Рішення

від 23.09.2024 по справі 917/1255/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 Справа № 917/1255/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/1255/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна", вул. Велика Васильківська, 72, 4 поверх, приміщення 7Б, м. Київ, 03150

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-України", вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36010

про стягнення 300 317,54 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-України" про стягнення 300 317,54 грн заборгованості за договором №29/01/18 купівлі - продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) від 29.01.2018 року (вх. №1316/24).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не реалізував позивачу нафтопродукти, за які було здійснено попередню оплату на умовах договору купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) №29/01/18 від 29.01.2018 року.

Ухвалою від 05.08.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

05.08.2024 року судом було здійснено направлення копії ухвали від 05.08.2024 року на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві - вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36010, однак 14.08.2024 року поштове відправлення повернулось до суду з відміткою АТ "Укрпошта" - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 05.08.2024 року є 11.08.2024 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" (далі - позивач, покупець, ТОВ "Везерфорд Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - відповідач, продавець, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна") був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів (з використанням паливних карт) № 29/01/18 від 29.01.2018 року (далі - договір, а. с. 18, 19), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві автомобільне паливо (далі - Нафтопродукти) в кількості і асортименті, визначеному покупцем, а покупець зобов`язався прийняти його і сплатити за нього визначену договором ціну (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору передача нафтопродуктів покупцеві здійснюється шляхом заправки автомобільного транспорту покупця автомобільним паливом на АЗС, вказаних в додатку №1 до договору. У цей момент обов`язок продавця по передачі нафтопродуктів покупцеві вважається виконаним, а до покупця переходить право власності на отримані нафтопродукти.

За п. 2.3 договору нафтопродукти передаються пред`явникові паливної карти «Татнєфть» за умови наявності у продавця непогашеної кредиторської заборгованості перед покупцем, що виникла у зв`язку з попередньою оплатою нафтопродуктів з боку покупця.

Згідно п. 4.1 договору ціна нафтопродуктів встановлюється рівній роздрібній ціні палива на АЗС на момент передачі нафтопродуктів покупцеві, визначений в п. 2.1 договору, за можливим вирахуванням суми грошових коштів, розмір якої визначається на підставі правил (положення), визначених продавцем, залежно від кількості нафтопродуктів, що набув покупець. Ціна нафтопродуктів включає ПДВ відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець оплачує продавцеві на його розрахунковий рахунок попередню оплату грошових коштів за нафтопродукти.

Датою виконання покупцем свого обов`язку по внесенню попередньої оплати за нафтопродукти є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.3 договору).

За умовами п. 9.1, 9.2 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом 1 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх завершення. Дія договору пролонгується на один рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін за десять календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявила про припинення його дії.

У додатку № 2 до договору сторони погодили Правила використання паливних карток «Татнєфть» (а. с.21).

На виконання умов договору за період з вересня 2021 року по березень 2022 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату за нафтопродукти на загальну суму 365 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №7025 від 30.09.2021 на суму 15 000,00 грн; №7344 від 07.10.2021 на суму 15 000,00 грн; №7431 від 11.10.2021 на суму 10 000,00 грн; №7654 від 23.10.2021 на суму 15 000,00 грн; №7838 від 26.10.2021 на суму 5 000,00 грн; №8111 від 04.11.2021 на суму 5 000,00 грн; №8593 від 19.11.2021 на суму 10 000,00 грн; №8594 від 19.11.2021 на суму 20 000,00 грн; №8957 від 01.12.2021 на суму 5 000,00 грн; №9038 від 03.12.2021 на суму 5 000,00 грн; №9577 від 20.12.2021 на суму 40 000,00 грн; №658 від 25.01.2022 на суму 20 000,00 грн; №1505 від 17.02.2022 на суму 30 000,00 грн; №1574 від 24.02.2022 на суму 50 000,00 грн; №1648 від 03.03.2022 на суму 60 000,00 грн; №1669 від 09.03.2022 на суму 60 000,00 грн (а. с. 26 - 35).

Як вказує позивач в позовній заяві, на виконання умов укладеного договору відповідач за період з вересня 2021 року по березень 2022 року передав позивачу нафтопродукти на загальну суму 64 682,46 грн за накладними на реалізацію (картки): №000000018 від 31.01.2022 на суму 2 160, 74 грн; №12 від 31.01.2022 р. на суму 13 079,86 грн; б/н 28.02.2022 р. на суму 22 292,53 грн; № 159 від 31.03.2022 р. на суму 27 149,33 грн. (а. с. 23 - 25).

Дані накладні на реалізацію (картки) двостороннє підписані та скріплені печатками.

У позовній заяві позивач посилається на те, що з припиненням роботи АЗС ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» з 2022 року позивач не мав та не має можливості здійснювати заправку автомобільного транспорту автомобільним паливом.

Отже, за твердженням позивача сума переплати складає 300 317,54 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права шляхом примусового стягнення заборгованості в розмірі 300 317,54 грн в судовому порядку.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на умовах договору здійснив попередню оплату за нафтопродукти на загальну суму 365 000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, долучених до матеріалів справи (а. с.26 - 35).

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов договору відповідач здійснив поставку нафтопродуктів на загальну суму 64 682,46 грн, що також підтверджується копіями накладних, долучених до матеріалів справи (а. с. 23 - 25).

Отже, розмір сплаченої позивачем попередньої оплати за нафтопродукти, на яку не був поставлений товар, становить 300 317,54 грн (365 000,00 грн - 64 682,46 грн). На цю суму товар не був поставлений відповідачем, грошові кошти попередньої оплати позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів поставки товару на вказану суму попередньої оплати чи доказів повернення коштів попередньої оплати, на які не було поставлено товару, а також інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 300 317,54 грн заборгованості з повернення сплачених грошових коштів за не реалізовані позивачу нафтопродукти є обґрунтованими та задовольняються судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 25, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (вул. Чумацький шлях, буд. 62, м. Полтава, 36010; ідентифікаційний код 38194448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Везерфорд Україна" (вул. Велика Васильківська, 72, 4 поверх, приміщення 7Б, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 35633533) 300 317,54 грн боргу з повернення попередньої оплати та 4 504,76 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 23.09.2024 року.

Суддя О. М. Тимощенко