Рішення

від 20.09.2024 по справі 910/9512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2024Справа № 910/9512/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсатком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» про стягнення 607.708,75 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсатком» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» про стягнення 607.708,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами контракту № 01082021/1 від 01.08.2021 про забезпечення надання послуг з передачі цифрового сигналу з точки комутації до супутникового сегменту позивачем було надано послуги відповідачу на загальну суму 490.781,20 грн, що підтверджується актами № ОУ-0000101 від 31.12.2022; № ОУ-0000008 від 31.01.2023; № ОУ-0000014 від 28.02.2023; № ОУ-0000026 від 30.04.2023; № ОУ-0000038 від 30.04.2023; № ОУ-0000048 від 29.05.2023; № ОУ-0000058 від 30.06.2023. За умовами п. 2.3 контракту оплата послуг здійснюється в термін не більше 2 банківських з дати виставлення рахунку на оплату. Той факт, що у позивача наявні підписані акти послуг з посиланням на відповідні рахунки свідчить про отримання відповідачем всього комплекту документів. Враховуючи те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за договором у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 607.708,75 грн, з яких 490.781,16 грн основного боргу, 69.959,85 грн пені, 34.577,66 грн інфляційних втрат та 12.390,08 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9512/24; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.08.2024 було направлено 08.08.2024 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600281315258 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01024, м. Київ, вул. Банкова, 2-Б, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 06.08.2024, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 20.08.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек кодом № 0600281315258, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 04.09.2024 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 06.08.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсатком» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (відповідач, замовник) було укладено контракт № 01082021/1 про забезпечення надання послуг з передачі цифрового сигналу з точки комутації до супутникового сегменту (далі - контракт).

Відповідно до п. 1.1. контракту виконавець надає послуги з забезпечення передачі цифрового сигналу з точки комутації до супутникового сегменту «AMOS-3» (4 зх. д.), надалі - послуги. За цим контрактом не надаються послуги космічного сегменту-супутникової ємності для телевізійного каналу замовника.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 490.781,16 грн а також позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання нараховано 69.959,85 грн пені, 34.577,66 грн інфляційних втрат та 12.390,08 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 контракту цей контракт набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022. За умови наявності заборгованості станом на 31.12.2022, контракт діє до моменту повного погашення замовником заборгованості та штрафних санкцій нарахованих виконавцем. В тому разі, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії цього контракту письмово не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію цього контракту, його чинність автоматично продовжується на один календарний рік.

Позивач листом № 29062023/1 від 29.06.2023 повідомив відповідача, що у зв`язку із наявністю значної заборгованості за надані послуги за контрактом, надання послуг за цим контрактом буде припинено з 01.07.2023.

03.11.2022 між сторонами укладено додатковий договір № 1 до контракту (далі додатковий договір, відповідно до п. 1 якого сторони домовились відновити з 04.11.2022 надання послуг за контрактом, що було припинено з 01.08.2022 у зв`язку із наявністю заборгованості замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано послуги загальною вартістю 490.781,16 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ ОУ-0000101 від 31.12.2022 на суму 73.732,14 грн;

№ ОУ-0000008 від 31.01.2023 на суму 73.065,96 грн;

№ ОУ-0000014 від 28.02.2023 на суму 71.483,04 грн;

№ ОУ-0000026 від 31.03.2023 на суму 68.949,00 грн;

№ ОУ-0000038 від 30.04.2023 на суму 68.436,00 грн;

№ ОУ-0000048 від 31.05.2023 на суму 67.671,00 грн;

№ ОУ-0000058 від 30.06.2023 на суму 67.444,02 грн.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.3 контракту оплата послуг, вказаних в розділі 1 цього контракту, здійснюється замовником в термін не більше 2-х (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату (далі - рахунок), який надається виконавцем не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця і направляється замовнику по електронній пошті chtrk.tv@ukr.net та поштовою службою, або іншим способом за погодженням між виконавцем та замовником.

Відповідно до п. 2.4 контракту оплата проводиться шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця вартості послуг згідно з п. 2.1 та п. 2.2 цього контракту в національній валюті. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату послуг з передачі цифрового сигналу з точки комутації до супутникового сегменту:

№ СФ-0000101 від 26.12.2022 на суму 73.732,14 грн;

№ Сф-0000008 від 29.01.2023 на суму 73.065,96 грн;

№ СФ-0000014 від 27.02.2023 на суму 71.483,04 грн;

№ СФ-0000026 від 30.03.2023 на суму 68.949,00 грн;

№ СФ-0000038 від 30.04.2023 на суму 68.436,00 грн;

№ СФ-0000048 від 29.05.2023 на суму 67.671,00 грн;

№ СФ-0000058 від 30.06.2023 на суму 67.444,02 грн.

Позивачем доказів вручення або надіслання наведених рахунків відповідачу не подано.

Разом з цим, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем підписані акти з посиланням на відповідні рахунки, що свідчить про отримання відповідачем всього комплекту документів.

Відповідачем заперечень з приводу не отримання рахунків не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

29.07.2024 позивачем була надіслана відповідачу вимога № 26072024/2 від 26.07.2024 про оплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату наданих послуг у повному обсязі на загальну суму 490.781,16 грн, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі, яка не оспорена відповідачем.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті наданих послуг не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 490.781,16 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати наданих послуг не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.1 контракту сторони домовились, що у випадку прострочення замовником будь-яких грошових зобов`язань відповідно до розділу 2 контракту більше ніж на 5 (п`ять) банківських днів, за вимогою виконавця замовник сплачує неустойку (пеню) виконавцю за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну прострочення оплати. Штрафні санкції не звільняють замовника від сплати поточних платежів. Розмір штрафних санкцій нараховується виконавцем та включається в поточний рахунок окремим рядком з дати виникнення штрафних санкцій згідно з п. 6.1 контракту до повного погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати послуг, проте передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 69.768,70 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 69.768,70 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню, та в іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки при здійснені розрахунку не враховано, що 2024 рік складається з 366 днів.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 34.577,66 грн інфляційних втрат та 12.390,08 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 19.368,47 грн.

Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних в сумі 12.390,08 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12.390,08 грн 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34.577,66 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсатком» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (01024, м. Київ, вул. Банкова, 2-Б; код ЄДРПОУ 22322589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсатком» (04060, м. Київ, вул. Вавилових, 15; код ЄДРПОУ 43111473) 490.781 (чотириста дев`яносто тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 16 коп. боргу, 69.768 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 70 коп. пені, 34.577 (тридцять чотири тисячі п`ятсот сімдесят сім) грн 66 коп. інфляційних втрат, 12.390 (дванадцять тисяч триста дев`яносто) грн 08 коп. 3% річних, 9.112 (дев`ять тисяч сто дванадцять) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова