Постанова

від 18.09.2024 по справі 912/2464/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 року м.Дніпро Справа № 912/2464/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Братухін О.Ю. - самопредставництво, виписка з ЄДР

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Севполімерпласт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2024р. (суддя Коваленко Н.М., м. Кропивницький, повний текст рішення підписано 22.03.2024р.) у справі

за позовом: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), код ЄДР 43877118, вул. Героїв АТО, 92, м. Кривий Ріг, 50103 (адреса для листування: вул. Віктора Чміленка, 84/37, м. Кропивницький, 25022)

до відповідача: Приватного підприємства "Севполімерпласт" (далі - ПП "Севполімерпласт"), код ЄДР 36077518, вул. Залізнична станція, 2, кв. 5, м. Бобринець, Кіровоградська обл., 27200

про стягнення збитків, в розмірі 757 441,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Севполімерпласт" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) завданих державі збитків, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, в розмірі 757 441,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем під час здійснення господарської діяльності вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, яке полягало у викидах забруднюючих речовин без дозволу, що спричинило державі збитки у вказаному вище розмірі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2024р. позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Севполімерпласт" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) завдані державі збитки, внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, в розмірі 757 441,51 грн. та судовий збір.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство "Севполімерпласт"</a> звернулось з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що ні в акті перевірки, ні в приписі не встановлено період, за який підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу. Тобто, за твердженням Скаржника, вказані викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснювалися лише в період з 10.09.2021 року по 13.09.2021 року (під час перевірки) та фактично здійснення цих викидів без дозволу відбувалося з дня отримання припису, тобто з 13.09.2021 року.

За твердженнями Скаржника, посилання Позивача на те, що ПП "Севполімерпласт" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу з 15.05.2020 (з моменту набрання чинності Методикою) по 06.04.2022 не ґрунтуються на законі, оскільки така норма не передбачена, а саме: "з моменту набрання чинності". Натомість на Позивача, як контролюючий орган під час проведення перевірок, покладено обов`язок з виявлення та встановлення періодів порушення екологічного законодавства, що в подальшому надасть право обґрунтовано здійснити розрахунок завданих державі збитків.

Таким чином, на думку Скаржника, наявні у матеріалах справи докази не свідчать про обґрунтованість позовних вимог, отже період, за який підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, не доведено.

Також Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач надавши докази завдання шкоди Відповідачем, зобов`язаний був доводити за який саме період вона (шкода) завдана з метою застосування відповідних формул для розрахунку.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач вказує на те, що в обґрунтування апеляційної скарги підприємство стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, однак не зазначає, які саме норми порушено судом, а скарга зводиться лише до загальних стверджень про незгоду з рішенням суду.

Так, Підприємство наголошує на тому, що суд не врахував відсутність доказів, які б підтвердили факт викидів за спірний період, а саме з 15.05.2020 (набрання чинності Методикою) по 06.04.2022 (отримання дозволу), між тим під час розгляду справи відповідні заперечення Підприємством не надавалися. Крім того, Інспекція зверталася до Підприємства із запитом щодо часу роботи джерел викидів, який був проігнорований останнім. Разом з тим, в апеляційній скарзі Підприємство зазначає, що викиди здійснювалися лише під час перевірки. На думку позивача, така поведінка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.

За доводами екологічної інспекції, враховуючи наявні у справі докази, які свідчать про доведеність порушення та відсутність будь-яких зауважень щодо проведеної перевірки та пред`явленої претензії про відшкодування шкоди, позиція відповідача є проявом суперечливої поведінки, а відповідні доводи скарги такими, що спрямовані на формування хибного уявлення про обставини справи і не можуть приймаються до уваги.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи /копії матеріалів справи №912/2464/23.

29.04.2024р. матеріали справи № 912/2464/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2024р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Севполімерпласт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2024р. у справі № 912/2464/23 залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 13 633 грн. 95 коп..

06.05.2024р. від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.09.2024 р.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 18.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Відповідно до наказу №1483 від 09.09.2021 Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) "Про проведення позапланового заходу на ПП "Севполімерпласт", місцезнаходження юридичної особи: вул. Залізнична станція, 2, кв. 5, м. Бобринець, Кіровоградська область" наказано з 10.09.2021 по 13.09.2021 провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ПП "Севполімерпласт", предмет перевірки: дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря.

З 10.09.2021 по 13.09.2021 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) проведено позаплановий захід щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якого складено акт №256/33/21 від 13.09.2021.

Перевіркою встановлені порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначені ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а саме: викиди від (витяжна вентиляція гранулятора; витяжна вентиляція агломіратора; витяжна вентиляція дробілки полімерів; склад продукції) здійснюються без відповідного дозволу.

3 метою усунення виявленого порушення підприємству видано припис №70 від 13.09.2021 з вимогою до 13.10.2021 провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин та оформити дозвіл на викиди.

Акт та припис підписані представниками позивача та керівником відповідача - Кудас О.М. без заперечень та отримано останнім 13.09.2021, що не заперечується сторонами.

Крім того, Постановою про накладення адміністративного стягнення №213501 від 13.09.2021 керівника відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП, а саме здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Зазначений штраф сплачено Відповідачем 13.09.2021, що підтверджується копією квитанції №0.0.2262941723.1 від 13.09.2021.

07.04.2022 ПП "Севполімерпласт" отримано Дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами №UА 35040030010012943-0044 від 07.04.2022, виданий Кіровоградською обласною військовою адміністрацією.

Перед проведенням розрахунку розмірів відшкодування збитків Позивачем зроблено запит №4-608-33 від 08.02.2023 до ПП "Севполімерпласт" про надання інформації про фактично відпрацьований час роботи стаціонарних джерел викидів без дозволу у період з 15.05.2020 по момент усунення та попереджено відповідача, що у разі ненадання зазначеної інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту, фактичний час роботи джерел викиду вважається 24 годинним на добу.

Вказаний лист отримано ПП "Севполімерпласт" 21.02.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №2502205328524, проте підприємством інформації не надано.

За твердженням позивача, з 15.05.2020 (з моменту набрання чинності Методикою) по 06.04.2022 підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, чим було Державі завдано збитки у розмірі 757 441,51 грн, які розраховано за відповідною формулою 16 Методики.

Інспекція пред`явила підприємству претензію №3.3/108-ПР від 21.06.2023 про відшкодування завданих збитків, до якої додані розрахунки розміру відшкодування збитків. Між тим, претензія залишена підприємством без відповіді, а збитки не відшкодовані.

Викладені обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

В обґрунтування оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин щодо наявності у даному випадку всіх елементи складу цивільного правопорушення та невідшкодування Відповідачем шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 757 441,51 грн.

Факт неправомірної поведінки відповідача підтверджується актом перевірки. Розмір збитків розраховано Позивачем відповідно до п. 4.1. Методики, яка набрала чинності з 15.05.2020, за формулою, зазначеною у позовній заяві.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПП "Севполімерпласт" здійснено за період з 15.05.2020 (набрання чинності Методикою) по 06.04.2022 (дата отримання дозволу Відповідачем), із застосуванням п. 3.11. Методики у зв`язку з ненаданням Відповідачем - суб`єктом господарювання, інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту фактичний час роботи джерела викиду під час розрахунку вважається 24 години на добу. При цьому матеріали справи не містять доказів відшкодування Відповідачем шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Абз.5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до п. 2, 9 - 11 розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затверджене наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №230 від 07.04.2020, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідного округу: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища; складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

За приписами абз. 5-6, 13 ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викидом є надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

За ч.1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" суб`єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. (ч. 6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Системне тлумачення ст. 10, ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" свідчить, що суб`єкти господарювання (незалежно від їх групи) можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами лише за наявності в них дозволу, виданого спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

Тобто законодавцем встановлено обов`язок суб`єктів господарювання (незалежно від їх групи) отримувати дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб`єктам господарювання експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно із законом.

Враховуючи наведене, відсутність у суб`єктів господарювання дозволу на викиди стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить про порушення нормативно визначених умов викидів таких речовин в атмосферу, зокрема абз. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5-6 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", та є протиправною формою поведінки в результаті якої завдано шкоду навколишньому природному середовищу, одним із природних ресурсів якого є атмосферне повітря.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

За ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 Цивільного кодексу України, за приписами ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.1166 Цивільного кодексу України).

Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди.

При цьому доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розміру, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Грошовим виразом майнової шкоди є збитки.

У даному випадку, як було правильно встановлено місцевим господарським судом, наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка розрахована відповідно до вимог Методики; причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у здійсненні наднормових викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного дозволу.

У цьому зв`язку апеляційний суд також враховує, що п.2.1. Методики розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

У цій справі, на джерела викидів, які включено до розрахунку, у Відповідача на час перевірки відповідних дозволів не було, доказів зворотного ним не надано, тому дану Методику застосовано обґрунтовано.

Пунктом 2.2. Методики визначено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єкта господарювання та/або розрахунковими методами.

Відповідно до п. 2.8. Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об`ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках, зокрема, викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб`єкта господарювання без дозволу, що і мало місце у спірній справі.

Пунктом 3.7. Методики передбачена можливість проведення розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Згідно з п. 3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Інформацію про фактичний відпрацьований час в режимі наднормативного викиду (в годинах) надає суб`єкт господарювання по кожному джерелу викиду (утворення). У разі не надання суб`єктом господарювання інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису) фактичний час роботи джерела викиду вважати 24 годинним на добу.

Дана Методика набрала чинності з 15.05.2020, і саме ця дата визначена Позивачем як початок періоду для нарахування збитків.

Аналіз наведених положень Методики дозволяє дійти висновку, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря заподіяного без відповідного дозволу може проводитися як за результатами інструментально-лабораторних досліджень, так і за характеристиками джерела викиду, зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання.

Щодо досліджуваної справи, як зазначено вище, факт неправомірної поведінки Відповідача підтверджується актом Позивача від 13.09.2021.

Інспекцією на ім`я керівника ПП"Севполімерпласт" видано припис від 13.09.2021 про усунення порушення шляхом отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На виконання цього припису 07.04.2022 підприємством отримано відповідний дозвіл.

Разом з тим, запит Інспекції №4-608-33 від 08.02.2023 про надання інформації про фактично відпрацьований час роботи стаціонарних джерел викидів без дозволу був отриманий ПП "Севполімерпласт", але залишений ним без виконання.

Таким чином, з огляду на положення наведених норм та вищезазначені фактичні обставини справи, у тому числі, ненадання суб`єктом господарювання (відповідачем) запитуваної інформації протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмового запиту (припису), Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) під час розрахунку обґрунтовано враховано фактичний час роботи джерела викиду 24 години на добу, за період роботи джерел з 15.05.2020 по 06.04.2022 (дата отримання дозволу), що становить 692 дні х 24 години = 16 608 год..

Розрахунок збитків за викиди без дозволу здійснено за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації підприємства (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, дозвіл на викиди) . Розмір відшкодування збитків визначався Позивачем за формулою Методики зазначеною у позовній заяві та наведеною у розрахунках (а.с. 39-41).

Отже, загальний розмір відшкодування збитків за наднормативні викиди в атмосферу від джерел №1, 2, 3, 4, 5, 6, 9 склав 757 441,51 грн.

При цьому за приписами ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання під час перевірки має право надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Тобто, відповідач мав можливість надати заперечення щодо виявленого факту здійснення викидів без дозволу (зокрема й щодо періоду нарахувань), однак під час перевірки таких заперечень не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 757 441,51 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Твердження скаржника щодо здійснення викидів тільки під час проведення перевірки та не визначення Інспекцією періоду за який підприємство здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу не має під собою підґрунтя, спростовуються наявними у справі документами та приписами чинного законодавства України.

При цьому слід зазначити, що вказані доводи під час розгляду у суді першої інстанції підприємством не наводились. Крім того, посилаючись на необґрунтованість доводів Позивача, Відповідач не надає будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції, власних контррозрахунків тощо.

Також, на переконання колегії суддів, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував недостатність наданих Позивачем доказів на підтвердження періоду завдання шкоди, зводяться до його незгоди з наданою судом оцінкою доказам, але сама лише незгода не вказує на те, що така оцінка була проведена судом з порушенням певного стандарту доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Севполімерпласт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2024р. у справі №912/2464/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін