Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/7113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/7113/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного акціонерного товариства "Страхування життя 611"

2. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

За участі представників сторін:

від позивача: Ткаченко В.М. за ордером від 09.07.2024 року серії АІ № 1653326;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхування життя 611" (далі - відповідач-1, Товариство) та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2, Адміністрація) про:

- визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 11.07.2014 року, у зв`язку зі звільненням позивача із займаної посади генерального директора за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язання відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення запису " ОСОБА_1 - керівник" з відомостей про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з його звільненням з посади генерального директора Товариства з 11.07.2014 року.

Ухвалою від 10.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7113/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.07.2024 року.

У підготовчому засіданні 10.07.2024 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.07.2024 року.

У підготовчому засіданні 31.07.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/7113/24 на 30 днів.

Ухвалою від 31.07.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/7113/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року.

У судовому засіданні 11.09.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 11.09.2024 року не забезпечили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копії ухвал суду від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/7113/24, від 10.07.2024 року про відкладення підготовчого засідання та від 31.07.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7113/24 до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року в порядку, визначеному законом, були надіслані судом в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету Адміністрації.

Слід зазначити, що копія ухвали від 31.07.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7113/24 до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року була доставлена Адміністрації 01.08.2024 року о 22:20 год.

Наведені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про доставку означених електронних листів.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що інформація про доставлення копії відповідного судового рішення до електронного кабінету відповідача-2 була отримана судом 02.08.2024 року о 09:44 год.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення Адміністрації про розгляд справи.

Крім того, зважаючи на відсутність у Товариства електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал суду від 10.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/7113/24, від 10.07.2024 року про відкладення підготовчого засідання та від 31.07.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7113/24 до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Проте, вищевказані відправлення підприємством поштового зв`язку вручені відповідачу не були та повернулися на адресу суду.

Слід зазначити, що копія ухвали суду від 31.07.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7113/24 до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року, надіслана на вищевказану адресу відповідача-1 згідно з поштовим відправленням № 0600280407388, підприємством поштового зв`язку вручена Товариству не була з посиланням на його відсутність за наведеною адресою.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення Товариства про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений строк не подали суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав сторонам можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.09.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Страхування життя 611" (попереднє найменування Товариства), оформленим протоколом від 07.12.2009 року № 3, ОСОБА_1 було обрано Генеральним директором цієї юридичної особи (код ЄДРПОУ 35851781) строком на 3 роки.

Згідно з наказом від 07.12.2009 року № 08/1/09 позивач приступив до виконання обов`язків Генерального директора Закритого акціонерного товариства "Страхування життя 611" за сумісництвом з 07.12.2009 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував, що акціонерами Товариства є наступні особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія 611", якій належить 8850 штук простих іменних акцій, що становить 59 % статутного капіталу відповідача-1; Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Кредит-Пром-Капітал", що діє за рахунок та в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "КредитПром-Інвест" (реєстраційний код за ЄДРІСІ: 233295), якому належить 2850 штук простих іменних акцій, що становить 19 % статутного капіталу відповідача-1, та за рахунок та в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Capital Partners Real Estate Fund", якому належить 750 штук простих іменних акцій, що становить 5 % статутного капіталу Товариства, а також Компанія з обмеженою відповідальністю "МУНГІСВЕЙЛ ЕНТЕРПРАЙЗ ЛІМІТЕД", якій належать 2550 штук простих іменних акцій, що становить 17 % статутного капіталу відповідача-1.

Разом із тим, у зв`язку з втратою матеріальної, економічної та будь-якої іншої зацікавленості у перебуванні на посаді Генерального директора Товариства, позивач включив до порядку денного річних загальних зборів акціонерів Товариства, призначених на 30.04.2014 року о 12:00 год., наступні питання:

1. Про обрання лічильної комісії та затвердження регламенту роботи річних Загальних зборів акціонерів Товариства.

2. Про обрання Голови та секретаря Загальних зборів акціонерів Товариства.

3. Про звіт Генерального директора про фінансово-господарську діяльність Товариства за 2013 рік та основні напрямки діяльності у 2014 році. Прийняття рішення за наслідками розгляду звіту.

4. Про звіт Ревізійної комісії Товариства про результати роботи за 2013 рік. Прийняття рішення за наслідками розгляду звіту.

5. Про затвердження фінансової звітності та балансу Товариства за 2013 рік.

6. Про звіт зовнішнього аудитора за результатами роботи Товариства за 2013 рік.

7. Про відкликання генерального директора.

8. Про обрання генерального директора.

Повідомлення про скликання річних загальних зборів акціонерів Товариства та порядок денний були надіслані акціонерам, а також опубліковані в офіційному друкованому виданні "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" від 31.03.2014 № 61 (1814).

Разом із тим, акціонери Товариства для участі у загальних зборах, призначених на 30.04.2014 року о 12:00 год., не прибули, про що 30.04.2014 року було складено відповідний акт.

11.07.2014 року позивач, як генеральний директор Товариства, видав наказ № 03/14-к про його звільнення з посади генерального директора за згодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) на підставі заяви ОСОБА_1 від 07.07.2014 року.

Також, 24.05.2024 року на адресу акціонера Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Кредит-Пром-Капітал" (код ЄДРПОУ 33831868), що діє за рахунок та в інтересах пайових венчурних інвестиційних фондів недиверсифікованого виду закритого типу, а також на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія 611" було направлено заяву щодо невідкладного прийняття рішення про скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів з наступним порядком денним:

1) Про обрання Голови та секретаря загальних зборів акціонерів Товариства.

2) Прийняття рішення про внесення змін до відомостей про керівника Товариства, а саме: виключення ОСОБА_1 як керівника Товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та визначення особи, уповноваженої на внесення відповідних змін.

3) Обрання Генерального директора Товариства.

4) Затвердження умов трудового договору (контракту) з Генеральним директором Товариства, встановлення розміру його винагороди. Обрання особи, уповноваженої на підписання трудового договору (контракту) з Генеральним директором Товариства.

Проте, загальні збори не відбулись, рішення про внесення змін до відомостей про керівника Товариства, а саме: виключення позивача як керівника Товариства з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, прийняті не були.

У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі наказу Товариства від 11.07.2014 № 03/14-к його було звільнено з посади Генерального директора Товариства за угодою сторін. Разом із тим, станом на дату звернення з цим позовом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач вказаний як керівник Товариства. Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

За приписами частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину 1 статті 98 та частину 1 статті 99 Цивільного кодексу України, а також чинні на той час частину 1 статті 23, пункт "г" частини 5 статті 41, частину 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину 5 статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому, Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 року в справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30.01.2019 року в справі № 145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10.04.2019 року в справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10.09.2019 року в справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 року в справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з трудовим законодавством України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Суд встановив, що ОСОБА_1 був призначений на посаду Генерального директора Закритого акціонерного товариства "Страхування життя 611" за рішенням позачергових загальних зборів акціонерів цієї юридичної особи, оформленим протоколом від 07.12.2009 року № 3, та згідно з наказом від 07.12.2009 року № 08/1/09 приступив до виконання обов`язків Генерального директора ЗАТ "Страхування життя 611" за сумісництвом з 07.12.2009 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем-1 трудового договору (контракту).

Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, сторони не мають спору стосовно припинення такого договору, то норми Кодексу законів про працю України, зокрема статті 36 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі № 127/27466/20.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Отже позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема статті 38 Кодексу законів про працю України, викладених у постановах від 17.03.2021 року в справі № 761/40378/18, від 19.01.2022 року в справі № 911/719/21 та від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18 (на яку посилався позивач), зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про акціонерні товариства" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Згідно з частиною 2 статті 32 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства (частина 1 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з частинами 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За змістом статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства" письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами.

Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів.

Як установлено судом, позивач ініціював скликання позачергових загальних зборів акціонерів Товариства, надіславши відповідні листи із зазначенням підстав для скликання та порядку денного. Крім того, 31.03.2014 року, тобто за 30 днів до дати проведення загальних зборів, в офіційному друкованому виданні "Відомості Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" від 31.03.2014 № 61 (1814) було опубліковане повідомлення про проведення загальних річних зборів акціонерів Товариства 30.04.2014 року та порядку денного цих зборів.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено дотримання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із Товариством. Проте, невирішення загальними зборами акціонерів відповідача-1 питання про звільнення працівника з посади керівника є порушенням прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 у позовній заяві просив суд, зокрема, визнати трудові відносини з відповідачем-1 припиненими з 11.07.2014 року в зв`язку зі звільненням позивача з посади Генерального директора за угодою сторін на підставі частини 1 статті 36 КЗпП України.

Як було зазначено судом вище, позивач посилався на приписи статті 36 КЗпП України, а також просив визнати припиненими трудові відносини між ним та Товариством з 11.07.2014 року, тобто з дати видання позивачем наказу від 11.07.2014 № 036/14-к про його звільнення з посади Генерального директора на підставі його заяви.

Однак, норми законодавства про працю, зокрема частина 1 стаття 36 КЗпП України, у спірних правовідносинах не застосовуються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі № 127/27466/20).

Отже, посилання позивача у мотивувальній та прохальній частинах позовної заяви на приписи статті 36 КЗпП України є необґрунтованими.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

При цьому, суд враховує, що прийняття судового рішення з констатацією визнання припиненими відносин керівника з товариством з дати, що минула, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, оскільки в період з 11.07.2014 року по день набрання законної сили рішенням суду в даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач значиться керівником Товариства.

Крім того, з 11.07.2014 року та до часу прийняття рішення у даній справі не виключено, що позивач міг вчиняти дії як керівник Товариства у відносинах з третіми особами.

Саме факт неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили вирішується спір про припинення правовідносин між сторонами, де судом досліджуються обставини дотримання позивачем, як керівником Товариства, вимог Закону України "Про акціонерні товариства".

За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 року в справі № 910/6642/18).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносини з 11.07.2014 року підлягають задоволенню частково шляхом визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та відповідачем-1 з дати набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням з займаної посади Генерального директора Товариства.

Отже, повноваження ОСОБА_1 , як Генерального директора Товариства, припиняються з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, а не з 11.07.2014 року.

Також, позивач просив суд зобов`язати відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення запису " ОСОБА_1 - керівник" з відомостей про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з його звільненням з посади Генерального директора Товариства з 11.07.2014 року.

Проте, судом не вбачається, а позивачем не доведено допущення Адміністрацією неправомірної поведінки чи порушення норм законодавства, що унеможливлює задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 вчинити дії зазначені позивачем дії.

Разом із тим, у постанові від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18 Верховний Суд, серед іншого, виснував, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура припинення повноважень директора Товариства має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, наявність запису у вказаному реєстрі про позивача як керівника відповідача-1 продовжуватиме для ОСОБА_1 правову невизначеність у правовідносинах з Товариством, чим повністю нівелює можливість захисту його порушених прав, незважаючи на задоволення вимоги про припинення повноважень позивача як директора відповідача-1.

Приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора Товариства та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підлягає виключенню запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачами не надано жодних доказів на спростування наведених вище висновків.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

За умовами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд врахував, що коли пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З огляду на викладене, а також керуючись положеннями частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення на Товариство витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн., тоді як решту понесених ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору слід залишити за позивачем, у зв`язку з частковим задоволенням пред`явлених ним вимог немайнового характеру.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Приватним акціонерним товариством "Страхування життя 611" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8-Б; код ЄДРПОУ 35851781) з дати набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади Генерального директора Приватного акціонерного товариства "Страхування життя 611".

3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як керівника Приватного акціонерного товариства "Страхування життя 611" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8-Б; код ЄДРПОУ 35851781) з дати набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхування життя 611" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 8-Б; код ЄДРПОУ 35851781) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2024 року.

Суддя В.С. Ломака