Рішення

від 11.09.2024 по справі 914/1398/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024 Справа № 914/1398/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Львівського обласного центру зайнятості

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 32 289,00 грн.,

представники:

позивача: Лєсна М.Б.,

відповідача: Новосядло В.Р.,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського обласного центру зайнятості до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 32 289,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлена на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Відтак, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2024 року у справі призначене судове засідання на 26.06.2024р.

Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2024р. продовжено відповідачці процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 15.07.2024р. та відповідно інших заяв по суті учасникам справи, визначені в ухвалі суду про відкриття провадження.

13.07.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (вх.№18028/24).

18.07.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№18428/24).

23.07.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшло письмове заперечення (вх.№18694/24).

05.08.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№19504/24).

07.08.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх.№19738/24).

Протокольною ухвалою від 07.08.2024р. суд ухвалив визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи, та відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частин 11, 12 ст.176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на те, що відповідачка ознайомлена з матеріалами даної справи, та подала відзив на позовну заяву, беручи до уваги те, що судом поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву та поданий відповідачкою відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи, суд не вважає, що в даному випадку необхідно застосувати положення частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки це буде проявом формалізму.

При цьому, суд виходив з того, що за висновками суду, позовна заява не містить недоліків, що порушують права відповідачки, перешкоджають або унеможливлюють розгляд справи по суті, внаслідок чого клопотання відповідачки не підлягає до задоволення.

10.09.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшла заява про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх.№22114/24).

11.09.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення щодо заяви відповідача про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу (вх.№22216/24).

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки 32 289,00 грн. у зв`язку з неналежним виконанням нею умов Договору мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022р. №738 (далі Порядок №738), зокрема, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ФОП ОСОБА_2 нецільово витрачено 32 289,00 грн.

Позивач, відповідно, вважає, що відповідач зобов`язана була внести зміни у свій бізнес- план, надіслати на погодження до уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості і, як наслідок, сума у 32 289,00 грн. є сумою, на думку позивача, яка використана відповідачкою нецільово.

Відповідачка вважає позовні вимоги безпідставними, зазначає, що суму коштів у розмірі 32 289 грн., які були витрачені та перераховані постачальнику після перевірки документів відповідачки уповноваженим банком, скеровані за своїм цільовим призначенням, в цілях отриманого мікрогранту за меблі (обладнання), що за своїм функціональним призначенням вказані у бізнес-плані та цільово відповідають напрямам витрат, які визначені пунктом 5 у Постанові №738 та в межах суми наданого мікрогранту.

За результатами дослідження наданих доказів, пояснень учасників справи та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Львівський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».

Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 р. №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» (надалі Порядок), визначено процедуру надання суб`єктам господарювання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, розмір мікрогрантів, джерела фінансування, а також умови повернення отримувачем коштів.

Відповідно до п.17 Порядку (в редакції від 05.08.2022р.), рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 10 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку (згідно п.6 Порядку АТ «Ощадбанк»), яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей зазначених у заяві отримувача, а також, на основі висновків та оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості.

За допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», з метою отримання коштів мікрогранту ФОП ОСОБА_1 було подано до уповноваженого банку заяву №878RRP від 11.07.2022 та проєкт бізнес-плану щодо створення дошкільного дитячого закладу. За результатами перевірки відомостей вказаних в заяві, оцінки ділової репутації уповноваженим банком та проведеної співбесіди Львівським обласним центром зайнятості, Державним центром зайнятості прийнято рішення про надання ОСОБА_1 мікрогранту в розмірі 249 990,00 грн (наказ ДЦЗ від 05.08.2022р. № 84).

На виконання укладеного 15.08.2022р. Договору між Державним центром зайнятості та ОСОБА_1 (заява про приєднання до Договору про надання мікрогранту від 15.08.2022р.), кошти в сумі 249 990,00 грн були зараховані банком на розрахунковий рахунок фізичноїособи підприємця ОСОБА_1 30.09.2022р.

Відповідно до п. 21 Порядку, п.7 розділу IV Договору, Львівською філією Львівського обласного центру зайнятості 06.11.2023р. (акт № 214) був здійснений моніторинг та контроль виконання умов укладеного з ОСОБА_1 договору, шляхом виїзного огляду місця провадження господарської діяльності.

За результатами здійсненого моніторингу виявлено невідповідність, за твердженням позивача, закупленого обладнання з статтями витрат, що передбачені у бізнес-плані, який подавався ОСОБА_1 з метою отримання мікрогранту.

Зокрема, встановлена, на думку позивача, нецільова витрата коштів наданого мікрогранту по наступних напрямках витрат бізнес-плану:

1) за напрямком витрат «шафи для одягу 4-х секційні», на закупівлю шафи для одягу 4-х секційної витрачено на 10 050,00 грн більше (придбано за 76200,00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (66 150,00 грн);

2) за напрямком витрат «меблі модульні для збереження іграшок», на закупівлю меблів модульних для збереження іграшок витрачено на 10 019,00 грн більше (придбано за 63 800,00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (53 781,00 грн);

3) за напрямком витрат «ліжка монтесорі переносні», на закупівлю ліжок монтесорі витрачено на 1 980,00 грн більше (придбано за 60 480, 00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (58 500, 00 грн);

4) за напрямком витрат «столик дитячий і крісла», на закупівлю столів дитячих з кріслом витрачено на 7600,00 грн більше (придбано за 34 700, 00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (27 100 грн);

5) за напрямком витрат «стіл письмовий для вихователів» на закупівлю столів письмових для вихователів витрачено на 75,00 грн більше (придбано за 7 920, 00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (7 845,00 грн);

6) за напрямком витрат «крісла м`які офісні» на крісла м`які офісні витрачено на 2 565,00 грн більше (придбано за 6 900,00 грн) коштів мікрогранту, ніж передбачено бізнес-планом (4 335,00 грн).

Відтак, позивач вважає, що відповідно до бізнес-плану з загальної суми мікрогранту 249990,00 грн, ФОП ОСОБА_2 нецільово витрачено 32 289,00 грн.

На підставі Акту виїзного огляду від 06.11.2023р. №214, ФОП ОСОБА_1 надіслано претензійну вимогу №10-4197/23 від 21.12.2023р. про повернення коштів мікрогранту у зв`язку з встановленням факту їх нецільового використання.

За результатами розгляду претензії, ФОП ОСОБА_1 до Львівського обласного центру зайнятості надіслано 26.01.2024р. відповідь від 15.01.2024р. (вх.№ 291/0/7-24) на претензію, у якій відповідачка відмовляється повернути кошти мікрогранту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є:1)створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва;2)забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності;3)стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб`єктів малого і середнього підприємництва;4)сприяння провадженню суб`єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки.Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва.Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Частинами 1-3 ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є:1)часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва;2)часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями;3)надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва;4)надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи;5)надання позик на придбання і впровадження нових технологій;6)компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами;7)фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;8)інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (ч. 1 Порядку №738).

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (частина 2 Порядку №738).

Згідно з ч. 4 Порядку №738 розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем;

150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком;

250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.

Так, на виконання даної норми Порядку №738, відповідачкою був отриманий

мікрогрант у сумі коштів 249 990,00 грн. згідно представленого бізнес - плану.

Частиною 5 Порядку №738 визначено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:

-придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);

-закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);

-послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

-орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);

-орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

-лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);

-використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія).

Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1). Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2) (ч. 6 Порядку №738).

Частина 20 Порядку №738 визначає, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Для виконання обов`язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку. Для виконання отримувачем обов`язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб`єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб`єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема, нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

За змістом ч.21 Порядку №738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Для реалізації умов цього Порядку інформація:

-про суми сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС;

-про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на визначених цим Порядком умовах працівників, подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії між інформаційними системами та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформляються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;

-про день зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку подається уповноваженим банком відповідно до договору про взаємодію 1 та договору про взаємодію 2.

У разі, коли за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відсутня інформація в частині сплати отримувачем податків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отримувач подає Державному центру зайнятості витяг з інформаційної системи органів ДПС або документальне підтвердження щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами (зокрема, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за працевлаштованих осіб відповідно до умов цього Порядку).

Згідно з ч. 24 Порядку №738 для оплати витрат на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, отримувач подає уповноваженому банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанцію, накладну, тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (лізингодавцем, продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. Оплата витрат проводиться уповноваженим банком на цілі, визначені пунктом 5 цього Порядку та встановлені в договорі мікрогранту, на підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту. У разі надходження до Державного центру зайнятості від уповноваженого банку інформації про подані отримувачем документи на оплату витрат на цілі, які не відповідають пункту 5 цього Порядку та суті бізнесу, Державний центр зайнятості має право скасувати рішення про надання мікрогранту. На підставі рішення Державного центру зайнятості уповноважений банк протягом трьох операційних днів повертає кошти мікрогранту на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

З матеріалів справи слідує, що відповідачка задля отримання мікрогранту на ведення власної справи звернулася через портал «Дія» до центру зайнятості із заявою на отримання мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, а також задекларувала відомості про те, що нею буде працевлаштовано працівників.

06.11.2023р. позивачем при виїзному огляді місця провадження господарської діяльності відповідачки зафіксовано наявність відповідного обладнання, що відповідає переліку найменувань передбаченого бізнес-планом. Вартість придбаного обладнання (меблів), а також їх перелік зазначено у відповідних документах, які були надані позивачу та уповноваженому банку на розгляд для проведення розрахунків, зокрема, договір із постачальником №29 від 24.10.2022р., додаток №1 до договору із переліком відповідного обладнання (меблів), рахунок постачальника та видаткова накладна. Найменування інших позицій, передбачених у бізнес-плані були придбані за власний рахунок відповідачки з метою здійснення її господарської діяльності (функціонування дошкільного закладу).

26.10.2022р. на підставі поданих відповідачкою та вищезгаданих документів, уповноваженим банком АТ «Ощадбанк» був проведений платіж постачальнику за обладнання та меблі, згадані у Додатку 1 до Договору №29 від 24.10.2022р., що підтверджується випискою по рахунку відповідачки.

Як вже зазначалося, відповідно до абз. 6 п.21 Постанови №738, не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту.

Відтак, у даному випадку, збільшену вартість обладнання та меблів, яка забезпечена в межах суми наданого мікрогранту, не можна розглядати, як використання коштів мікрогранту не за цільовим призначенням, так як сума коштів у розмірі 32 289,00 грн., яка була витрачена та перерахована постачальнику після перевірки документів відповідачки уповноваженим банком, скерована за своїм цільовим призначенням, в цілях отриманого мікрогранту за меблі (обладнання), що за своїм функціональним призначенням вказані у бізнес-плані, цільово відповідають напрямам витрат, які визначені пунктом 5 у Постанові №738 та в межах суми наданого мікрогранту.

Відповідно до п. 1. розділу V Порядку №738, відповідачкою створено робочі місця, на які працевлаштовано три особи, про що позивачем не заперечується та підтверджено в Акті №214 виїзного огляду місця провадження господарської діяльності відповідачки.

Отже, відповідачка не вчинила жодної дії, яка б підпадали під обов`язок повернути кошти мікрогранту, які, на думку позивача, є нецільово використані та, кошти мікрогранту, які б підлягали поверненню згідно п.20, 21 Порядку №738 після здійснення виїзного моніторингу господарської діяльності відповідачки.

Оскільки судом не встановлено обставин нецільового використання коштів та обставин зміни їх цільового призначення, помилковим є також твердження позивача, що відповідачка зобов`язана була внести зміни у свій бізнес - план, надіслати на погодження до уповноваженого банку та до відповідного регіонального центру зайнятості.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачкою своїх зобов`язань на виконання вимог Порядку №738 та Договору про надання мікрогранту, що мало б наслідком повернення відповідачкою отриманої суми мікрогранту на підставі п. 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п. 20 Порядку №738.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Доводи позовної заяви не підтверджуються матеріалами справи та суперечать процедурі отримання мікрогранту передбаченій Порядком №738.

Отже, позовні вимоги про стягнення 32 289,00 грн мікрогранту не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати відповідача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з проведенням експертизи (частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).

У постанові від 11.11.2021р. у справі №910/7520/20 Верховний Суд вказав, що суд має визначити, чи є обгрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України незалежно від відсутності клопотання про зменшення витрат.

Відповідно, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Суд зазначає, що за змістом положень ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката, такі є по-суті оплатою відповідачем наданих послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при розгляді справи у поданому відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (відповідачка), понесла у даній справі витрати на отримання професійної правничої допомоги, у зв`язку із представництвом її інтересів адвокатом АО «КПЛТ» Новосядло В.Р., з адвокатським об`єднанням якого укладений договір про надання правової допомоги.

Так, 20 червня 2024 року між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським Об`єднанням «КПЛТ» укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п.3.2. Договору, за надання правової допомоги, передбаченої Договором, клієнт виплачує суму, яка погоджена сторонами на підставі рахунку у випадку сплати авансового платежу.

Відповідно до рахунку №5/06-24 від 20.06.2024р., сума авансу, яка підлягала до сплати ФОП ОСОБА_1 становить 7 500 грн. з ПДВ.

На підтвердження проведених розрахунків між сторонами Договору, останніми укладено акт прийому-передачі наданих правових послуг від 03.09.2024р.

Сторонами Договору підписано Акт прийому-передачі наданих правових послуг від 03.09.2024 року на суму 7 500,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу склав 7 500, 00 грн.

Вищенаведений Акт прийому-передачі наданих правових послуг повністю оплачений ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 Адвокатського об`єднання «КПЛТ» з 01.07.2024р. до 01.07.2024р. у сумі 7 500 грн. з ПДВ, сформована банком АТ «Райффайзен Банк» - 01.07.2024р., а також платіжною інструкцією №606029460.1 від 01.07.2024р., дата виконання - 01.07.2024р.

Позивач у поданих запереченнях вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним.

Однак, аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу відповідачем у даній справі, з урахуванням наведеного та з урахуванням критеріїв, визначених ч.5 ст.129 ГПК України, суд доходить висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 7 500,00 грн. в даній справі є обгрунтованим, реальним та розумним розміром, таким, що є обгрунтовано пропорційним з предметом спору та необхідним для захисту інтересів відповідачки.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу відповідачки у цій справі є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, відповідно підлягає відшкодуванню та стягненню з позивача у розмірі 7 500,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в позові повністю.

2.Стягнути з Львівського обласного центру зайнятості (адреса: Україна, 79033, Львівська обл., місто Львів, вул.Бортнянського Д., будинок 11а; ідентифікаційний код 03491180) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. у відрядженні з 17.09.2024р. по 19.09.2024р., повний текст рішення складено 20.09.2024р.

СуддяКороль М.Р.