Рішення

від 17.09.2024 по справі 922/2298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ХарківСправа № 922/2298/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тимурівець, м.Харків (адреса: 61142, м. Харків, вул.В.Зубенка,31) про стягнення 2185132,53 грн за участю представників:

позивача Лоскот М.І. (самопредставництво згідно з витягом);

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

03.07.2024 року позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тимурівець про стягнення 2185132,53 грн заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914 від 01.11.2008, яка утворилась за період з грудня 2018 року по березень 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі №922/2298/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.07.2024 року.

22.07.2024 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№18411) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 30.07.2024 року відкладено підготовче засідання на 03.09.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 03.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024 року.

Представник позивача в судовому засідання 17.09.2024 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61142, м. Харків, вул.В.Зубенка,31.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тимурівець» на підставі договору купівлі-продажу № 2171 від 28.08.2013 року є власником нежитлових приміщень, загальною площею 2175,2 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищезазначені нежитлові приміщення розташовані в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП Харківські теплові мережі. Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води - цілодобово.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 до будівель в цілому.

Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Будинок за вищезазначеною адресою обладнаний приладом обліку, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення та гарячої води по об`єкту здійснювався згідно показань приладів обліку, встановленого у будинку.

01.11.2008 року між КП Харківські теплові мережі та ОСББ «Тимурівець» було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 (далі -Договір).

Відповідно до умов Договору КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов`язалося постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. Договору, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до п.6.4 Договору відповідач остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію повинен був здійснювати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п.6.10 Договору споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт звіряння розрахунків.

Відповідно до п. 10 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. На теперішній час заяв щодо припинення договору від відповідача не надходило.

Об`єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначені у Додатку № 4 до Договору.

Як зазначає позивач, по особовому рахунку Відповідача (17500-8279) станом на 01.07.2024 обліковується заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 від 01.11.2008 року в розмірі 2185132,53 грн, яка утворилась за період з грудня 2018 року по березень 2024 року.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 2185132,53 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Нежитлові приміщення за адресою: 61142, м.Харків, вул.В.Зубенка,31 загальною площею 2 175,2 кв.м розташовані в будинку, з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП Харківські теплові мережі. Система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (чч.6, 7 ст. 276 ГК України).

За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 від 01.11.2008 по особовому рахунку Відповідача (17500-8279) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 2185132,53 грн, яка утворилась за період з грудня 2018 по березень 2024 року.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та прикінці опалюваного сезону 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 до будівель в цілому.

Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Згідно з ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу направлялися рахунки-фактури за послугу з постачання теплової енергії.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої у спірний період теплової енергії.

Доказів відсутності опалення або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості у розмірі 2185132,53 грн за індивідуальним договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 за період з грудня 2018 по березень 2024 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та чинного законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з вартості спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 за період з грудня 2018 по березень 2024 року у розмірі 2185132,53 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені у позові обставини та не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п.1 ч.4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 13, 73-74, 76-80, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Тимурівець (адреса: 61142, м. Харків, вул. В.Зубенка,31; код ЄДРПОУ 35974533) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул.Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ 31557119; на р/рахунок НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ Ощадбанк, МФО 351823) вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914 від 01.11.2008 в сумі 2185132,53 грн, яка утворилась за період з грудня 2018 року по березень 2024 року, а також 26221,59грн судового збору та 55,00 грн поштових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" вересня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт