Рішення

від 20.09.2024 по справі 910/15794/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2024Справа № 910/15794/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали

заяви позивача Приватного підприємства "Земконсалтинг"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по справі №910/15794/23

за позовом Приватного підприємства "Земконсалтинг" (вул. Спортивна, 11, смт. Широке, Криворізький р-н,Дніпропетровська обл., 53700)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКО ГРУП" (пров. Лужевського Руслана, 14, корпус 8, офіс 2, м. Київ, 03039)

про стягнення 580 799,74 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Земконсалтинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕРКО ГРУП " про стягнення 580 799,74 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу №ЕГ-0002799 від 06.02.2018 року в частині здійснення поставки товару у визначений строк та згідно здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15794/23 та, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, господарським судом на підставі частини 1статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи №910/15794/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКО ГРУП" (пров. Лужевського Руслана, 14, корпус 8, офіс 2, м. Київ, 03039) на користь Приватного підприємства "Земконсалтинг" (вул. Спортивна, 11, смт. Широке, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53700) 580 799 (п`ятсот вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 74 коп. боргу та 8 712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 00 коп. судового збору.

В свою чергу, через систему "Електронний суд" 17.06.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 14.06.2024 року про ухвалення додаткового рішення, з доданими доказами надсилання копії на адресу відповідача, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКО ГРУП" на користь Приватного підприємства "Земконсалтинг" понесені в межах справи № 910/15794/23 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2024 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, у позовній заяві б/н від 06.10.2023 року позивач згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначив попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн., зазначивши про визначення остаточного розміру витрат з урахуванням вчинених процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача - Приватного підприємства "Земконсалтинг" про ухвалення додаткового рішення у даній справі до розгляду, та, оскільки рішення у справі № 910/15794/23 від 10.06.2024 року ухвалено судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та під час його ухвалення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення додаткового рішення у справі №910/15794/23 без повідомлення (виклику) учасників справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду заяви про розподіл судових витрат суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень/пояснень щодо заяви позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду заяви позивача по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд клопотання виключно за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до статті 162 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача.

Окрім цього, через систему "Електронний суд" 17.06.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 14.06.2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКО ГРУП" на користь Приватного підприємства "Земконсалтинг" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

З огляду на те, що дана справа № 910/15794/23 розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, а рішення суду від 10.06.2024 року ухвалено без виклику учасників справи та отримано позивачем в електронному кабінеті 12.06.2023 року, суд доходить висновку про те, що заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу б/н від 14.06.2024 року подане позивачем з дотриманням строків, передбачених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Наразі, від відповідача заперечень щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотань про їх зменшення до суду не надходило.

За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 130, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року, Додаток № 1 від 02.10.2023 року до Договору про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року, Акт наданих послуг від 14.06.2024 року згідно Договору про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року, Звіт про обсяг наданих послуг від 14.06.2024 року Договору про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року, Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1473617 від 06.10.2023 року.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №910/15794/23, склала 40 000,00 грн.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги між Приватним підприємством "Земконсалтинг" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським Об`єднанням "ВР Партнерс" (Адвокатське Об`єднання за договором) було укладено Договір про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого сторони погодили, що Адвокатське Об`єднання зобов`язується надавати клієнту юридичні послуги (правову допомогу) щодо захисту інтересів, прав та свобод останнього, зокрема, у судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах України всіх рівнів.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п.п. 8.1, 8.5 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 року. Після закінчення терміну дії даного Договору встановленого п. 8.1 цього Договору, у разі відсутності письмових заперечень сторін протягом одного місяця, Договір вважається поновлений на строк, який був раніше встановлений даним Договором.

Наразі, доказів заперечень сторін у відповідності до пункту 8.5 Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії цього договору щодо продовження дії правочину матеріали справи не містять.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно п. 5.1 Договору плата за надані Адвокатським Об`єднанням послуги за цим Договором встановлюється відповідно до виставлених останнім актів надання послуг згідно переліку послуг, зазначених у Додатках, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Умовами п.2 Додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік послуг, які Адвокатське Об`єднання надає клієнтові за Договором (перелік не є вичерпним), а саме: юридичний аналіз документів, які надані клієнтом, та формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Ерко Груп» до Господарського суду міста Києва, підготовка та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, додаткових пояснень тощо) у справі до Господарського суду міста Києва, отримання інформації у суді щодо руху справи та ознайомлення з матеріалами справи у Господарському суді міста Києва, надання клієнту інформації щодо руху справи у Господарському суді міста Києва, надання клієнтові усних консультацій з приводу вчинених процесуальних дій в рамках справи, участь у судових засіданнях, інше тощо.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору розмір гонорару Адвокатського Об`єднання за надання послуг згідно цього Договору складається з загальної кількості годин, витрачених Адвокатським об`єднанням на надання послуг: 1 година правової допомоги Адвокатським об`єднанням Клієнту за цим Договором складає 4 000,00 грн. Гонорар (вартість послуг) за цим Договором оплачується Клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судового рішення (постанови, ухвали) у справі на підставі виставленого рахунку.

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених та заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано належним чином засвідчені копії підписаних сторонами Звіту про обсяг наданих послуг від 14.06.2024 року згідно Договору та Акту наданих послуг від 14.06.2024 року на загальну суму 40 000,00 грн.

Так, за змістом Звіту про обсяги наданих послуг від 14.06.2024 року до Договору Адвокатським об`єднанням в особі адвоката Васюка М.М. надано клієнтові професійну правничу допомогу, на яку загалом витрачено 10:00 годин, а саме: проведення правового аналізу документів, які надані клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта у справі № 910/15794/23, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості у справі № 910/15794/23 до Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 року.

Також згідно Акту наданих послуг від 14.06.2024 року, Адвокатським об`єднанням, а саме адвокатом Васюком М.М. надано клієнтові професійну правничу допомогу до складу якої включено: проведення правового аналізу документів, які надані клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції ат консультування клієнта у справі № 910/15794/23, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості у справі № 910/15794/23 до Господарського суду міста Києва від 06.10.2023 року.

Як погоджено сторонами у вказаному Акті, вартість 1 години наданих послуг (надання професійної правничої допомоги) Адвокатським об`єднанням клієнту складає 4 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг складає 40 000,00 грн.

Як зазначено в Акті наданих послуг, клієнт не має до виконавця жодних претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (наданих послуг).

Наразі, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/15759/23 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат, керуючий партнер Адвокатського об`єднання «ВР Партнер» Васюк Микола Миколайович, на підставі Договору та Ордеру серії АІ № 1473617 від 06.10.2023 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

При цьому, станом на час ухвалення додаткового рішення доказів оплати позивачем наданих адвокатом згідно Договору про надання правової допомоги № 296 від 01.08.2023 року послуг правової допомоги матеріали справи не містять.

Про обставини неможливості надання таких доказів суду з посиланням на умови Договору та Додатку № 1 до нього в частині здійснення оплати клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судового рішення також зазначено позивачем в поданій суду 14.06.2024 року заяві про ухвалення додаткового рішення у справі.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у даній справі №910/15794/23 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Наразі, за результатами аналізу позовних матеріалів та змісту наданого позивачем Акту наданих послуг від 14.06.2024 року та Звіту про обсяг наданих послуг від 14.06.2024 року, за змістом яких на надання професійної правничої допомоги у справі адвокатом витрачено 10 годин вартістю послуг 40 000,00 грн. суд зазначає, що з урахуванням предмету та підстав поданого позову, в обґрунтування якого позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу №ЕГ-0002799 від 06.02.2018 року в частині здійснення поставки товару у визначений строк та згідно здійсненої передплати, позивачем значно завищено тривалість часу, витраченого на надання правової допомоги у справі, і, відповідно, завищеної її вартість.

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі № 910/15794/23 охоплює незначну кількість доказів, які є типовими, фактів та обставин, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Так, судом враховано, що за умови надання, як зазначено в Акті та Звіті, послуг з проведення аналізу документів клієнта, аналізу законодавчої бази, вивчення судової практики, формування позиції та консультування клієнта, підготовки та подання позовної заяви тривалістю 10 годин, позов ПП «Земконсалтинг» б/н від 06.10.2023 року про стягнення 580 799,74 грн. попередньої оплати у даній справі складає 5 аркушів (враховуючи вступну частину та перелік додатків), а дослідженню адвокатом підлягали договір купівлі - продажу, специфікація, рахунок - фактура та 2 платіжні інструкції.

Окрім цього, розгляд справи здійснювався згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України за відсутності відзиву відповідача згідно наявних у справі доказів, наданих позивачем.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 40 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Також судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, суд доходить висновку, що зменшення розміру витрат позивача до 10 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 40 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Приватного підприємства "Земконсалтинг" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15794/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКО ГРУП" (пров. Лужевського Руслана, 14, корпус 8, офіс 2, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 38130940) на користь Приватного підприємства "Земконсалтинг" (вул. Спортивна, 11, смт. Широке, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 53700, код ЄДРПОУ 39013017) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20 вересня 2024 року.

Суддя А.М.Селівон