Рішення

від 11.09.2024 по справі 903/615/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2024 року Справа № 903/615/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до відповідача: Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області

про стягнення 743 919, 36 грн.

Представники сторін:

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут звернувся з позовом до Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області та просить суд стягнути 743 919, 36 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/369/32 від 01.02.2024 в частині своєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.

Ухвалою суду від 19.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№ 01-75/6090/24 від 11.09.2024 у якій просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача. Крім того, зазначила, що позовній вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву/заперечення щодо позовних вимог суду не надав.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку. В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (позивачем) та Відділом освіти Колківської селищної ради Волинської області (відповідачем) укладено Договір №23-24/369/32 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 10-14).

У відповідності до п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2 договору).

Згідно п.2.3. договору, кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків шляхом укладення додаткової угоди.

У пункті 3.1. договору зазначено, що строк (термін) поставки товару визначено у додатку до цього договору.

Ціна за одиницю товару визначається у додатку 2 до договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у додатку 2 до договору (пункт 5.2 договору).

Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць. Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період (пункти 5.5., 5.7. договору).

Згідно пункту 5.10. договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу самостійно.

Згідно п.6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та за ціною, яка зазначена у додатку 2 до цього договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

У пункті п.13.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 травня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором.

У «специфікації» додатку №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.02.2024 №23-24/369/32 сторони погодили ціну на електричну енергію (а.с. 6), а у додатку №1 до договору сторони дійшли згоди щодо обсягів та умов постачання за даним договором (а.с. 7).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач забезпечив постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача у період березень-травень 2024 року в обсязі 134768 кВт/год на загальну суму 743 919, 36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунками на оплату (а.с. 15-20):

- актом №533-0137000/3/Ф1 від 31 березня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за березень 2024 року в обсязі 63201 кВт/год на суму 348 869,52 грн.;

- рахунком ПЕЕ №533-0137000/3/Ф1 від 1 квітня 2024 р. (за березень 2024 р.);

- актом №533-0137000/4/Ф1 від 30 квітня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за квітень 2024 року в обсязі 41573 кВт/год на суму 229 482,96 грн.;

- рахунком ПЕЕ №533-0137000/4/Ф1 від 1 травня 2024 р. (за квітень 2024 р.);

- актом №533-0137000/5/Ф1 від 31 травня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за травень 2024 року в обсязі 29994 кВт/год на суму 165 566,88 грн.;

- рахунком ПЕЕ №533-0137000/5/Ф1 від 1 червня 2024 р. (за травень 2024 р.).

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут звернулось до Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області з претензією №163 від 09.04.2024 із вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію (а.с. 22).

Відділ освіти Колківської селищної ради надав відповідь на претензію №190/01-14/1-24 від 26.04.2024 із якої вбачається, що останній визнає наявну заборгованість перед позивачем, однак у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, вважає за можливе здійснити оплату лише за рішенням суду (а.с. 21).

22.05.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією №206 з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію. Однак, Відділ освіти Колківської селищної ради відповіді претензію не надав та не здійснив оплату заборгованості (а.с. 23).

06.06.2024 року ТОВ «ВЕЗ» звернулось з листом №221 до ПрАТ «Волиньобленерго», як оператора системи розподілу електроенергії, з проханням надати інформацію про історію споживання електричної енергії Відділом освіти Колківської селищної ради Волинської області з 01.03.2024 року по 01.06.2024 (а.с. 25).

ПрАТ «Волиньобленерго» у листі-відповіді №01/4-15/726 від 06.06.2024 повідомило, що Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області розподілено електричної енергії в обсязі 134 768 кВт/год , а саме: березень 2024 63 201 кВт/год квітень 2024 41 573 кВт/год травень 2024 29 994 кВт/год. (а.с. 26).

Отже, звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/369/32 від 01.02.2024 в частині своєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії у період з березня по травень 2024 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першою статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору №23-24/369/32 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії споживачу.

Суд встановив, що зазначений договір підписаний уповноваженими сторонами і скріплений печатками юридичних осіб, в судовому порядку не оспорений, а відтак є дійсним та підлягає до виконання його сторонами.

На виконання умов договору позивач забезпечив постачання електричної енергії для потреб об`єктів відповідача у період березень-травень 2024 року в обсязі 134768 кВт/год на загальну суму 743 919, 36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунками на оплату (а.с. 15-20).

Вказані вище акти приймання-передачі електричної енергії підписані відповідачем - Відділом освіти Колківської селищної ради без зауважень щодо обсягів фактично спожитої електричної енергії та нарахованих сум.

При цьому, факт споживання відповідачем поставленої електроенергії за спірний період підтверджується ПрАТ «Волиньобленерго» у листі-відповіді №01/4-15/726 від 06.06.2024.

Згідно п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п.4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Отже, споживач зобов`язаний оплатити за спожиту електричну енергію щонайпізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Між тим, станом на час розгляду судом даної справи, відповідач оплату у розмірі 743 919, 36 грн. за фактично використану електроенергію в порушення п.6.2. договору на користь позивача не здійснив.

Згідно п.6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та за ціною, яка зазначена у додатку 2 до цього Договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Згідно п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в ст. 526 Цивільного кодексу України. Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом. Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

При цьому, відповідач фактично визнає наявну перед позивачем заборгованість. Дані обставини відображені у відповіді Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області на претензію №190/01-14/1-24 від 26.04.2024 (а.с. 21).

За наведених обставин та норм законодавства, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем зобов`язання згідно договору №23-24/369/32 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії у розмірі 743 919, 36 грн. та на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши фактичні обставини справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, 11 158, 79 грн. сплаченого судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 145, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області (44661, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Колки(з), вулиця Шкільна, будинок 3, код ЄДРПОУ 42302409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 743 919,36 грн. заборгованості згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/369/32 від 01.02.2024 року та 11 158, 79 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.09.2024

СуддяВ. М. Дем`як