад Ш.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 24.01.2024 у справі №925/101/24 задовольнив клопотання Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про застосування заходів забезпечення позову. Заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» (код ЄДРПОУ 44750301) вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням прав на комплекс нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, а саме: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А"-1, пд загальною площею 2901 кв.м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-З, Б"-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв.м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв.м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв.м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв.м, мехмайстерня з підвалом Л-2,пд загальною площею 395,2 кв.м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв.м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв.м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв.м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв.м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв.м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2, пд загальною площею 602,4 кв.м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е, З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв.м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв.м, огорожа 1-5, 7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення I, II, склад Ш. Заборонив іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на комплекс нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, а саме: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А"-1, пд загальною площею 2901 кв.м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-З, Б"-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв.м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв.м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв.м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв.м, мехмайстерня з підвалом Л-2, пд загальною площею 395,2 кв.м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв.м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв.м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв.м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв.м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв.м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2,пд загальною площею 602,4 кв.м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е, З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв.м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв.м, огорожа 1-5, 7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення I, II, склад Ш.

За результатами розгляду даної справи №925/101/24 Господарський суд Черкаської області рішенням від 10.04.2024 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №4238. Повернув у власність відповідача 1 нерухоме майно - комплекс, до складу якого входить: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А''-1, пд загальною площею 2901 кв.м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-3, Б''-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв.м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв.м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв.м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв.м, мехмайстерня з підвалом Л-2, пд загальною площею 395,2 кв.м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв.м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв.м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв.м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв.м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв.м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2,пд загальною площею 602,4 кв.м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е,З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв.м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв.м, огорожа 1-5,7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення І, ІІ, склад Ш, що розташований за адресою: вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, на земельній ділянці кадастровий номер 7110136400:02:045:0002, реєстраційний номер нерухомого майна 1180698071101. Стягнув з відповідача 1 на користь Черкаської обласної прокуратури 3 785,00 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнув з відповідача 2 на користь Черкаської обласної прокуратури 3 785,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність прокурором ознак фраудаторності оспорюваного правочину, а обраний прокурором спосіб захисту є належним та ефективним. Так само судом першої інстанції визнано, що обраний прокурором спосіб захисту в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність відповідача 1 комплексу нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 по вул. Благовісна, 436 у м. Черкаси є належним та ефективним.

Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі, то, за висновком суду першої інстанції, підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави стала бездіяльність Черкаської міської ради, оскільки остання впродовж тривалого часу не вжила заходів щодо усунення виявлених порушень у сфері формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають надходити кошти від використання земельної ділянки.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив повноваження прокурора щодо звернення до суду із даним позовом, оскільки прокурор переклав на себе повноваження державного виконавця з виконання рішень суду, а Законом не встановлено повноважень прокурора з контролювання виконання рішень суду про стягнення заборгованості. Крім того, прокурором не надано суду доказів неналежного здійснення захисту інтересів держави Черкаською міською радою.

Відповідач 2, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на реальність оспорюваного правочину, оскільки у Договорі була встановлена ринкова ціна на нерухомість у сумі 24 146 040,00 грн, у тому числі ПДВ, вказані кошти були отримані відповідачем 1. Як зазначає апелянт, судом першої інстанції не було досліджено відсутності майна відповідача 1 для встановлення неплатоспроможності боржника та встановлення факту ухилення від виконання рішень суду.

Також відповідач 2 вказує на те, що рішення суду у даній справі не повинно порушувати його прав на володіння законно придбаним нерухомим майном, виконання такого рішення вплине на господарську діяльність відповідача 2 та можливість оплачувати працю найманим працівникам, та відповідно сплачувати податки до державного бюджету.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Шевчук С.Р., Демидова А.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.05.2024 витребував з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/101/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24.

Матеріали справи №925/101/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 13.05.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.05.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 18.06.2024 о 12 год. 15 хв.

29.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого вбачається, що орган місцевого самоврядування не виконав покладені на цього повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади міста та не вжив відповідних заходів самостійно у розумний строк після отримання повідомлення органів прокуратури щодо допущених порушень, що стало наслідком звернення прокурора до суду із даним позовом.

Також прокурором до відзиву на апеляційну скаргу долучено копію постанови Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №925/700/23, яка є подібною до даної справи та має прюдиційне значення для справи №925/101/24 в частині взаємопов`язаності між собою осіб відповідачів, які є одними і тими ж особами в обох справи, та встановлення їх фраудаторних дій щодо відчуження 11.08.2020 інших комплексів нерухомості з метою невиконання судових рішень.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.06.2024 продовжив строк розгляду справи №925/101/24; відклав розгляд справи №925/101/24 на 30.07.2024 об 10 год. 00 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2024 виправив описку в пункті 2 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №925/101/24, а саме: « 2. Відкласти розгляд справи №925/101/24 на 30.07.2024 об 10 год. 00 хв.» слід читати: « 2. Відкласти розгляд справи №925/101/24 на 30.07.2024 об 13 год. 00 хв.» у зв`язку із чим, з метою дотримання принципу рівності та змагальності сторін, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2024 відклав розгляд справи №925/101/24 на 27.08.2024 об 12 год. 30 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 відклав розгляд справи №925/101/24 на 10.09.2024 об 12 год. 45 хв.

Ані позивач, ані відповідач 1 відзив на апеляційну скаргу суду не надали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Позивач та відповідач 1 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставки ухвали Північного апеляційного господарського суду до електронного кабінету позивача та на поштову адресу відповідача 1.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У частині 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно поштових відправлень, надісланих судом апеляційної інстанції на адресу відповідача 1, відправлення повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, позивач та відповідач 1 повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином. Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 10.09.2024 представник відповідача 2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник прокуратури у судовому засіданні 10.09.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача 2, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно Державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №24-79 від 10.07.1995 Акціонерному товариству «Черкаське пиво» на праві постійного користування надано земельну ділянку площею 2,75 га у межах згідно з планом землекористування під існуючу виробничу базу відповідно до рішення виконкому Черкаської міської ради від 17.01.1995 №16 (т. 1 а.с. 83-86) та загальних відомостей про земельну ділянку (т. 1 а.с. 87-88).

21.09.2012 Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради зареєстрував право приватної власності Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на комплекс нерухомості, що розташований по вул. Благовісна, 436 у м. Черкаси на підставі наказу Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, про що свідчить Свідоцтво про право власності від 21.09.2012 САЕ 115814 (т. 1 а.с. 55).

Згідно з Витягами про державну реєстрацію прав від 21.09.2012 №35583033, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2017 №81069973 та від 24.03.2017 №83308777, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2023 №353621538 право власності Приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» на комплекс нерухомості, що розташований по вул. Благовісна, 436 у м. Черкаси, зареєстроване у державному реєстрі за №37623389 на підставі свідоцтва про право власності від 21.09.2012 САЕ 115814, реєстраційний номер нерухомого майна 1180698071101 (т. 1 а.с. 56, 57-58, 61-63).

08.12.2017 між Приватним акціонерним товариством по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» (Продавець), в особі директора Ілляшенко Галини Георгіївни, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (Покупець), в особі директора ОСОБА_15 , укладено Договір купівлі-продажу частини комплексу, за умовами якого Продавець продав та передав майно у власність Покупця, а Покупець купив та прийняв від Продавця майно частину комплексу нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість частини комплексу нерухомості становить 3 264 777,60 грн з ПДВ, які необхідно сплатити до 28.12.2018. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №13628 (т. 1 а.с. 64-67).

28.12.2017 між Приватним акціонерним товариством по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» (Продавець), в особі директора Ілляшенко Галини Георгіївни , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварений завод» (Покупець), в особі директора ОСОБА_15 , уклаено Договір купівлі-продажу частини комплексу, за умовами якого Продавець продав та передав майно у власність Покупця, а Покупець купив та прийняв від Продавця майно частину комплексу нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість частини комплексу нерухомості становить 3 264 777,00 грн з ПДВ, які необхідно сплатити до 28.12.2018. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №13632 (т. 1 а.с. 68-71).

28.12.2018 зареєстровано право власності за відповідачем 1 на комплекс нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. (т.1 а.с. 72-74).

13.09.2019 державним реєстратором Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. зареєстровано право постійного користування за Приватним акціонерним товариством по виробництву пива і безалкогольних напоїв «Черкаське пиво» земельною ділянкою площею 2,7503 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 під існуючу виробничу базу на підставі Державного акту ЧР№24-79 від 10.07.1995 (т. 1 а.с. 91-92).

02.10.2019 Черкаська міська рада прийняла рішення №2-5165 про надання відповідачу 1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 (у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно) (т. 1 а.с. 93-94).

11.11.2019 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем 1 (Орендар), в особі директора ОСОБА_15 , укладено Договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав на підставі рішення від 02.10.2019 №2-5165 Орендарю земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 2,7503 га за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 на 49 років (т. 1 а.с. 97-102).

22.11.2019 державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. зареєстровано право оренди відповідача 1 земельної ділянки площею 2,7503 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 під комплекс будівель та споруд на 49 років, з правом пролонгації на підставі Договору оренди землі від 11.11.2019 (т. 1 а.с. 95).

Господарський суд Черкаської області рішенням від 20.10.2020 у справі №925/635/20, яке набрало законної сили 13.01.2021, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 267 937,38 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 22.11.2019 по 29.02.2020 та 983,34 грн пені за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 22.02.2022 у справі №925/1736/21, яке набрало законної сили 16.05.2022, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 970 158,10 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 01.04.2020 по 30.09.2021.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 24.04.2023 у справі №925/306/23, яке набрало законної сили 16.05.2023, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 596 247,66 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

11.08.2022 між відповідачем 1 (Продавець), в особі директора ОСОБА_15 , та відповідачем 2 (Покупець), в особі директора Ілляшенко Галини Георгіївни , укладено Договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого Продавець продав та передав майно у власність Покупця, а Покупець купив та прийняв від продавця майно - комплекс нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , за ціною 24 146 040,00 грн з ПДВ, які необхідно сплатити до 11.02.2023. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №4234 (т. 1 а.с. 75-78).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2023 №355095847 право власності у відповідача 2 на комплекс нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , виникло на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2022 №4238, посвідченого приватним нотаріусом Левицькою Е.А. та 11.08.2022 право власності відповідача 2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 47570046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180698071101 (т. 1 а.с. 79-82).

Комплекс нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002, право власності Черкаської міської ради на цю земельну ділянку 13.09.2019 зареєстровано державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (т. 1 а.с. 79).

В той же час, 23.11.2022 Придніпровський ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрив виконавче провадження №70402490 за заявою стягувача - Черкаської міської ради до боржника - ТОВ «Пивоварений завод» з виконання рішення Господарського суду Черкаської області, на підставі якого видано наказ суду від 17.05.2022 у справі №925/1736/21 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради (позивач у даній справі) 970 158, 10 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до місцевого бюджету м. Черкаси (т. 1 а.с. 132-133). У зв`язку із реорганізацією Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) наказ Господарського суду Черкаської області від 17.05.2022 у справі №925/1736/21 передано до виконання Другому ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) (т. 1 а.с. 134-135).

28.06.2023 Другий ВДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрив виконавче провадження №72132800 за заявою стягувача - Черкаської міської ради до боржника - ТОВ «Пивоварений завод» з виконання рішення Господарського суду Черкаської області, на підставі якого видано наказ суду від 22.05.2023 у справі №925/306/23 про стягнення з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради (позивач у даній справі) 596 247,66 грн заборгованості з орендної плати за земельну ділянку для зарахування до місцевого бюджету м. Черкаси (т. 1 а.с. 144).

Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження від 28.12.2023 відповідач 1 у добровільному порядку кошти не сплачував та у примусовому порядку кошти з нього не стягувалися на виконання рішень Господарського суду Черкаської області від 22.02.2022 у справі №925/1736/21 та від 24.04.2023 у справі №925/306/23 (т. 1 а.с. 142, 147).

З матеріалів даної справи вбачається, що 04.06.2014 засновник (учасник) відповідача 1 ОСОБА_3 прийняв рішення №1 про створення ТОВ «Пивоварений завод», директором призначено Борисенко Сергія Олександровича (т. 1 а.с. 148) та затверджено Статут (т. 1 а.с.149-153).

