Рішення

від 23.09.2024 по справі 902/767/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р.Cправа № 902/767/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452

до Комунального закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради, 22870, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Шкільна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 42553991

про стягнення 9 228,37 гривень

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 16.07.2024 надійшла позовна заява № б/н від 16.07.2024 (вх. № 792/24 від 16.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Комунального закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради про стягнення 9 228,37 гривень заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 22.07.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/767/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Також в ухвалі суду від 22.07.2024 у відповідності до вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України судом зазначено про обов`язок Комунального закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвалу суду від 22.07.2024 року надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано останнім 25.07.2024 року, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення №0600278538149.

30.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 7 від 26.07.2024 (вх. № 01-34/7719/24 від 30.07.2024) у якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

05.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 05.08.2024 (вх. № 01-34/7890/24 від 05.08.2024) із запереченнями проти викладеного у відзиві.

13.08.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення № 9 від 09.08.2024 (вх. № 01-34/8090/24 від 13.08.2024).

Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради про стягнення 9 228,37 гривень заборгованості, з яких 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу та позивач здійснював постачання природного газу відповідачу, як постачальник "останньої надії".

За листопад та грудень 2021 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на суму 18 234,64 гривень. Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений природний газ у розмірі 12 268,70 гривень, заборгованість у розмірі 5 965,94 гривень залишилась не оплаченою.

З огляду на викладене, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9 228,37 гривень заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень боргу за поставлений природний газ та послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що у жовтні 2021 Комунальний заклад "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради був автоматично підключений до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальника "останньої надії" шляхом приєднання до публічного договору, у зв`язку з відсутністю точки у Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС до періоду обрання Закладом нового постачальника та зазначив про укладення між сторонами 01.11.2021 Типового договору № 1 постачання природного газу постачальником "останньої надії" на листопад місяць 2021 року до періоду укладення договору з новим постачальником (обов`язковим для бюджетних організацій та установ громад).

Відповідач зауважив, що в листопаді 2021 року позивачем були надані відповідачу акт №17853 приймання-передачі природного газу за листопад місяць 2021 року від 28.12.2021 та рахунок № 30682 на оплату (природний газ) на суму 12 268,70 гривень, які були оплачені відповідачем 30 грудня 2021 року згідно платіжних доручень №1 від 29.12.2021 на суму 10 000,00 грн. та №355 від 29.12.2021 на суму 2 268,70 грн.

У подальшому, як стверджує відповідач, 30 листопада 2021 відповідачем було укладено договір № 01-1341/21-БО-Т постачання природного газу з новим постачальником, а саме з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС-код 56X930000010610Х (згідно виконання Меморандуму по забезпеченню газом бюджетних установ громади).

Відповідач зауважив, що за грудень місяць 2021 року і по цей час оплата за природний газ здійснювалася по рахунках та актах ТОВ "Газопостачальної компанії Нафтогаз Трейдинг" згідно укладеного договору, який є постачальником газу для КЗ "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради.

У січні 2022 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату (природний газ) №1299 за грудень 2021 року на суму 5 965,94 грн. У відповідь на вказаний рахунок 19 січня 2022 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист №2, у якому відповідач повідомив позивача про укладення договору постачання природного газу з новим постачальником, і про те, що за грудень місяць 2021 року оплата за природний газ була проведена по рахунку ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ЕІС-код 56X930000010610Х.

Відповідач зазначив, що проводив оплату за постачання природного газу новому постачальнику, а тому на переконання відповідача заборгованість про яку вказує позивач у позовній заяві - у відповідача відсутня, відтак у задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що обставина щодо укладання відповідачем договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не спростовує споживання природного газу за грудень 2021 року (а саме з 01.12.2021 - 03.12.2021) з ресурсів ПОН; у грудні відповідач споживав тільки пару днів природний газ з ресурсу ПОНа (позивача-постачальника "останньої" надії) з 01.12.2021-03.12.2021, згідно відомостей інформаційної платформи, не виключено, що далі, з 04.12.2021 року споживання природного газу було згідно договору, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

Позивач зауважує, що відповідач посилаючись на договір укладений з ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг" не надає відомостей інформаційної платформи, так як відповідно до п.3.2, 3.3 договору №01-1341/21-БО-Т від 30.11.2021 року постачання природного газу здійснюється виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу. Доказів та відомостей з інформаційної платформи щодо періоду споживання за договором постачання природного газу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що зобов`язання щодо включення відповідача до реєстру споживачів постачальника є обов`язком постачальника, а не відповідача; заборгованість за грудень відповідачем сплачено ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" згідно укладеного договору №01-1341/21-БО-Т від 30.11.2021; вимога позивача щодо сплати рахунку за грудень 2021 за умови здійснення аналогічної оплати новому постачальнику створює неправомірний тягар на відповідача у вигляді подвійного грошового зобов`язання.

У додаткових поясненнях позивач зауважив, що відомостями інформаційної платформи чітко зареєстровано споживання за ЕІС кодом, що належить споживачу - Комунальному закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради з 01.11.2021 по 03.12.2021 з ресурсу ПОН - постачальника "останньої надії", яким є позивач, враховуючи той факт, що за цей період відповідач не був включений до жодного Реєстру споживачів, тобто, не мав постачальника.

Також позивач наголосив, що договори, що з ПОН (ТОВ "ГК "Нафтогаз України"), що з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" вважаються укладеними не з дати підписання, а з моменту включення до реєстру споживачів постачальника та інформаційної платформи - про що зазначено в умовах договорів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102).

Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комунальний заклад "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради (далі - відповідач) є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Комунальним закладом "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради з 01.11.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Абзацем 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.

В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56ХS00016FDRJ00X був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), зокрема у період з 01.11.2021 по 03.12.2021 року (т. 1 а.с. 27 (зворотна сторона).

Обставина щодо включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259 (т. 1 а.с. 26-27), інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10) (т. 1 а.с. 35 (зворотна сторона)); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (т. 1 а.с. 27 (зворотна сторона)).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:

- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;

- прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів);

- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);

- поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТОВ Оператор газотранспортної системи України від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259.

Згідно з Формою № 10, відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила) договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Згідно з пунктом 1.1. договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) (т. 1 а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.2. типового договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

Згідно пункту 1.3. типового договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У пункті 2.1. типового договору визначено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.2. типового договору, обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3. договору).

Розділом III типового договору передбачено умови постачання, зазначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору (п. п. 3.1.-3.4. договору).

Згідно з пунктом 4.1. типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до пункту 4.2. типового договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. типового договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. типового договору).

Згідно з пунктом 4.5. типового договору, за порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 типового договору).

Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (п. 11.3 типового договору).

Судом встановлено, що типовий договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін (т. 1 а.с. 50-51).

Постановою НКРЕКП від 04.07.2017 року № 880 ухвалено видати позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України (код ЄДРПОУ 40121452).

Розпорядженням КМУ від 22.07.2020 року № 917-р "Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії" визначено позивача постачальником "останньої надії" строком на три роки, як переможця конкурсу.

Згідно даних з інформаційної платформи оператора ГТС вбачається, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювало постачання природного газу відповідачу, як постачальник "останньої надії".

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи).

Ціна природного газу підтверджується довідкою постачальника (т. 1 а.с. 19, 21).

Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56ХS00016FDRJ00X.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2021 по 03.12.2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі: листопад 2021 - 730,28 м.куб., грудень 2021 - 131,21 (т.1 а.с. 27 (зворотна сторона)).

Згідно акту приймання-передачі природного газу № 17853 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" передало, а Комунальний заклад "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради прийняв природний газ власного видобутку за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 по договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у листопаді 2021 року в обсязі 0,73028 тис.м.куб. на загальну суму 12 268,70 гривень, у тому числі в суму включено газ природний та послуга транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) (т. 1 а.с. 12 (зворотна сторона)).

Також згідно акту приймання-передачі природного газу № 30669 позивачем передано, а відповідачем у грудні 2021 року прийнято газ природний з 01.12.2021 по 01.12.2021 в обсязі 0,05799 тис.м.куб., з 02.12.2021 по 02.12.2021 в обсязі 0,03661 тис.м.куб., з 03.12.2021 по 03.12.2021 в обсязі 0,03661 тис.м.куб. на загальну суму 5 965,94 гривень, у тому числі в суму включено газ природний та послуга транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) (т. 1 а.с. 16 (зворотна сторона)).

Акт приймання-передачі природного газу № 17853 спільно підписано позивачем та відповідачем та скріплено печатками сторін. Акт приймання-передачі природного газу № 30669 підписано Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату (природний газ) № 30682 за період 01.11.2021 року по 30.11.2021 року на суму 12 268,70 гривень та № 1299 за період з 01.12.2021 року по 31.12.2021 на суму 5 969,94 гривень (нарахування за грудень 2021 за період споживання з 01.12.2021 по 01.12.2021 в обсязі 0,05799 тис.м.куб., з 02.12.2021 по 02.12.2021 в обсязі 0,03661 тис.м.куб., з 03.12.2021 по 03.12.2021 в обсязі 0,03661 тис.м.куб.) (т.1 а.с. 12, 16).

Згідно вказаних рахунків відповідачу нараховано за газ природний та послугу транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) до сплати за листопад 2021 - 12 268,70 гривень та за грудень 2021 (за період з 01.12.2021 по 03.12.2021) - 5 965,94 гривень.

Вказані рахунки та акти приймання-передачі природного газу позивачем було надіслано на адресу відповідача 12.12.2021 року та 14.01.2022 року, про що свідчать відповідні списки згрупованих поштових відправлень та фіскальні чеки (т.1 а.с. 13-15, 17-18).

Обставина отримання рахунків, зокрема рахунку за спірний період відповідачем визнано.

Як вбачається із банківської виписки 29.12.2024 відповідачем перераховано позивачу 12 268,70 гривень із зазначенням у графі призначення платежу: "оплата за природний газ зг. акта № 17853 від 28.12.2021, дог. № 1 від 01.11.2021" (т. 1 а.с. 32 (зворотна сторона) - 34).

Докази оплати вартості природного газу за період з 01.12.2021 по 03.12.2021 у сумі 5 965,94 гривень у матеріалах справи відсутні.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості за спожитий газ, позивачем 18.12.2023 надіслано відповідачу вимогу про сплату вказаної заборгованості у розмірі 5 965,94 гривень (т. 1 а.с. 29 (зворотна сторона) - 32).

Відповіді на вимогу відповідач не надав, суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 5965,94 гривень не сплатив.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 9 228,37 гривень заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором постачання природного газу 9 228,37 гривень заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно положень статті 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу законодавчих приписів Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501.

Цей правочин є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

У спірних правовідносинах, за імперативними приписами законодавця, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" не вправі було самостійно включати споживача до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ним договір з власної ініціативи чи з ініціативи відповідача. Саме через відсутність постачання природного газу іншим постачальником, Оператор ГТС об`єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включив до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

У відповідності до абзацу 4 пункту 1 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з пунктами 3.1., 3,2 типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

За змістом пункту 11.1 типового договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

За умовами пункту 11.3. типового договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).

У свою чергу, із матеріалів справи вбачається, що 30.11.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем було укладено договір постачання природного газу №01-1341/21-БО-Т (т. 1 а.с. 56-67).

Умовами пункту 3.2. укладеного між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем договору постачання природного газу №01-1341/21-БО-Т від 30.11.2021 передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Згідно з пунктом 3.3. укладеного між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та відповідачем договору постачання природного газу №01-1341/21-БО-Т від 30.11.2021 постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

У матеріалах справи наявні докази включення спірних об`ємів природного газу у період з 01.11.2021 по 03.12.2021 до Реєстру споживачів позивача (т. 1 а.с. 26-28, 35 (зворотна сторона)).

Отже, обставина щодо споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника "останньої надії" підтверджена Оператором ГРМ та не спростована відповідачем.

Наявність укладеного між відповідачем та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" договору № 01-1341/21-БО-Т від 30.11.2021 року не спростовує обставини щодо споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у період з 01.11.2021 по 03.12.2021 року.

Як вбачається із відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету ТОВ "ГК "Нафтогаз України" на інформаційній платформі Оператора ГТС) відповідача як споживача в реєстрі споживачів постачальника - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зареєстровано 01.11.2021 року з датою початку постачання з 01.11.2021 року (т. 1 а.с. 27 (зворотна сторона)).

За період з 01.11.2021 по 03.12.2021 загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об`єктами відповідача з ресурсів ТОВ "ГК "Нафтогаз України", складає за листопад 2021 - 730,28 куб.м., за грудень 2021 - 131,21 куб.м., тобто за період з 01.11.2021 року по 30.11.2021 - 730,28 куб.м., за період з 01.12.2021 по 03.12.2021 - 131,21 куб.м.

Зазначений обсяг спожитого природного газу (за листопад 2021 - 730,28 куб.м. та за грудень 2021 - 131,21 куб.м.) відображений у актах приймання-передачі природного газу та рахунках на оплату природного газу (т. 1 а.с. 12, 15).

Таким чином, у період з 01.11.2021 по 03.12.2021 року (включно) постачальником природного газу відповідачу був позивач - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальник "останньої надії", а починаючи з 04.12.2021 року поставку природного газу відповідачу здійснював інший постачальник.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності договірних відносин із позивачем у грудні 2021 року спростовуються матеріалами справи.

Предметом спору у цій справі є заборгованість за грудень 2021 року (за період з 01.12.2021 по 03.12.2021) в сумі 5 965,94 гривень, яка не спростована відповідачем належними доказами оплати.

Обсяг спожитого за період з 01.12.2021 по 03.12.2021 природного газу у розмірі 131,21 куб.м та його вартість у розмірі 5965,94 гривень підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 16-28, 35 (зворотна сторона)).

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ за період з 01.12.2021 по 03.12.2021 року, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

З огляду на викладене, враховуючи норми законодавства, якими врегульовано зобов`язальні правовідносини з поставки газу постачальником "останньої надії", суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5 965,94 гривень є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нарахована позивачем до стягнення пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідає умовам типового договору, вимогам чинного законодавства та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за договором, в межах визначеного позивачем періоду, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення 881,00 гривень пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є вірним, а відтак позовні вимоги про стягнення 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 228,37 гривень заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 00000009969 від 27.06.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального закладу "Брацлавська публічна бібліотека" Брацлавської селищної ради (22870, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище міського типу Брацлав, вулиця Шкільна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 42553991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 9 228,37 гривень (дев`ять тисяч двісті двадцять вісім гривень, 37 копійок) заборгованості, у тому числі 5 965,94 гривень основного боргу, 881,00 гривень пені, 401,92 гривень 3% річних, 1 979,51 гривень інфляційних втрат та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.