Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/7281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/7281/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання

"Київський завод автоматики"

(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10;

ідентифікаційний код: 14309356)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОС 2023"

(04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21;

ідентифікаційний код: 42621029)

про стягнення 1 169,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕРОС 2023" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору №КЗА-2021 на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна від 01.10.2020 у розмірі 1 169,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0600273295531 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/7281/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

01.10.2020 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (в подальшому після зміни типу акціонерного товариства - Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики") " (далі - Позивач або ПрАТ "НВО "Київський завод автоматики", Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АЕРАС", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕРОС 2023", копія витягу додається (далі - Відповідач або ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРАС") уклали Договір на відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна № КЗА-2021 (далі - Договір № 2021).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 2021 Орендар (ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРАС") відшкодовує Власнику мереж (ПрАТ "НВО "Київський завод автоматики") витрати за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, в орендованих приміщеннях, розташованих на 3-му поверсі корпусу № 7 згідно укладеного між Сторонами Договору оренди нерухомого майна № КЗА-2003 від 24.09.2020 р. загальною площею 47,0 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (Літера "И") (далі - Приміщення) згідно показників лічильника та діючих тарифів.

Згідно п.2.1. Договору № 2021 вартість відшкодування за спожиту електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення за цим Договором визначається, на підставі щомісячних рахунків, які виставляє Власник мереж Орендарю на протязі дії Договору і які є його невід`ємною частиною. Відшкодування витрат за комунальні послуги здійснюється згідно формул які зазначені у п. 6.1. Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 2021 оплата за спожиті обсяги електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної води здійснюється Орендарем Власнику мереж протягом п`яти календарних днів наступного місяця з дня їх виставлення після надання послуг. Крім вказаних платежів, Орендар до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим згідно виставлених ним рахунків-фактур, компенсує Власнику мереж: а) втрати (витрати) на утримання в належному робочому стані інженерних мереж (технічне обслуговування, проведення ремонтів тощо), розташованих на території підприємства - 11 % від спожитих обсягів електроенергії, води та тепла визначених відповідно до умов цього Договору.

Звертаючись до суду, Позивач вказує, що незважаючи на вищевказані положенням Договору № 2021 ТОВ "КОМПАНІЯ АЕРАС" не оплатило рахунок-фактуру № СЧ-0002600 від 30.04.2022 року, у зв`язку з чим сформувалась заборгованість у розмірі 786,43 грн.

27.05.2022 року Відповідач направив Позивачу лист №27/05-22-01 про дострокове розірвання Договору оренди № КЗА-2003 від 24.09.2020 року, з 01.06.2022 року, що автоматично веде до припинення Договору №2021, оскільки останній є похідним від основного договору - Договору оренди № КЗА-2003 від 24.09.2020 року. На цій підставі Позивачем була складена відповідна Додаткова угода № 3 від 31.05.2022 року про розірвання Договору № 2021 за взаємною згодою сторін, з 01.06.2022 року, яку в свою чергу Відповідач з невідомих причин не підписав, при цьому, що відносини між сторонами припинилися 01.06.2022 року. Таким чином, з 01.06.2022 року Договір № 2021 достроково припинив дію.

Слід зазначити, що у п. 2 цієї Додаткової угоди № 1 до Договору № 2021 сторони визначили те, що "На момент припинення дії Договору № КЗА-2021 від 01.10.2020 р. грошові зобов`язання за цим договором складають на користь Орендодавця ПрАТ "НВО "КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД АВТОМАТИКИ" 786 грн. 43 коп.

Таким чином, станом на 16.02.2024 року Відповідач мав заборгованість перед Позивачем за Договором № 2021 по оплаті комунальних послуг у розмірі 786,43 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги з утримання прибудинкової території, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано.

Згідно п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 №129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, ненадання відповідачем контр розрахунку заборгованості чи будь-яких заперечень на позов та враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором у розмірі 786,43 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань за Договором, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 180,12 грн пені, 160,89 грн інфляційних втрат та 42,14 грн 3 % річних.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору № 2021 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по цьому Договору Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за весь строк такого невиконання.

Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Позивач зазначає, що ним були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн, що вбачається зі змісту позовної заяви та її прохальної частини.

Суд погоджується з цим твердженням з огляду на наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Так в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: ордер на представництво інтересів ПрАТ "НВО "Київський завод автоматики" серії АІ №1631684 від 11.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10025/10 від 21.05.2021, видане гр. Савенок В`ячеству Григоровичу Радою адвокатів Київської області, рахунок №023 від 13.02.2024 на суму 10 000, 00 грн, платіжну інструкцію №12064 від 13.02.2024 про перерахування адвокату Савенок В.Г. 10 000, 00 грн за надання правничої допомоги згідно додаткової угоди №7 від 13.02.2024 до Договору про надання правничої допомоги №20/11/2023 від 20.11.2023 та рахунку №024 від 13.02.2024, Додаткову угоду №7 до Договору про надання правничої допомоги №20/11/2023 від 20.11.2023 та Договір про надання правничої допомоги №20/11/2023 від 20.11.2023, укладений між Адвокатом Савенок В.Г. та ПрАТ "НВО "Київський завод автоматики".

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Суд зазначає, що розмір винагороди за надання професійної правничої допомоги визначений у пункті 3 Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги у вигляді фіксованої суми 10 000,00 грн. Жодних змін в частині погодженого договором про надання професійної правничої допомоги розміру фіксованої вартості правничої допомоги сторонами не внесено, а отже розмір гонорару є визначеним. Крім того пунктом 1 Додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги позивач та адвокат погодили, що адвокат надає правову допомогу клієнту у справах щодо стягнення з відповідача заборгованості що виникла по 5 (п`яти) договорам (з урахуванням спірного Договору). Отже, фіксований розмір гонорару за введення справи складає 2 000,00 грн з розрахунку 10000,00/5.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Савенок В`ячеславом Григоровичем професійної правничої допомоги позивачеві у справі №910/7281/24 в суді першої інстанції на суму 2 000,00 грн.

За висновками суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами. Клопотань від відповідача щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерос 2023" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, код ЄДРПОУ 42621029) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (04116, місто Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, код ЄДРПОУ 14309356) заборгованість у розмірі 786,43 грн., 180,12 грн. пені, 160,89 грн. інфляційних втрат та 42,14 грн. 3 % річних, 3028,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов