Рішення

від 19.09.2024 по справі 917/531/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 917/531/24

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008

до відповідача Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей", вул. Ігоря Сердюка, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення заборгованості у розмірі 354 247,82 грн, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А. В.

Представники учасників справи не з`явились

01.04.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" про стягнення заборгованості за договором №7124 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022 року у розмірі 354 247,82 грн, з яких: 283 128,00 грн - основна заборгованість, 57 114,20 грн - пеня, 6 137,41 грн - 3 % річних, 7 868,21 грн - інфляційні втрати (вх. № 565/24).

Ухвалою від 04.04.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

09.04.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. № 4854).

Ухвалою від 16.04.2024 року суд задовольнив клопотання Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" про перехід до розгляду справи 917/531/24 за правилами загального позовного провадження (вх. № 4854 від 09.04.2024 року), ухвалив розгляд справи № 917/531/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.05.2024 року на 09:30 год.

19.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5432, а. с. 81, 82), в якому підтверджено наявність заборгованості за спожиту теплову енергію та зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором.

Також зазначено, що заборгованість утворилась через відсутність своєчасного фінансування з боку власника відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, майновий (фінансовий) стан позивача та відповідача, значний розмір боргу та значний розмір нарахованої пені, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором, відповідач просив зменшити розмір пені на 90%. Також відповідач просив при прийнятті рішення в даній справі врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.04.2024 у справі 917/730/23, за змістом яких зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" у господарське відання ПОКВПГ "Полтаватеплоенерго" не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022 року.

22.04.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5581, а. с. 89 - 91), в якій він підтримав позовні вимоги, заперечив проти зменшення пені, заявленої до стягнення, оскільки:

- суму основної заборгованості у розмірі 283 123,00 грн (за постачання теплової енергії за період 01.11.2022 по 30.09.2023 року) відповідач не сплачує тривалий час та не вживає жодних заходів щодо виконання зобов`язання (до того ж, заборгованість за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року також не сплачується);

- з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання за договором;

- відповідач жодним чином не намагався врегулювати спір в досудовому порядку, не прикладав зусиль погашати борг повністю, платежів не здійснював, до позивача з пропозиціями про реструктуризацію боргу не звертався;

- заявляючи клопотання про зменшення пені не проявив жодних зусиль щодо часткового погашення основного боргу, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача, про яке йдеться;

- відповідачем не надано жодних належних доказів (в т.ч. баланс, звіт про фінансовий результат) неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема, але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника (доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках, доказами про відсутність майна або його недостатності для виконання зобов`язання перед позивачем та інше);

- під час війни у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну зазначеної категорії споживачів, оскільки за рахунок комунальних підприємств, у тому числі за рахунок ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», уряд надав споживачам гарантію державного захисту та фінансової стабільності, але заборгованість теплопопостачальних та теплогенеруючих організацій за 2023 рік підлягає стягненню та не знаходиться під захистом державних гарантій.

Також позивач вказав, що у справі № 917/730/23 касаційне провадження закрите та суд зазначив, що скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду, щодо застосування наведених них норм права у спірних правовідносинах. Таким чином, висновок у вказаній справі не сформований, а прийняте рішення не підлягає застосуванню у справах, які не є подібними.

Крім того, позивач у відповіді на відзив просив поновити строк подання доказів у справі (постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1044/23 від 20.02.2024 року). Позивач вказав, що заперечення відповідача щодо застосування двоставкового тарифу, встановленого рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2023 року та порушення підприємством вимог ЗУ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ вже були предметом розгляду у господарській справі №917/1044/23. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року у справі №917/1044/23 у позові відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 року рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року залишено без змін.

В судове засідання 14.05.2024 року представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа - копії ухвали від 16.04.2024 року до електронного кабінету (а. с. 78).

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2024 року підтримав клопотання про

поновлення строку подання доказу у справі - постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1044/23 від 20.02.2024 року.

14.05.2024 оголошено протокольну ухвалу про поновлення строку на подачу доказу - постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №917/1044/23 від 20.02.2024 року, продовження строку підготовчого провадження та про перерву у підготовчому засіданні до 18.06.2024 на 11:30 год.

24.05.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 7314 від 24.05.2024 року).

Відносно доказів, долучених до додаткових пояснень відповідача (вх. № 7314 від 24.05.2024 року) суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Слід зазначити, що процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми та направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. З початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, норми, які регламентують процесуальні строки передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

З огляду на системний аналіз ГПК України, під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Положеннями частини 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

За приписами ч. ч. 4, 5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що відповідач не обґрунтував неможливість подання доказів, (долучених до додаткових пояснень) у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

З огляду на наведе суд не приймає до розгляду докази, подані відповідачем в якості додатків до додаткових пояснень (вх. № 7314 від 24.05.2024 року).

Відповідно до акту Господарського суду Полтавської області від 24.05.2024 року встановлено відсутність додатку №7 до додаткових пояснень (вх. № 7314 від 24.05.2024 року) - копії рішення Кременчуцької міської ради №1508 від 20.02.2022 року (а. с. 126), про що було повідомлено відповідача у листі від 27.05.2024 року вих. №01-19/379/2024 (а. с. 127).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 18.06.2024 року не відбулося.

Ухвалою від 24.07.2024 року суд призначив підготовче засідання по справі №917/531/24 на 20.08.2024 року на 11:40 год.

В судове засідання 20.08.2024 року позивач не направив свого повноважного представника, подавши клопотання про проведення підготовчого засідання у його відсутність (вх. № 11174 від 20.08.2024 року, а. с. 134).

Відповідач також не направив свого повноваженого представника в підготовче засідання 20.08.2024 року, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа (а. с. 132).

Ухвалою від 20.08.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024 року на 09:00 год.

В судове засідання 19.09.2024 року позивач не направив свого повноважного представника, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Також позивач просив задовольнити позовні вимоги та відмовити у задоволенні клопотання про зменшення пені. (вх. № 12365 від 19.09.2024 року).

Відповідач також не направив свого повноваженого представника в судове засідання 19.09.2024 року, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою Господарського суду Полтавської області про доставку електронного листа (а. с. 140).

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») та Комунальним закладом культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір №7124 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7124, а. с. 16 - 19).

Відповідно до п. 1 договору № 7124 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача за адресою вул. Ігоря Сердюка, буд. 2 - нежитлове приміщення, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п.16 договору № 7124 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п.18 договору № 7124 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п.19.1 договору № 7124 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п.22.3 договору № 7124 проектне теплове навантаження на опалення будівлі споживача складає 0,146800 Гкал/год, теплові втрати 0,001522 Гкал/год, опалювальна площа 1835,00 кв.м.

Відповідно до п.33 договору № 7124 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Згідно п.34 договору № 7124 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Відповідно до п.35 договору №7124 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.

У відповідності до п.36 договору №7124 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 договору №7124 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 39 договору №7124 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Згідно п. 43 договору № 7124, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до п.44 договору № 7124 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Додатковою угодою №2 від 22.03.2024 року до договору №7124 (надалі - додаткова угода № 2) пункт 22.3 договору №7124 викладено в наступній редакції: "ПРи зриві або пошкодженні пломб - за проєктним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за звітний період. Проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача складає 0,145600 Гкал/год, теплові втрати 0,001522 Гкал/год, опалювальна площа 1835,00 кв.м."

З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідачем договір №7124 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.

Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором №7124 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023, підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 12.2022, 01.2023, підписані лише з боку позивача.

За період з 01.11.2022 по 30.09.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 404 284,15 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7124, на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

За даними позивача, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем сплачено 202 012,93 грн.

Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року в розмірі 283 128,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами (копіями): довіреністю №№29-14/11 від 01.01.2024 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, Договором № 7124 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, Додатковою угодою №2 від 22.03.2024; розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рішеннями Полтавської обласної ради №481 від 14.10.2022 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року, №1574 від 31.10.2022 року, Рішенням Полтавської обласної ради №481 від 14.10.2022 року, №457 від 28.03.2023 року, №477 від 30.09.2022 року (з додатком №1), статутом ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", виписка з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, виписка з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача, витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій відносно відповідача, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за 11.2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, рахунками на оплату від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, актами прийняття-передачі послуг від 30.11.2022 року, від 31.12.2022 року, від 31.01.2023 року, від 28.02.2023 року, від 31.03.2023 року, від 30.04.2023 року, від 31.05.2023 року, від 30.06.2023 року, від 31.07.2023 року, від 31.08.2023 року, від 30.09.2023 року, доказами направлення рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води за 11/2022, за 01/2023, за 02/2023, за 03/2023, за 04/2023, за 05/2023, за 06/2023, за 07/2023, за 08/2023, за 09/2023, довідкою департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2022 року №3566/5/30, постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 року по справі №917/1044/23

Відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки позивач не надав доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за спірним договором; своєчасне виконання зобов`язань за договором не залежить від волі відповідача.

Зазначаючи про неправомірне застосування позивачем двоставкового тарифу тягне за собою невірність розрахунку боргу за спожиту теплову енергію, відповідач посилався на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року у справі №917/1044/23 та на постанову Верховного Суду від 04.04.2024 року №917/730/23.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Комунальним закладом культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" було укладено договір № 7124 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм ст.3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

На виконання умов договору № 7124, зокрема, у період з 01.11.2022 по 30.09.2023, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, зокрема за 11.2022, 02.2023, 03.2023, 04.2023, 05.2023, 06.2023, 07.2023, 08.2023, 09.2023 підписані сторонами. Акти приймання-передачі за спірний період, зокрема за 12.2022, 01.2023 підписані лише з боку позивача. Разом з тим, пунктом 36 договору № 7124 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Комунальному закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей", що додані до матеріалів позовної заяви (а. с. 37 - 39).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2022 по 30.09.2023 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 404 284,15 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7113 (в первісній редакції), на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.

Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.

В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов`язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п.16 договору № 7124 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п.18 договору № 7124 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п.19.1 договору № 7124 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п.22.3 договору № 7124 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача складає 0,145600 Гкал/год, теплові втрати 0,001522 Гкал/год, опалювальна площа 1835,00 кв.м.

Згідно п. 34 договору № 7214 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За приписами п.40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п.33 договору № 7124 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).».

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За приписами статті 13 Закону України «Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.

Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:

- з 01.11.2022 по 30.09.2023 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7113 (в первісній редакції), на наступному рівні:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» № 869 від 01.06.2011 (далі Порядок № 869).

Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється.

Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.

Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» №1682 передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ.

Крім того, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов`язання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року у справі № 917/1044/23 залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 20.02.2024 у задоволенні позовних вимог Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" стосовно приміщення за адресою: вул. Івана Сердюка, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022 року відмовлено.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 року у справі № 917/1044/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі договорів, так і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договору та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ.

Також, відповідач також прохає застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23.

В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 917/1287/22 вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 розглядав позовну заяву з вимогами про визнання укладеними пунктів договору та зробив висновки щодо правовідносин сторін, де договір не був укладений, ціну послуг теплопостачання та теплової енергії сторони не погодили.

Натомість у справі № 917/531/24, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, предметом спору є стягнення боргу за поставлену теплову енергію. При цьому сторони узгодили вартість цієї теплової енергії у відповідному договорі, який не визнаний недійсним і зміни до якого у цій частині не внесені.

Отже, правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 917/531/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/531/24.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 37 договору №7124 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як зазначено судом вище, за період з 01.11.2022 по 30.09.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 283 128,00 грн.

Враховуючи наявність висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договору та встановлені додатком 2 до рішення Полтавської обласної ради №477 для бюджетних установ, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 283 128,00 грн. основної заборгованості.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Зокрема, на підставі ст. 230 ГК України, п. 39 договору 7124, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу в розмірі 57 114,20 грн на грошові зобов`язання лютого 2023 року - вересень 2023 року (загальний період нарахування з 31.03.2023 по 04.03.2024, розрахунок пені додано до матеріалів позовної заяви); згідно ст. 625 ЦК України, п.39 договору №7124 у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 6 137,41 грн на грошові зобов`язання лютого 2023 року, березня 2023 року, квітня 2023 року, травня 2023 року, червня 2023 року, липня 2023 року, серпня 2023 року, вересня 2023 року (загальний період нарахування з 31.03.2023 по 04.03.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 7 868,21 грн на грошові зобов`язання лютого 2023 року, березня 2023 року, квітня 2023 року, травня 2023 року, червня 2023 року, липня 2023 року, серпня 2023 року, вересня 2023 року (загальний період нарахування з вересня 2023 по квітень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).

Відповідно до п. 39 договору №7124 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п. 37 договору №7124 сторони домовились про те, що споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

А отже, зазначення у п. 37 договору «до 30 числа місяця» свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість:

- за березень 2023 року - з 01.05.2023 року, однак оскільки 30.04.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 02.05.2023 року;

- за червень 2023 року - з 31.07.2023 року, однак оскільки 30.07.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 01.08.2023 року;

- за серпень 2023 року - з 01.10.2023 року, однак оскільки 30.09.2023 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.10.2023 року.

Таким чином, позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних на заборгованість за березень 2023 року, червень 2023 року та серпень 2023 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 6 126,50 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 7 868,21 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 57 114,20 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п. 39 договору №7124 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

Згідно з розрахунком позивача загальний розмір пені складає 57 114,20 грн.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ч. 5 п. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Аналогічні правові висновки викладені в постановах судів апеляційної інстанції, зокрема, в постанові від 14.02.2024 року по справі №917/1480/23, від 10.11.2023 року по справі №904/1953/23, від 01.02.2022 року по справі №910/7168/21, у постанові від 05.05.2022 року по справі №904/8839/21 та ін.

Крім того, позивачем було допущено аналогічну помилку, що і при нарахуванні 3 % річних, а саме: позивач нарахував пеню на заборгованість за серпень 2023 року з 01.10.2023 року, тоді як вірною датою початку прострочення є 03.10.2023 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

Суд звертає увагу, що позивач, відповідно до наданого розрахунку (а. с. 13) просить стягнути з відповідача пеню на заборгованість, яка утворилась з лютого 2023 року по вересень 2023 року.

Враховуючи вищезазначене, суд встановив, що є неправомірними нарахування пені за прострочення платежу за отриману теплову енергію:

- у лютому 2023 року (період нарахування пені 31.03.2023 року - 31.07.2023 року),

- у березні 2023 року (період нарахування пені 01.05.2023 року - 31.07.2023 року),

- у квітні 2023 року (період нарахування пені 31.05.2023 року - 31.07.2023 року),

- у травні 2023 року (період нарахування пені 01.07.2023 року - 31.07.2023 року),

- у червні 2023 року (31.07.2023 року), оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу ще не настали та дані нарахування здійснені на період дії карантину (COVID-19).

Здійснивши перерахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що правомірною є пеня, загальний розмір якої становить 33 067,17 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % суд зазначає наступне.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Враховуючи, що відповідач є закладом культури, який фінансується з міського бюджету, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 16 533,59 грн.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 16 533,59 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 283 128,00 грн основної заборгованості, 16 533,59 грн пені (з урахуванням зменшення на 50%), 6 126,50 грн 3 % річних та 7 868,21 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 10,91 грн 3 % річних та 24 047,03 грн пені).

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову), становить 3 962,27 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу культури "Кременчуцький краєзнавчий музей" (вул. Ігоря Сердюка, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02223916) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 283 128,00 грн основного боргу, 16 533,59 грн пені, 6 126,50 грн 3% річних, 7 868,21 грн інфляційних втрат та 3 962,27 грн витрат на сплату судового збору.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено та підписано 23.09.2024 року.

Суддя О. М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.