Рішення

від 16.09.2024 по справі 910/1996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2024Справа № 910/1996/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Семенові В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" про визнання недійсним пункту договору та стягнення 25 045,20 грн., за участю представників: позивача - Короля Я.В., відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним пункту 2.1 Договору № 75 від 18.10.2022 року з відповідними змінами в частині включення до ціни Договору суми ПДВ, що укладений між позивачем та відповідачем, а також стягнення з відповідача сплаченої суми ПДВ у розмірі 24 494,18 грн., 141,34 грн. інфляційних втрат та 408,68 грн. 3% річних на підставі статей 15, 16, 215, 217, 627, 628, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 року відкладено підготовче засідання на 22.04.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 року викликано представників сторін на 22.07.2024 року у зв`язку з тим, що судове засідання 22.04.2024 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2024 року.

Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання заяв по суті справи не скористався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" (відповідач, постачальник) укладено Договір на поставку товару № 75 (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується забезпечити постачання покупцю запасні частини до вантажного транспортного засобу (код за ДК 021:2015 34330000-9 "Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів") відповідно до умов Договору (Товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у Договорі, (закупівля згідно ПКМУ № 169 від 28.02.2022 року "Про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану").

Згідно з пунктом 1.2 та 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами в Додатку 1 (Специфікація) до Договору, який є його невід`ємною частиною. Постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунку-фактурі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, яка після підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна (сума) Договору становить 146 965,08 грн. в т.ч. ПДВ 24 494,18 грн.

Пунктами 2.2 та 2.3 Договору визначено, що ціна на товар, вказана в рахунку-фактурі дійсна протягом дійсності рахунку-фактури. Зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у рахунку-фактурі.

Специфікацією до Договору погоджено назву товару, кількість, ціну та суму без ПДВ - 122 470,90 грн., а також загальну вартість товару, що поставляється - 146 965,08 грн. (з ПДВ).

На виконання умов вказаного Договору відповідачем здійснено поставку товару, а позивачем оплачено поставлений товар на загальну суму 146 965,08 грн. в т.ч. ПДВ 24 494,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5610 від 28.10.2022 року.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підп. «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Відповідно до пункту 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно листа-роз`яснення Державної податкової служби України від 29.07.2022 року № 8271/6/99-00-21-03-02-06: нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178;

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку. Застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 року № 178 поширюються на діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , якими є позивач.

З огляду на викладене вище, суд погоджується з аргументами позивача та зазначає, що останній відноситься до категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178 та відповідно до якого застосовується податок на додану вартість за нульовою ставкою за операції з постачання товарів для забезпечення транспорту органів, визначених такою постановою.

Отже, включення податку на додану вартість до ціни товару суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" та Податкового кодексу України.

Разом з тим, у пункті 2.1 Договору сторонами визначено ціну договору з урахуванням суми податку на додану вартість.

Оскільки операції з постачання позивачу товару за Договором підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, то умови пункту 2.1 Договору щодо включення суми податку на додану вартість у розмірі 24 494,18 грн. є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що пункт 2.1 Договору суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України та наявність у зв`язку із цим, згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання вказаного пункту договору недійсним.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь останнього коштів у сумі 24 494,18 грн. як набуті без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Оскільки відповідач отримав від позивача ПДВ в сумі 24 494,18 грн. за поставлений товар, при цьому, що відповідний товар підлягав нульовому оподаткуванню, та не повернув суму ПДВ, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 24 494,18 грн., оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення 24 494,18 грн. нарахованого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь останнього 141,34 грн. інфляційних втрат та 408,68 грн. 3% річних.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за заявлені ним періоди, встановив, що зазначені розрахунки є арифметично вірними, отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 141,34 грн. інфляційних втрат та 408,68 грн. 3% річних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 2.1. Договору на поставку товару № 75 від 18.10.2022 року в частині включення до ціни договору суми ПДВ, що укладений між ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" (04208, місто Київ, проспект Василя Порика, будинок 7-А, квартира 4; ЄДРПОУ: 43020313).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Сервіс" (04208, місто Київ, проспект Василя Порика, будинок 7-А, квартира 4; ЄДРПОУ: 43020313) на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1) 24 494 (двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн. 18 коп. безпідставно набутих коштів, 408 (чотириста вісім) грн. 68 коп. 3% річних, 142 (сто сорок дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.09.2024.

Суддя С.О. Чебикіна