28.01.2016 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Пивоварений завод» його засновником стала ОСОБА_5 (т. 1 а.с.156-162).

Станом на 20.12.2021 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_6 , керівником ОСОБА_15 (т.1 а.с. 163-164, 167-168);

Станом на 21.12.2021 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_7 (т.1 а.с. 165-166).

Станом на 10.08.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_7 , керівником ОСОБА_15 (т.1 а.с. 169-172).

Станом на 08.01.2024 єдиним учасником (засновником) «Пивоварений завод» є ОСОБА_8 , керівником Гаврилова Римма Миколаївна (т. 1 а.с. 173-182).

05.08.2020 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПрАТ «Черкаське пиво» (ідентифікаційний код 00374597) у зв`язку з визнанням його банкрутом, перелік засновників юридичної особи: акціонерів 63 особи, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 (т.1 а.с. 186-189).

30.06.2022 створене ТОВ «Черкаське пиво», засновник товариства ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 191-194).

Станом на 11.08.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 195-196).

Станом на 28.09.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 197).

Станом на 08.01.2024 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_7 , керівник Ілляшенко Галина Георгіївна (т. 1 а.с. 198-204).

01.09.2023 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) надіслав Черкаській обласній прокуратурі лист №45624/32.23-23 щодо надання інформації, у якому повідомив, що згідно з актовим записом про шлюб №165, складеним 13.02.2021, між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 укладено шлюб (т. 1 а.с. 205).

Спір виник через наявність ознак фраудаторності спірного правочину та, як наслідок, визнання такого правочину недійсним, та повернення спірного майна боржнику.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 2, 4 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно із частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 статті 13 ЦК України, положення якої визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28.04.2021) встановлено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. […] позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18 (провадження №61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».

У постанові Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зробив висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц (провадження №61-156св17) виснував, що згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ майна спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник, проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, укладаючи з іншими особами договори, які спрямовані на відчуження майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладення такого договору порушує майнові інтереси кредитора і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 дійшла наступних висновків «Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц (провадження №61-28761св18) виснував, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

За приписами статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, вважають, що така протизаконна ціль, як укладення такого договору боржником з пов`язаною особою з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 11.11.2019 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем 1 (Орендар), в особі директора ОСОБА_15 , укладено Договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав на підставі рішення від 02.10.2019 №2-5165 Орендарю земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 2,7503 га за кадастровим номером 7110136400:02:045:0002 на 49 років (т. 1 а.с. 97-102).

Господарський суд Черкаської області рішенням від 20.10.2020 у справі №925/635/20, яке набрало законної сили 13.01.2021, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 267 937,38 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 22.11.2019 по 29.02.2020 та 983,34 грн пені за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 22.02.2022 у справі №925/1736/21, яке набрало законної сили 16.05.2022, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 970 158,10 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 01.04.2020 по 30.09.2021.

Господарський суд Черкаської області рішенням від 24.04.2023 у справі №925/306/23, яке набрало законної сили 16.05.2023, стягнув з ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) на користь Черкаської міської ради 596 247,66 грн заборгованості згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002 за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

Відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 ГПК України: «Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи».

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 918/775/23, від 16.04.2024 у справі №921/186/23, від 30.01.2024 у справі № 916/542/18.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20.

Отже, обставини, встановлені судом у рішеннях у справах №925/635/20, №925/1736/21 та №925/306/23 мають преюдиційне значення для даної справи, оскільки під час розгляду вказаних справ судами встановлено порушення ТОВ «Пивоварений завод» (відповідач 1 у даній справі) умов Договору оренди землі від 11.11.2019, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед Черкаської міською радою з орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002, згідно Договору оренди землі від 11.11.2019 а саме: 267 937,38 грн заборгованості за період з 22.11.2019 по 29.02.2020 та 983,34 грн пені за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року; 970 158,10 грн заборгованості за період з 01.04.2020 по 30.09.2021; 596 247,66 грн заборгованості за період з 01.10.2021 по 10.08.2022.

А тому такі обставини в силу положень частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Судом першої інстанції встановлено і зазначене підтверджено матеріалами даної справи, що рішення у справах №925/635/20, №925/1736/21 та №925/306/23 відповідачем 1 у даній справі ані у добровільному, ані у примусовому порядку не виконані, доказів зворотного матеріали справи №925/101/24 не містять.

11.08.2022 між відповідачем 1 (Продавець), в особі директора ОСОБА_15 , та відповідачем 2 (Покупець), в особі директора Ілляшенко Галини Георгіївни , укладено Договір купівлі-продажу комплексу, за умовами якого Продавець продав та передав майно у власність Покупця, а Покупець купив та прийняв від продавця майно - комплекс нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , за ціною 24 146 040,00 грн з ПДВ, які необхідно сплатити до 11.02.2013. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №4234 (т. 1 а.с. 75-78).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2023 №355095847 право власності у відповідача 2 на комплекс нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , виникло на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2022 №4238, посвідченого приватним нотаріусом Левицькою Е.А. та 11.08.2022 право власності відповідача 2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 47570046, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1180698071101 (т. 1 а.с. 79-82).

Комплекс нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 2,7303 га кадастровий номер 7110136400:02:045:0002, право власності на земельну ділянку Черкаської міської ради виникло 13.09.2019 та зареєстровано державним реєстратором Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (т. 1 а.с. 79).

Отже, відповідач 1, за наявності невиконаних судових рішень, здійснив відчуження належного йому нерухомого майна, що свідчить про укладення такого правочину з метою уникнення виконання судових рішень, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання в силу статей 18 та 326 ГПК України.

Верховним Судом сформульовано сталу правову позицію щодо того, що правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник, проти якого ухвалено рішення про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, укладаючи з іншою особою договір, який спрямований на відчуження майна, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно стягувача (кредитора), оскільки укладення такого договору порушує майнові інтереси стягувача (кредитора) і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Верховий Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №908/1730/18 (908/3089/20) виснував, що договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди стягувачу (кредитору) (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції і зазначене знайшло своє відображення у матеріалах даної справи, 04.06.2014 засновник (учасник) відповідача 1 ОСОБА_3 прийняв рішення №1 про створення ТОВ «Пивоварений завод», директором призначено Борисенко Сергія Олександровича (т. 1 а.с. 148) та затверджено Статут (т. 1 а.с.149-153).

28.01.2016 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Пивоварений завод» його засновником стала ОСОБА_5 (т. 1 а.с.156-162).

Станом на 20.12.2021 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_6 , керівником ОСОБА_15 (т.1 а.с. 163-164, 167-168);

Станом на 21.12.2021 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_7 (т.1 а.с. 165-166).

Станом на 10.08.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Пивоварений завод» була ОСОБА_7 , керівником ОСОБА_15 (т.1 а.с. 169-172).

Станом на 08.01.2024 єдиним учасником (засновником) «Пивоварений завод» є ОСОБА_8 , керівником Гаврилова Римма Миколаївна (т. 1 а.с. 173-182).

05.08.2020 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПрАТ «Черкаське пиво» (ідентифікаційний код 00374597) у зв`язку з визнанням його банкрутом, перелік засновників юридичної особи: акціонерів 63 особи, зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 (т.1 а.с. 186-189).

30.06.2022 створене ТОВ «Черкаське пиво», засновник товариства ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 191-194).

Станом на 11.08.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 195-196).

Станом на 28.09.2022 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 197).

Станом на 08.01.2024 єдиним учасником (засновником) ТОВ «Черкаське пиво» є ОСОБА_7 , керівник Ілляшенко Галина Георгіївна (т. 1 а.с. 198-204).

01.09.2023 Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) надіслав Черкаській обласній прокуратурі лист №45624/32.23-23 щодо надання інформації, у якому повідомив, що згідно з актовим записом про шлюб №165, складеним 13.02.2021, між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 укладений шлюб (т. 1 а.с. 205).

Вказані обставини свідчать про пов`язаність відповідача 1, як боржника, із відповідачем 2 через афілейованих осіб.

Пов`язані особи, як про це свідчить пп. 14.1.159 Податкового кодексу України, - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови чи економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій із перерахованих у цьому ж підпункті ознак.

Отже, пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з таких ознак:

юридична особа, що здійснює контроль за іншою юридичною особою або контролюється іншою юридичною особою чи перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою;

фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за іншою юридичною особою. Членами сім`ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) фізичної особи, її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи;

посадова особа іншої юридичної особи, уповноважена здійснювати від її імені юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин, а також члени сім`ї такої особи.

Згідно з п.п. 14.1.159 пп. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вплив на юридичну особу може здійснюватися: через володіння її корпоративними правами (одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у розмірі 20 і більше відсотків); шляхом контролю її органів управління (одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів, 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради тощо); через фінансову залежність (сума всіх наданих кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги перевищує у 3,5 раза (для фінансових установ - більше ніж у 10 разів) перевищує суму власного капіталу); через родинні (сімейні) зв`язки та стосунки.

За загальним правилом афілійованими особами є засновники та учасники емітента (крім акціонерів, які не є засновниками); особи, частка яких становить понад 10% у статутному фонді емітента; посадові особи емітента та члени їхніх сімей; особи, що діють від імені даного емітента за відповідним дорученням, або особи, від імені яких діє даний емітент; особи, які відповідно до законодавства України контролюють діяльність даного емітента; юридичні особи, що контролюються даним емітентом або разом з нею перебувають під контролем третьої особи; реєстратор, з яким підписано договір про обслуговування, його керівники та посадові особи.

Верховний суд неодноразово вказував на те, що при вирішенні спорів про визначення правочину фраудаторним судам слід надати оцінку контрагентам, з якими боржник вчинив оспорюваний правочин (родичі боржника, пов`язані або афілійовані особи (подібні за змістом висновки у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 09.02.2022 у справі №905/2030/19 (905/2429/19).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, спірний правочин, укладений між відповідачами містить ознаки фраудаторності, оскільки укладений з метою уникнення відповідачем 1 (боржником) виконання зобов`язань перед Черкаською міською радою (стягувачем) орендодавцем за Договором оренди з оплати орендної плати за землю, стягнутої за судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов`язковими в силу процесуального Закону, з відповідачем 2, який пов`язаний з відповідачем 1 через афілейованих осіб.

За таких обставин, договір купівлі-продажу комплексу від 11.08.2022, укладений між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., зареєстрований у реєстрі за №4238 підлягає визнанню недійсним на підставі статей 3, 13, 203, 215 ЦК України, як такий, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України та недопустимості зловживання правом згідно з частиною 3 статті 13 ЦК України.

Підстав вважати зазначений правочин фіктивним немає, оскільки обставини справи свідчить про вчинення набувачем нерухомого майна дій щодо розпорядження ним, тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про фіктивність договору. При цьому встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним. Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень статті 234 ЦК України викладно у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 у справі №643/15604/17.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 (провадження №61-17966св19) вказано, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). У справі, що переглядається: очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків; колегія суддів, вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2 передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності. Належним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику, і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №643/15604/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/1 виснувала щодо дії принципу «jura novit curia». У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину не є ефективним способом захисту, що здатний призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави в особі Черкаської міської ради без додаткового звернення до суду з новим позовом (позовами), оскільки для відновлення своїх прав зі стягнення заборгованості з орендної плати за землю за невиконаними судовими рішеннями з відповідача 1 можливе за рахунок майна, переданого відповідачем 1 (боржником), відповідачу 2 за фраудаторним правочином, а тому передане відповідачем 1 відповідачу 2 нерухоме майно за фраудаторним правочином, визнаним судом недійсним, підлягає поверненню відповідачу 1, як боржнику.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги про повернення у власність відповідача 1 (боржника за вказаними виконавчими провадженнями, відкритими на виконання судових рішень, за заявами стягувача - Черкаської міської ради, невиконанних боржником (відповідачем 1) в добровільному чи примусовому порядку) нерухомого майна - комплекс, до складу якого входить: адмінбудівля, головний виробничий корпус з підвалом А-2, А'-4, А''-1, пд загальною площею 2901 кв.м, головний виробничий корпус Б-3, Б'-3, Б''-2, Б2-5, б загальною площею 2171,8 кв.м, котельня В-2 загальною площею 355,6 кв.м, столярна майстерня з прибудовами Г-1, г, г' загальною площею 104,1 кв.м, гараж, склад Ж-1, ж' загальною площею 351,8 кв.м, мехмайстерня з підвалом Л-2, пд загальною площею 395,2 кв.м, трансформаторна Н-1 загальною площею 36,1 кв.м, спиртосховище П-1 загальною площею 207 кв.м, прохідна з прибудовою С-1, с загальною площею 56 кв.м, склад Х-1 загальною площею 113,2 кв.м, цех по виготовленню безалкогольних напоїв Т-1 загальною площею 1661,6 кв.м, видувне відділення, компресорна У-2 загальною площею 470,3 кв.м, відділення водоприготування, купажне відділення Ф-2,пд загальною площею 602,4 кв.м, навіси Д, К, Я, S, Р, гаражі Е,З, сарай Л, цех купажу алкогольних напоїв 1П-1 загальною площею 302,7 кв.м, виробничий корпус пивоварні Ю загальною площею 1665,5 кв.м, огорожа 1-5,7-9, свердловина 14, 15, завалочна яма 16, ємності 18, естакада 19, ворота 20, замощення І, ІІ, склад Ш, що розташований за адресою: вул. Благовісна, 436, м. Черкаси, на земельній ділянці кадастровий номер 7110136400:02:045:0002, реєстраційний номер нерухомого майна 1180698071101.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив повноваження прокурора щодо звернення до суду із даним позовом, оскільки прокурор переклав на себе повноваження державного виконавця з виконання рішень суду, а Законом не встановлено повноважень прокурора з контролювання виконання рішень суду про стягнення заборгованості, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом стала бездіяльність Черкаської міської ради (позивача) у виконанні нею своїх повноважень, покладених на неї Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо правомочності володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, та Бюджетним, та Податковим кодексами України щодо забезпечення надходження до місцевого бюджету територіальної громади орендної плати за землю, що перебуває у власності територіальної громади та є доходом місцевого бюджету, розпорядником якого є територіальна громада в особі Черкаської міської ради, у зв`язку із невиконання відповідачем 1 судових рішень про стягнення на користь Черкаської міської ради орендної плати та укладення, з метою уникнення їх виконання, спірного правочину з відповідачем 2. Не звернення позивача у розумний строк із позовом про визнання спірного правочину недійсним з поверненням боржнику - відповідачу 1 нерухомого майна, відчуженого за спірним правочином, свідчить про бездіяльність позивача, як компетентного органу, стягувача за виконавчими провадженнями, за невиконаними судовими рішеннями боржником (відповідачем 1) у добровільному чи примусовому порядку.

Черкаська обласна прокуратура зверталась до Черкаської міської ради з листом від 22.11.2023 №15/1-1115 вих-23 щодо порушення вимог законодавства (т. 1 а.с. 208-210).

Згідно листа Черкаської міської ради від 15.12.2023 №19356-01-11 остання заходів представницького характеру щодо визнання недійсним оспорюваного у даній справі Договору не вживала (т. 1 а.с. 211), що і стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом за захистом інтересів Держави, захист інтересів якої не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено отримання до місцевого бюджету доходів у вигляді орендної плати за землю, стягнутих з відповідача 1 судом у справах №925/635/20, №925/1736/21, №925/306/23.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі №925/700/23, яка є подібною із даною справою, дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду із позовом.

За таких обставин, прокурор мав підстави для звернення до суду із даним позовом.

Доводи апелянта про те, що рішення суду у даній справі не повинно порушувати його прав на володіння законно придбаним нерухомим майном, із зазначенням, що виконання такого рішення вплине на його господарську діяльність та можливість оплачувати працю найманим працівникам, та відповідно сплачувати податки до державного бюджету, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки зазначене не спростовує висновків суду щодо фраудаторності спірного правочину, наявності підстав для визнання його недійсним та повернення спірного нерухомого майна боржнику за невиконаними судовими рішеннями та відкритими виконавчими провадженнями за заявою стягувача - Черкаської міської ради.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача 2 задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача 2).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.04.2024 у справі №925/101/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаське пиво».

4. Матеріали справи №925/101/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова